Материал: Сырная Гистология
t.me/rapeture 
(мукоцити), стовбурові клітини, парієтальні екзокриноцити, головні екзокриноцити та шлункові ендокриноцити
Кардіальні залози шлунка представлені переважно кардіальними екзокриноцитами, які продукують слизовий секрет, а також невеликою кількістю ендокриноцитів та парієтальних клітин; головні екзокриноцити тут відсутні. Порівняно з власними залозами шлунка кінцеві секреторні відділи кардіальних залоз коротші і мають більш звивисту форму
Пілоричні залози утворені мукоцитами, які нагадують шийкові мукоцити власних залоз шлунка; крім слизу, вони продукують лізоцим - фермент бактерицидно дії. Кінцеві відділи пілоричних залоз звивисті, розгалужені; секрет залоз виводиться у глибокі шлункові ямки
Парієтальні екзокриноцити локалізуються головним чином у верхній половині власних залоз, і лише поодинокі клітини - біля основи залоз. продуктами їхньої синтетичної діяльності є соляна кислота (НСІ) та внутрішній (антианемічний) фактор Касла, необхідний для засвоєння вітаміну В12
Головні екзокриноцити складають переважну більшість клітинних елементів глибокої частини залози. В апікальній частині містять секреторні гранули, до складу яких входять профермент пепсиноген (неактивна форма пепсину), а також ферменти хімозин (ренін) і ліпаза. Пепсиноген під впливом соляної кислоти шлункового соку перетворюється на активну форму ферменту - пепсин, що каталізує гідроліз білків з утворенням пептидів
***Гістофізіологія шлунка: склад шлункового соку, функція поверхневих мукоцитів, утворення хімусу, циклічність надходження хімусу в дванадцятипалу кишку, особливості іннервації шлунка.
Шлункові залози і поверхневі мукоцити слизової оболонки протягом дня продукують близько 2-3 л шлункового соку. Його складниками є вода, соляна кислота, внутрішній антианемічний фактор Касла, що їх виділяють парієтальні екзокриноцити; продуковані головними клітинами пепсиноген, ренін та шлункова ліпаза; шийкові мукоцити долучають до складу шлункового соку розчинний муцин. Поверхня слизової оболонки вкрита видимим слизом, який продукують поверхневі мукоцити. Внаслідок перистальтичних скорочень м'язової оболонки шлунка харчові грудочки перемішуються зі шлунковим соком: так утворюється хімус
У порожньому шлунку пілоричний сфінктер відкритий; при перистальтичних скороченнях м'язової оболонки він скорочується, і надходження хімусу до дванадцятипалої кишки блокується. Хвилі перистальтичних скорочень генеруються ритмічно з частотою приблизно три скорочення на хвилину: пейсмейкерні клітини (водії ритму) локалізуються в інтерстиційній сполучній тканині м'язової оболонки.
Взаємодією мейснерівського та ауербахівського нервових сплетень і під впливом гормону греліну у шлунку підтримується сталий тиск, а також
t.me/rapeture 
досягається скоординованість перистальтичних скорочень з короткочасним розслабленням пілоричного сфінктера, внаслідок чого невеликі порції хімусу переходять із шлунка до дванадцятипалої кишки. Рецептори останньої у відповідь на надходження хімусу обумовлюють рефлекторне закриття пілоричного сфінктера і посилення скорочень пілоричної частини шлунка, спрямоване на посилене перемішування харчової маси з травними ферментами
Швидкість перенесення хімусу до дванадцятипалої кишки підвищується при розтягненні шлунка, а також під впливом гастрину - гормону, який посилює перистальтику пілоричної ділянки і сприяє розслабленню гастродуоденального сфінктера. Чинниками, котрі сповільнюють шлунковокишковий пасаж (перехід), є: перерозтягнення дванадцятипалої кишки; надмір жирів, білків або вуглеводів; підвищена осмолярність або кислотність хімусу.
39. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальний план будови травної трубки: відділи, оболонки. Органи середнього відділу травної трубки. Тонкий кишечник, особливості будови слизової оболонки. Покривний епітелій тонкого кишечника: клітинний склад епітелію ворсинок і крипт, види ентероцитів, їх функціональне значення.
З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:
(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;
(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;
(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.
Тонка кишка (пат. intestinum tenue) - найдовший відділ шлунковокишкового тракту, розміщений між шлунком і товстою кишкою (рис. 20.1). Довжина тонкої кишки у людини коливається від 4 до 7 м; У тонкій кишці розрізняють три відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишку
Має чотири оболонки:
•Слизова;
•Підслизова;
•М’язова;
•Серозна
Епітелій - одношаровий призматичний облямований М’язова оболонка утворена гладенькою м’ язовою тканиною та формує 2
шари
t.me/rapeture 
Зовнішня оболонка – серозна Всмоктуванню поживних речовин сприяє збільшення поверхні за
рахунок особливостей рельєфу слизової оболонки Слизова із підслизовою оболонками формують циркулярні складки
Рельєф слизової представлений ворсинками і складками
Циркулярні складки - утворені в усіх прошарках СлизОболонк
Кишкові ворсинки - пальцевидні випинання слизової оболонки, утворені власною пластинкою і покриті епітелієм. В центрі ворсинки проходить лімфатичний капіляр, оточений мережею кровоних капілярів
Кишкові крипти (залози) - поглиблення епітелію у власну пластинку слизової оболонки
Клітинний склад кишкового епітелію: (крипти)
•Клітини Панета
•Стовбурові клітини
•Проміжні клітини, що розмножуються
•Келихоподібні клітини
•Ендокринні клітини
•Ентероцити
Клітинний склад ворсинки:
•Келихоподібні клітини
•Ендокринні клітини
•Ентероцити
**Електронно-мікроскопічна будова стовпчастих та келихоподібних клітин, М-клітин, клітин Панета. Ендокринні клітини тонкої кишки: типи, локалізація, структура, мішені гормонів.
Екзокриноцити з ацидофільною зернистістю (клітини Панета) розташовані групами біля дна крипт. Це клітини призматичної форми, в апікальній частині яких містяться великі ацидофільні секреторні гранули. Специфічна роль клітин Панета полягає у секреції лізоциму, дефензинів. фактора некрозу пухлин альфа, які запобігають розмноженню в кишці патогенів та захищають організм від інфекцій
Келихоподібні екзокриноцити складають близько 10% від усіх клітинних елементів епітеліального вистелення тонкої кишки. Це одноклітинні залози, що продукують слизовий секрет. Вони локалізуються поодинці серед ентероцитів ворсинок і крипт. Після виділення секрету келихоподібні клітини звужуються, а потім знову починають накопичувати слизові гранули.
t.me/rapeture 
Мікроскладчасті М-клітини локалізуються у складі епітеліального вистелення тонкої кишки поблизу від лімфоїдних вузликів. М-клітини отримали назву зв'язку з наявністю на їхній апікальній поверхні мікроскладок, за допомогою яких ці клітини здатні захоплювати макромолекули з просвіту кишки і передавати їх у лімфоцити і дендритним клітинам, котрі розміщені в особливих базальних інвагінаціях М-клітин.
Кишкові ендокриноцити належать до дифузної нейроендокринної системи організму. Як і келихоподібні клітини, вони розкидані поодинці серед ентероцитів. Зустрічаються в епітелії крипт у невеликій кількості
Стовбурові клітини слугують джерелом фізіологічної регенерації епітелію крипт і ворсинок. Розміщені головним чином в епітелії нижньої частини крипт.
***Кишкові стовбурові клітини: локалізація, маркери. Механізм регенерації епітелію тонкого кишечника, терміни повної заміни епітелію ворсинок.
Стовбурові клітини слугують джерелом фізіологічної регенерації епітелію крипт і ворсинок. Розміщені головним чином в епітелії нижньої частини крипт.
Вони вузькі, призматичні, зі слабо розвиненими органелами, ядро локалізується у базальній частині клітини
Після поділу клітини переміщуються в напрямі до верхівки ворсинок із середньою швидкістю 5-10 мкм/год, дифереціюючись при цьому в ентероцити, келихоподібні екзокриноцити та М-клітини. Інший напрям міграції новоутворених клітин - до дна крипт, де вони диференціюються у клітини Панета
«Відпрацьовані» епіте-ліоцити злущуються з верхівки ворсинок у просвіт кишки, де відбувається їх перетравлення.
Повна заміна епітеліоцитів ворсинок за рахунок новоутворених клітин здійснюється протягом 48 год
40. Спеціальна гістологія. Травна система. *Великі травні залози, їх роль в травленні та обміні речовин. Підшлункова залоза: загальна морфо-функціональна характеристика екзо- і ендокринних частин, зв'язок з травним трактом.
Печень и поджелудочная железа – крупнейшие пищеварительные железы, которые расположены за пределами пищеварительной трубки, но выделяют свой секрет в двенадцатиперстную кишку.
Підшлункова залоза - залоза змішаної секреції, що належить до середнього відділу травної системи та забезпечує секрецію ферментів травного панкреатичного соку та гормонів
Частини підшлункової залози:
• Екзокринна – секреція ферментів;
t.me/rapeture 
Представлена панкреатичними ацинусами і розгалуженою мережею вивідних проток, які відкриваються в просвіт дванадцятипалої кишки, куди виділяється панкреатичний сік.
Структурно-функціональна одиниця – панкреатичний ацинус
• Ендокринна – секреція гормонів.
Представлена панкреатичними острівцями, insulae pancreaticae, відноситься до ендокринних залоз.
Структурно-функціональна одиниця – острівець Лангерганса
Функції підшлункової залози
•Травна: секретує травні ферменти, які беруть участь у перетравлюванні білків (трипсин, хімотрипсин), жирів (ліпаза) і вуглеводів (амілаза) - екзокринна частина
•Ендокринна: виробляє кілька гормонів, які беруть участь в обміні речовин і регуляції діяльності шлунково-кишкового тракту - ендокринна частина
Підшлункова залоза:
•Складна ацинарна залоза;
•Виділяє серозний секрет.
•Зовні залоза покрита сполучнотканинною капсулою, від якої відходять септи, які ділять залозу на часточки.
•Сполучна тканина утворює строму залози
•Паренхіма утворена епітеліальною тканиною, яка формує ацинуси, вивідні протоки та острівці Лангерганса
**Екзокринна частина підшлункової залози: структурно-функціональна одиниця екзокринної частини. Особливості будови екзокриноцитів. Центроацинозні клітини.
Представлена панкреатичними ацинусами і розгалуженою мережею вивідних проток, які відкриваються в просвіт дванадцятипалої кишки, куди виділяється панкреатичний сік.
Структурно-функціональна одиниця – панкреатичний ацинус
Ацинус включає:
•Секреторні клітини – сероцити (ациноцити, панкреатоцити)
•Центроацинарні клітини (забезпечують регенерацію)
Від ацинуса починається вставна вивідна протока