Материал: Відповіді до заліку. Економічна теорія. Туризм
Особливості формування ринкових відносин в сфері ФКіС.
Загальні теорії попиту та пропозиції. Еластичність попиту та пропозиції.
Реальна
цінність товару, згідно з цією теорією,
дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється
на ринку відповідно до попиту і пропозиції
товарів (послуг).
Попит і пропозиція
є реальним відображенням стану ринкової
економіки, суперечності між інтересами
господарюючих суб'єктів — покупців і
продавців. Способом розв'язання цієї
суперечності є формування ринкових
цін, що зумовлює встановлення рівноваги
між попитом і пропозицією, а отже,
відтворення стимулів для економічних
суб'єктів виробляти і купувати товари.
Це досягається за таких цін і обсягів
товарів, коли кількість товару, який
продається, повністю задовольняє потребу
у ньому. Саме за таких умов утворюється
ціна рівноваги — такий рівень ціни, за
якого пропозиція відповідає
попиту.
Економічне становище
товаровиробника залежить від ринкової
ціни його товарів. Остання зазнає впливу
двох чинників — попиту і пропозиції.
Попит
— це платоспроможна потреба у певному
товарі. Інакше кажучи, це сума грошей,
яку покупці готові заплатити за потрібне
їм благо,
Попит залежить від доходів
покупців, потреби у товарах (послугах)
і цін на останні, тобто він підвищується
у разі зростання доходів, зниження цін
або за одночасної дії цих чинників, і
навпаки. Ця залежність дістала назву
закону попиту.
Загалом величина
попиту зумовлюється переважно ціною
товару: чим нижча ціна на якесь благо,
тим вищий попит на нього. Кількісну
залежність попиту від зміни цін на
товари називають еластичністю попиту.
її вимірюють як відношення зростання
обсягу попиту до зниження цін (у
відсотках).
Пропозиція — це кількість
товарів і послуг, які пропонуються до
) продажу на ринку за певною ціною
Пропозиція
також залежить від ціни: чим вона вища,
тим вища пропозиція з боку продавця,
оскільки останній зацікавлений отримати
якомога більше грошей від продажу
товарів (послуг), що становить його
економічний інтерес. Цю залежність
називають законом пропозиції. Кількісна
залежність пропозиції від зміни цін на
товари дістала назву «еластичність
пропозиції». її вимірюють як відношення
(у відсотках) зростання обсягу пропозиції
до зростання цін.
Закон попиту і закон
пропозиції відображують економічні
інтереси суб'єктів ринку — покупців і
продавців. Узгодження цих інтересів
досягається за такого стану ринку
певного товару, коли за певної ціни вся
його кількість може бути продана, тобто
коли спостерігається ринкова рівновага.
Якщо ціни на певний товар перевищать
ціну рівноваги, виникне надлишок
продукції. Тоді продавці змушені будуть
знижувати ціни, щоб позбавитися від
запасів і отримати певний прибуток для
подальшого розвитку свого господарства.
На зниження цін покупці зреагують
додатковим попитом.
Якщо ціна
реалізації буде нижчою за ціну рівноваги,
виникне підвищений попит, що призведе
до дефіциту. Це, з одного боку, сприятиме
зростанню цін, а з другого — стимулюватиме
виробництво цього товару.
Крім
викладених вище теорій, які пропонують
певні моделі визначення цінності товару,
існують й інші, зокрема теорія чинників
виробництва та інформативна теорія
вартості. Остання набуває дедалі більшого
значення в епоху переходу до
постіндустріального суспільства і
супроводжується заміною матеріально-речових
елементів виробництва на ідеально-духовні,
минулої праці на живу, інтелектуальну,
яка стає домінуючою.
Кожна із
розглянутих теорій відображує різні
сторони економічного життя. Як свідчить
практика, цінність товару зумовлюється
різними чинниками, зокрема витратами
живої та уречевленої праці, ступенем
корисного ефекту, попитом і пропозицією
тощо.
Здатність однієї економічної
змінної реагувати на зміни, що відбулися
в іншій економічній змінній, називають
еластичністю.
Кількісно еластичність
вимірюється показником, який називають
коефіцієнтом еластичності (Е).
Коефіцієнт
еластичності - міра реагування однієї
змінної на зміни іншої, виражена як
відношення процентних змін. Іншими
словами, коефіцієнт еластичності - це
відношення відсоткової зміни однієї
величини до відсоткової зміни
іншої.
Розрізняють еластичність
попиту за ціною, доходом і перехресну
еластичність. Розглянемо кожну з
них.
Еластичність попиту за ціною
(Ев ) показує, на скільки відсотків
зміниться обсяг попиту, якщо ціна
зміниться на один відсоток.
де
ED - коефіцієнт еластичності попиту за
ціною; AQD - зміна обсягу попиту; QD -
первинний обсяг попиту; АР - приріст
ціни; Р - первинна ціна.
Якщо зміна
ціни на 1 % викликає зміну обсягу попиту,
що перевищує 1 %, то це свідчить про
наявність еластичного попиту {ED>1).
Якщо
зміна ціни на 1 % зумовлює меншу зміну
обсягу попиту, то має місце нееластичний
понині (ED < 1).
Якщо зміна ціни на 1 %
зумовлює таку саму зміну попиту на 1 %,
то наявна одинична еластичність попиту
(Е =1).
Якщо зміна ціни не впливає на
зміну обсягу попиту, має місце абсолютно
нееластичний попит (Еп = 0).
Якщо нескінченно мала зміна ціни призводить до нескінченного зростання обсягу попиту, існує абсолютно еластичний попит (Еп ->оо). Цінова еластичність впливає на обсяг доходу (виручки від реалізації), який визначається як добуток ціни за одиницю товару на кількість проданого товару. Для еластичного попиту зменшення ціни на 1 % викликає значніше зростання обсягу попиту (продажу), тому доходи від продажу зростають. Для нееластичного попиту зменшення ціни на 1 % спричиняє зростання попиту менше, ніж на 1 %, тому загальний дохід від продажу зменшується. Для одинично еластичного попиту зміна ціни зумовлює абсолютно однакову зміну попиту, тому загальний дохід від реалізації залишається незмінним На дві останні ситуації - абсолютно нееластичного й абсолютно еластичного попиту - закон попиту не поширюється. Ці крайнощі мають не так практичне, як теоретичне значення, хоча подекуди має місце абсолютно нееластичний попит. Прикладом може служити інсулін для інсулінозалежних хворих на діабет або антиастматичні препарати для астматиків. Тобто йдеться про товари" які мають винятково важливе значення для забезпечення життєдіяльності, ціна на які не обмежує попит. Його може обмежувати лише рівень доходу споживача. Значно складніше навести приклад абсолютно еластичного попиту. Економічна теорія описує і таку ситуацію, коли зменшення ціни призводить до скорочення попиту на товар, а збільшення ціни - до його зростання. Така ситуація називається ефектом Р. Гіффена, а товари, попит на які реагує на зміну ціни, - товарами Р. Гіффена (англійський економіст Р. Гіффен вперше дослідив цей ефект). Крива попиту для товарів Р. Гіффена мала б не від'ємний, а додатний нахил. Для того щоб описати вплив чинників на еластичність попиту за ціною, слід розглянути структуру товарів за їхньою чутливістю до змін ціни. Для цього із загальної маси товарів треба виділити взаємозамінні товари (товари-субститути) і взаємодоповнюючі товари (товари-комплементи). Взаємозамінні товари - це товари, які здатні задовольняти одну й ту саму потребу незалежно один від одного. (Наприклад, потребу в жирах можна задовольнити або соняшниковою олією, або маргарином.) Взаємодоповнюючі товари - це такі товари, споживання одного з яких обов'язково потребує споживання інших. (Наприклад, використання корисних властивостей автомобіля неможливе без використання мастил, бензину, гальмівної рідини тощо.) Товари-субститути і товари-комплементи по-різному реагують ва зміну цін свого парного товару. Для товарів-субститутів зростання ціни одного товару зумовлює зростання обсягу попиту на інший (парний) товар. Зростання ціни на олію приведе до збільшення споживання маргарину. Для товарів-комплементів зростання ціни одного товару супроводжується спадом попиту на інший (споріднений) товар. Зростання ціни на бензин змусить власника автомобіля менше ним користуватися, а також споживати менше не тільки бензину, а й мастил та інших споріднених товарів. Фактори, що впливають на цінову еластичність попиту Значимість товару для споживача. Товари, без яких споживач не може обійтися, нееластичні за ціною. Товари першої необхідності нееластичні, а предмети розкошів - еластичні. Наявність і доступність товарів-субститутів. Чимбільша кількість товарів-субститутів доступна споживачеві, тим еластичнішим буде попит на товар-субститут, ціна якого змінюється, і навпаки. Значимість товарів-комплементів у загальній структурі споживання. Так, зростання цін на електроенергію може вплинути на скорочення споживчого попиту на електричні насоси більшою мірою, ніж на мастильні матеріали для насосів Фактор часу. У довгостроковому періоді попит на товари еластичніший, ніж у короткостроковому, з таких причин: а) реакція споживачів на зміни цін товарів, споживання яких було традиційним і тривалим, потребує певного адаптаційного періоду. Наприклад, українська сім'я традиційно звикла споживати більше свинини, ніж м'яса птиці, тому переважання останнього у споживанні не може відбутися водночас, а здійснюватиметься поступово; б) підприємець також не може миттєво відреагувати на зростання ціни певного товару й запропонувати споживачам товари-субститути, оскільки налагодження виробництва товарів-замінників потребує певного часу; в) довгострокова зміна ціни на товари, споживання яких займає значну частку в доході, потребує тривалого часу для по шуку альтернативного джерела. Наприклад, обмеження традиційного палива для теплових електростанцій та зростання ціни на нього змусило вдатися до використання палива для атомних електростанцій, що потребувало ґрунтовних наукових досліджень. Перехресна еластичність попиту Наявність товарів-субститутів і товарів-комплементі в формує відповідну реакцію (чутливість) споживачів стосовно обсягу попиту на споріднені товари. Якщо ціна змінюється на один із товарів пари, то це потребує дослідження перехресної еластичності попиту. Перехресна еластичність попиту - це чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні супутнього товару В. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту - це відношення відсоткової зміни попиту на товар А до відсоткової зміни ціни товару В.
де Ем/В- перехресна еластичність попиту; Д<?ол- зміна обсягу попиту на товар А; Двш /ЯОА o 100 % - відсоткова зміна обсягу попиту на товар А; ДЯП-зміна ціни на товар В; АРВ/РВ* 100% - відсоткова зміна ціни на товар В. Для товарів-субститутів обсяг попиту на товар А змінюється прямо пропорційно зміні ціни на товар В: Ем в > 0. Для товарів-комплементів обсяг попиту на товар А знаходиться в оберненій залежності від зміни ціни на товар В: Для незалежних товарів (які не є спорідненими) коефіцієнт перехресної еластичності має нульове значення, тобто ЕОА/в = 0. Це означає, що, наприклад, зміна ціни на пральний порошок не впливає на обсяг попиту на взуття. Еластичність попиту за доходом Дослідження еластичності попиту за доходом вимагає аналізу структури товарів з позиції поділу їх на нормальнітв нижчі. Нормальні товари - це товари, попит на які зростає в міру зростання доходів споживачів. Нижчі товари - це товари, попит на які в міру зростання доходів споживачів зменшується (неякісні товари; послуги щодо ремонту одягу та взуття тощо). Еластичність попиту за доходом показує ступінь зміни попиту на товар, зумовлений зміною доходу споживача. Коефіцієнт еластичності попиту за доходом визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.
де - зміна обсягу попиту; АІ - зміна обсягу доходу; / - обсяг доходу до його зміни. Для нормальних товарів Ещ > 0, для нижчих - Еш < 0. Поділ товарів на нижчі та нормальні (вищі) не містить у собі якоїсь внутрішньої причини. Він спричиняється поведінкою споживача як реакцією на зміну попиту, зумовленою зміною доходу. Відтак споживач відносить той чи інший товар (послугу) до розряду нижчих або нормальних. Еластичність пропозиції Явище еластичності властиве не тільки попиту, а й пропозиції. Еластичність пропозиції - це чутливість пропозиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий поставити на ринок. На поведінку підприємця стосовно зміни обсягу товарів, що пропонуються на ринок, впливає насамперед ціна. Цінова еластичність пропозиції визначається як відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції до відсоткової зміни ціни товару.
Як
видно з формул, цінова еластичність
попиту має точно такий самий вигляд, як
і цінова еластичність пропозиції, за
винятком того, що в першому випадку
чисельник вміщує показник зміни попиту,
а в другому - пропозиції. Оскільки крива
попиту має від'ємний нахил (зворотна
залежність обсягу попиту від ціни), а
крива пропозиції - додатний (пряма
залежність), то й коефіцієнти еластичності
попиту і пропозиції матимуть різні
знаки. Е0р - від'ємний, Е3 - додатний.
На
еластичність попиту впливають також
фактор часу і взаємозамінність факторів
виробництва (зростання ціни на один із
факторів, який можна замінити іншим,
дешевшим, зумовлює скорочення витрат
підприємця і збільшення пропозиції).
Виходячи
на ринок, продавці й покупці планують
свою діяльність, спираючись на власний
досвід та інформацію, яку їм надає ринок
насамперед через ціни. Таке планування
кожний суб'єкт здійснює відособлено.
Іноді ринок виявляє, що споживачі
помилилися у своїх споживацьких
очікуваннях, оскільки підприємці
запропонували менше товарів, ніж покупці
готові були купити за встановленою
ціною. Можлива й інша ситуація, коли
підприємці пропонують більший обсяг
товарів, ніж споживачі готові купити
за встановлену ними ціну.
Ситуація
на ринку, коли підприємці пропонують
за певною ціною стільки товарів, скільки
споживачі готові купити, називають
ринковою рівновагою.
Іншими словами,
ринкова рівновага має місце тоді, коли
попит і пропозиція за певної ціни є
урівноваженими.
Ринкова ціна. Механізм та фактори ринкового ціноутворення.
В умовах ринкової економіки формування цін відбувається під впливом сукупності чинників. їх поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні чинники - це всі ті чинники, які впливають на витрати виробництва товарів і послуг (постійні, змінні, прямі, непрямі): вид товару, що виробляється; попит на деякий товар чи послугу та ін. Зовнішні чинники - державне регулювання цін, економічна, соціальна та політична ситуація в країні, правові чинники тощо. На ціну впливають також суб'єктивні, психологічні процеси (звички, традиції, мораль тощо). Одним із найважливіших чинників, що впливають на формування ринкових цін, насамперед є попит (покупець з його оцінкою корисності товару) і пропозиція (виробник-продавець з його витратами виробництва і бажанням отримати максимальний прибуток) та конкуренція. Саме у цій системі ринкових відносин і встановлюється ринкова ціна. У чому полягає її економічна сутність? Ринкова ціна — це ціна, яка встановлюється на ринку відповідно до суспільного попиту і пропозиції. Вона буває така: ціна попиту, пропозиції і рівноваги. Ціна попиту - це гранично максимальна ціна, за якої споживачі (покупці) ще згодні купувати певні товари. Тобто це ціна, офіційно заявлена покупцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію придбати заявлений товар (на товарній біржі). Ціна пропозиції - це гранично мінімальна ціна, за якої товаровиробники (продавці) ще можуть пропонувати (продавати) свої товари. Тобто це ціна, офіційно заявлена продавцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію продати заявлений товар (товарній біржі). Ціна рівноваги - це ціна, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції. Тобто це ціна, яка встановлюється внаслідок досягнення рівноваги між ціною попиту і ціною пропозиції. Вона встановлюється внаслідок конкуренції продавців, їх покупців і дає реальну інформацію про умови виробництва товарів та послуг, потреби споживачів, рівень їх задоволення. При рівноважній ціні кількість товарів і послуг, які споживачі мають намір продовжувати купувати, відповідатиме тій кількості їх, яку виробники мають намір продовжувати постачати на конкурентний ринок. Ринкова ціна визначається двома кількісними величинами: витратами виробництва та середньою величиною прибутку на авансовий капітал. Така ціна являє собою ціну виробництва. її формуванню сприяє міжгалузева конкуренція, яка розгортається між підприємницькими структурами за найвигідніші умови застосування капіталу. В її процесі відбувається безперервне переливання капіталів з однієї галузі в іншу, що призводить до змін обсягу виробництва, внаслідок чого формуються нові співвідношення між попитом і пропозицією. Це впливає на рівень ринкових цін. Таке переміщення капіталів з галузі (з низькою нормою прибутку) в галузь (з високою нормою прибутку) триватиме доти, поки в усіх галузях економіки не створяться приблизно однакові форми господарювання, а норма прибутку не вирівняється в єдину загальну (середню) норму прибутку. Це досягнеться тоді, коли товари і послуги будуть реалізовані за ціною виробництва. Вона дасть можливість відшкодувати витрати виробництва і отримати середній прибуток кожному підприємству, що нормально процує. Через те, що конкуренція між підприємцями всіх галузей економіки за найбільш прибуткове застосування капіталу і органічна будова капіталу та швидкість Його обігу є постійними чинниками, то ціна виробництва має тенденцію відхилятися від суспільно необхідних затрат праці. Вона виступає безпосередньою економічною основою утворення і коливання ринкових цін. Тому підприємницькі структури повинні постійно дбати про те, щоб індивідуальна ціна продукту була меншою за суспільну ціну виробництва. Тоді товаровиробники, реалізуючи свою продукцію за ціною виробництва, будуть одержувати не тільки нормальний (середній) прибуток, а й надприбуток. Отже, в умовах нормальних ринкових відносин, досконалої (чистої) конкуренції ринкова ціна встановлюється незалежно від бажань окремих товаровиробників (продавців) чи споживачів (покупців), а під впливом співвідношення попиту і пропозиції на підставі виробничих витрат. Навпаки, для них ринкова ціна є орієнтиром на досягнення оптимальної господарської діяльності. її рух є основою перерозподілу різноманітних видів ресурсів, для переміщення капіталів з одних галузей в інші. Процес формування ринкових цін на товари і послуги охоплює такі основні етапи: 1) формування завдань ціноутворення; 2) визначення ринкового попиту на товар, що вироблятиметься; 3) оцінка витрат підприємства; 4) аналіз цін і товарів конкурентів; 5) вибір методів ціноутворення; 6) установлення остаточної ціни; 7) урахування заходів державного регулювання цін. Розглянемо зміст кожного з цих етапів детальніше, щоб скласти уявлений про те, що має робити підприємство (фірма) при зміні ринкових умов при підготовці до впровадження на конкурентний ринок свого нового товару. 1. Формування завдань ціноутворення охоплює забезпечення зростання обсягу реалізації товару, фінансової стійкості підприємства,максимізацію його прибутковості, завоювання лідерства на ринку за показниками якості та асортименту товару. Визначення попиту на товари і послуги охоплює визначення еластичності попиту на товари фірми під впливом зміни ринкової ціни, тобто визначення кількості товарів, які можна буде продати при різних рівнях ринкової ціни. Для реалізації цього завдання потрібно добре знати, чи призведе зниження ціни до розширення продажу. Оцінка витрат. Від рівня витрат залежить фінансово-економічне становище підприємства. Тому ціна має забезпечити швидке покриття всіх витрат і у майбутньому - максимальний прибуток. Аналіз цін і товарів конкурентів. Для реалізації цього завдання потрібно визначити вартість товару, за якої покупцю однаково вигідною є купівля аналогічних товарів різних виробників (підприємств). Тут важливо знати ціни та якість товарів конкурентів. Щоб посилити сприймання свого товару з боку споживачів (покупців), домогтися закріплення рівня продажу на конкурентному ринку та збільшення його обсягу, фірмі слід використовувати такі засоби, як цінові та торговельні знижки, підвищення якості продукції та обслуговування, зміни умов платежу тощо. Успішне вирішення цього завдання для кожного підприємства залежить від особливостей його продукції, можливостей і репутації. Вибір методів ціноутворення. Обгрунтування цін в ринковій системі господарювання спирається на використання всієї сукупності методів ціноутворення. Можна виділити такі основні методи установлення цін: витратний метод, метод цільового прибутку, метод з орієнтацією на конкуренцію, витратно-маркетинговий та і н. – Витратний метод найстаріший і найбільш простий. Суть його полягає в тому, що основою визначення цін є реальні витрати підприємства на виробництво і збут продукції, до яких додається прибуток відповідно до середньої норми для певної галузі економіки. Недоліки цього методу в тому, що він не бере до уваги чинники попиту, і тому існує небезпека втратити можливий прибуток. – Суть методу цільового прибутку полягає у визначенні ціни з урахуванням цільової норми прибутку на фактичні витрати в умовах визначеного обсягу продажу. – Метод з орієнтацією на конкуренцію — це спосіб формування цін на основі торгів, коли постачальників запрошують на постачання визначених видів товару. Пропозиції постачальників (тендери) спрямовуються до певного часу із зазначеною ціною у закритому конверті. Приймаються пропозиції з найменшою ціною, яка має спиратися на власні витрати постачальника та аналіз можливих пропозицій конкурентів. – Витратно-маркетинговий метод ціноутворення сполучає аналіз витрат і формування цін з урахуванням маркетингової тактики підприємства. Цей метод дає змогу встановлювати на свої товари такі ціни, так варіювати ними залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати його з максимально можливою частиною, домогтися максимізації прибутку й успішно вирішувати всі стратегічні і тактичні завдання підприємства. Отже, підприємство може вибрати для себе певний метод ціноутворення і визначити такий рівень цін, який забезпечить запланований обсяг прибутку і буде відповідати ринковій ситуації. 6. Установлення остаточної ціни. Потрібно щоб рівень ціни, що пропонується покупцю забезпечував відшкодування усіх витрат на виробництво і реалізацію продукції, врахував особливості і якість продукту фірми, ціни товарів-замінників, ціни та якість товарів конкурентів. 7. Урахування заходів державного регулювання цін. Держава розробляє і приймає закони, в яких регламентує основні правила ціноутворення. Найважливішим чинником його є державне регулювання цін. Воно здійснюється на основі адміністративних (прямих) і економічних (непрямих) методів. Прямі методи - це встановлення визначеного порядку ціноутворення; непрямі - це вплив на ціни через фінансову, податкову, грошово-кредитну, бюджетну і митну політику. Цінова політика держави спрямована на регулювання відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, стабільності оптових та роздрібних цін в національній економіці.
Проблеми формування ринкових відносин в Україні. Шляхи та перспективи їх вирішення.
Суть та функції фінансів. Основні джерела формування фінансів.
Фінанси – це
економічні відносини, за допомогою яких у грошовій формі здійснюється процес розподілу та перерозподілу ВВП шляхом створення та використання фондів грошових коштів.
відносини, що виникають у процесі створення і перерозподілу суспільних благ і багатств, вони пов’язані з розвитком держави та товарно-грошового обігу.
відносини, що виникають у процесі створення і перерозподілу суспільних благ і багатств, вони пов’язані з розвитком держави та товарно-грошового обігу.
Ознаки фінансів:
Фінанси – це грошові відносини;
Фінанси – це відносини, що пов’язані з формуванням та використанням грошових фондів;
Фінанси – це відносини, що носять розподільчий характер;
Фінанси – це відносини, при яких відбувається рух вартості від одного суб’єкта до іншого;
Фінанси – це процес формування доходів та здійснення видатків;
Фінанси – це відносини, яким притаманна еквівалентність (за призначенням) обміну та розподілу і нееквівалентність перерозподілу;
Фінанси – це сукупність економічних відносин;
Фінанси – це регламентована форма фінансових відносин;
Фінанси – це політична категорія
Функції фінансів:
Розподільча
Регулююча
Контрольна (все що можна виміряти – можна проконтролювати)
Функції економічної категорії є її внутрішніми властивостями, які виявляються у процесі практичної діяльності.
Переважна більшість вітчизняних науковців і практиків визнають, що фінансам притаманні дві основні функції: розподільна і контрольна. Розподільна функція є головною і виявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. У процесах вартісного розподілу валового внутрішнього продукту можуть брати участь різні вартісні інструменти, зокрема фінанси, кредит, ціни і тарифи, заробітна плата, кожен з яких має свої особливості та власну історію. Фінанси як інструмент вартісного розподілу виокремлюється серед інших масштабністю, всеохопним характером та можливостями активного впливу на всі складові суспільного життя. Генезис та еволюція вартісного розподілу за допомогою фінансів супроводжувались зміною форм вартісного розподілу, пріоритетів у формуванні та використанні фінансових ресурсів, інвестування капіталу, наповненості та спрямованості грошових і фінансових потоків. Це у свою чергу суттєво впливало на історію розвитку людської цивілізації, зростання могутності чи занепад держав, створення, розподіл і споживання благ, розвиток виробництв, творчі та інтелектуальні здобутки тощо. Фінанси як інструмент вартісного розподілу використовуються на всіх стадіях суспільного відтворення: виробництві, розподілі, обміні та споживанні. На вартісний розподіл за допомогою фінансів суттєво впливає розмежування економічної власності. Об'єкти розподілу за допомогою фінансів такі: — валовий внутрішній продукт, тобто вартість кінцевих продуктів (благ), вироблених суспільством за певний період часу (переважно рік); — національне багатство, тобто сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот. Національне багатство залучається у розподільні відносини лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо); — зовнішні надходження у вигляді фінансової допомоги, зовнішніх державних позик, іноземних інвестицій, а також інших міждержавних трансфертів від зарубіжних країн, міжнародних фінансових інституцій та іноземних юридичних і фізичних осіб. Суб'єктами розподілу є: — держава; — юридичні особи (суб'єкти господарювання різних форм власності, рівня підпорядкування та місця знаходження); — домогосподарства та фізичні особи; — міжнародні організації; — інші держави.