Материал: Сырная Гистология
t.me/rapeture 
Внутрішній покритий одношаровим плоским епітелієм – мезотелієм, під яким знаходиться сполучнотканинний шар
***Ембріональні джерела та хід розвитку серця:прекардіальна спланхноплевра, міокардіальна пластинка. Участь клітин нервового гребня в гістогенезі сердця.
Серцево-судинна система починає розвиватися на початку третього тижня ембріогенезу, а з 21-22 доби -оимітивне серце вже здатне скорочуватися.
Розвиток серця починається з активного розмноження двох груп клітин, розміщених у симетричних ділянках спланхноплеври шийного регіону ембріона - так званої прекардіальної спланхноплеври. Вони утворюють спочатку лва трубкоподібних тяжі, які згодом зливаються в єдину трубку та з'єднуються з судинами зародка і позазародкових органів, формуючи, таким чином, примітивну серцево-судинну систему
Новоутворена трубка має назву трубчастого серця. Спочатку воно складається з одного шару мезенхімних клітин, котрі служать джерелом розвитку ендокарда, однак майже одразу з того самого джерела утворюється другий (зовнішній) шар, який складається з міобластів - попередників клітин міокарда. Зовнішні оболонки серця - епікард та перикард - формуються дещо пізніше (на четвертому тижні ембріогенезу).
Вони утворюються шляхом міграції клітин целомічного епітелію поперечної перегородки, вкриваючи міокард іззовні. Ці клітини служать також джерелом розвитку вінцевих (коронарних) судин. Формування перегородок серця, нервових елементів та провідної системи серця відбувається за участю клітин нервового гребеня
33. Спеціальна гістологія. Шкіра та її похідні. *Загальна морфо-
функціональна характеристика шкіри: шари, тканинний склад, функції. Поняття про товсту та тонку шкіру.
Загальний покрив організму включає власне шкіру та її похідні - волосся, потові та сальні залози, нігті, грудні залози
Шкіра включає три компоненти:
(1)епідерміс - багатошаровий плоский зроговілий епітелій;
(2)дерму - сполучнотканинну основу шкіри, яка забезпечує її механічну міцність та трофіку. Межа між епідермісом і дермою нерівна - дерма вростає в епідерміс у вигляді сосочків, що збільшують поверхню контакту між ними. В дермі локалізуються корені волосся з їхнім мікрооточенням, а також к відділи сальних і потових залоз, секрет яких зволожує поверхню шкіри;
t.me/rapeture 
(3) гіподерму - підшкірну жирову клітковину, яка утворена часточками білої жирової тканини, що розмежовані прошарками пухкої сполучної тканини
Функції шкіри:
•захисна (захищає організм від дії механічних і хімічних чинників, ультрафіолетового випромінювання, проникнення мікробів, втрати і попадання ззовні води);
•рецепторна (завдяки наявності численних нервових закінчень)
•імунна (захоплення, процесинг і транспорт антигенів з подальшим розвитком імунної реакції)
•ендокринна і метаболічна (синтез і накопичення вітаміну D і деяких гормонів)
•екскреторна (виведення з потом продуктів обміну, солей, ліків)
•участь у водносольовому обміні (пов'язано з потовиділенням)
•терморегуляторна (за рахунок випромінювання тепла і випаровування поту)
•“дихальна" - здатність шкіри поглинати кисень і виділяти вуглекислий газ
•депонування крові (в судинах шкіри може перебувати до 1 л крові)
Товста шкіра:
Є всі 5 шарів епідермісу
Є потові залози
Товстий роговий шар
Волосся та сальні залози відсутні
Локалізація – долоні та підошви Тонка шкіра:
Є 4 шари епідермісу, блискучий шар відсутній
Тонкий роговий шар
Є потові залози, волосся та сальні залози
Локалізація – всі ділянки крім долонь та підошов
**Будова та клітинний склад епідермісу, особливості будови епідермісу тонкої та товстої шкіри.
Епідерміс - багатошаровий плоский зроговілий епітелій, який забезпечує захисну функцію шкіри. У його складі розрізняють 6 шарів: базальний, остистий, зернистий, блискучий (міститься тільки у товстій шкірі), роговий і роз'єднаний.
t.me/rapeture 
Наявність шарів епідермісу зумовлена процесом диференціації кератиноцитів
1.Базальний шар представлений кубоїдними або призматичними кератиноцитами з овальним ядром, які забарвлюються базофільно. У цитоплазмі клітин містяться вільні рибосоми та численні тонофіламенти (проміжні філаменти), побудовані з цитокератинів 14 та 15 типів.
2.Остистий шар складається з 5-10 рядів великих епітеліоцитів полігональної форми. Клітини цього шару мають велике світле ядро з добре вираженим ядерцем в цитоплазмі вони накопичують пучки тонофіламентів – тонофібрили. В остистому шарі зустрічаються клітини, що проліферують, тому базальний і остистий шари часто об'єднують під назвою росткової зони епідермісу (зона Мальпігі).
3.Зернистий шар епідермісу - доволі тонкий, утворений із 3-5 рядів плоских клітин, у цитоплазмі яких виявляються гранули двох типів: 1) кератиносоми - дрібгранули з пластинчастою структурою, що містять ферменти і ліпіди, які шляхом екзоцитозу виділяються у мі* клітинний простір, забезпечуючи бар'єрну функцію і водонепроникність епідермісу; 2) кератогіалінові гранули - великі базофільні безмембранні гранули, що містять полісахариди, ліпіди та протеїни, багаті на гістидин і цистеїн, які слугують джерелом утворення білка філагрину.
4.Блискучий шар присутній лише в епідермісі товстої шкіри. Він світлий, гомогенний, складається з 1-2 рядів плоских оксифільних клітин, у яких органели та ядро не визначаються. Із зерен кератогіаліну та тонофібрил шляхом окиснення сульфгідрильних груп утворюється специфічний білок елеїдин, який забезпечує тинкторіальні властивості цього шару
5.Роговий шар утворений плоскими роговими лусочками, у яких відсутні ядра та органели, а ниткоподібні молекули білка кератину (так званого м'якого кератину) мають впорядковану просторову орієнтацію. Кератин - фібрилярний білок з високою стійкістю до дії хімічних речовин. Зроговілі лусочки цього шару вважаються термінально диференційованими кератиноцитами
6.Роз’єднаний шар - кілька найбільш поверхневих рядів лусочок епідермісу. Цим терміном підкреслюється феномен злущення (десквамації) зроговілих кератиноцитів від поверхні епідермісу
t.me/rapeture 
Підтримання структури і функції епідермісу забезпечується інтеграцією кількох типів клітин, що мають різне походження, а саме: кератиноцитів, меланоцитів, епідермальних макрофагів (клітин Ланґерганса) та дотикових епітеліоцитів (клітин Меркеля).
Кератиноцити - епітеліальні клітини, що мають ектодермальне походження і є основним морфологічним компонентом усіх шарів епідермісу. Ці клітини утворюють пласт, розташований на базальній мембрані, та поєднані між собою численними міжклітинними контактами (десмосоми, адгезивні, щілинні контакти. Оновлення кератиноцитів відбувається завдяки наявності епідермальних стовбурових клітин
Клітини Ланґерганса походять зі стовбурових клітин червоного кісткового мозку, безпосередніми їх попередниками є моноцити периферійної крові. За своєю природою клітини Ланґерганса - різновид АнтигенПрезентуючих дендритних клітин. Як правило, вони розташовані на межі між базальним та остистим шарами епідермісу
Функції клітин Ланґерганса:
1)участь у неспецифічному імунному захисті - шляхом фагоцитозу антигенів, що потрапляють до епідермісу, та продукції цитокінів, які регулюють запалення. За умов інфекційного ушкодження кількість клітин Ланґерганса в епідермісі значно збільшується;
2)індукція імунних реакцій: при інвазії мікроорганізмів у епідерміс, клітини Ланґерганса забезпечують процесинг антигенів, мігрують у регіональні лімфатичні вузли, де презентують антигени лімфоцитам, ініціюючи імунну реакцію
3)регуляція проліферації та диференціації кератиноцитів
4)регуляція процесу злущення рогових лусочок з поверхні шкіри внаслідок руйнування міжклітинних контактів лізосомальними ферментами, які продукують клітини Ланґерганса
Меланоцити - клітини нейрального походження - в ембріогенезі утворюються з клітин нервового гребеня, їхні тіла локалізуються у базальному шарі, а цитоплазматичні відростки спрямовані до остистого шару епідермісу. Ці клітини синтезують пігмент меланін, який накопичується і виділяється у міжклітинне середовище у формі специфічних гранул - меланосом. Синтез і секреція меланіну посилюються під впливом ультрафіолетового випромінювання
Дотикові клітини Меркеля - розвиваються з клітин нервового гребеня і заселяють епідерміс в ембріогенезі. Функціонально та морфологічно вони пов'язані з чутливими нервовими волокнами, формуючи з останніми меніски
t.me/rapeture 
Меркеля. Зустрічаються в епідермісі пальців, кінчика носа, ерогенних зонах, здійснюють механорецепторну функцію.
***Джерела розвитку тканинних компонентів шкіри та клітин епідермісу. Розвиток волосся та залоз шкіри. Поняття про пілосебацеозну одиницю.
Головними джерелами розвитку шкіри служать ектодерма і мезенхіма. Крім того, в розвитку шкіри беруть участь клітини нервового гребеня.
Ектодерма дає початок основній масі клітин епідермісу - кератиноцитам. Мезодерма та мезенхіма є джерелом утворення фібробластів та судин дерми. Клітини нервового гребеня слугують джерелом утворення меланоцитів
та клітин Меркеля епідермісу.
Крім того, до зачатків шкіри у процесі їхнього морфогенезу мігрують клітини, попередниками яких є моноцити периферійної крові. Вони дають початок клітинам Ланґерганса в епідермісі, дендритним клітинам та макрофагам - у дермі.
Кератиноцити - епітеліальні клітини, що мають ектодермальне походження
Клітини Ланґерганса походять зі стовбурових клітин червоного кісткового мозку, безпосередніми їх попередниками є моноцити периферійної крові
Меланоцити - клітини нейрального походження - в ембріогенезі утворюються з клітин нервового гребеня
Дотикові клітини Меркеля - розвиваються з клітин нервового гребеня і заселяють епідерміс в ембріогенезі
Починаючи з третього місяця в шкірі ініціюється розвиток волосся за рахунок вростання епідермісу вглиб дерми. Ріст епітелію стимулюється особливими клітинами мезенхіми (нейромезенхіми), що формують волосяні сосочки.
Одночасно з розвитком волосся відбувається утворення сальних залоз. їхній секрет формує на поверхні шкіри сироподібну плівку (змазку), що захищає плід від мацерації
Морфогенетичний, анатомічний та функціональний зв'язок кореня волосини із сальними залозами привели до виникнення терміну пілосебацеозна одиниця
Утворення судин шкіри відбувається за рахунок трансформації ангіогенних клітин мезенхіми.
34. Спеціальна гістологія. Шкіра та її похідні. *Загальна морфо-
функціональна характеристика. Шари, тканинний склад, функції.
Загальний покрив організму включає власне шкіру та її похідні - волосся, потові та сальні залози, нігті, грудні залози