Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

сполучних тканин. Волокнисті та зі спеціальними властивостями, принципові відмінності їх будови.

Волокнисті: Пухка (волокон до 50%) та Щільна (волокон більше 75%) Щільна: Оформлена (волокна розташовані впорядковано - в одному напрямку) та Неоформлена (пучки волокон розташовані невпорядковано - у різних напрямках)

Тканини зі спеціальними властивостями: Ретикулярна • Жирова • Пігментна • Слизова

Більшість сполучних тканин мають в своєму складі значну кількість волокон (переважно - колагенових) – це волокнисті сполучні тканини

Тканини зі спеціальними властивостями виконують ряд важливих спеціалізованих функцій та характеризуються наявністю переважно одного виду клітин, з якими пов'язана назва тканини

**Сполучні тканини зі спеціальними властивостями: класифікація. Особливості будови та локалізація різних видів жирової тканин,

До сполучних тканин зі спеціальними властивостями належать слизова, ретикулярна і жирова тканини. Ці тканини виконують ряд важливих спеціалізованих функцій та характеризуються наявністю переважно одного виду клітин, з якими пов'язана назва тканини

Жирова тканина - різновид сполучної тканини, основний об'єм якої становлять жирові клітини – адипоцити

Розрізняють два види жирової тканини - білу і буру, які відрізняються кольором, будовою адипоцитів, розподілом в організмі, метаболічною активністю та ступенем кровопостачання

Біла жирова тканина - є переважаючим різновидом жирової тканини з нерівномірним розподілом в організмі людини. Жирова тканина побудована з часточок (скупчень адипоцитів), розділених тонкими прошарками пухкої сполучної тканини з кровоносними судинами і нервами. Адипоцити досить близько прилягають один до одного, між ними містяться тонкі колагенові волокна.

Хоча адипоцити є основними клітинними елементами жировоїтканини, на них припадає лише 20-60 % усіх клітин решту складають преадипоцити, макрофаги і лейкоцити. Біла жирова тканина на 60-85 % складається з ліпідів, 5-30 % становить вода, і 2-3 % - білки.

t.me/rapeture

Білі (однокоміркові) адипоцити (рис. 8.14А) - найбільші клітини сполучної тканини (діаметр до 120 мкм окремі представники цієї популяції клітин можуть сягати розмірів до 1000 мкм. Мають сферичну форму, цитоплазму заповнює одна велика жирова крапля, що займає основну частину її об'єму. Решта цитоплазми у вигляд тонкого обідка оточує ліпідну краплю. Ядро відтиснуте жировою краплею на периферію клітини і має витягнуту форму

Бура жирова тканина - міститься в організмі людини у невеликій кількості. Зосереджена лише в окремих ділянках тіла (між лопатками, в пахових впадинах, на шиї). Добре розвинена у плодів і новонароджених. З віком її вміст поступово знижується, невелика кількість залишається в ділянці нирок і щитоподібної залози. Утворена бура жирова тканина часточками, що складаються з багатокоміркових адипоцитів, серед яких зустрічаються також поодинокі однокоміркові клітини. Сполучнотканинні прошарки між часточками тонкі. Адипоцити густо обплетені гемокапілярами. Бурий колір тканини пов'язаний з підвищеним рівнем її кровопостачання та високою концентрацією залізовмісних білків (цитохромів) у мітохондріях.

Бурі (багатокоміркові) адипоцити істотно відрізняються від білих адипоцитів. Вони мають дещо менші розміри і полігональну форму. Цитоплазма містить численні жирові крапельки, невеликий комплекс Гольджі, слабо розвинену ендоплазматичну сітку, окремі рибосоми і включення глікогену. Значну частину цитоплазми займають мітохондрії. Ядро бурого адипоцита розташоване в центрі клітини (а не зміщене до периферії, як у білогоя)

***Ультраструктура ліпоцитів білої та бурої жирової тканини, особливості їх метаболізму.

Білі (однокоміркові) адипоцити (рис. 8.14А) - найбільші клітини сполучної тканини (діаметр до 120 мкм окремі представники цієї популяції клітин можуть сягати розмірів до 1000 мкм. Мають сферичну форму, цитоплазму заповнює одна велика жирова крапля, що займає основну частину її об'єму. Решта цитоплазми у вигляд тонкого обідка оточує ліпідну краплю. Ядро відтиснуте жировою краплею на периферію клітини і має витягнут. форму. При виготовленні рутинних гістологічних препаратів (зафарбовуванні гематоксиліном і еозином) ліпідн включення з цитоплазми екстрагуються, тому білий адипоцит має характерний вигляд "персня з печаткою".

Цитоплазма білих адипоцитів містить розвинену гладку ендоплазматичну сітку, невеликий комплекс Гольджі, численні піноцитозні везикули та незначну кількість мітохондрій. На поверхні плазмалеми

t.me/rapeture

локалізовані рецептори до нейромедіаторів та гормонів. Нейральна регуляція діяльності клітин здійснюється за участю норадреналіну. Гормональна - відбувається за посередництва гіпофізарних гормонів (тиротропіну, лютропіну, соматотропного гормону, адренокортикотропіну, меланоцитостимулюючого гормону, ліпотропіну), глюкокортикоїдних гормонів наднирників, а також тироїдних гормонів щитоподібної залози

Ліполіз (мобілізація жирів) - реалізується за участю нейрального і гуморального механізмів, у результаті поєднаної дії яких відбувається виділення жирних кислот і гліцерину в кров. Розщеплення жирів забезпечується гормонзалежною ліпазою.

Бурі (багатокоміркові) адипоцити істотно відрізняються від білих адипоцитів. Вони мають дещо менші розміри і полігональну форму. Цитоплазма містить численні жирові крапельки, невеликий комплекс Гольджі, слабо розвинену ендоплазматичну сітку, окремі рибосоми і включення глікогену. Значну частину цитоплазми займають мітохондрії. Ядро бурого адипоцита розташоване в центрі клітини (а не зміщене до периферії, як у білого)

21. Загальна гістологія. Тканини внутрішнього середовища. Сполучні тканини зі спеціальними властивостями.*Особливості будови та принципи класифікації цих тканин.

Тканини зі спеціальними властивостями: Ретикулярна • Жирова • Пігментна • Слизова

Більшість сполучних тканин мають в своєму складі значну кількість волокон (переважно - колагенових) – це волокнисті сполучні тканини

Тканини зі спеціальними властивостями виконують ряд важливих спеціалізованих функцій та характеризуються наявністю переважно одного виду клітин, з якими пов'язана назва тканини

**Будова та розташування ретикулярної тканини. Характеристика клітин та міжклітинної речовини

Ретикулярна тканина (лат. textus reticularis) - спеціалізована сполучна тканина, яка має тривимірну сіткоподібну структуру. Складається з відростчастих ретикулярних клітин і ретикулярних (аргірофільних) волокон . Серед ретикулярних клітин розрізняють малодиференційовані, фібробластоподібні клітини та фагоцити. Ретикулярні волокна синтезуються ретикулярними клітинами. Вони включають преколагенові (незрілі) і власне ретикулярні волокна, утворені колагеном III типу. Ретикулярна тканина формує

t.me/rapeture

строму кровотворних органів (крім тимуса) і створює мікрооточення для клітин крові, що розвиваються

*** Слизова та пігментна тканина. Особливості походження клітин та будови міжклітинної речовини. Локалізація цих тканин в організми людини.

Слизова тканина - спеціалізована сполучна тканина зі значним кількісним переважанням основної міжклітинної речовини. Волокнистий компонент розвинений слабо, основна речовина драглистоподібної консистенції. Серед клітин виділяють фібробласти, міофібробласти та гладкі міоцити, які вирізняються здатністю синтезувати білки віментин, десмін, актин, міозин. Багатовідростчасті клітини слизової тканини нагадують мезенхіми! і в поєднанні з тонкими колагеновими волокнами формують тривимірну сітку. Слизова тканина не містить кровоносних і лімфатичних судин та нервових волокон. Слизова тканина виявляється в ембріональному періоді у плодів (формує пупковий канатик) і відома під назвою вартонових драглів. Між клітинними елементами є значний вміст гіалуронової кислоти, яка зв'язує молекули води та зумовлює гелеподібну консистенцію основної речовини. Велика кількість води (до 99 %) забезпечує пружність (тургор), що запобігає перетисканню судин пупкового канатика та порушенню плацентарного кровоплину. Синтезовані фібробластами фібрилярні білки з'являються лише на пізніх стадіях розвитку зародка і плода. У дорослих близьку до слизової тканини будову має склисте тіло очного яблука.

Пігментні клітини (пігментоцити) - клітини, які є нащадками нейробластів нервового гребеня. Розрізняють два види пігментоцитів: меланоцити, які безпосередньо виробляють пігмент, та хроматофороцити, які його накопичують. Меланоцити - відростчасті клітини, що мають видовжене ядро, в цитоплазмі містять добре розвинений синтетичний апарат і велику кількість специфічних гранул меланосом. Меланоцитам властива здатність до синтезу меланіну, колір якого коливається від коричнево-чорного до жовтокоричневого. Хроматофороцити - видовжені або відростчасті клітини зі слаборозвиненим синтетичним апаратом і значним вмістом у цитоплазмі зрілих меланінових гранул. Вони не здатні до синтезу меланіну, а поглинають гранули, виділені меланоцитами

Синтезуючи і накопичуючи меланін, пігментні клітини перешкоджають проникненню ультрафіолетового випромінювання в організм людини. Підвищений вміст пігментоцитів характерний для райдужки та судинної оболонки ока

Пігментна тканина диференціюються з нервового гребеня

t.me/rapeture

22. Загальна гістологія. Тканини внутрішнього середовища.

Волокнисті сполучні тканини.*Склад волокнистих сполучних тканин. Характеристика міжклітинної речовини волокнистих сполучних тканин: волокна та основна речовина – хімічний склад та походження.

Волокнисті: Пухка (волокон до 50%) та Щільна (волокон більше 75%) Щільна: Оформлена (волокна розташовані впорядковано - в одному напрямку) та Неоформлена (пучки волокон розташовані невпорядковано - у різних напрямках)

Пухка волокниста сполучна тканина: Переважає за об’ємом аморфна речовина, Волокон відносно небагато, Волокна розташовані невпорядковано, Має багато видів клітин. Входить до складу усіх внутрішніх органів, знаходиться між органами.

Щільна волокниста сполучна тканина: Переважають за об’ємом волокна, має невелику кількість клітин і основної аморфної речовини. Утворюють сухожилля і зв’язки.

В щільній оформленій сполучній тканині волокна розташовані впорядковано. Знаходиться у: • сухожиллях та зв’язках, • фасціях, • апоневрозах, • сухожильних центрах, • мембранах • твердій мозковій оболонці.

Щільна неоформлена волокниста сполучна тканина: волокна розташовані невпорядковано. Знаходиться у: • Сітчастому шарі дерми шкіри • Капсулах внутрішніх органів. Лінії Лангера - Лінії переважаючого напрямку волокон

**Особливості складу та будова міжклітинної речовини пухкої сполучної тканини. Етапи та рівні утворення колагенових та еластичних волокон, їх фізикохімічні властивості.

Пухка сполучна тканина (лат. textus connectivus laxus) - найпоширеніший різновид сполучних тканин, який характеризується різноманіттям клітинного складу, незначним вмістом різнонаправлених волокон і відносно великим об'ємом основної міжклітинної речовини, яка оточує клітинні елементи і волокнисті структури. Ця тканина виконує трофічну, метаболічну, пластичну, захисну, гомеостатичну, опорну та депонуючу (накопичення води, ліпідів, вітамінів, гормонів) функції. Вона міститься в усіх органах людини і тварин: заповнює простори між структурно-функціональними елементами інших тканин, супроводжує нерви і судини, входить до складу шкіри, власної пластинки слизової оболонки та підслизової основи органів травного і сечостатевого трактів, повітроносних шляхів, утворює строму паренхіматозних органів тощо.

Послідовні етапи утворення колагенового волокна

І. Внутрішньоклітинний етап (синтез проколагену): У гранулярній ендоплазматичній сітці: (1) синтез пептидних ланцюгів проколагену. На