Якщо
існує градієнт функції
,
то векторне поле
називається потенціальним.
Функція φ
називається потенціальною
функцією.
Теорема
Якщо векторне поле потенціальне, то воно консервативне.
Доведення:
Потрібно
довести той факт, якщо векторну функцію
можна представити у вигляді градієнта
скалярної функції ,
то робота по замкненому контуру дорівнює
нулю:
.
Підставимо у формулу для визначення роботи вирази для градієнта та вектора елементарного переміщення й отримаємо:
, (2.14)
оскільки
інтегрування ведеться по замкненому
контуру, тому 1 = 2 ,
а
деякі члени у другому рядку не враховані,
тому що в них містяться скалярні добутки
різних ортів, які дорівнюють нулю (
).
Теорему доведено.
Завдання. Самостійно довести зворотне твердження: якщо поле консервативне, то воно потенціальне.
2.6.4. Потенціальна енергія – це потенціальна функція з протилежним знаком:
U(x,y,z) = – (x,y,z). (2.15)
Як випливає з формули (2.14), робота консервативного поля сил дорівнює зміні потенціальної функції:
Аконс = 2 – 1 . (2.16)
Врахувавши визначення потенціальної енергії (2.15), виразимо роботу консервативних сил через потенціальну енергію:
Аконс = U1 – U2 . (2.16)
Сила виражається через потенціальну функцію як
,
а через потенціальну енергію –
.
Рис. 2.7
1) Поле сил тяжіння Землі. Потенціальна енергія є функцією лише однієї змінної – висоти над поверхнею Землі:
2.7.1. З одного боку, робота, яку виконують зовнішні консервативні сили, дорівнює мінус зміні потенціальної енергії матеріальної точки (див. ф. (2.16)):
Аконс = U1 – U2 . (2.17)
З іншого боку, якщо не діють неконсервативні сили, ця робота дорівнює зміні кінетичної енергії матеріальної точки (див. ф. (2.10)):
Аконс = T2 – T1 . (2.18)
Тож, прирівнюючи праві частини виразів (2.17) і (2.18) та перегруповуючи доданки, отримаємо:
T2 + U2 = T1 + U1 .
Отже, величина Е= T + U зберігається, якщо на матеріальну точку діють лише консервативні сили.
Величину Е, яка дорівнює сумі кінетичної та потенціальної енергій частинки, називають повною механічною енергією:
E=T+U.
2.7.2. Закон збереження повної механічної енергії: Повна механічна енергія матеріальної точки зберігається, якщо на матеріальну точку діють лише консервативні сили:
Е = const.
2.7.3. Приклад. Перевіримо закон для вільно падаючих тіл у полі тяжіння землі. Продиференцюємо вираз для кінетичної енергії і зробимо деякі перетворення:
.
Отже, ми отримали, що похідна за часом від кінетичної енергії дорівнює з протилежним знаком похідній від потенціальної енергії:
. (2.19)
Згадаємо, що похідна за часом від будь-якої величини є швидкістю зміни цієї величини. Тому швидкість збільшення кінетичної енергії дорівнює швидкості зменшення потенціальної енергії. Або, якщо помножимо ліву і праву частини виразу (2.19) на елементарний час dt, і по інтегруємо від початкового до кінцевого моменту часу, то отримаємо, що зміна потенціальної енергії U дорівнює зміні кінетичної енергії (з протилежним знаком), тобто:
Δ
ΔT.
Отже, закон збереження повної механічної енергії для тіл, які падають вільно у полі тяжіння Землі виконується.
2.7.4. Закон збереження повної механічної енергії для механічної системи: повна механічна енергія системи тіл, на які діють лише консервативні сили, залишається постійною:
Е = T+Uвз+Uзов = сonst,
де Т – сума кінетичних енергій усіх тіл, Uвз – потенціальна енергія взаємодії всередині системи, Uзов – сума потенціальних енергій усіх тіл у зовнішньому полі сил. Закон виконується і для систем, які складаються із тіл, які не можна вважати матеріальними точками.
2.7.5. Робота неконсервативних сил. Розглянемо загальний випадок, коли на матеріальну точку діють як консервативні, так і неконсервативні сили:
. (2.20)
U = mgh.
Переконаємося у тому, що це консервативне поле. Для цього обчислимо роботу вздовж замкненого контуру ABCDА (див. рис. 2.7).
Робота
на відрізку АВ
–
–mgh;
BC
та DА
– A = 0;
на CD
–
mgh.
Отже, робота вздовж замкненого контуру
ABCDА
дорівнює нулю:
.
2) Потенціальна енергія пружно стиснутої пружини:
.
Величини k і x визначені у пункті 2.3.4.
Одиниця вимірювання потенціальної енергії – джоуль (Дж).
2.6.6. Потенціальна енергія механічної системи (системи матеріальних точок) – це частина механічної енергії системи, яка залежить лише від взаємного розташування частинок системи та їхнього положення зовнішньому силовому полі.
Якщо будь-які дві частинки всередині системи взаємодіють між собою із силами, модулі яких залежать лише від відстані між ними, то всі сили всередині системи будуть консервативними і потенціальна енергія механічної системи складається з двох частин: Uвз – потенціальної енергії взаємодії між частинками системи (внутрішня потенціальна енергія) і Uзов – потенціальної у зовнішньому консервативному силовому полі.
2.8.1.
Розглянемо систему, що складається із
двох матеріальних точок масами m1
і
m2
Ці точки взаємодіють між собою із силами
,
,
а також знаходяться у полі зовнішньої
сили:
,
– зовнішні сили.
Рис. 2.8
Запишемо рівняння другого закону для двох точок:
|
,
|
.
В
екторно
помножимо перше рівняння на радіус
вектор першої точки
,
а друге – на радіус вектор другої точки
:
,
.
Додамо ці два рівняння, перед тим представивши ліві частини обох рівнянь як першу похідну за часом від такого векторного добутку:
.
Тут
перший векторний добуток дорівнює 0,
оскільки
(див.
п. 1.9.2).
Така заміна справедлива і для другого
рівняння. Отже, після додавання отримаємо:
. (2.23)
Загальна робота консервативних і неконсервативних сил є зміною кінетичної енергії (див. ф. (2.10)):
. (2.21)
З іншого боку, обчислимо цю роботу, використавши вираз (2.20):
= Аконсер+Анеконсер . (2.22)
Об’єднуючи
вирази (2.21) і (2.22), а також врахувавши,
що
= U1 – U2
,
маємо
У
Т2 – Т1 = U1 – U2 +Анеконсер ,
звідки
=
.
Отже, робота неконсервативних сил дорівнює зміні повної механічної енергії:
.
Приклад неконсервативної сили – сила тертя.