Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Зубна пластинка та зубна брунька – початкова стадія розвитку зубного зачатка (6-й тиждень).

Всередині бруньки утворюється порожнина, що дає початок пульпі емалевого органу

Наступна стадія – стадія шолома (або «шапочки», 8-й тиждень) – відбувається інвагінація епітелію всередину бруньки, форма бруньки стає увігнутою.

Наступна стадія – стадія дзвона (3-й місяць) – формується емалевий орган

Емалевий орган має наступні структури:

•Внутрішній епітелій

•Зовнішній епітелій

•Пульпа емалевого органу

Виріст мезенхіми всередині емалевого органу, оточений внутрішнім епітелієм – зубний сосочок

Ущільнена мезенхіма, що оточує емалевий орган – зубний мішечок Клітини внутрішнього епітелію емалевого органу диференціюються у

енамелобласти, які синтезують емаль зуба Клітини зовнішнього епітелію емалевого органу та пульпа емалевого

органу формують кутикулу зуба, яка стирається після прорізування зуба. Клітини зубного сосочка дають початок дентину та пульпі зуба Периферійні клітини зубного сосочка, що прилягають до енамелобластів

(внутрішнього епітелію емалевого органа), диференціюються у одонтобласти, які синтезують дентин

Центральні клітини зубного сосочка формують пульпу зуба Зубний мішечок формує цемент та періодонт

Мезенхіма, що оточує емалевий орган, формує кістку зубних альвеол На зубній пластинці формуються додаткові зубні бруньки – зачатки

постійних зубів

33. Спеціальна гістологія. Травна система.*Організація органів травної системи. Загальна морфофункціональна характеристика травної трубки: відділи, оболонки, функції. Будова стінки травного каналу – тканий склад оболонок. Особливості тканинного складу в різних відділах травної трубки, функціональне значення.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

У стінці травної трубки розрізняють слизову оболонку з під слизовою основою, м'язову і зовнішню оболонки

t.me/rapeture

Слизова оболонка вистилає травний канал зсередини. Вона складається з епітеліальної, власної та м'язово; пластинок (остання відсутня у ротовій порожнині).

Під слизовою оболонкою залягає утворена пухкою сполучною тканиною підслизова основа; остання відсутня у ділянці ясен, шовної та крайової зон твердого піднебіння, на спинці язика, що обумовлює незміщуваність слизової оболонки відносно глибше розташованих тканин.

Назовні від підслизової основи лежить м'язова оболонка. У стінці ротової порожнини, глотці, верхній третині стравоходу і термінальній частині прямої кишки м'язова оболонка представлена посмугованою скелетною м’язовою тканиною; у середньому відділі стравоходу поєднуються посмуговані і гладкі м'язи; у нижньому відділі стравоходу, шлунка та кишечника м'язова оболонка представлена виключно гладкою м'язовою тканиною.

Зовнішня оболонка, яка представлена лише сполучною тканиною, має назву адвентиційної; якщо ж поверхня сполучної тканини вкрита шаром мезотелію, така зовнішня оболонка отримала назву серозної. Адвентиційна оболонка вкриває більшу частину переднього (над діафрагмою) та заднього відділів травного каналу; серозна оболонка вистилає розташований у черевній порожнині середній відділ травного каналу.

Внутрішня поверхня травного каналу може бути гладкою (щока) або утворювати специфічний рельєф, як-от сосочки язика, складки стравоходу; складки, поля та ямки шлунка; складки, ворсинки та крипти кишечника. Рельєф слизової зумовлений наявністю м'язової пластинки і товщиною підслизової основи

t.me/rapeture

**Слизова оболонка: пластинки, тканини, рельєф і особливості будови слизової облонки в різних відділах травної системи.

Залежно від функціонального призначення того чи іншого відділу травного каналу змінюється характер епітеліального покриву його слизової оболонки: багатошаровий плоский епітелій ротової порожнини, глотки та стравоходу змінюється на одношаровий призматичний у шлунку, на одношаровий стовпчастий у тонкій і товстій кишці, який у термінальному сегменті прямої кишки заміщається спочатку багатошаровим стовпчастим, а відтак - багатошаровим плоским

***Джерела розвитку і ембріогенез органів травної трубки.

Таким чином, відділи кишкової трубки відповідають ембріональним джерелам їх епітелію:

Епітелій переднього відділу розвивається із ектодерми (ротова бухта – стомодеум);

Епітелій середнього відділу розвивається із ентодерми;

Епітелій заднього відділу розвивається із ектодерми (анальна бухта – проктодеум).

Вийняток – стравохід: відноситься до переднього відділу, але розвивається із ентодерми

Зі спланхнотому формується мезотелій – епітелій серозної оболонки – очеревини.

t.me/rapeture

Із мезенхіми формуються: власна та м’язова пластинки слизової, підслизова, м’язова, адвентиційна оболонки та сполучна тканина серозної оболонки.

Таким чином, епітелій кишкової трубки розвивається або із ектодерми (передній і задній відділи), або із ентодерми (середній відділ).

Решта структур кишкової трубки розвиваються із мезодерми: із мезенхіми або із спланхнотому.

34. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальна характеристика переднього відділу травної трубки. Бічні стінки ротової порожнини: загальний план та особливості будови.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки

Передня стінка присінка рота утворена губами, бічні стінки - щоками. Тверде і м'яке піднебіння служать верхньою стінкою ротової порожнини,

діафрагма рота - їїдном. До органів ротової порожнини належать язик, ясна та зуби

**Щока: шари, зони слизової оболонки, особливості будови проміжної зони. Будова підслизової оболонки щоки та розташування жирового тіла.

Основа щоки (лат. Ьисса) утворена посмугованою м'язовою тканиною; зовні щока вкрита шкірою, а з боку присінка рота - слизовою оболонкою вистильного типу.

У слизовій оболонці щоки розрізняють три зони: верхню - максилярну, нижню - мандибулярну і середню - проміжну. Структурна організація максилярної і мандибулярної зон подібна до будови слизової частини губи. Підслизова основа тут добре виражена, що забезпечує зміщуваність слизової оболонки при механічних навантаженнях.

t.me/rapeture

Упідслизовій основі, перед м'язами щоки, залягають кінцеві секреторні відділи малих слинних залоз слизово-білкового типу. Кілька щічних слинних залоз більшого розміру, секреторні відділи яких локалізуються навколо дистальних сегментів проток привушних залоз, а протоки впадають у ротову порожнину на рівні третіх молярів (великих корінних зубів), отримали назву залоз молярів.

Середня (проміжна) зона щоки тягнеться від кута рота до гілки нижньої щелепи по лінії змикання зубів. Епітелій цієї зони - багатошаровий плоский зроговілий; слинні залози тут відсутні; зустрічаються поодинокі сальні залози. Ця зона відповідає зоні зрощення між мандибулярними і максилярним відростками при формуванні ротового отвору зародка (так звана зона шва).

Упостембріональному періоді іммобілізація (знерухомлення) слизової оболонки цієї ділянки запобігає травматизації щоки при жуванні. Між посмугованими м'язами щоки містяться значні скупчення жирової клітковини, які отримали назву жирового тіла щоки.

Функцію цього утвору пов'язують з жуванням і ковтанням, особливо у дитячому віці, коли відносний вміст жирового компонента у складі щік набуває максимального розвитку. У дорослих жирове тіло щоки зберігається у дещо редукованому вигляді; вважають, що воно має певний регуляторний вплив на скорочення жувальних м'язів, а також захищає лицеві м'язи від механічних ушкоджень

***Ембріональні джерела розвитку лицьового черепа, глотковий апарат зародка, його участь у формуванні обличчя, джерела формування губ і щік. Вади розвитку.

Ротова порожнина і лице розвиваються з ектодерми, ендодерми і мезенхіми, зокрема, ектомезенхіми зародка. Остання є похідною нервового гребеня, клітини якого витісняють мезенхіму між переднім відділом нервової трубки і верхньою стінкою ротової ямки. Первинна ротова порожнина утворюється при сполученні ротової ямки зародка з первинною киш кою внаслідок перфорації глоткової мембрани приблизно на 26-ту добу ембріогенезу; внаслідок цього тут поєднуються епітеліальні зачатки ектодермального й ендодермального походження.

Дефінітивна (остаточна) ротова порожнина утворюється у два етапи. На п'ятому тижні ембріогенезу, після зрощення медіальних носових відростків, утворюється первинне піднебіння, яке має трикутну форму. Первинна носова порожнина (первинні хоани) утворюється в результаті поглиблення і прориву носових ямок. На шостому-сьомому тижнях ембріогенезу на внутрішній поверхні верхньої щелепи утворюються піднебінні відростки, які спочатку спрямовані похило донизу. На восьмому тижні внаслідок подальшого розвитку нижньої щелепи та збільшення розмірів ротової порожнини язик опускається, піднебінні відростки займають горизонтальне положення. На 11-12 тижні вони зростаються між собою, з первинним піднебінням і носовою перегородкою, яка