Одним із антигестогенних препаратів є міфепристон (RU 486). Засіб взаємодіє з гестогенними рецепторами, перешкоджаючи дії на них прогестерону. Міфепристон стимулює скорочення міометрія і спричиняє аборт. У медичній практиці його використовують в основному для переривання вагітності. Ефективність міфепристону зростає при його комбінуванні з простагландинами, оскільки при цьому різко підвищується чутливість міометрія до останніх. Також препарат може бути використаний для нормалізації менструального циклу.
Контрацептивні засоби призначені для регуляції народжуваності та попередження небажаної вагітності. Ці препарати набули надзвичайно великого поширення у всьому світі завдяки своїй ефективності та простоті використання. Згідно з даними ВООЗ оральними контрацептивами користуються від 100 до 120 млн жінок щороку.
Гормональні протизаплідні препарати діляться на кілька груп.
1. Комбіновані естроген-гестогенні препарати.
2. Препарати, що містять мікродози гестогенів.
3. Пролонговані прогестиновмісні препарати (депо-контрацептиви).
4. Посткоїтальні препарати.
5. Вагінальні контрацептиви (сперміциди).
6. Чоловічі контрацептиви.
Поєднання естрогену з прогестероном для оральної контрацепції було запропоновано у 1955 році Pincus. У Європейських країнах від 35 до 51% жінок користуються цим видом контрацепції. Із естрогенних засобів, як правило, використовують етинілестрадіол. Із гестогенів частіше за все до складу препаратів входять похідні тестостерону (норетистерон, норгестрел, левоноргестрел та ін.).
Препарати за рахунок одночасної дії надлишкових кількостей естрогенів і гестогенів за принципом негативного зворотного зв`язку пригнічують секрецію гонадотропних гормонів, що робить неможливою овуляцію. Крім того, препарати попереджають запліднення яйцеклітини за рахунок гестогенного компонента, який гальмує моторику фалопієвих труб і збільшує час проходження яйцеклітини у порожнину матки. Одночасно підвищуються в`язкість і кислотність слизу у шийці матки, що запобігає проходженню сперматозоїдів у порожнину матки і прискорює їх загибель. Препарати погіршують умови для імплантації заплідненої яйцеклітини, оскільки ендометрій під впливом гестогену швидко переходить у секреторну фазу, у ньому порушуються обмінні процеси, розвиваються дегенеративні зміни. Ендометрій стає непридатним для імплантації яйцеклітини і розвитку вагітності.
Виділяють монофазні, двофазні і трифазні естроген-гестогенні препарати.
Монофазні та двофазні препарати приймають з 5-го, а трифазні – з 1-го дня менструального циклу. Приймають препарати 21 день, після чого роблять 7-денну перерву, під час якої починається “кровотеча відміни”. Тривалість перерви до 8–9 днів недопустиме, оскільки збільшується ризик настання вагітності в результаті спонтанної овуляції.
У монофазних препаратах уміст естрогенів і гестогенів постійний. До них відносять такі препарати, як овідон, реговідон, Діане-35, нон-овлон, марвелон, міндіол, мікрогістон, фемоден та ін.
У двофазних контрацептивах уміст прогестогенного компонента у 2-й фазі циклу підвищений. До них відносять такі препарати, як антеовін, неоеуномін.
У трифазних контрацептивах збільшення кількості прогестогену відбувається поступово в 3 етапи, а доза естрогену у першій та третій фазах залишається незмінною. До трифазних препаратів відносять триквілар, тризистон, три-регол, триновум та ін.
У зв`язку з появою нових прогестогенів (препарати 3-го покоління: дезогестрел, гестоден, норгестимат), для яких характерні висока спорідненість з прогестероновими рецепторами, безпечність і надійність, перевагу стали віддавати застосуванню монофазних препаратів.
До антиестрогенів відносять аналоги синтетичних естрогенів: кломіфен (клостилбегіт) і тамоксифен (нолвадекс).
Кломіфен у малих дозах легко проникає через гематоенцефалічний бар`єр і блокує дію естрогенів на рецептори у гіпоталамусі та гіпофізі. У результаті за принципом негативного зворотного зв`язку збільшується секреція гонадотропних гормонів гіпофіза, які сприяють овуляції. Показаний кломіфен при жіночій безплідності ендокринного походження, порушеннях статевої функції у чоловіків (олігоспермії).
Тамоксифен не проникає до центральної нервової системи і блокує естрогенні рецептори у периферичних тканинах та органах (молочні залози, ендометрій). Препарат застосовують як протипухлинний засіб при естрогенозалежних пухлинах молочної залози, ендометрія, нирок та деяких інших захворюваннях.
Основним гестогенним гормоном є прогестерон, який синтезується жовтим тілом і наднирковими залозами, а під час вагітності – плацентою. Прогестерон готує ендометрій до імплантації заплідненої яйцеклітини, змінює його функціональну активність. Гормон сприяє інтенсивному розростанню залоз ендометрія, утворенню плаценти, попереджує овуляцію (гальмує продукцію гормонів гіпофіза). Прогестерон сприяє синтезу білків у матці. Стосовно інших органів та систем організму гормон проявляє катаболічний вплив і є причиною негативного азотистого балансу. Прогестерон пригнічує збудливість, підвищує потенціал спокою мембран гладеньких м`язів матки (гіперполяризація), у результаті чого спонтанна активність матки стає слабкою і нерегулярною.
Класифікація гестогенних препаратів:
1 Препарати природних гормонів: прогестерон.
2 Синтетичні препарати: оксипрогестерону капронат, прегнін, алілестренол (туринал), норетистерон (норколут), медроксипрогестерону ацетат (депо-провера) та ін.
Препарати гестогенів відрізняються між собою активністю і тривалістю дії. Для прогестерону характерний швидкий, але короткочасний ефект. Препарат вводять парентерально щодня. Оксипрогестерону капронат діє впродовж 7–14 днів. Активність прегніну у 5–15 разів нижча, ніж прогестерону, але препарат можна використовувати сублінгвально. Алілестренол – гестоген із найбільшою активністю. Для норколуту характерні гестогенний і андрогенний ефекти у співвідношенні 1:1. Препарат діє впродовж 24 годин. Показаний норколут при ендометріозі, дисменореях, міомі матки, гландулярній гіперплазії і полінозі ендометрія. Депо-провера вводять внутрішньом`язово або призначають ентерально. Тривалість його дії – близько 3 місяців.
Показаннями до застосування гістогенних препаратів є:
1. Звичний викидень чи його загроза на ранніх термінах вагітності.
2. Дисменорея (за схемою разом з естрогенами).
3. Передменструальний синдром.
4. Контрацепція (у комбінації з естрогенами або окремо).
5. Дисфункціональні маткові кровотечі, зумовлені недостатністю жовтого тіла.
6. Лікування естрогенозалежного раку молочної залози, ендометріозу, андрогенозалежних аденом і раку передміхурової залози.
7. Деякі види безплідності.
Гестогени можуть стати причиною підвищення артеріального тиску, набряків, відчуття втоми, головного болю, нудоти, дисфункціональних маткових кровотеч, шкірних висипань, депресій.
Комбіновані контрацептиви добре всмоктуються у шлунково-кишковому тракті, максимальна їх дія спостерігається через 2 години після приймання. Біодоступність препаратів – близько 70%. Метаболізуються у печінці шляхом утворення кон`югатів з глюкуроновою і сірчаною кислотами. Основний шлях виведення із організму – нирки. Рекомендують приймати препарати в один і той самий час доби. Регулярне багаторічне (більше 2 років) приймання препаратів супроводжується нормалізацією менструального циклу, зникають дисменореї і передменструальний синдром, знижується ризик розвитку запальних захворювань органів малого таза, зменшується ризик розвитку раку ендометрія і яєчників, утворення кіст і фіброміом, фіброзно-кістозних мастопатій, залізодефіцитних анемій, захворювань щитовидної залози і т. д.
Комбіновані естроген-гестогенні препарати застосовуються у гінекологічній практиці також для лікування ендометріозу, при дисменореї та амінореї, деяких видах безплідності. Помічено, що після відміни препаратів підвищується ймовірність вагітності. Для лікувальних цілей дози і схеми лікування підбирають індивідуально.
Ускладнення розвиваються найчастіше на початку приймання препаратів (перші 1–2 місяці). Потім їх частота знижується до 5–10%. Найбільш типовими ускладненнями є підвищення згортання крові (ризик тромбозу вен і тромбоемболій), порушення функцій печінки, головний біль, запаморочення, нагрубання молочних залоз, нудота, кров`янисті виділення у міжменструальний період, збільшення маси тіла, зміни лібідо.
Не можна застосовувати контрацептиви під час вагітності, при схильності до тромбоемболій, гіпертонічній хворобі, ішемічній хворобі серця, ураженнях печінки, вираженому ожирінні, наявності пухлин та ін. Протипоказані препарати жінкам після 35 років, які палять.
Гестогенні контрацептиви призначають у разі наявності протипоказань до застосування комбінованих естроген-гестогенних препаратів. Надійність цих препаратів дещо нижча. До них відносять лінестрол, мікролют, континуїн, норгестрел.
Механізм дії гестогенних препаратів не досить зрозумілий. Вважають, що гестогени змінюють склад і кількість цервікального слизу, перешкоджаючи проникненню через нього сперматозоїдів. При застосуванні цих препаратів спостерігаються зменшення швидкості руху яйцеклітини по маткових трубах і зміни з боку ендометрія, які перешкоджають її імплантації. Не виключене пригнічення препаратами гіпоталамо-гіпофізарної системи.
Максимальна дія препаратів розвивається через 3–4 години після приймання, тривалість її – 16–19 годин.
Недоліками гестогенних контрацептивів є їх нижча ефективність порівняно з комбінованими препаратами, необхідність більш ретельного режиму дозування, гірший контроль циклу (нерегулярний менструальний цикл, міжменструальні кров`янисті виділення).
Застосовують кілька форм пролонгованих прогестиновмісних контрацептивів.
1. Ін`єкційні: медроксипрогестерону ацетат (депо-провера). Препарат вводять внутрішньом`язово один раз на 3–4 місяці.
2. Підшкірні імплантанти: левоноргестрел (норплант). П`ять капсул норпланту імплантують під шкіру передпліччя. Тривалість дії препарату – 5 років.
Внутрішньоматкові препарати: мірена. Це внутрішньоматкова система, яка безперервно протягом 5 років вивільняє левоноргестрел. Гормон забезпечує місцеву контрацепцію, ущільнюючи секрет шийки матки і перешкоджаючи імплантації яйцеклітини. Для мірени характерна висока контрацептивна надійність. Препарат знижує частоту і об`єм менструальних кровотеч і особливо показаний жінкам, які страждають менорагіями і дисменореями.
Пролонговані прогестиновмісні препарати можуть стати причиною збільшення маси тіла, зниження лібідо, облисіння, зниження настрою, міжменструальних кровотеч.
Ця група препаратів представлена препаратом постінор (левоноргестрел). Постінор порушує нормальне проходження секреторної фази менструального циклу, спричиняє тимчасові атрофічні зміни у яєчниках. Застосовується препарат для контрацепції у жінок, які не ведуть регулярного статевого життя і не хочуть регулярно приймати оральні контрацептивні препарати. Постінор приймають відразу після статевого акту, але не частіше 1 разу на тиждень (не більше 4 разів на місяць).
До вагінальних контрацептивів належать бензалконію хлорид, коноксинол (концептрол, Патентекс овал). Препарати порушують клітинну мембрану і спричиняють фрагментацію сперматозоїдів.
Чоловічі контрацептиви – це нова перспективна група препаратів. Їх дія базується на пригніченні сперматогенезу і дозрівання сперми. Одним із препаратів є госипол, виділений із бавовняного масла. При щоденному прийманні препарату ефект розвивається через 2 місяці. Після відміни госиполу сперматогенез відновлюється лише через 3 місяці. Однак застосування препарату обмежують часті побічні ефекти (гіпокаліємія, незворотна безплідність у 20% пацієнтів).
У наш час створені препарати, які впливають на гіпоталамо-гіпофізарну регуляцію функції чоловічих статевих залоз. Вибіркове блокування вивільнення фолікулостимулювального гормона гіпофіза супроводжується порушенням сперматогенезу в чоловіків, не змінюючи при цьому продукції тестостерону. Такі властивості притаманні препарату інгібін, який виділений із сім`яної рідини чоловіків.
Існує значна кількість (близько 225 видів) рослин, які проявляють контрацептивну дію.