Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

бактерицидно дії. Кінцеві відділи пілоричних залоз звивисті, розгалужені; секрет залоз виводиться у глибокі шлункові ямки

***Роль шлунку в розвитку анемії. Парієтальні екзокриноцити, розташування, ультрамікроскопічна будова.

Парієтальні екзокриноцити локалізуються головним чином у верхній половині власних залоз, і лише поодинокі клітини - біля основи залоз.

Це великі клітини неправильної округлої форми з одним або двома ядрами. Цитоплазма містить значну кількість мітохондрій

Ці клітини з характерною оксифільною цитоплазмою зміщені до периферії залоз; продуктами їхньої синтетичної діяльності є соляна кислота (НСІ) та внутрішній (антианемічний) фактор Касла, необхідний для засвоєння вітаміну В12.

Отсутствие этого фактора приводит к нарушению эритропоэза в красном костном мозге и развитию злокачественного малокровия

45. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальний план організації органів травної системи. Великі та малі залози травної системи. Локалізація, походження, значення для організму.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки

Травні залози поділяються на інтрамуральні - локалізовані в товщі стінки травного каналу, та екстрамуральні - розташовані поза його межами.

До інтрамуральних залоз належать малі спинні залози (губні, щічні, піднебінні, язикові), кардіальні та власні залози стравоходу, кардіальні, фундальні та пілоричні залози шлунка, бруннерівські залози дванадцятипалої кишки, залози Ліберкюна (крипти) тонкої і товстої кишки.

t.me/rapeture

Екстрамуральними є великі слинні залози, печінка та підшлункова залоза У складі епітеліального вистелення слизової оболонки травного каналу локалізуються дисоційовані ендокринні клітини, що належать до дифузної нейроендокринної системи (DNES) організму. Вони є похідними нервових гребенів (див. розділ 11) і синтезують понад 20 різних гормонів, які не лише регулюють процеси травлення, але й впливають на загальні функції організму

**Малі слинні залози - структурно-функціональна характеристика. Будова вивідних проток і секреторних відділів.

Травні залози поділяються на інтрамуральні - локалізовані в товщі стінки травного каналу, та екстрамуральні - розташовані поза його межами.

До інтрамуральних залоз належать малі спинні залози (губні, щічні, піднебінні, язикові), кардіальні та власні залози стравоходу, кардіальні, фундальні та пілоричні залози шлунка, бруннерівські залози дванадцятипалої кишки, залози Ліберкюна (крипти) тонкої і товстої кишки

Малі слинні залози - структури слизової оболонки та підслизової основи ротової порожнини. Власної сполучнотканинної капсули не мають. Можуть бути простими (частіше) або складними, розгалуженими або не розгалуженими

Малі слинні залози:

•Губні - змішані

•Щічні - змішані

•Піднебінні – слизові

•Язикові:

•Передні (Нуна) – змішані

•Середні (Ебнера) – серозні

•Задні - слизові

***Особливості іннервації і функціонування малих слинних залоз.

Слюнные железы иннервируются прямо или косвенно волокнами симпатической и парасимпатической нервной системы. Парасимпатическая иннервации слюнных желёз осуществляется с помощью черепно-мозговых нервов. Парасимпатическая нервная система стимулирует обильный слюнной поток, а симпатическая замедляет его.

При раздражении черепно-мозговых нервов (барабанной струны) происходит обильное выделение жидкой слюны. При раздражении симпатических нервов происходит малое выделение густой слюны, содержащей органические вещества. Выделение жидкости и солей происходит за счёт раздражения нервных волокон, называющихся секреторными

t.me/rapeture

•Вставні протоки

•Посмуговані протоки

•Міжчасточкові протоки

•Загальна вивідна протока

Вставні протоки утворені одношаровим кубічним епітелієм, що забезпечує регенерацію секреторних клітин та клітин посмугованих проток

Посмуговані протоки утворені одношаровим циліндричним епітелієм, що має базальну складчатість. За рахунок Na АТФ-ази відбувається реабсорбція йонів Na зі слини, яка стає гіпотонічною

Міжчасточочкові протоки вистилає двошаровий епітелій в початкових відділах, потім - багатошаровий кубічний

Загальна вивідна протока багатошаровий кубічний епітелій, в області устя - багатошаровий плоский незроговілий.

Стінка екскреторних проток побудована з одношарового циліндричного епітелію, який поступово трансформується у псевдобагатошаровий; у складі останнього розрізняють циліндричні, кубоїдні і базальні клітини. Ближче до ротової порожнини головна екскреторна протока вистелена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм

***Механізми утворення слини: первинна і вторинна слина, роль системи внутрішньочасточкових проток у формуванні слини.

Розрізняють два типи слини:

(1)слина спокою (утворюється безперервно, у тому числі 70 % - підщелепними та під'язиковими слинними залозами, 15% - привушними і 15% - малими слинними залозами); її кількість становить 350-450 мл на добу;

(2)слина стимульована (утворюється у відповідь на зовнішні подразники, в основному харчові); на 50% продукується привушними слинними залозами; її кількість - 250-350 мл на добу.

У фізіологічному процесі слиновиділення виділяють два етапи:

(1)утворення первинної слини - надходження води та деяких низькомолекулярних компонентів крові з судинного русла та прилеглого інтерстицію в цитоплазму епітеліоцитів кінцевих відділів та виділення ними органічних речовин у міжклітинні канальці. Первинна слина містить муцин та альфа-амілазу, характеризується високим осмотичним тиском, а її електролітний склад відповідає складу сироватки крові;

(2)утворення дефінітивної (остаточної) слини - здійснюється в розгалуженій системі проток: в них відбувається інтенсивний обмін води, активна реабсорбція іонів натрію, секреція калію, бікарбонатів, хлориду, йоду.

t.me/rapeture

Окрім іонів, у слину надходять також глюкоза, продукти метаболізму, що суттєво змінює склад первинної слини. В результаті реабсорбції осмотично активних речовин, при переміщенні через систему вивідних проток слина стає ізотонічною, а потім гіпотонічною; концентрація іонів натрію і хлору в слині у кілька разів нижча, а іонів калію - вища порівняно з плазмою кров

47. Спеціальна гістологія. Травна система. * Великі травні залози,

розташування в організмі, значення в травлені. Печінка. Загальна характеристика строми і паренхіми,тканинний склад та структурна організація, функції.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

Травні залози поділяються на інтрамуральні - локалізовані в товщі стінки травного каналу, та екстрамуральні - розташовані поза його межами.

До інтрамуральних залоз належать малі спинні залози (губні, щічні, піднебінні, язикові), кардіальні та власні залози стравоходу, кардіальні, фундальні та пілоричні залози шлунка, бруннерівські залози дванадцятипалої кишки, залози Ліберкюна (крипти) тонкої і товстої кишки.

Екстрамуральними є великі слинні залози, печінка та підшлункова залоза Печінка - найбільша залоза травної системи, масою близько 1,5-2 кг.

Розміщена у правому підребірї (під куполом діафрагми); є життєво необхідним паренхіматозним органом.

Печінка включає 4 частки (праву, ліву, квадратну, хвостату). Частки поділяються на сегменти. Сегменти поділяються на часточки.

Частка, сегмент і часточка кровопостачаються гілкою печінкової артерії, гілкою ворітної вени і мають власну жовчну протоку, яка збирає жовч від відповідної ділянки

Часточка – структурнофункціональна одиниця печінки. Має:

1.центральна вена

2.трабекули (балки)

3.синусоїдні капіляри та перисинусоїдальний простір Діссе

Являє собою шестигранну призму. У центрі розташована центральна вена. До центральної вени радіально сходяться печінкові балочки, які складаються із гепатоцитів

Печінкова балочка - пластинчаста структура, що радіально розташована в печінкових часточках. Печінкові балки складаються з