Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

метаепіфізарних пластинках росту кісток. У пренатальному періоді онтогенезу з гіалінового хряща побудована переважна більшість елементів скелета; з віком відбувається їх поступове заміщення кістковою тканиною.

У нативному стані гіаліновий хрящ має світло-блакитний колір, напівпрозорий. Мікроскопічно у його складі розрізняють периферичну зону - перихондрій -та власне хрящ. Перихондрій включає поверхневий волокнистий шар, утворений переважно колагеновими волокнами та фібробластами, і глибокий клітинний шар, у якому містяться хондробласти та хондрогенні клітини. Поверхневий шар перихондрію має багато судин, які забезпечують трофіку хряща. За рахунок глибокого клітинного шару відбувається фізіологічна регенерація та аппозиційний ріст хряща. Перихондрій відсутній у суглобових та епіфізарних хрящах.

Власне гіаліновий хрящ складається з ізогенних груп хондроцитів з прилеглим до них міжклітинним матриксом (хондронів), а також молодих хондроцитів, які лежать ізольовано в оточенні міжклітинного матриксу. Матрикс, розміщений навколо молодих хондроцитів, зафарбовується оксифільно; той, що лежить навколо більш диференційованих клітин ізогенних груп, а також інтертериторіальний матрикс, набуває властивостей базофілії. Волокнисті структури гіалінового хряща побудовані з колагену II типу. Це єдиний вид хрящової тканини, який підлягає звапнуванню (кальцифікації).

Морфологічною особливістю гіалінового хряща суглобів є відсутність перихондрію. Хондроцити в глибині суглобового хряща мають округлу форму і розташовані рядами, що орієнтовані перпендикулярно до суглобової поверхні. Поверхневі хондроцити сплощені та не формують ізогенних груп. Колагенові волокна в глибині хряща орієнтовані перпендикулярно до суглобової поверхні, ближче до поверхні вони набувають паралельної орієнтації (див. рис. 9.16). Між суглобовими поверхнями знаходиться синовіальна рідина, що виділяється у суглобову порожнину клітинами синовіального шару суглобової капсули. Синовіальний шар є особливим різновидом сполучноїтканини, яка пристосована до постійного розтягування, зміщення й тиску під час рухів у суглобах.

***Особливості росту хрящів. Метаепіфізарна пластинка росту кісток. Тканинний склад зони та особливості функціонування.

Між епіфізарним і діафізарним центрами скостеніння формується метаепіфізарна пластинка росту. У ній розрізняють шість зон з різними морфофункціональними характеристиками:

t.me/rapeture

(1)найвіддаленіша від діафізарного центру скостеніння зона спокою, або зона незміненого хряща;

(2)ближче до діафіза локалізується зона проліферації, за рахунок розмноження клітин якої здійснюється ріст кістки у довжину; хондроцити у складі цієї зони розміщені паралельними стовпчиками - так званими клітинними колонками;

(3)ще ближче до діафізарного центру скостеніння розміщена зона гіпертрофії хондроцитів; для неї характерне поступове посилення процесів дистрофії та апоптозу хондроцитів;

(4)із зоною гіпертрофії межує зона кальцинації хряща; у цій зоні, крім звапнування, відбуваються процеси резорбції хряща та утворення хрящових трабекул;

(5)зона ерозії збагачена хондрокластами, в результаті резорбційної активності яких формуються ерозійні лакуни;

(6)зона скостеніння характеризується проростанням кровоносних судин та утворенням на місці резорбованого хряща первинних і вторинних кісткових трабекул.

25. Загальна гістологія. Тканини внутрішнього середовища. Скелетні тканини.*Хрящові тканини – загальний план будови та морфо-функціональні особливості хрящових клітин і міжклітинної речовини: гідрофільність основної речовини, дифузний тип живлення, ізогенні групи клітин. Принципи класифікації.

До характерних особливостей хрящової тканини належить високий - до 80 % маси - вміст води, яка, зв'язуючись із гігантськими молекулами протеогліканових комплексів, забезпечує пружно-еластичні властивості хряща. Близько 15% хрящової тканини складають органічні речовини, 5 % - неорганічні солі. Хрящ - єдиний різновид сполучноїтканини, у якому відсутні судини: поживні речовини надходять всередину цієї тканини шляхом дифузії з судин периферії хряща - перихондрію. Клітинними елементами є хондробласти та хондроцити. Між клітинами міститься велика кількість міжклітинної речовини - матриксу, збагаченого протеогліканами, колагеновими й еластичними волокнами

Розрізняють два способи росту хряща -інтерстиційний (внутрішній) та аппозиційний (шляхом накладання). Інтерстиційний ріст хряща реалізується в результаті проліферації (розмноження) молодих хондроцитів і утворення ними ізогенних груп клітин. Аппозиційний ріст відбувається за рахунок проліферації хондробластів перихондрію - периферичної ділянки хрящової тканини; він

t.me/rapeture

полягає у перетворенні хондробластів на хондроцити і секреції ними компонентів міжклітинної речовини.

Міжклітинний матрикс хряща включає волокнисті структури та основну міжклітинну речовину. Розрізняють територіальний матрикс, який оточує кожну лакуну, та інтертериторіальний (міжтериторіальний) матрикс. Територіальний матрикс має товщину близько 50 мкм; він збагачений хондроїтинсульфатами, які зумовлюють його базофілію, однак бідний на колаген. Ізогенну групу хондроцитів з прилеглим до неї територіальним матриксом вважають морфофункціональною одиницею хрящової тканини і визначають терміном хондрон, або клітинна територія. Інтертериторіальний матрикс заповнює проміжки між хондронами; від територіального матриксу відрізняється вищим вмістом колагену і нижчим вмістом протеогліканів. Збагачений волокнистими структурами тонкий (1-3 мкм) шар матриксу, що безпосередньо прилягає до лакуни, отримав назву навколоклітинної перицелюлярної капсули. Вважають, що остання убезпечує хондроцити від механічних пошкоджень.

Залежно від хімічного складу міжклітинного матриксу і особливостей будови розрізняють три види хряща - гіаліновий, еластичний та волокнистий. У гіаліновому хрящі волокна побудовані з колагену II типу; еластичний хрящ містить колагенові (II тип колагену) та еластичні волокна; волокнисті структури матриксу волокнистого хряща утворені колагеном І типу. Орієнтація волокон визначається впливом силових ліній, які виникають у процесі функціонування органа. Основна міжклітинна речовина хрящової тканини містить білки, ліпіди, глікозаміноглікани та протеоглікани

**Еластична хрящова тканина: локалізація, особливості будови міжклітинної речовини та її властивості, функції. Особливості еластичних хрящів – наявність охрястя та здатності звапнування.

Еластичний хрящ (лат. cartilagoelastica) міститься у вушній раковині, слуховій трубі, зовнішньому слуховому ході, ріжкоподібних і клиноподібних хрящах гортані. Його характерною особливістю є жовтуватий колір, здатність розтягуватися. Еластичний хрящ не підлягає звапнуванню. Серед волокнистих структур переважають еластичні волокна, які формують капсули навколо хондроцитів, а також вплітаються у перихондрій. Колагенових волокон небагато, вони побудовані з колагену II типу.

***Етапи гістогенезу хрящової тканини. Регенерація та вікові зміни хрящових тканин.

t.me/rapeture

Джерелом утворення хрящової тканини в онтогенезі слугує мезенхіма - ембріональна сполучна тканина. У процесі хондрогістогенезу частина клітин мезенхіми ембріона, а саме - клітини-попередниці хондрогенезу, втрачають свої відростки, округлюються та утворюють хрящовий зачаток - так званий центр хондрогенезу (хондроїд хрящову бластему). Хондрогенні клітини у його складі диференціюються в хондробласти. Відтак, на наступній стадії утворення первинної хрящовоїтканини, внаслідок перетворення хондробластів у хондроцити, посилюється синтез колагену; при цьому формуються колагенові волокна, які надають міжклітинній речовині ознак оксифілії. Дозрівання хондроцитів супроводжується посиленням синтезу протеогліканів, котрі, навпаки, обумовлюють базофілію міжклітинної речовини хряща.

Розрізняють два способи росту хряща -інтерстиційний (внутрішній) та аппозиційний (шляхом накладання). Інтерстиційний ріст хряща реалізується в результаті проліферації (розмноження) молодих хондроцитів і утворення ними ізогенних груп клітин. Аппозиційний ріст відбувається за рахунок проліферації хондробластів перихондрію - периферичної ділянки хрящової тканини; він полягає у перетворенні хондробластів на хондроцити і секреції ними компонентів міжклітинної речовини.

Фізіологічна регенерація хрящової тканини відбувається завдяки діяльності хондроцитів та хондробластів - секреції ними компонентів міжклітинного матриксу. З віком у хрящовій тканині редукується вміст клітинних елементів і зростає кількість міжклітинного матриксу. При цьому у міру постаріння хондроцитів у міжклітинному матриксі хряща знижується кількість протеогліканів, хондромукоїд заміщується альбумоїдом, збільшується вміст колагенових волокон. Останні мають здатність зв'язувати солі кальцію і піддаватися звапнуванню. Усі означені зміни призводять до зменшення ступеня гідратації, втрати пружності і збільшення ламкості хрящової тканини. Спостерігаються також вростання у звапнований хрящ кровоносних судин і трансформація хрящової тканини на кісткову

26. Загальна гістологія. Тканини внутрішнього середовища. Скелетні тканини.

*Хрящові тканини: загальна характеристика клітин та міжклітинної речовини - гідрофільність основної речовини, ізогенні групи клітин , дифузний тип живлення.

До характерних особливостей хрящової тканини належить високий - до 80 % маси - вміст води, яка, зв'язуючись із гігантськими молекулами протеогліканових комплексів, забезпечує пружно-еластичні властивості

t.me/rapeture

хряща. Близько 15% хрящової тканини складають органічні речовини, 5 % - неорганічні солі. Хрящ - єдиний різновид сполучноїтканини, у якому відсутні судини: поживні речовини надходять всередину цієї тканини шляхом дифузії з судин периферії хряща - перихондрію. Клітинними елементами є хондробласти та хондроцити. Між клітинами міститься велика кількість міжклітинної речовини - матриксу, збагаченого протеогліканами, колагеновими й еластичними волокнами

Розрізняють два способи росту хряща -інтерстиційний (внутрішній) та аппозиційний (шляхом накладання). Інтерстиційний ріст хряща реалізується в результаті проліферації (розмноження) молодих хондроцитів і утворення ними ізогенних груп клітин. Аппозиційний ріст відбувається за рахунок проліферації хондробластів перихондрію - периферичної ділянки хрящової тканини; він полягає у перетворенні хондробластів на хондроцити і секреції ними компонентів міжклітинної речовини.

Міжклітинний матрикс хряща включає волокнисті структури та основну міжклітинну речовину. Розрізняють територіальний матрикс, який оточує кожну лакуну, та інтертериторіальний (міжтериторіальний) матрикс. Територіальний матрикс має товщину близько 50 мкм; він збагачений хондроїтинсульфатами, які зумовлюють його базофілію, однак бідний на колаген. Ізогенну групу хондроцитів з прилеглим до неї територіальним матриксом вважають морфофункціональною одиницею хрящової тканини і визначають терміном хондрон, або клітинна територія. Інтертериторіальний матрикс заповнює проміжки між хондронами; від територіального матриксу відрізняється вищим вмістом колагену і нижчим вмістом протеогліканів. Збагачений волокнистими структурами тонкий (1-3 мкм) шар матриксу, що безпосередньо прилягає до лакуни, отримав назву навколоклітинної перицелюлярної капсули. Вважають, що остання убезпечує хондроцити від механічних пошкоджень.

Залежно від хімічного складу міжклітинного матриксу і особливостей будови розрізняють три види хряща - гіаліновий, еластичний та волокнистий. У гіаліновому хрящі волокна побудовані з колагену II типу; еластичний хрящ містить колагенові (II тип колагену) та еластичні волокна; волокнисті структури матриксу волокнистого хряща утворені колагеном І типу. Орієнтація волокон визначається впливом силових ліній, які виникають у процесі функціонування органа. Основна міжклітинна речовина хрящової тканини містить білки, ліпіди, глікозаміноглікани та протеоглікани