Материал: МАШИНОВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІКИ В ТВАРИННИЦТВІ ЧАСТИНА 2 ТДАТУ

доторкатись до зовнішніх кромок фланців труб і проходити по середній частині взаємно перпендикулярних сторін.

1 – башмак; 2 – нижня секція кожуха; 3 – стрічка з ковшами; 4 – середня секція кожуха; 5 – верхня секція кожуха; 6 – кронштейн; 7 – головка; 8 – шестірні; 9 – пасова передача.

Рисунок 2 – Загальний вигляд вертикального ковшового елеватора (норії).

Спочатку встановлюють башмак на основу, потім головку подають краном на проектну відмітку й установлюють ланки труб, стежачи за правильністю встановлення труб із натяжним і оглядовим люком. До фланців останніх ланок приєднують головку норії, а потім висками перевіряють правильність головки й башмака по приводному й натяжному барабанах, а рівнем – горизонтальне положення установки.

При монтажі приводної станції шківи редуктора й норії повинні бути в одній площині. Допускається відхилення не більше як 0,75…100 мм. Допускається радіальне биття шківів не більше як

0,30…0,40 мм, а осьове – 0,5…1,0 мм.

153

Прогин приводного паса редуктора не повинен перевищувати 20…30 мм при натисканні на його середину із зусиллям 70…80 Н. Останню секцію з'єднують із головкою норії трійником, а саму головку кріплять до стіни або найближчої опори.

Стрічку із закріпленими на ній ковшами через натяжний люк по норійних трубах тросом за допомогою лебідки піднімають, перекидають через барабан головки, опускають до барабана башмака й витягують прикріпленим до стрічки мотузком до натяжного люка. Кінці стрічки за допомогою пристрою стягують і зливають, або з'єднують болтами з використанням кутиків. Прокручуючи норії від руки, а потім за допомогою електродвигуна протягом 2…4 годин. При обкатуванні норії слід установити огородження на приводній станції й муфтах.

Під час обкатки норії регулюють натяг стрічки, її збіг і зачіплювання разом із ковшами за стінки труб. Перед пуском норії перевіряють рівень масла в редукторі, наповнюють підшипники свіжим мастилом, а також підтягують усі болтові з'єднання. Потім норію очищають, ґрунтують і фарбують.

Монтаж стрічкових конвеєрів

Стрічкові конвеєри надходять на монтаж у складеному вигляді, якщо довжина їх становить 6 м. Горизонтальність встановлення станини конвеєра перевіряють рівнем, і кріплять її до перекриття болтами.

Після встановлення складальних одиниць конвеєра й перевірки якості робіт починають укладати на ролики стрічку з боку натяжної станції, протягуючи її спочатку через нижні ролики. З'єднують конвеєрні стрічки в стик на робочій вітці сиром'ятними зшивками, склеюванням, вулканізацією або металевими скобами. Потім випробовують конвеєр на холостому ходу протягом 2…4 годин, перевіряючи правильність розміщення стрічки по ширині барабанів і роликів, центрування приводної станції, і легкість обертання роликів. Сковзання стрічки на один бік регулюють натяжним барабаном, а при правильному розміщенні приводного й натяжного барабанів – повертанням роликів. Закінчують монтаж очищенням, ґрунтуванням і фарбуванням конвеєра. Монтаж ланцюгових конвеєрів проводять аналогічно стрічковим.

154

Монтаж самопливних пристроїв, які використовуються для переміщення кормів під дією власної маси

До таких пристроїв належать: самопливні труби, патрубки й перекидні клапани.

Для запобігання завалу самопливні пристрої необхідно встановлювати з найменшим кутом похилу до горизонту: для транспортування зерна – 360, висівок, м'ясо-кісткового борошна – 50…600. Окремі секції самопливного конвеєра складають на фланцях з куткової чи смугової сталі із встановленням прокладок з картону товщиною 2…2,5 мм, просоченого суриком.

Закінчують монтаж очищенням від бруду, ґрунтуванням і фарбуванням пристрою.

Монтаж дозаторів

Дозатори встановлюють у потокових лініях приготування кормосумішок або інших кормів для дозування їх складових частин (рис.3). Дозатори надходять на монтаж у складеному вигляді.

1, 8 – виконавчі механізми; 2 – бункер; 3 – приймальна горловина; 4 – сітка; 5 – ворушилка; 6 – шкала; 7 – щільовий дозуючий пристрій; 9 – електромагніт; 10, 11 – засувки.

Рисунок 3 – Дозатор комбікормів ДК-10.

155

Дозатори, звичайно, монтують на металевій опорі з додержанням горизонтальності встановлення, яку перевіряють рівнем, який кладуть на кришку завантажувальної горловини. Потім з'єднують завантажувальну горловину з патрубком самопливу, який приєднаний до металевого бункера накопичувача, а до вихідного патрубка приєднують самоплив, що надходить до змішувача. Перед випробуванням дозатора вхолосту перевіряють правильність встановлення і якість кріплень, заливають у редуктор масло, прокручують вручну. Потім прокручують дозатор електродвигуном, і усувають виявлені несправності. Якщо необхідно, очищають дозатор, ґрунтують і фарбують.

Подрібнювач грубих кормів ИГК-30Б

Подрібнювач грубих кормів ИГК-30Б (рис.4) призначений для подрібнення грубих кормів з одночасним розщепленням часток вздовж волокон і завантаження в транспортні засоби.

Рисунок 4 – Подрібнювач грубих кормів ИГК-30Б.

ИГК-30Б встановлюють у прибудові кормоцеху живильним транспортером до зовнішніх дверей. Встановлюють його на твердому горизонтальному покритті на фундамент і кріплять анкерними болтами. Монтують приставний стіл і викидну трубу.

156

Підбирають шківи так, щоб забезпечити 1000 об/хв. подрібнювача. Шківи двигуна й машини повинні знаходитись в одній площині.

Правильність установки машини в горизонтальній площині перевіряють рівнем, прикладаючи його до рами й валу машини.

Правильність установлення шківів і двигуна перевіряють шнуром, який натягують між торцевими кромками обідів шківів. Вони повинні бути паралельними між собою. Допустимий прогин паса посередині – 20…50 мм.

Після цього машину обкатують на холостому ходу – 30 хвилин, під навантаженням – 45 хвилин.

Дробарка-подрібнювач стеблових кормів ИРТ-165

використовується для подрібнення сіна, соломи та інших грубих кормів. Поступає із заводів-виробників у двох модифікаціях: в агрегаті із трактором Т-150 і стаціонарна. Її встановлюють на рівному майданчику й підключають до мережі.

Монтаж універсальних дробарок кормів

Дробарки встановлюють в окремих ізольованих приміщеннях. Монтаж дробарок полягає в установленні машин на фундамент, а також у складанні й кріпленні циклона, повітроводів і пиловловлювача (рис.5). Щоб запобігти перекосам, під опорні рами дробарок підкладають металеві підкладки висотою 15…20 мм. Наявність перекосів контролюють рівнем. Дробарки не прикріплюють до фундаментів болтами. Вони утримуються за рахунок своєї ваги.

Циклон дробарки монтують, ураховуючи висоту до стелі. Після установки циклона монтують труби повітроводів і фільтр дробарки. При складанні трубопроводів між фланцями секцій ставлять гумові прокладки.

Через з'єднання труб не повинно проникати повітря. Особливу увагу при монтажі молоткових дробарок звертають на герметичність з'єднань дробильної камери. Нещільність у з'єднаннях вузлів дробарки призводить до розпилювання корму, а також збільшення витрати енергії на аеродинамічні втрати. Після монтажу перевіряють балансування ротора дробильного диска чи барабана, і кріплення підшипників робочого валу. Холосту обкатку машини починають із пробних включень шлюзового затвору й дробарки. При цьому перевіряють відсутність заїдань крильчатки шлюзового затвору,

157