Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

адвентиційна. Слизова оболонка складається з псевдобагатошарового війчастого епітелію та власної пластинки

Більшість ділянок слизової оболонки повітроносних шляхів вистелені одношаровим багаторядним (псевдобагатошаровим) війчастим епітелієм, який ще називають респіраторним. У людини він містить клітини шести типів: війчасті, келихоподібні, базальні, мікроворсинчасті (щіточкові), ендокриноцити (клітини Кульчицького), бронхіолярні екзокриноцити (клітини Клари).

**Структурно функціональна одиниця респіраторного відділу дихальної системи. Особливості будови та гістофізіологія респіраторних (альвеолярних) бронхіол.

Сукупність структур, які утворюються після розгалуження термінальної бронхіоли, є структурно-функціональною одиницею респіраторного відділу легень; вона отримала назву легеневого ацинуса

Із 12-18 ацинусів формується легенева часточка.

У кожній легені налічується близько 15 тисяч ацинусів.

До складу легеневого ацинуса входять наступні структури: альвеолярні бронхіоли першого, другого і третього порядків, альвеолярні ходи та альвеолярні мішечки. Останні утворені численними тонкостінними комірками - легеневими альвеолами. Через стінку альвеол здійснюється газообмін

Ацинус починається респіраторною (альвеолярною) бронхіолою першого порядку, яка дихотомічно поділяється на альвеолярні бронхіоли другого порядку, а відтак - на альвеолярні бронхіоли третього порядку

Респіраторна (альвеолярна) бронхіола першого порядку будовою нагадує термінальну бронхіолу (має такі самі довжину і діаметр, будову стінки), однак у її стінці наявні альвеоли і відсутні війчасті клітини. М'язова пластинка респіраторних бронхіол витоншується, складається з окремих пучків циркулярно орієнтованих м'язових клітин. Сполучна тканина адвентиційноїоболонки переходить у сполучнотканинний інтерстицій легені.

Респіраторні бронхіоли другого порядку мають меншу довжину, а кількість альвеол у їх стінці зростає.

Респіраторні бронхіоли третього порядку ще коротші і мають багато альвеол. Від респіраторних бронхіол третього порядку починаються альвеолярні ходи: їхній діаметр більший, ніж діаметр респіраторних бронхіол, у стінці переважає альвеолярний компонент.

Кожний альвеолярний хід закінчується кількома альвеолярними мішечками, які утворені численними альвеолами, розташованими одна біля одної.

t.me/rapeture

*** Особливості кровопостачання та нервовий апарат дихальної системи.

Кровопостачання в легенях виконується двома системами судин Легені отримують венозну кров із легеневої артерії, тобто із малого кола

кровобігу. Гілки легеневої артерії супроводжують бронхіальне дерево і біля основи альвеол утворюють густу сітку гемокапілярів

В альвеолярних капілярах, діаметр яких коливається в межах 5-7 мкм, еритроцити розташовуються в один ряд, що надає оптимальні умови для виконання газообміну між гемоглобіном еритроцитів і альвеолярним повітрям

Альвеолярні капіляри збираються в посткапілярні венули, які формують систему легеневої вени, по яким збагачена киснем кров повертається до серця

Бронхіальні артерії

Відходять безпосередньо від аорти, живлять бронхи і легеневу паренхіму артеріальною кров’ю.

Проникаючи в стінку бронхів, вони галузяться і утворюють артеральні сплетення в їх підслизовій основі і слизовій оболонці.

Посткапілярні венули, відходять головним чином від бронхів, обєднуються у малі вени, які дають початок переднім і заднім бронхіальним венам. На рівні малих бронхів розташовуються артеріоло-венулярні анастомози між бронхіальними і легеневими артеріальними системами

4. Спеціальна гістологія. Дихальна система.

*Морфо-функціональна характеристика, анатомічні та функціональні відділи дихальної системи. Легені: загальний план будови, частини, бронхіальне дерево легень. Поняття про часточку легені.

Дихальна система (лат. systema respiratorium) - це сукупність органів і структур, що забезпечують виконання низки важливих функцій, і в першу чергу - функцію газообміну, яка полягає у постачанні в організм кисню та видаленні з нього вуглекислого газу.

Дихальну систему складають два анатомо-фізіологічні відділи: повітроносні шляхи та респіраторний відділ. Повітроносні шляхи включають носову порожнину і параназальні синуси, глотку, гортань, трахею, бронхи (головні, великі, середні, малі), а також термінальні бронхіоли. До респіраторного відділу належать респіраторні бронхіоли, альвеолярні ходи, альвеолярні мішечки та легеневі альвеоли

До складу дихальної системи також входять дихальні м'язи (міжреберні та діафрагмальні), плевра та плевральні порожнини, власний нервовий апарат (чутлив та рухові нервові закінчення, нейрони симпатичного і парасимпатичного відділів).

Легені (лат. pulmones) розташовані в грудній клітці, а їх поверхня вкрита серозною оболонкою - вісцеральною плеврою. Остання побудована з пластинки сполучної тканини, вкритої одношаровим плоским епітелієм - мезотелієм, який вистеляє плевральну порожнину.

До складу легені належить значна частина повітроносних шляхів (бронхіальне дерево), а також усі структурні компоненти респіраторного відділу (альвеолярне дерево).

t.me/rapeture

Анатомічно легеня складається з часток, сегментів, часточок та ацинусів: права легеня містить три, ліва - дві частки; кожна легеня має по десять сегментів

Часточка легені - це територія розгалуження малого бронха: має форму піраміди. У верхівку легеневої часточки вростає малий бронх і, розгалужуючись, на межі верхньої та середньої третини часточки формує термінальні бронхіоли. Сукупність розгалужень термінальних бронхіол складає респіраторний відділ легень

Бронхіальне дерево. Повітроносні шляхи, що відходять від трахеї, поступово розгалужуються на бронхи різного калібру, які формують так зване бронхіальне дерево.

На рівні п'ятого грудного хребця трахея дихотомічно ділиться на два головних бронхи (правий та лівий), які йдуть відповідно до правої та лівої легень і поділяються на бронхи легеневих часток. Бронхи часток, у свою чергу, розгалужуються на зональні (чотири в кожній легені), сегментарні (десять в кожній легені), субсегментарні, малі бронхи та термінальні бронхіоли. Залежно від діаметра та будови стінки, бронхи поділяються на головні, великі, середні, малі та термінальні бронхіоли.

**Ацинус як структурно-функціональна одиниця респіраторного відділу легень. Альвеола. Сурфактантний комплекс. Аерогематичний бар’єр. Альвеолярні та інтерстиційні макрофаги.

Сукупність структур, які утворюються після розгалуження термінальної бронхіоли, є структурно-функціональною одиницею респіраторного відділу легень; вона отримала назву легеневого ацинуса

Із 12-18 ацинусів формується легенева часточка.

У кожній легені налічується близько 15 тисяч ацинусів.

До складу легеневого ацинуса входять наступні структури: альвеолярні бронхіоли першого, другого і третього порядків, альвеолярні ходи та альвеолярні мішечки. Останні утворені численними тонкостінними комірками - легеневими альвеолами. Через стінку альвеол здійснюється газообмін

Ацинус починається респіраторною (альвеолярною) бронхіолою першого порядку, яка дихотомічно поділяється на альвеолярні бронхіоли другого порядку, а відтак - на альвеолярні бронхіоли третього порядку

За формою легенева альвеола має вигляд відкритого пухирця. Між альвеолами наявні тонкі прошарки сполучної тканини - міжальвеолярні перегородки, у яких розташовані кровоносні капіляри, що вкривають близько 75 % поверхні альвеол

У стінці альвеоли є отвори - пори Кона - діаметром 10-15 мкм кожний, які сполучають сусідні альвеоли

Альвеола заповнюється повітрям і через її тонку стінку здійснюється газообмін. Внутрішня поверхня альвеоли вистелена суцільним шаром епітелію, який розташований на тонкій базальній мембрані.

t.me/rapeture

Альвеоцити:

•1 типу – респіраторні – газообмін;

•2 типу – секреторні – синтезують сурфактант

•3 типу – мікроворсинчаті – сенсорні

Окрім респіраторних та секреторних епітеліоцитів, у стінці альвеол та на її поверхні локалізуються альвеолярні макрофаги. Ці клітини належать до макрофагічної системи організму і виконують захисну функцію. У цитоплазмі альвеолярних макрофагів наявні первинні та вторинні лізосоми, а плазматична мембрана утворює мікровирости та інвагінації

Сурфактант - Суміш поверхневоактивних речовин, що вистилає альвеоли зсередини

Поверхнево-активна фаза – ліпідні речовини Гіпофаза – глікопротеїни

Синтезується альвеолоцитами 2 типу (в альвеолах), клітинами Клара (в бронхіолах)

•Зменшує поверхневий натяг альвеол і попереджає їх спадання.

•Попереджає просочування рідини із капілярів в альвеолу та попереджає виникнення набряку легень.

•Має бактерицидні властивості (містить лізоцим та антитіла)

•Бере участь у регуляції діяльності альвеолярних макрофагів

Аеро-гематичний бар’єр - Бар'єр, який відмежовує альвеолярне повітря і

кров.

Його складають:

•Сурфактант

•Без'ядерна частина альвеолоцита 1 типу

•3-шарова базальна мембрана

•Без'ядерна частина ендотеліоцита капіляра

***Джерела та хід розвитку дихальної системи. Залозиста, канальцева та альвеолярна стадії розвитку.

Розвиток дихальної системи починається на 3-4 тижнях ембріогенезу. Гортань, трахея та легені розвиваються з ларинго-трахео-пульмонального зачатка, який має вигляд мішкоподібного виросту вентральної стінки передньої кишки: гортань і трахея закладаються з верхньої частини цього епітеліального виросту; нижня частина виросту поділяється на два мішечки, які є зачатками правої та лівої легень

У процесі подальшого розвитку в легеневих зачатках з'являється велика кількість дрібніших виростів, між якими залягає мезенхіма. Кожна кінцева гілочка виросту закінчується розширенням - майбутнім альвеолярним мішечком. Зачатки бронхів з'являються на 8-му тижні у вигляді коротких

t.me/rapeture

епітеліальних трубочок, а з 10-12 тижня формується розгалужена система бронхів - бронхіальне дерево. Воно галузиться подібно до складної альвеолярної залози (це так звана залозиста стадія розвитку).

Із 5-го місяця у легенях відбувається розвиток термінальних та респіраторних бронхіол, а також альвеолярних ходів, які обплетені сіткою гемокапілярів (канальцева стадія розвитку дихальної системи). Із ме зенхіми диференціюються гладка м'язова тканина, хрящова тканина, сполучна тканина бронхів, а також прошарки міжчасточкової сполучної тканини.

Від 6-7 місяців і до моменту народження у легенях відбувається розвиток альвеол та альвеолярного епітелію (альвеолярна стадія розвитку). Упродовж усього внутрішньоутробного періоду альвеоли мають незначний просвіт і товсті стінки. Під час першого вдиху новонародженої дитини альвеоли розправляються, їхні порожнини збільшуються, а товщина стінок зменшується, що сприяє газообміну.

Починаючи з 24-го тижня ембріогенезу починається диференціація секреторних альвеолоцитів і синтез ними сурфактанту. Наявність сурфактантної плівки в альвеолах новонародженої дитини забезпечує здатність альвеол розправлятися під час першого вдиху і далі не спадатися.

5. Спеціальна гістологія. Дихальна система.

*Склад дихальної системи. Дихальні м’язи, плевра та плевральна порожнина.

Дихальна система (лат. systema respiratorium) - це сукупність органів і структур, що забезпечують виконання низки важливих функцій, і в першу чергу - функцію газообміну, яка полягає у постачанні в організм кисню та видаленні з нього вуглекислого газу.

Дихальну систему складають два анатомо-фізіологічні відділи: повітроносні шляхи та респіраторний відділ. Повітроносні шляхи включають носову порожнину і параназальні синуси, глотку, гортань, трахею, бронхи (головні, великі, середні, малі), а також термінальні бронхіоли. До респіраторного відділу належать респіраторні бронхіоли, альвеолярні ходи, альвеолярні мішечки та легеневі альвеоли

До складу дихальної системи також входять дихальні м'язи (міжреберні та діафрагмальні), плевра та плевральні порожнини, власний нервовий апарат (чутлив та рухові нервові закінчення, нейрони симпатичного і парасимпатичного відділів).

Скорочення м'язів діафрагми, передаючись на сухожильний центр, призводить до сплощення її купола і збільшення вертикальних розмірів грудної порожнини. При цьому органи черевної порожнини відтісняються вниз, і при розслабленні м'язи черевної стінки розтягують її вперед і вбік.

Крім діафрагми основними дихальними м'язами є зовнішні і внутрішні міжреберні.

Легені (лат. pulmones) розташовані в грудній клітці, а їх поверхня вкрита серозною оболонкою - вісцеральною плеврою. Остання побудована з пластинки сполучної тканини, вкритої одношаровим плоским епітелієм - мезотелієм, який вистеляє плевральну порожнину.