Материал: МАШИНОВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІКИ В ТВАРИННИЦТВІ ЧАСТИНА 2 ТДАТУ

А.3 Монтаж зовнішнього водопроводу.

Зовнішні водопроводи повинні пропускати розрахункову кількість води, бути міцними, герметичними, а також правильно розміщеними в траншеї як у плані, так і за профілем. Осідання труб водопроводу не допускається.

При спорудженні зовнішнього водопроводу необхідно розбити трасу й розчистити її від кущів, пеньків і каміння; організувати на ній будівельно-монтажну ділянку для підготовки й монтажу окремих вузлів та доставити на неї труби й необхідне обладнання (механізми для розмічення, обрізання труб та нарізання різьби, станки й пристрої для гнуття труб, обладнання для зварювання, пневмоінструмент, верстаки для слюсарних робіт, ручний інструмент тощо).

При розмічанні траси зовнішнього трубопроводу необхідно дотримуватися таких вимог: відмічати вісі та шляхи поворотів траси кілочками через 10…15 м і прив’язувати до постійних об'єктів на місцевості, відмічати перетин з існуючими підземними спорудами (каналізація, водопровід, електролінії), відмічати місця, де буде споруджено колодязі та вказувати відстань між ними.

Щоб вода не замерзала взимку й не нагрівалась влітку, а також для запобігання механічному пошкодженню труб, зовнішні водопроводи прокладають у земляних траншеях (рис. А.1).

а – глинистих; б – піщаних; в – змішаного типу.

Рисунок А.1 – Варіанти поперечного перерізу траншей для прокладання водопровідних мереж у ґрунтах.

Форму траншеї вибирають залежно від особливостей ґрунту: з вертикальними стінками – для глинистих ґрунтів; з укосами – для супіщаних й інших нещільних ґрунтів; змішаного типу – при глибокому закладанні труб чи при наявності ґрунтових вод у нижній частині траншеї.

Ширину траншеї по дну для сталевих і чавунних труб діаметром до 500 мм визначають за формулою

148

де В – ширина траншеї по дну, м; d – діаметр труби, м.

Для азбоцементних труб до визначеної ширини додають 0,1…0,2 м. Глибина траншеї залежить від глибини промерзання ґрунту в даній місцевості. Глибина закладання труб у сухих ґрунтах може бути прийнята за такими даними, м: у центральних районах – 2,2…2,7; західних і південно-західних – 2…2,2; південних – 1,3…1,7, або на 20…30 см нижче рівня промерзання ґрунту.

При ритті траншеї малої глибини в щільних ґрунтах її можна робити з вертикальними стінками без кріплень, при цьому глибина виймання ґрунту не повинна перевищувати 1,5 м у суглинистих ґрунтах і 2 м у глинистих. Для глибинних траншей потрібно робити укоси. У нещільних ґрунтах траншеї будують з укосами. Щоб запобігти обрушенню, стінки траншеї укріплюють. У піщаних ґрунтах стінки траншей укріплюють дошками. Вертикальне кріплення застосовують у ґрунтах сипких і водоносних. У щільних ґрунтах особливе кріплення не влаштовують.

Траншею прокладають із перемичками через кожні 2...3 м. У тих випадках, коли траншею риють близько від будівель і якщо нижній рівень фундаментів вищий дна траншеї, необхідно прийняти заходи проти деформації будівель.

Траншеї починають рити з низового кінця. При наявності ґрунтових вод розробку траншей необхідно закінчувати в першу чергу в місцях найбільшого заглиблення.

Перед укладанням труб дно вирівнюють, а перебори засипають піском чи гравієм, і трамбують. Для зовнішнього водопроводу застосовують чавунні, стальні, азбоцементні, дерев'яні та поліетиленові труби.

149

Лабораторна робота № 8 МОНТАЖ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ

КОРМІВ

Методичні вказівки до лабораторної роботи №8

МЕТА РОБОТИ - вивчити технологію й правила виконання монтажних робіт та пусконалагодження машин для приготування кормів.

1ВКАЗІВКИ З САМОПІДГОТОВКИ ДО РОБОТИ 1.1 Завдання для самостійної підготовки (Додаток А)

Вивчити:

технологію монтажу машин для приготування кормів;

правила монтажу машин і обладнання для приготування сухих кормових сумішок.

Скласти звіт по роботі:

номер, найменування та мета роботи;

технологію монтажу машин для приготування кормів;

правила монтажу машин і обладнання для приготування сухих кормових сумішок.

1.2 Питання для самопідготовки

1.2.1Технології монтажу машин для приготування кормів.

1.2.2Правила монтажу машин і обладнання для приготування сухих кормових сумішок

1.3 Рекомендована література

1.Ревенко І.І. Монтаж і пусконалагодження фермської техніки./ І.І. Ревенко, М.В. Брагінець та ін. – К.: Кондор, 2004, – 399 с.

2.Зуев И.М. Монтаж, эксплуатация и ремонт машин в животноводстве. / И.М. Зуев, Э.П.Сорокин, А.В. Шпыро. - М.: Агропромиздат, 1988, - 447 с.

2 ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Програма робіт

Вивчити:

–монтаж конвеєрів, норій, самопливних пристроїв;

–машини для переробки кормів та приготування вологих сумішок;

–комплекти машин і обладнання для приготування комбікормів;

150

–кормоприготувальні агрегати й машини;

–монтаж агрегату АВМ-04, 0,65 Р, ОГМ-1,5;

–монтаж котлів-пароутворювачів;

–монтаж обладнання сінажних башт.

Скласти звіт та захистити роботу.

2.2Оснащення робочого місця

2.2.1 Методичні вказівки 2.2.2 Наочні стенди, макети, технічна література.

2.3Теоретичні відомості

2.3.1 Монтаж бункерів і конвеєрів

На комплексах і фермах здебільшого встановлюють бункери, які мають конусоподібну форму в основі, і циліндричну, або квадратну у верхній частині.

Бункер монтують на опорах або кронштейнах за допомогою електрозварювання, або болтових з'єднань.

При зварюванні шов роблять по кутах бункера із проміжками. Щоб бункер повністю заповнювався продуктом, висота розміщення шнека, головки норії чи іншого конвеєра над бункером повинна бути витримана з урахуванням кута природного відкосу кормів.

Опори чи кронштейни кріплять анкерними болтами до фундаменту, попередньо вивіривши їх за рівнем. Після закінчення монтажу перевіряють роботу засувки бункера, очищають, ґрунтують і фарбують його.

Гвинтовий конвеєр (рис. 1) монтують у такій послідовності: складають конвеєр, потім встановлюють його на попередньо підготовлені опори, вивіряють за рівнем і закріплюють за допомогою болтів.

Биття валу шнека не повинно перевищувати 1…2 мм, а не співвісність – 0,5…0,8 мм. Зазор між поверхнею кожуха й робочими витками гвинта повинен становити 0,01…0,015 діаметра гвинта й бути однаковим на всій його довжині.

151

1 – привідна станція; 2, 5, 10 – стояки; 3, 6 – короби; 4 – завантажувальний патрубок; 7 – оглядовий люк; 8 – кінцева секція; 9 – датчик рівня; 11 – розвантажувальний патрубок; 12 – шнек.

Рисунок 1 – Гвинтовий транспортер УШ2-4.

Після перевірки якості виконання монтажних робіт у редуктор заливають масло до рівня контрольної пробки, і обкатують конвеєр на холостому ходу протягом двох годин. Під час обкатки перевіряють роботу складальних одиниць, і усувають виявлені недоліки.

Монтаж норій

Перед монтажем норій (рис.2) виконують допоміжні роботи: складають привід із центруванням електродвигуна й редуктора, потім комплектують норійні труби, і прикріплюють болтами ковші до стрічки, у якій після її витягування пробивають отвори. Щоб стрічка в процесі роботи не збільшувалась за довжиною, її попередньо витягують протягом трьох діб у вертикальному положенні, підвісивши до неї вантаж масою 250…300 кг, або в горизонтальному положенні за допомогою ручної лебідки. Норійні труби з'єднують між собою болтами М 10 х 25, вставляючи між ними прокладки з картону 2…2,5 мм завтовшки, просоченого суриком.

Потім починають монтаж норії. Роблять розмітку осей башмака й головки, перевіряють основу для встановлення башмака, а також правильність отворів у межповерхневих перекриттях для проходу труб норій, які перевіряють за допомогою двох дисків. Перевіряють встановлення ланцюгів норійних труб. Шнури дисків повинні

152