Материал: Tverdotila_elektronika

Будова сплавних транзисторів

Транзистор – це монокристал НП з двома або більше  переходами. На рисунку 3.1 схематично показано будову БТ -- та --- типів та їх умовне графічне позначення.

Рисунок 3.1 – Умовне схематичне і графічне позначення БТ

Принцип дії транзисторів однаковий для обох типів провідності. Відміна полягає лише в полярності джерел зовнішніх напруг і в напрямі протікання струмів через електроди. Тому надалі будемо розглядати тільки транзистори -- - типу, вважаючи усі висновки щодо них справедливими і для транзисторів --- типу.

Середня область БТ називається базою. - область, що відділена від бази  переходом з меншою площею, називається емітером, а сам перехід називається емітерним переходом (ЕП). Аналогічно до цього, крайня справа - область називається колектором, а перехід між ним та базою– колекторним переходом (КП).

Спосіб виготовлення сплавних малопотужних БТ низької частоти полягає у такому. До пластини германію -типу з малим питомим опором (Ом см) з двох боків притискують два шматочки індію. Потім пластину поміщають у піч, в якій створюється вакуум до 0,013 Па, і підвищують температуру. Індій розплавляється, розчи­няється із сусідніми шарами германію і під дією сил поверхневого натягу набирає форми сферичного сегмента (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 – Будова сплавного БТ

Площа розплавленого індію визначає активну площу  переходу. Після цього здійснюється охолодження всієї конструкції з постійною швидкістю зміни температури. Внаслідок цього відбувається рекристалізація областей. Шари германію, розчинені з індієм, мають у своїй кристалічній структурі тривалентні атоми акцепторних домішок і набувають провідності -типу. Ці -області відокремлюються від пластини -типу двома різними  переходами. Менша з акцепторних областей, як правило, використовується як емітер, більша – як колектор. Середня область з провідністю -типу виконує функцію бази. Частина бази, що знаходиться безпосередньо між емітером та колектором, через яку проходять носії, називається активною. До областей емітера та колектора припаюють нікелеві дротики, які утворюють не випрямні контакти з індієм і відіграють роль виводів. Гнучкий вивід бази, припаяний до пластини германію, з’єднують з герметизованим металевим корпусом. Виводи емітера і колектора зварюють з гнучкими металевими стрижнями, які ізольовані від корпусу за допомогою скляних вставок.

При виготовленні транзистора здійснюються умови , , тобто враховується, щоб концентрація дірок в областях емітера й колектора значно перевищувала концентрацію електронів у базі. Крім того, ширина активної області бази має бути меншою від дифузійної довжини дірок: .

3.1.2 Способи вмикання й режими роботи біполярних транзисторів

При ввімкненні БТ в електронну схему один його електрод вважають вхідним, другий – вихідним, а третій, відносно якого вимірюють вхідну і вихідну напруги, - спільним. Розрізняють такі схеми вмикання БТ: схема зі спільною базою ССБ (рис. 3.3 а), схема зі спільним емітером ССЕ (рис. 3.3 б) і схема зі спільним колектором ССК (рис. 3.3 в).

a) б) в)

Рисунок 3.3 – Схема вмикання БТ

Залежно від величини та полярності напруг на електродах приладу розрізняють такі режими роботи БТ:

1. Режим відсічки (РВ). Обидва  переходи вмикаються у зворотному напрямі. Запірні шари переходів розширюються, їх опори зростають, і через переходи протікають зворотні струми колектора та емітера . Це струми неосновних носіїв емітерної та колекторної областей – електронів, і оскільки концентрація цих носіїв невелика, струми ці незначні. Внаслідок різниці площ переходів для сплавних БТ . БТ закритий, вихідний струм некерований.

2. Режим насичення (РН). ЕП і КП вмикаються в прямому напрямі. Дірки інжектують у базу з емітера і колектора, створюючи великі струми насичення та , що визначаються рухом основних носіїв областей. У базі відбувається накопичення неосновних нерівноважних носіїв, опір бази і всього БТ різко знижується. Транзистор у цьому режимі вважають відкритим і насиченим, вихідний струм – некерованим.

3.  Активний режим (АР). ЕП увімкнено в прямому напрямі, КП – у зворотному. Полярність напруг на електродах БТ, зображених на рисунку 3.3, відповідає цьому режиму. У колі емітера транзистора протікає струм за рахунок інжекції дірок з емітера в базу, а колекторний струм залежить від струму емітерного. Це основний режим роботи БТ як підсилювального приладу, коли вихідним струмом можна керувати за допомогою зміни вхідного струму.

4.  Інверсний режим. Це також режим керованого вихідного струму, однак ЕП увімкнено у зворотному напрямі, КП – у прямому.

3.1.3 Принцип дії біполярного транзистора в активному режимі

Принцип дії БТ розглянемо на прикладі схеми зі спільною базою (ССБ), яку показано на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 – Струми в БТ, що працює в активному режимі

На рисунку суцільними стрілками показано діркові струми, або ж умовно прийняті (від “+” до “-”) напрями електронних струмів у - областях, пунктирними стріл­ками – електронні струми в базі.

При полярності напруги , що показано на рисунку 3.4, дірки з емітера інжектують у базу, а електрони – з бази в емітер, оскільки ЕП увімкнено в прямому напрямі. Через ЕП протікають емітерні струми: дірковий та електронний . Отже, в зовнішньому колі протікає емітерний струм

. (3.1)

Співвідношення між складовими струму оцінюється коефіцієнтом інжекції

. (3.2)

Внаслідок інжекції концентрація дірок у базі біля ЕП підвищується до величини , яку можна визначити за формулою (1.19):

, (3.3)

де - концентрація дірок у базі в стані рівноваги.

Розглянемо розподіл концентрації неосновних носіїв (дірок) у базі в цьому режимі. Протяжність бази позначимо координатою х, тоді границя ЕП відповідає випадку , а границя КП – . При концентрація дірок визначається за формулою (3.3). Концентрацію дірок у базі біля КП () визначають за виразом

. (3.4)

Розподіл неосновних носіїв у базі транзистора в установленому режимі визначають за допомогою рівняння неперервності:

, (3.5)

розв’язок якого за граничних умов (3.3) та (3.4) при має вигляд

. (3.6)

З формули (3.6) випливає, що градієнт концентрації неосновних носіїв у базі є величиною сталою відносно координати х, тобто розподіл концентрації дірок у базі має лінійний характер (рис. 3.5).

Рисунок 3.5 – Розподіл концентрації дірок у базі БТ в активному режимі

З цього рисунка та формул (3.3) і (3.6) бачимо, що градієнт концентрації дірок змінюється при зміні напруги . Під дією цього градієнта дірки дифундують через базу від емітера до колектора. Частина дірок, не досягши КП, рекомбінує в області бази з електронами. На місце електронів, що рекомбінували, від джерела надходять нові електрони, створюючи рекомбінаційну складову струму бази .

Дірки, що досягли КП, створюють колекторний дірковий струм , причому внаслідок рекомбінації в базі . Процес перенесення неосновних носіїв через базу під дією градієнта концентрації характеризується коефіцієнтом перенесення:

, (3.7)

який оцінює міру зменшення колекторного діркового струму стосовно емітерного струму .

Дірки, досягши КП, який увімкнено у зворотному напрямі, потрапляють у його прискорювальне поле і перекидаються (екстрагуються) в - область колектора. Екстракція дірок може супроводжуватись ударною іонізацією атомів НП і, як наслідок, лавинним множенням носіїв (при великій зворотній напрузі ). Дірки, що потрапили в колектор внаслідок екстракції (при малих ) або ударної іонізації, порушують електричну нейтральність - області, і це викликає приплив електронів від джерела , тобто протікання в зовнішньому колі колектора струму . Процес помноження носіїв у КП оцінюється коефіцієнтом помноження колекторного струму