25 липня 1919 р. представники Антанти на Паризькій конференції визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини, Причому передбачалося, що поляки у цьому регіоні урядуватимуть тимчасово й нададуть краю автоно­мії, Остаточно доля Галичини мала визначитися в май­бутньому.

Після неодноразових вимог польського уряду конфе­ренція послів Антанти 14 березня 1923 р. прийняла оста­точне рішення про приєднання Східної Галичини до Польщі за умови надання українському населенню автоно­мії. Однак ця умова практично ніколи не виконувалася польським урядом.

Інші західноукраїнські землі було поділено між сусід­німи державами: Північна Буковина, за Сен-Жерменським мирним договором від 10. 09. 1919 р., передавалася Руму­нії, а Закарпаття, за Тріанонським мирним договором від 4.06.1920 р., входило до складу Чехословаччини.

6. Проблема досконалості Версальської системи договорів

По-перше, Версальська система договорів не усунула повністю тих протиріч між провідними державами світу, які призвели до розв'язання Першої світової війни. Вона лише тимчасово їх послабила.

Розстановка сил у світі після закінчення Першої світо­вої війни відбивала суперечності тієї системи міжнародних відносин, що склалася наприкінці війни. Підсумки її при­звели до таких значних економічних, політичних, соціаль­них, дипломатичних наслідків, що повернення до дово­єнного співвідношення сил було вже неможливе. Скінчили своє існування чотири найбільші імперії: Австро-Угорська, Османська, Російська та Германська. Росія деякий час була зайнята внутрішньополітичною боротьбою за владу між різноманітними політичними силами. Німеччину, що зазнала нищівної поразки, також охопили революційні процеси й численні внутрішні проблеми. І Німеччина, і Росія втратили свій довоєнний статус великих держав. На міжнародну арену в ролі головного претендента на світове панування виходять США, Що здобули нечувані багатства за час війни. США не тільки сплатили свої зовнішньоеко­номічні борги, а й перетворилися на найбільшого кредито­ра у світі. Вони позичили країнам Європи 10 млрд. дол., близько 6,5 млрд. дол. становили приватні інвестиції аме­риканських промисловців і банкірів.

Незабаром поміж засновниками Антанти — Францією та Великою Британією, з одного боку, і США — з іншого, виникли гострі суперечності. Європейські держави по­в'язували сплату боргів з отриманням репарацій від Німеч­чини та врегулюванням міжнародних боргів. Однак США відхилили ці наміри. Велика Британія, Франція та Японія з неприхованим побоюванням стежили за розбудовою аме­риканського військово-морського флоту та робили спроби згорнути цю програму. Під приводом допомоги країнам, що були зруйновані під час війни, і народам, які голо­дують, американський капітал прагнув усунути своїх кон­курентів з європейських ринків.

По-друге, посилились протиріччя між метрополіями та колоніями, які перейшли з одних рук до інших. Велика Британія та Франція через Лігу Націй отримали мандати на володіння країнами Сходу. Підмандатними територіями Великої Британії стали Ірак, Палестина, німецька Східна Африка, частина Того і Камеруну. Франція отримала ман­дат на Сирію та Ліван. Це спричинило різке піднесення національно-визвольного руху народів Азії та Африки.

Існували також протиріччя між новоутвореними дер­жавами Європи, кордони яких складалися без урахування інтересів деяких народів.

Таким чином, Версальські договори великою мірою наблизили розв'язування Другої світової війни, що розпо­чалася через двадцять років після завершення мирної кон­ференції в Парижі.

Запитання і завдання

1. Проаналізуйте вимоги, які висували країни-переможниці до Німеччини та її союзників.

2. Складіть характеристику діяльності Паризької конфе­ренції та її головних дійових осіб.

3. Назвіть країну, що не входила до Ліги Націй. Чому вона відмовилася від співпраці у складі цієї організації?

4. Розкрийте умови Версальського мирного договору з Ні­меччиною, визначивши:

а) військові обмеження для Німеччини;

б) території, що відійшли від Німеччини.

5. Поміркуйте, у чому полягало значення рішень Версальського договору.

6. Складіть розгорнутий план доповіді на тему "Мирні договори з союзниками Німеччини".

7. Назвіть договори, в яких йшлося про долю Західної України.

8. Який договір поклав початок міжнародному визнанню України?

9. Як ви можете пояснити виникнення протиріч у Версальській системі?

10. Поясніть поняття: мандатна система; Ліга Націй; Версальська система договорів; Рейнська демілітаризована зона.

Документи і матеріали

1. Версальський договір (витяг)

28 червня 1919 р.

"...Стаття 10. Члени Ліги зобов'язуються поважати і зберігати проти кожного зовнішнього нападу територіальну цілісність та існуючу політичну незалежність усіх членів Ліги. В разі нападу, загрози або небезпеки нападу Рада вживає заходів, що забезпечують виконання цього зобов'язання.

Стаття 11. Виразно проголошується, що будь-яка війна або загроза війни, зачіпає вона прямо або ні будь-кого з членів Ліги, становить інтерес для Ліги в цілому і що остання повинна вжити заходів, які здатні в дієвий спосіб забезпечи­ти мир націй. У такому випадку Генеральний секретар негайно скликає Раду на вимогу будь-якого із членів Ліги...

Стаття 16. Якщо член Ліги розв'язує війну, то він вва­жається таким, хто вчинив цей акт проти всіх інших членів Ліги. Останні зобов'язуються негайно розірвати з ним усі торгові або фінансові відносини, заборонити відносини між своїми грома­дянами та громадянами держави, що порушила статут, та припинити усі торгові, фінансові або особисті відносини між громадянами цієї держави та громадянами кожної іншої держави незалежно від того, чи є вона членом Ліги...

Стаття 42. Німеччині забороняється утримувати або споруджувати укріплення як на лівому березі Рейну, так і-на правому березі Рейну на захід від лінії, що була окреслена 50 км на схід від цієї ріки".

Запитання до документа

1 Що являла собою Ліга Націй? Яку мету вона пересліду­вала?

2. Сен-Жерменський мирний договір (витяг)

10 вересня 1919 р.

"... Стаття 59. Австрія відмовляється... на користь Румунії від усіх прав на частину колишнього герцогства Буковинського...

Стаття 88. Незалежність Австрії не може бути скасо­вана без згоди Ради Ліги Націй. Внаслідок цього Австрія зобов'язується утримуватися... від будь-якого акту, здатно­го прямо або непрямо порушити її незалежність будь-яким шляхом, а особливо до її долучення у якості члена Ліги Націй, шляхом участі в справах будь-якої держави.

Стаття 120. Загальна кількість сил у австрійській армії не повинна перевищувати 30000 чоловік, рахуючи офіцерів та нестройові частини... Австрійська армія має бути призначе­на винятково для підтримання ладу на території Австрії та її прикордонної поліції".

Запитання до документа

1. Які обмеження було встановлено для Австрії цією уго­дою? Чим вони були зумовлені?

3. Тріанонський мирний договір (витяг)

4 липня 1920 р.

"... Стаття 36. Угорщина відмовляється... на користь [талії від усіх прав, на підставі яких вона могла б претенду­вати на території колишньої Австро-Угорської монархії, що були визнані такими, які входять до складу Італії...

Стаття 104. Загальна кількість військових сил в угор­ській армії не повинна перевищувати 35000 чоловік, рахуючи офіцерів і нестройові частини...

Стаття 275. Проголошується міжнародним: Дунай від Ульма, разом з усією судноплавною частиною цієї річкової системи, що від природи слугує доступом до моря більше ніж одній державі..."

Запитання до документа

1. Використовуючи текст параграфа і документа, назвіть і покажіть на карті території, що відійшли від Угорщини.

Запам'ятайте дати:

• 18 січня 1919 р. — відкриття Паризької мирної конференції.

• 28 червня 1919р. — підписання Версальського мирного договору з Німеччиною.

• 10 вересня 1919 р. — підписання Сен-Жерменського договору.

• 27 листопада 1919 р.— підписання Нейїського мирного договору.

• 4 червня 1920 р. — підписання Тріанонського мирного договору.

• 10 серпня 1920 р. — підписання Севрського мирного договору.

ВАШИНГТОНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1921-1922 рр.

1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану

Найважливішим об'єктом повоєнного мирного врегу­лювання був далекосхідний вузол міждержавних протиріч. Японія, яка не брала активної участі у війні, скористалася з того, що головні її суперники — СІІІА та Велика Брита­нія — були зайняті на європейському театрі воєнних дій, зміцнила свої позиції на Тихому океані та Далекому Сході, особливо в Китаї. За Версальським договором Японія отримала низку островів у Тихому океані — колишніх німецьких володінь, що серйозно зачіпало інтереси США в цьому регіоні.

Протидія США та Великої Британії була активною й наполегливою. США вимагали "інтернаціоналізації" Ки­таю під гаслами "відчинених дверей", "рівних можливос­тей"; Велика Британія обстоювала традиційний принцип розподілу Китаю на "сфери впливу".

Атмосфера відносин між США, Великою Британією та Японією була настільки складною, що у Вашингтоні й Токіо не виключали навіть можливості військового кон­флікту. Крім того, американська розвідка встановила, що військові кораблі, що будуються у Великій Британії та Японії, за своєю потужністю переважали американські. США виступали проти британо-японської угоди 1902 р. й усіма силами прагнули роз'єднати Велику Британію та Японію.

Значно посилилися британо-американські протиріччя. США наполегливо вимагали сплати боргів, атакували бри­танські сфери впливу в Китаї, висували ідею створення так званої "Асоціації націй", щоб забезпечити собі переважаю­чий вплив у світі. У цих складних політичних і диплома­тичних протиборствах розпочала свою діяльність конфе­ренція у Вашингтоні.

2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення

Конференція, що зафіксувала нове співвідношення сил між великими державами на Далекому Сході, тривала у Вашингтоні з 12 листопада 1921 р. по 6 лютого 1922 р. У ній брали участь США, Велика Британія, Китай, Франція, Нідерланди, Бельгія та Португалія, були присутні також делегати, що виступали від імені британських домініонів та Індії. Ініціаторами дипломатичної зустрічі у Вашингтоні виступили США, що розраховували на сприятливе для себе вирішення питання про морські озброєння і закріп­лення нового співвідношення сил у Китаї та басейні Тихо­го океану. Делегації РРФСР і Далекосхідної республіки на конференцію не було допущено.

На Вашингтонській конференції було укладено низку важливих угод. Одну з них — "Угоду чотирьох держав (США, Великої Британії, Франції та Японії) про спільний захист сторонами, що домовляються, їхніх територіальних прав" — було підписано 13 грудня 1921 р. Угода мала на меті об'єднати зусилля проти національно-визвольного руху народів тихоокеанських островів та Далекого Сходу.

Під тиском американської дипломатії передбачалася також ліквідація британо-японського союзу, що був скеро­ваний проти інтересів США у Тихоокеанському басейні. Проти цього союзу виступали й британські домініони (насамперед, Канада), які мали побоювання щодо зміц­нення Японії за рахунок Китаю.

Угода п'яти держав (США, Великої Британії, Японії, Франції та Італії), підписана 6 лютого 1922 р., була скеро­вана на обмеження військово-морських озброєнь та зміну їх співвідношень на користь США. Після Першої світової війни прихильники необмеженої гонки озброєнь у США висунули вимоги про побудову військового флоту, здатно­го протистояти флотам Великої Британії та Японії разом узятим. На корабельнях США було закладено велику кіль­кість лінкорів, крейсерів та інших кораблів. Не бажаючи втрачати своєї морської переваги, Британія на конференції пішла лише на обмеження граничного тоннажу великих бойових суден — лінкорів та авіаносців, що з розвитком підводного флоту та авіації втратили своє вирішальне зна­чення. Вашингтонська конференція встановила для Вели­кої Британії, США, Японії, Франції, Італії таку пропорцію лінійних кораблів: 5:5:3:1,75:1,75. Було прийняте рішення, згідно з яким заборонялося будувати лінкори водотоннаж­ністю понад 35 тис. т. Справа у тому, що США поки що відставали в будівництві таких кораблів. До того ж лінійні кораблі тоннажністю 35 тис. т не могли пройти крізь Панамський канал.

Успіх американців полягав і в тому, що вони змусили Британію зректися давнього правила, за яким її флот мав бути рівним флотам інших найсильніших морських дер жав. Зрозуміло, що угода "п'яти держав" не усунула проти­річ між ними, хоча й змінила співвідношення сил на користь США.