Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Еластичні волокна утворені трьома білками - еластином, фібриліном і еміліном. Менш поширені, аніж колагенові, мають жовтуватий колір, варіабельну товщину, галузяться, анастомозують одне з одним, утворюючи тривимірні сітки. Стійкі до дії кислот і лугів, кип'ятіння і гниття, при зануренні у воду не набрякають. Еластичні волокна присутні в органах, що піддаються деформації і зміні форми: еластичному хрящі, шкірі, легенях, кровоносних судинах

Ретикулярні волокна - продукт синтетичної діяльності ретикулярних клітин. Вони входять до складу ретикулярної тканини і виявляються при імпрегнації солями срібла, тому отримали назву аргірофільних. Складаються з волокон різного діаметра (побудованих з колагену III типу) та неколагенового компонента, представленого аморфною речовиною (містить близько 92 % білків та по 4 % вуглеводів і ліпідів)

***Походження та етапи утворення волокнистих структур та основної речовини сполучних тканин.

Послідовні етапи утворення колагенового волокна

І. Внутрішньоклітинний етап (синтез проколагену): У гранулярній ендоплазматичній сітці: (1) синтез пептидних ланцюгів проколагену. На відміну від зріло го тропоколагену, вони утримують на кінцях додаткові послідовності амінокислот (кінцеві пептиди), що перешкоджають об'єднанню молекул проколагену і формуванню волокон всередині клітини; (2) гідроксилювання залишків лізину і проліну в пептидних ланцюгах проколагену; (3) об'єднання ланцюгів у потрійну спіраль (триплет пептидів) проколагену. У комплексі Гольджі: (1) глікозування проколагену (приєднання олігосахаридних ланцюгів); (2) упаковка продуктів синтезу в транспортні вакуолі і виділення їх шляхом екзоцитозу в міжклітинну речовину.

II. Позаклітинний етап (дозрівання колагену і формування волокон): (1) відщеплення кінцевих пептидів проколагенпептидазами і перетворення проколагену в тропоколаген; (2) окислення лізилоксидазою в молекулах тропоколагену залишків лізину і гідроксилізину, що надає їм здатності утворювати ковалентні зв'язки; (3) у молекулах тропоколагену замикаються водневі і ковалентні зв'язки, внаслідок чого молекули об'єднуються у протофібрили; (4) протофібрили скріплюються за допомогою протеогліканів і глікопротеїні в та об'єднуються у фібрили і волокна

Послідовні етапи синтезу компонентів і утворення еластичного волокна:

t.me/rapeture

I. Внутрішньоклітинний етап (синтез еластину і фібриліну): (1) у гранулярній ендоплазматичній сітці відбувається синтез білків еластину, фібриліну й еміліну; (2) у комплексі Гольджі здійснюється упаковка поліпептидів у секреторні гранули та їх виведення за межі клітини.

II. Позаклітинний етап (формування еластичних волокон): (1) лізилоксидаза забезпечує формування зв'язків між молекулами еластину та їх з'єднання в ланцюжки з утворенням еластинових протофібрил; 2) приєднання фібриліну до еластинових протофібрил за посередництва еміліну та утворення мікрофібрил, з яких формуються окситаланові волокна; 3) у товщі окситаланових волокон, як на матриці, відкладаються молекули еластину; коли вміст еластину сягає 50 9Ь, волокна отримують назву елаунінових; 4) еластин продовжує накопичуватися у волокні, наповнюючи аморфний компонент, і відтісняє фібрилінові мікрофібрили на периферію; утворюються зрілі еластичні волокна, де на частку еластину припадає до 90% білка.

Протеоглікани синтезуються у гранулярній ендоплазматичній сітці та комплексі Гольджі фібробластів, виділяються в міжклітинний простір шляхом екзоцитозу

19. Загальна гістологія Тканини внутрішнього середовища.

Волокнисті сполучні тканини. *Загальна характеристика клітин і міжклітинної речовини волокнистих сполучних тканин, принципи класифікації, різновиди.

У складі сполучних тканин розрізняють три основних типи волокон, а саме: колагенові, еластичні та ретикулярні.

Колагенові волокна забезпечують високі механічні властивості; визначають архітектоніку сполучних тканин; створюють середовище для взаємодії між клітинами і міжклітинною речовиною; впливають на проліферацію, диференціацію, функціональну активність та міграцію клітин. Волокна складаються з двох хімічних компонентів: фібрилярного білка колагену та вуглеводного компонента - глікозаміногліканів і протеогліканів.

Колаген - основний структурний білок міжклітинного матриксу, становить близько ЗО % від загальної кількості білка в організмі (до 6 % маси тіла). Залежно від порядку розташування амінокислот у поліпептидних ланцюгах та від ступеня їх гідроксилювання і якості вуглеводного компонента, розрізняють понад 20 типів колагену, що по-різному розподіляються в органах і тканинах

Еластичні волокна утворені трьома білками - еластином, фібриліном і еміліном. Менш поширені, аніж колагенові, мають жовтуватий колір,

t.me/rapeture

варіабельну товщину, галузяться, анастомозують одне з одним, утворюючи тривимірні сітки. Стійкі до дії кислот і лугів, кип'ятіння і гниття, при зануренні у воду не набрякають. Еластичні волокна присутні в органах, що піддаються деформації і зміні форми: еластичному хрящі, шкірі, легенях, кровоносних судинах.

Еластин - головний білковий компонент еластичних волокон. Представлений молекулами, що мають у стані спокою форму скручених ниток, які при розтягуванні розправляються, а після припинення дії навантаження - знову скручуються. Еластин синтезується в канальцях гранулярної ендоплазматичної сітки фібробластів, гладких міоцитів, хондробластів і хондроцитів. До його складу входять амінокислоти лізин, пролін, гліцин, лейцин. Еластичність білка зумовлена наявністю похідних амінокислот - десміну та ізодесміну.

Фібрилін - фібрилярний компонент еластичних волокон - за своєю природоює глікопротеїном, при зв'язуванні якого з еластичними протофібрилами утворюються мікрофібрили. Мікрофібрили формують каркас волокна. Перехідними (незрілими) формами розвитку еластичних волокон є окситаланові та елаунінові волокна: окситаланові волокна містять лише фібрилярний компонент, до складу елаунінових волокон входить рівна кількість аморфного і фібрилярного компонентів (рис. 8.9).

Емілін - глікопротеїн, який забезпечує зв'язування фібрилінових мікрофібрил з аморфним компонентом еластичних волокон. Зріле еластичне волокно організоване таким чином, що центральна його частина представлена аморфним компонентом (молекулами еластину), а периферична - фібрилярною сіткою (мікрофібрилами) (рис. 8.10). Еластичні волокна сполучних тканин визначають архітектоніку міжклітинної речовини і забезпечують здатність тканин до зворотної трансформації (повернення до початкової форми) після припинення дії навантаження.

Ретикулярні волокна - продукт синтетичної діяльності ретикулярних клітин. Вони входять до складу ретикулярної тканини і виявляються при імпрегнації солями срібла, тому отримали назву аргірофільних. Складаються з волокон різного діаметра (побудованих з колагену III типу) та неколагенового компонента, представленого аморфною речовиною (містить близько 92 % білків та по 4 % вуглеводів і ліпідів).

Основна речовина заповнює проміжки між волокнистими структурами і клітинами, має прозору аморфну консистенцію, характеризується базофілією і низькою електронною щільністю. Вона має складну організацію, складається з

t.me/rapeture

макромолекулярних гідратованих комплексів протеогліканів і структурних глікопротеїнів.

**Пухка волокниста сполучна тканина: загальний план будови, локалізація, функції. Клітини пухкої волокнистої сполучної тканини: ембріональні джерела походження. Клітини резиденти та імігранти. Фібробластичний диферон: склад, будова та функції клітин цього диферону.

Пухка сполучна тканина (лат. textus connectivus laxus) - найпоширеніший різновид сполучних тканин, який характеризується різноманіттям клітинного складу, незначним вмістом різнонаправлених волокон і відносно великим об'ємом основної міжклітинної речовини, яка оточує клітинні елементи і волокнисті структури. Ця тканина виконує трофічну, метаболічну, пластичну, захисну, гомеостатичну, опорну та депонуючу (накопичення води, ліпідів, вітамінів, гормонів) функції.

Вона міститься в усіх органах людини і тварин: заповнює простори між структурно-функціональними елементами інших тканин, супроводжує нерви і судини, входить до складу шкіри, власної пластинки слизової оболонки та підслизової основи органів травного і сечостатевого трактів, повітроносних шляхів, утворює строму паренхіматозних органів тощо.

Клітинні елементи пухкої сполучноїтканини представлені складною гетерогенною популяцією морфологічно та функціонально спеціалізованих клітин, серед яких розрізняють: фібробласти, фіброцити, міофібробласти, ретикулярні клітини, адипоцити, макрофагоцити, мастоцити, плазмоцити, пігментоцити, ендотеліоцити, перицити та адвентиційні клітини, а також нейтрофіли, еозинофіли та лімфоцити, що мігрували у сполучну тканину із судин мікроциркуляторного русла

За ознакою постійної чи непостійної присутност? у складі сполучноїтканини клітинні елементи поділяють на: резидентні (осілі, фіксовані), які утворюються і постійно перебувають у цій тканині (фібробласти, фіброцити, адвентиційні клітини, адипоцити); мігранти (блукаючі клітини) - рухливі клітинні елементи, що потрапляють у сполучну тканину з крові (всі види лейкоцитів); кількість цих клітин змінюється при імунних реакціях і запаленні.

Фібробластичний гістогенетичний ряд (диферон) включає: стовбурову клітину - напівстовбурові клітини-попередниці - малоспеціалізовані (юні) фібробласти - диференційовані (зрілі) фібробласти - фіброцити (дефінітивні клітини), а також міофібробласти, які займають проміжне положення між

t.me/rapeture

фібробластами і міоцитами. Клітинами фібробластичного ряду представлено до 75 % клітинних елементів пухкої сполучної тканини.

***Взаємодія клітин крові та пухкої сполучної тканини при запаленні.

Запалення - патологічний процес, що виникає як відповідь організму на появу ознак пошкодження клітин абоїх компонентів. У процесах запалення задіяні клітини крові та сполучної тканини.

І Нейтрофіли першими надходять у вогнище запалення. їхні функції наступні:

■відмежування вогнища запалення;

■локалізація і знищення патогенного чинника;

■створення кислого середовища за рахунок виділення гідролаз

2.Макрофаги - належать до головних клітин, що визначають перебіг запальних реакцій:

■виявляють антигенну природу патогенного чинника;

■індукують імунні реакції;

■забезпечують міжклітинні взаємодії з нейтрофілами, лімфоцитами, моноцитами, фібробластами;

■забезпечують фагоцитоз ушкоджувальних агентів, нейтралізацію токсинів;

■взаємодія макрофагів і фібробластів спрямована на стимуляцію утворення колагену і фібрил.

3.Моноцити циркулюють із кровоплином; після виходу з судинного русла

увогнище запалення, трансформуються в макрофаги

4.Клітини імунної системи - Т- і В-лімфоцити, плазмоцити:

■субпопуляціїТ-лімфоцитів визначають активність імунної реакції;

■Т-кілери забезпечують знищення патогенних чинників біологічного походження, мають цитолітичну активність стосовно ушкоджених власних клітин організму;

■плазмоцити беруть участь у виробленні специфічних антитіл, що забезпечують

ліквідацію антигенів.

5.Фібробласти - основні продуценти колагену й еластину - білків, котрі становлять основу сполучної тканини; з'являються під впливом цитокінів ма крофагів, забезпечуючи відновлення пошкоджених тканин

6.Мастоцити і базофільні гранулоцити - виділяють низку речовин, які відіграють важливу роль у розвитку судинних реакцій. Продуковані цими клітинами біологічно активні речовини забезпечують післязапальні репаративні процеси, стимулюють ріст І дозрівання сполучної тканини у вогнищі запалення

7.Еозинофіли - інактивують гістамін, забезпечують нейтралізацію і

зв'язування гепарину, беруть участь в ушкодженні клітин деяких паразитів.

20. Загальна гістологія. Тканини внутрішнього середовища. Власне сполучні тканини. *Загальний план будови та принципи класифікації власне