Материал: Всесвітня історія (1914 - 1939)

6. Становище українського населення

1921 р. у Чехословаччині мешкало біля 455 тис. карпатоукраїнців. З них на чеській частині знаходилось 370 тис, а 85 тис. населяли околиці м. Пряшева у словацькій части­ні країни. Прагнучи модернізувати всі регіони нової держави, центральний уряд намагався піднести рівень життя й Закарпаття. В 20-ті роки було поділено великі угорські маєтки, і біля 35 тис. селянських родин отримали додаткові ділянки розміром більше двох акрів. Разючим контрастом порівняно з Польщею та Румунією була та обставина, що чеський уряд у свої території, населені українцями, вкла­дав більше коштів, ніж отримував. Проте цих інвестицій було вкрай мало, щоб якось покращити життя в регіоні.

З точки зору створення і культури політика Чехосло­вацької республіки являла собою довгоочікувані зміни після інтенсивної мадяризації. Насамперед різко зросла кіль­кість освітніх установ. Між 1914 і 1938 рр. кількість почат­кових шкіл зросла з 525 до 851, а гімназій — з 3 до 11. Більше того, чеський уряд дозволив населенню користува­тися в школах мовою на власний розсуд. Такий лібералізм сприяв широкому зростанню культурних товариств, таких як "Просвіта", "Товариство русофілів ім. Духновича". Процвітали театральні трупи та хори. Культурному відрод­женню сприяла творчість письменників Василя Гренджа-Донського, Андрія Карабєлєша, Олександра Маркуша.

З поширенням освіти та в міру залучення населення до демократичних процесів на перший план почали виступа­ти питання національної самобутності, що на той час були вирішені в більшості українських земель.

Запитання і завдання

1. За яких обставин виникла чехословацька держава ?

2. Які факти свідчать про те, що Чехословаччина була однією з найдемократичніших держав Європи?

3. Назвіть основні положення нової конституції Чехосло­ваччини.

4. Як ви вважаєте, Чехословаччина в 1918-1938 рр. була унітарною чи федеративною державою? Відповідь обґрунтуйте.

5. Проаналізуйте обставини виникнення "судетської про­блеми". Яким чином її було вирішено?

6. Поясніть особливості міжнаціональних відносин у Чехо­словаччині міжвоєнного періоду. Порівняйте становище західноукраїнських земель у складі Чехословаччини та Польщі.

7. З якими партіями, подіями, періодами історії країни пов'язані прізвища:

• Т. Масарік; • Е. Гаха; • Є. Бенеш;

•Р. Беран; • Я. Сирови; • К. Генлейн?

Документи та матеріали

З. Мартінської декларації словацької Національної

ради

ЗО жовтня 1918 року

"Представники всіх словацьких політичних партій.., що організувалися в словацьку Національну раду словацької гілки єдиної чехословацької нації, наполягають на принципі права націй на самовизначення, прийнятому всім світом. Націо­нальна рада заявляє, що лише цей орган уповноважений робити заяви й приймати рішення від імені чесько-словаць­кого народу.

Національна рада чесько-словацької нації, що мешкає на території Угорщини, заявляє:

1. Словацька нація в мовному та культурно-історичному відношеннях є частиною чесько-словацької нації...

2. По відношенню до чесько-словацької нації ми вима­гаємо необмеженого права на самовизначення на основі повної незалежності.

3. Вимагаємо негайного укладення миру на загальнолюд­ських і християнських принципах, такого миру, який би за допомогою міжнародних гарантій зробив неможливим про­довження війни та озброєнь".

Запитання до документа

1. Чого прагнула Словацька національна рада?

Запам'ятайте дати:

• ЗО жовтня 1918 р. — відділення Словаки від Угорщини та приєднання до чеських земель.

1 Революція 1918 року

У жовтні 1918 р. досі двоєдина Австро-Угорська мо­нархія Габсбургів припинила існування. 16 листопада На­ціональна Рада Угорщини проголосила Угорську республіку. В ході демократичної революції, що почалася, домінували тенденції створення більш справедливого устрою суспіль­ства. До влади прийшли представники незалежної та ради­кальної партій. Уряд очолив граф М. Каройї. Розпочалися демократичні реформи: встановлювалося загальне, рівне та пряме виборче право при таємному голосуванні, прийма­лися закони про свободу зборів і союзів, політичних орга­нізацій. Планувалося провести аграрну реформу, в перебігу якої повинно було зменшитись поміщицьке землеволодін­ня, а частину землі передбачалося передати безземельним селянам. Однак в Угорщині, на відміну від Австрії, на­приклад, залишався сильним вплив компартії, що загалом складалася з колишніх військовополонених на чолі з Бєлою Куном, котрі пройшли у Росії "більшовицькі універ­ситети". Комуністи закликали до соціалістичної революції й встановлення диктатури пролетаріату за радянським зразком, розпочали активну діяльність щодо поширення свого впливу в Радах, створюваних по всій країні.

Зовнішнє та внутрішнє становище молодої республіки було важким. Країни Антанти в ультимативній формі за­жадали від переможеної Угорщини звільнення територій, призначених її сусідам — Румунії та Чехословаччині. Це рішення виявилося фатальним для поміркованих політиків на чолі з Каройї, що орієнтувалися на країни Антанти.

З цих обставин скористалася компартія, що розпочала підготовку до державного перевороту. Робітничі мітинги, демонстрації, страйки, захоплення та грабування селянами поміщицьких маєтків підривали будь-які спроби уряду стабілізувати економічну й політичну ситуацію. Держави Антанти, маючи територіальні претензії до Угорщини, ви­рішили випередити революцію й 19 березня 1919 р. запро­понували ввести до країни свої війська. Ця пропозиція була негативно сприйнята населенням Угорщини, і уряд Каройї повів переговори із соціал-демократами. Однак останні вирішили об'єднатися з комуністами, і 21 березня 1919 р. було утворено об'єднану Соціалістичну партію Угорщини (СПУ), яка проголосила, що бере владу до своїх рук. Робітничі загони роззброїли поліцію й жандармерію Будапешта, захопили найважливіші об'єкти столиці — вок­зали, пошту, телеграф, міст через Дунай. Було утворено уряд — Революційну урядову раду, що проголосила ство­рення Радянської республіки.

2. Доба Угорської Радянської республіки

Перші перетворення нового уряду здійснювались за відомим вже з Росії сценарієм: скасовувалися чини і зван­ня, церква відокремлювалася від держави, націоналізовувалися банки, великі й навіть дрібні підприємства, ощадні каси, транспортні та торговельні контори, скасовувалося поміщицьке землеволодіння. Націоналізації підлягали ді­лянки землі, що перевищували 100 хольдів (1 хольд = 0,57 га). Встановлювався 8-годинний робочий день. Про­вадилися примусова реквізиція майна заможних верств населення, виселення з квартир і переселення до них родин робітників. Використовуючи досвід комуністів Ро­сії, нова влада застосовувала репресії проти опозиційних верств населення. Передача поміщицької землі не селя­нам, а сільськогосподарським кооперативам, націоналіза­ція власності дрібної буржуазії, ремісників відштовхнули від нової влади значну частину населення.

Все це надзвичайно загострило ситуацію в країні й сприяло створенню антирадянського фронту. Його актив­но підтримувала Антанта, прагнучи ізолювати Угорщину від Радянської Росії, з якою було встановлено тісні зв'язки. Ленін докладав усіх зусиль для підтримки Угорської рес­публіки силами Червоної Армії. 16 квітня наступ проти Угорської республіки розпочали румунські, а незабаром і чехословацькі війська. Проти них діяла 300-тисячна угор­ська Червона Армія, що складалася здебільшого з робітників і селян, воїнів-комуністів інших національностей (чехів, поляків, австрійців, росіян та ін.). Румунські та чехосло­вацькі війська в квітні—травні 1919 р. відтіснили Червону Армію до ріки Тиса, захопивши майже половину території Угорщини. Надії на наступ військ Радянської Росії не виправдалися.

Влітку в Будапешті, Карпуварі, Калочі спалахнули антирадянські повстання, жорстоко придушені загонами угорських червоноармійців. Країна опинилася в економіч­ній блокаді, а уряд фактично не контролював ситуацію. Румунські війська перейшли у наступ і 4 серпня 1919 р. увійшли до Будапешта. Угорська Радянська республіка, проіснувавши 133 дні, була ліквідована.

• 14 листопада

1918 р. — проголошення Чехословацької республіки на чолі з президен­том Т. Масаріком.

• лютий 1920 р. — прийняття Конституції

• 15 березня 1939 р. — проголошення незалежності Закарпатської України.

• 15 березня 1939 р. — ліквідація державної незалежності Чехії

УГОРЩИНА

3. Угорщина за режиму м. Хорті

14 листопада 1919 р. після виведення з Будапешта румунських військ до столиці вступили частини угорської армії, які сформувалися ще у період Радянської республіки на території, що перебувала під французькою окупацією. На чолі її став колишній адмірал австро-угорського флоту Міклош Хорті.

Міклош Хорті (1868-1957 рр.) — правитель Угорщи­ни в 1920-1944 рр., адмірал. Народився у м. Кенде-реш. Закінчив військово-морську академію. В 1886-1918 рр. служив у військово-морському флоті Ав­стро-Угорщини. В 1919 р. — учасник розгрому Угор­ської республіки. Після 1920 р. — регент (правитель) Угорщини. Після 1933 р. встановив тісні зв'язки з фашистською Німеччиною. З жовтня 1944 р. — в еміграції, де і помер.

Незабаром після цього було сформовано коаліційний уряд за участю соціал-демократів. Фактична влада знахо­дилась в руках Хорті, почалася розправа над творцями Угорської Радянської республіки. Боротьба за владу в 1919 р. в Угорщині обернулася національною трагедією. В січні 1920 р. було проведено вибори до Національних зборів, де більшість місць отримали Партія дрібних сільських хазяїв (ПДСХ) і пов'язана з католицькою церквою Християн­сько-національна партія (ХНП).

Легітимісти — прибічники реставрації монархії Габсбургів — домагалися повернення угорського престолу королю Карлу IV, але проти цього заперечували Антанта й держави-спадкоємиці Австро-Угорщини — Чехословаччина, Румунія та Королівство сербів, хорватів і словенців. У цій обстановці Хорті, що видавав себе за прибічника Габсбургів, добився, спираючись на армію та таємні союзи, проголошення себе регентом держави з дуже широкими повноваженнями (1 бе­резня 1920 р. 1 Національні збори прийняли рішення про відновлення монархії в Угорщині). Тріанонський мирний договір, підписаний у червні 1920 р., зафіксував розпад Австро-Угорщини та встановив кордони Угорського Коро­лівства, до складу якого ввійшло 33% колишньої території та 44% населення. На Угорщину було покладено обов'язок сплати репарацій державам-переможницям у Першій світо­вій війні. Чисельність її збройних сил обмежувалася 35 тис. чол. без права мати авіацію, танки й важку артилерію.

За межами Угорщини проживало 3 млн. угорців, і правлячі кола країни використали Тріанонський договір для розпалювання шовіністичних настроїв на користь відродження "великої Угорщини". Ця обставина викликала цілком зрозуміле побоювання сусідніх держав — Чехословаччини, Румунії, Королівства сербів, хорватів і словенців, що створили військово-політичний союз — Малу Антанту.

Карл Габсбург і легітимісти прагнули реставрувати мо­нархію і двічі 1921 р. робили спроби путчу з метою зведен­ня Карла на королівський трон. Проте Хорті відмовився віддати владу, посилаючись на позицію Антанти та Малої Антанти. З листопада 1921 р. І Національні збори прийня­ли закон, що скасував права Карла Габсбурга.

Режим М. Хорті, встановлений в Угорщині в 1920-1921 рр., мав авторитарний характер. Майже нічим не обмежена влада глави держави поєднувалась із збережен­ням парламенту й деяких елементів парламентської демо­кратії — загального виборчого права, опозиційних, в тому числі соціал-демократичної, партій. Хортістам не вдалося створити власної масової фашистської партії. Не маючи масової соціальної опори, хортізм спирався на цілу систе­му легальних і таємних союзів і товариств, таких як "Союз угорців, що пробуджуються" та інших. їхнім керівним центром був "Союз Етелкез", або "Екса", яким керувала "Рада Семи вождів". Хорті вважався "невидимим главою союзу" і контролював діяльність всіх цих організацій.

Економічне становище Угорщини вдалося стабілізува­ти лише в 1924-1926 рр. за допомогою позик, що надійшли від СІЛА, Великої Британії та Франції. Розрив із Австрією позбавив промисловість сильного конкурента, що призвело до значного зростання текстильної промисловості. Почала розвиватися важка промисловість, в тому числі машинобу­дування.

У сільському господарстві особливих змін не відбулося. Внаслідок аграрної реформи тільки 7% землі, що обробля­лася, були розподілені між селянами, головним чином заможними, прихильниками Хорті. Майже половина се­лянських родин не мала землі, тоді як великі поміщики володіли понад 30%.

У другій половині 30-х років внутрішню і зовнішню політику в країні почали визначати праві сили. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера активну діяльність в Угорщині розгорнули націонал-соціалістичні групи, які 1935 р. об'єдналися в партію "Схрещені стріли". Регуляр­ними стали німецько-угорські консультації на найвищому рівні. У серпні 1938 р. на переговорах Хорті з Гітлером і міністром закордонних справ Ріббентропом у Берліні було досягнуто домовленість про спільний воєнний виступ про­ти Чехословаччини. Угорські правлячі кола втягувались у фарватер воєнної політики Німеччини, ставали її близь­ким партнером.

Запитання і завдання

1. За яких обставин Угорщина стала незалежною держа­вою?

2. Чому уряд графа Каройї виявився неспроможним утри­мати владу?

3. Що споріднювало тактику угорських комуністів і росій­ських більшовиків у період Угорської Радянської республі­ки?

1. Чому М. Хорті вдалося встановити диктатуру в країні?

4. Чим відрізнявся хортістський режим від італійського фашизму й німецького нацизму?

5. Порівняйте головні напрямки внутрішньої політики ре­жимів Хорті та Пілсудського у 20-30-ті рр.

Документи та матеріали