Материал: Сырная Гистология
t.me/rapeture 
росте згори і є похідним лобового відростка. Таким чином формуються дефінітивні піднебіння, ротова і носова порожнини
Формування лиця. На четвертому тижні розвитку вхід у ротову ямку зародка має вигляд щілини, обмеженої п'ятьма відростками: згори в центрі - лобовий відросток, згори з боків - верхньощелепні відростки, знизу - піднижньощелепні відростки. На п'ятому тижні в латеральних частинах лобового відростка утворюються дві нюхових ямки, що оточені валкоподібними потовщеннями - медіальними і латеральними носовими відростками. На шостому тижні медіальні носові відростки швидко ростуть вниз, зростаються один з одним і до 10-го тижня ембріогенезу утворюють спинку носа, середню частину верхньої щелепи і середню частину верхньої губи
У той же період латеральні носові відростки зростаються з верхньощелепними, утворюючи крила носа та носо-сльозовий канал. Верхні щелепи і латеральні частини верхньої губи формуються з верхньощелепних відростків. Нижня щелепа і нижня губа утворюються в результаті зрощення нижньощелепних відростків. Між латеральними відділами лобового відростка і верхньощелепними відростками закладаються зачатки очей. Після опущення носових відростків вони переміщаються у медіальному напрямку на передню поверхню лиця. Зовнішнє вухо утворюється шляхом зрощення слухових горбків першої глоткової щілини.
При формуванні лиця і порожнини рота можливе виникнення низки вад розвитку: (1) при незрощенні медіальних носових відростків - медіальні розщелини верхньої губи, носа, твердого піднебіння; (2) при незрощенні медіальних носових і верхньощелепних відростків - латеральні розщелини верхньої губи, твердого піднебіння; (В) при незрощенні латеральних носових і верхньощелепних відростків - дефекти носо-сльозового каналу різного ступеня вираженості; (4) при незрощенні піднебінних відростків верньої щелепи - дистальна розщелина твердого піднебіння; (5) при надмір швидкому підйомі піднебінних відростків верньої щелепи - "готичне піднебіння"; (6) при незрощенні мандибулярних відростків - розщелина нижньої губи; (7) при порушенні зрощення верхньо- і нижньощелепних відростків - макроабо мікростомія. Можливі також порушення міграції зачатків очей і зовнішнього вуха.
35. Спеціальна гістологія. Травна система. *Відділи травної трубки.
Тканинний склад оболонок шлунка, будова слизової оболонки.
Слизова оболонка шлунка - вкрита одношаровим стовпчастим епітелієм, клітини якого виробляють слизовий секрет і тому отримали назву поверхневих мукоцитів. Другим важливим продуктом секреторної діяльності цих клітин є іони бікарбонату. У фізіологічних умовах поверхня слизової оболонки шлунка вкрита захисним бар'єром, який містить густий слиз та іони бікарбонату, що
t.me/rapeture 
забезпечують локальну нейтралізацію кислих компонентів шлункового соку і захист слизової оболонки від самоперетравлювання.
Поверхневі мукоцити в апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Латеральні плазматичні мембрани суміжних поверхневих мукоцитів сполучені замикальними і адгезивними контактами, які роблять епітеліальну пластинку слизової непроникною для шлункового вмісту.
Під епітелієм розміщена власна пластинка слизової оболонки, у якій містяться залози. Останні відповідно до локалізації отримали назву кардіальних, власних або пілоричних залоз. Найскладнішу будову мають власні залози, які розміщені в дні та тілі шлунка. Це прості трубчасті слабо розгалужені залози, у яких розрізняють перешийок, шийку та головну частину. До їхнього складу входить п'ять типів клітин, а саме: шийкові екзокриноцити (мукоцити), стовбурові клітини, парієтальні екзокриноцити, головні екзокриноцити та шлункові ендокриноцити
Кардіальні залози шлунка представлені переважно кардіальними екзокриноцитами, які продукують слизовий секрет, а також невеликою кількістю ендокриноцитів та парієтальних клітин; головні екзокриноцити тут відсутні. Порівняно з власними залозами шлунка кінцеві секреторні відділи кардіальних залоз коротші і мають більш звивисту форму
Пілоричні залози утворені мукоцитами, які нагадують шийкові мукоцити власних залоз шлунка; крім слизу, вони продукують лізоцим - фермент бактерицидно дії. Кінцеві відділи пілоричних залоз звивисті, розгалужені; секрет залоз виводиться у глибокі шлункові ямки
М'язова пластинка слизової оболонки шлунка побудована з трьох шарів гладких міоцитів: внутрішнього - циркулярного, зовнішнього - поздовжнього; третій середній шар - непостійний, гладкі міоцити у ньому маюті циркулярну орієнтацію. Підслизовий прошарок пред ставлений щільною неоформленою сполучною тканиною з добре розвиненими кров'яним та лімфатичним руслом Тут також розміщене мейснерівське нервове сплетення
**Особливості гістологічної будови дна шлунка: розташування, ямки, залози, м’язова оболонка.
Складки утворюються у порожньому органі за рахунок слизової оболонки та підслизового прошарку і, як правило, мають поздовжню орієнтацію; при заповненні органа вони розправляються, при цьому об'єм шлунка збільшується.
Ямки утворюються внаслідок вростання поверхневого епітелію у власну плас тинку слизової оболонки. Шлункові ямки найглибші у пілоричній частині, найменші - у кардіальній частині і мають середній розмір у дні та тілі шлунка
Шлункові залози
• Продукують шлунковий сік
t.me/rapeture 
• Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла
Розрізняють:
•власні (фундальні) залози
•кардіальні
•пілоричні
Шлункові залози, за будовою – прості трубчасті нерозгалужені В залозі розрізняють:
•дно,
•тіло (секреторний відділ),
•шийку
•перешийок (вивідна протока)
Клітинний склад шлункової залози:
•Поверхневий мукоцит (виробляє слиз)
•Шийковий мукоцит (виробляє слиз, забезпечує регенерацію)
•Парієтальна клітина (виробляє соляну кислоту та внутрішній фактор Касла, який потрібен для всмоктування вітаміну В12)
•Головна клітина (виробляє пепсиноген та шлункову ліпазу)
•Ендокринна клітина (входить в склад APUD системи, виробляє гормони)
Ендокринні клітини шлунка
•Ентерохромаффінноподібні клітини (ECL-клітини) – виробляють гістамін,
•G-клітини (26 %) – виробляють гастрин
•D-клітини – виробляють соматостатин
***Характеристика і функції клітинного складу фундальних залоз.
t.me/rapeture 
Поверхневі мукоцити в апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Апікальна плазмалема цих клітин утворює нечисленні короткі мікроворсинки; поверхневий глікокалікс забезпечує адгезію компонентів захисного слизового бар'єра. У базальній частині поверхневих мукоцитів міститься ядро, а також гранулярна ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, численні мітохондрії - тобто елементи, які забезпечують синтетичну і секреторну діяльність клітин
Шийкові екзокриноцити (шийкові мукоцити) локалізуються в ділянці перешийка та шийки залози. Будовою нагадують поверхневі мукоцити. В апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Продукований шийковими мукоцитами розчинний слиз долучається до хімус> і полегшує його просування уздовж травного каналу
Парієтальні екзокриноцити локалізуються головним чином у верхній половині власних залоз, і лише поодинокі клітини - біля основи залоз. продуктами їхньої синтетичної діяльності є соляна кислота (НСІ) та внутрішній (антианемічний) фактор Касла, необхідний для засвоєння вітаміну В12
Головні екзокриноцити складають переважну більшість клітинних елементів глибокої частини залози. В апікальній частині містять секреторні гранули, до складу яких входять профермент пепсиноген (неактивна форма пепсину), а також ферменти хімозин (ренін) і ліпаза. Пепсиноген під впливом соляної кислоти шлункового соку перетворюється на активну форму ферменту - пепсин, що каталізує гідроліз білків з утворенням пептидів
Ендокриноцити (апудоцити) шлунка належать до дисоційованої (дифузної) нейроендокринної системи організму. Характерною морфологічною ознакою ендокриноцитів, яка суттєво відрізняє їх від екзокриноцитів, є здатність накопичувати секреторні гранули головним чином у базальній частині клітини. Ендокриноцити шлунка продукують біологічно активні речовини гастрин та гістамін. Гастрин підсилює секрецію пепсиногену головними екзокриноцитами шлунка. Гормон грелін виділяється при
t.me/rapeture 
порожньому шлунку: він модулює відчуття голоду, а також стимулює секрецію і моторику травної трубки, готуючи її до сприйняття їжі
36. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальний план будови і тканинний склад оболонок шлунка.
Стінка шлунка, подібно до інших сегментів травного каналу, включає слизову оболонку з підслизовим прошарком, м'язову та серозну оболонки.
Слизова оболонка шлунка - вкрита одношаровим стовпчастим епітелієм, клітини якого виробляють слизовий секрет і тому отримали назву поверхневих мукоцитів. Другим важливим продуктом секреторної діяльності цих клітин є іони бікарбонату. У фізіологічних умовах поверхня слизової оболонки шлунка вкрита захисним бар'єром, який містить густий слиз та іони бікарбонату, що забезпечують локальну нейтралізацію кислих компонентів шлункового соку і захист слизової оболонки від самоперетравлювання.
Поверхневі мукоцити в апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Латеральні плазматичні мембрани суміжних поверхневих мукоцитів сполучені замикальними і адгезивними контактами, які роблять епітеліальну пластинку слизової непроникною для шлункового вмісту.
Під епітелієм розміщена власна пластинка слизової оболонки, у якій містяться залози. Останні відповідно до локалізації отримали назву кардіальних, власних або пілоричних залоз. Найскладнішу будову мають власні залози, які розміщені в дні та тілі шлунка. Це прості трубчасті слабо розгалужені залози, у яких розрізняють перешийок, шийку та головну частину. До їхнього складу входить п'ять типів клітин, а саме: шийкові екзокриноцити (мукоцити), стовбурові клітини, парієтальні екзокриноцити, головні екзокриноцити та шлункові ендокриноцити
Кардіальні залози шлунка представлені переважно кардіальними екзокриноцитами, які продукують слизовий секрет, а також невеликою кількістю ендокриноцитів та парієтальних клітин; головні екзокриноцити тут відсутні. Порівняно з власними залозами шлунка кінцеві секреторні відділи кардіальних залоз коротші і мають більш звивисту форму
Пілоричні залози утворені мукоцитами, які нагадують шийкові мукоцити власних залоз шлунка; крім слизу, вони продукують лізоцим - фермент бактерицидно дії. Кінцеві відділи пілоричних залоз звивисті, розгалужені; секрет залоз виводиться у глибокі шлункові ямки
М'язова пластинка слизової оболонки шлунка побудована з трьох шарів гладких міоцитів: внутрішнього - циркулярного, зовнішнього - поздовжнього; третій середній шар - непостійний, гладкі міоцити у ньому маюті циркулярну орієнтацію. Підслизовий прошарок пред ставлений щільною неоформленою сполучною тканиною з добре розвиненими кров'яним та лімфатичним руслом Тут також розміщене мейснерівське нервове сплетення