Гормони гіпоталамуса (рилізинг-фактори) – це невеликі пептиди, які виконують функції або ліберинів, або статинів. У зв`язку зі складністю одержання натуральних і синтетичних препаратів гіпоталамічних гормонів їх практичне застосування обмежене. Лише деякі із синтетичних аналогів гіпоталамічних гормонів застосовуються на практиці за спеціальними призначеннями.
Синтетичний кортикотропін-рилізинг-фактор, який підвищує секрецію адренокортикотропного гормона, використовують з дослідницькою метою.
Препарат соматоропін-рилізинг-фактор (серморелін) посилює продукцію гіпофізарного соматотропного гормона і застосовується у дітей з низьким зростом для діагностики.
Препарат сандостатин є синтетичним аналогом соматостатину - гормону, що пригнічує вивільнення з гіпофіза соматотропного гормону. Застосовують його для лікування акромегалії.
Препарат тироліберин – синтетичний тиротропін-рилізинг-гормон, що стимулює секрецію гіпофізом тиреотропного гормона, застосовують при діагностиці патології щитовидної залози.
Синтетичний препарат гонадорелін (аналог гонадотропін-рилізинг-гормона) стимулює вивільнення з гіпофіза гонадотропних гормонів і показаний при порушеннях функції яєчників і затримці статевого дозрівання.
Синтезований інгібітор синтезу гонадотропних гормонів гіпофіза – даназол. Препарат викликає атрофію ендометрію, пригнічує функцію яєчників у жінок та сперматогенез у чоловіків.
У гіпоталамусі синтезуються гормони, які регулюють секрецію пролактину – пролактоліберин (стимулює вивільнення пролактину) та пролактостатин (пригнічує виділення). Однак препаратів – аналогів цих гормонів немає.
Гіпоталамус синтезує також гормони, що стимулюють та пригнічують виділення меланоцитстимулювального гормона – меланоліберин та меланостатин відповідно. Препаратів – аналогів цих гормонів у медичну практику не впроваджено.
Передня частка гіпофіза (аденогіпофіз) – це комплекс залоз, кожна з яких складається із особливого типу клітин. Їх секреторну активність контролюють відповідні гіпоталамічні гормони. Гіпофізарні гормони вивільняються із особливих гранул шляхом ендоцитозу. Аденогіпофіз продукує шість гормонів: адренокортикотропний (АКТГ), соматотропний (СТГ), тиреотропний (ТТГ), пролактин, фолікулостимулювальний (ФСГ), лютеїнізуючий (ЛГ). Препарати названих гормонів ендокринологи застосовують у випадках, коли необхідно відтворити ефекти, за які відповідають зазначені гормони, а іноді – з діагностичною метою.
Замінниками АКТГ є кортикотропін, тетракозактрин, синактен-депо. Кортикотропін одержують із гіпофіза тварин (великої рогатої худоби, свиней і вівців), інші препарати – синтетичні аналоги пролонгованої дії.
Кортикотропін діє на специфічні рецептори мембран клітин кори надниркових залоз і активує пов`язану з рецепторами аденілатциклазу, що супроводжується підвищенням внутрішньоклітинного цАМФ і перетворенням холестерину в кортикостероїди. Кортикотропін в основному стимулює продукцію глюкокортикоїдів. Суттєво, що при нетривалому застосуванні кортикотропіну на відміну від глюкокортикоїдів, не спостерігається пригнічення функції кори надниркових залоз. Однак тривале введення препарату та його синтетичних аналогів є причиною “виснаження” надниркових залоз.
Під впливом кортикотропіну в організмі змінюється обмін вуглеводів (розвивається гіперглікемія), жирів (зростає ліполіз), білків (переважно катаболічний ефект), мінералів (зменшується виведення із організму натрію і зростає – калію). Препарат підвищує секреторну активність шлункових залоз, проявляє протизапальну, протиалергічну, дезінтоксикаційну та імунодепресивну активність; нормалізує тонус і проникність судин головного мозку, функцію екстрапірамідної системи; покращує пам`ять.
Кортикотропін руйнується у шлунково-кишковому тракті, тому його вводять внутрішньом`язово або внутрішньовенно. Дозують препарат у одиницях дії. Тривалість дії гормона при внутрішньовенному введенні 6–8 – годин. Призначають препарат 3–4 рази на день.
Кортикотропін призначають з метою стимуляції кори надниркових залоз при їх гіпофункції, після відміни глюкокортикоїдів з метою попередження розвитку синдрому відміни, як протиалергічний та протизапальний засіб при ревматизмі, бронхіальній астмі та інших захворюваннях, для діагностики функціонального стану кори надниркових залоз, при порушеннях мозкового кровообігу, хореї, паркінсонізмі.
У випадку застосування кортикотропіну можливі такі побічні ефекти, як набряки, підвищення артеріального тиску, затримка процесів росту і загоювання ран, безсоння та ін.
Кортикотропін спричиняє утворення антитіл, тому в наш час використовують синтетичний препарат тетракозактрин (синактен-депо), який проявляє маловиражені імуногенні властивості.
Структура та активність соматотропного гормона людини та тварин неоднакові (гормон має видову специфічність). Препарат соматотропін людський одержують шляхом генної інженерії.
Соматотропін стимулює ріст скелета, органів, збільшує масу тіла. Гормон активує синтез білків і РНК; підвищує транспорт амінокислот у клітину; затримує в організмі фосфор, кальцій і натрій; спричиняє гіперглікемію і стимулює ліполіз.
Соматотропін діє короткочасно, період напіврозпаду його – 4–5 хвилин. Інактивація гормона на 90% відбувається у печінці. Препарат застосовують у вигляді ін`єкцій. Курс лікування триває від 3 місяців до 2 років. Синтезований також синтетичний замінник цього гормона – соматрем.
Основні показання до застосування соматотропіну – карликовий зріст у дітей, гіпофізарний нанізм, остеопороз у дорослих.
Соматотропін може стати причиною алергічних реакцій, анорексії, головного болю, роздратованості. Препарат протипоказаний при новоутвореннях.
Із гіпоталамуса виділений і синтезований гормон соматостатин, який пригнічує вивільнення гіпофізом гормона росту. Синтетичний соматостатин може бути використаний при гігантизмі та акромегалії. Однак через короткочасність дії (період напіввиведення – 3–6 хвилин) препарат практично не застосовується. Практичного застосування набув його аналог – октапептид сандостатин, який діє більш тривало (період напіввиведення – 100 хвилин). Вводять сандостатин під шкіру 2–3 рази на добу. Більш тривалу дію виявляють препарати сандостатин ЛАР та ланреотид. Останній вводять внутрішньом`язово один раз на 10–14 днів. При акромегалії широко використовують препарати з дофаміноміметичною активністю (наприклад, бромокриптин).
Тиреотропний гормон стимулює секрецію гормонів щитовидної залози. Він активує процеси поглинання йоду залозою, йодування тирозину, синтез гормонів та їх виділення у кров. Крім того, ТТГ активізує обмін вуглеводів, білків і ліпідів. Препарат ТТГ має назву тиротропін. Його одержують із передньої частки гіпофіза забитої худоби.
Тиротропін взаємодіє зі специфічними рецепторами клітин щитовидної залози, активуючи аденілатциклазу. У результаті в клітинах зростає рівень цАМФ. Останній шляхом активації протеїнкіназ сприяє біосинтезу тиреоїдних гормонів.
Препарат вводять під шкіру та внутрішньом`язово. Застосовують тиротропін в основному під час діагностики мікседеми. За ступенем поглинання радіоактивного йоду щитовидною залозою на фоні введення тиротропіну визначають: зумовлена мікседема недостатністю щитовидної залози чи недостатністю гіпофіза. Іноді препарат використовують при злоякісних пухлинах щитовидної залози у поєднанні з радіоактивним йодом.
Фолікулостимулювальний гормон не проявляє статевої специфічності. Він стимулює у яєчниках розвиток фолікулів і синтез естрогенів, а у сім`яниках – розвиток сім`яникових канальців і сперматогенез. Як препарат фолікулостимулювального гормона використовують гонадотропін менопаузний, який виділяють із сечі жінок, що перебувають у періоді менопаузи. Препарат показаний при порушенні дозрівання фолікулів та недостатності естрогенів. У чоловіків гонадотропін менопаузний застосовують у випадках гіпогонадизму гіпоталамо-гіпофізарного генезу, при статевому інфантилізмі, крипторхізмі. Вводять препарат внутрішньом`язово. Терапія гонадотропіном менопаузним може супроводжуватися алергічними реакціями, надмірним збільшенням розмірів яєчників, болями внизу живота.
Лютеїнізуючий гормон не проявляє статевої специфічності. У яєчниках він стимулює овуляцію і перетворення фолікулів у жовті тіла, а також утворення і вивільнення прогестерону та естрогенів. У чоловіків гормон стимулює розвиток інтерстиціальних клітин Лейдіга і продукцію тестостерону. Як лікарський препарат використовують гонадотропін хоріонічний, який виділяють із сечі вагітних жінок. Препарат призначають жінкам при порушеннях менструального циклу і деяких формах безплідності, а чоловікам при недорозвитку статевих залоз, статевому інфантилізмі, крипторхізмі. Іноді гонадотропін хоріонічний призначають при доброякісних пухлинах молочної залози, ендометритах, гінекомастії та маткових кровотечах. Вводять препарат внутрішньом`язово. Із побічних ефектів можуть спостерігатися алергічні реакції, збільшення розмірів яєчників та яєчок.
Лактотропний гормон стимулює розвиток молочних залоз і лактацію. Препарат пролактин виділяють із гіпофізів великої рогатої худоби. Показаний пролактин при недостатньому виділенні молока у жінок у післяпологовому періоді. Вводять внутрішньом`язово. Пролактин протипоказаний жінкам зі схильністю до алергічних реакцій.
При надлишковій продукції лактотропного гормона застосовують дофаміноміметик бромокриптин. Препарат активує гальмівні впливи дофаміну на клітини гіпофіза, які секретують зазначений гормон. Також бромокриптин призначають з метою пригнічення лактації після абортів, пологів (у випадках, коли годування грудьми небажане).
Меланоцитостимулювальні гормони продукуються проміжною часткою аденогіпофіза. Вони покращують гостроту зору, адаптацію до темряви. Ефекти гормонів зумовлені підвищенням чутливості клітин сітківки. Препаратом цих гормонів є інтермедин, який виділяють із гіпофізів забитої худоби. Застосовують в офтальмології при дегенеративних змінах сітківки, гемералопії. Препарат закапують у порожнину кон`юнктиви. Іноді проводять субкон`юнктивальні ін`єкції або вводять за допомогою електрофорезу.
Крім описаних гормонів, із аденогіпофіза виділені інші гормони. Найбільший інтерес становлять ліпотропні гормони, які мобілізують жири із депо, а також проявляють й інші ефекти. Так, один із ліпо-тропних гормонів -ліпотропін є попередником нейропептидів з аналгетичною активністю – ендорфінів і енкефалінів.
Задня частка гіпофіза є виростом нервової тканини, а не залозою. Сюди спускаються аксони нейронів, які розміщені у передній частині гіпоталамуса. У тілах цих нейронів утворюються два гормони: вазопресин і окситоцин. Із гіпоталамуса вони надходять у задню частку гіпофіза, звідки секретуються у кров. За хімічною будовою обидва гормони є поліпептидами.
Окситоцин стимулює ритмічні скорочення матки і розслабляє її шийку. Особливо чутлива до окситоцину матка в останній період вагітності, коли вона підготовлена естрогенами до скоротливої діяльності (відбулося накопичення АТФ, глікогену, калію, кальцію, магнію, ацетилхоліну та ін.). Матка зберігає високу чутливість до окситоцину також упродовж кількох днів після пологів. Препарат застосовують для стимуляції пологів і припинення післяпологових кровотеч, а також для стимуляції лактації. Вводять окситоцин внутрішньовенно, внутрішньом`язово і у шийку матки.
Синтетичний аналог окситоцину – дезаміноокситоцин – проявляє більш тривалий ефект. Застосовують його трансбукально.
Вазопресин (антидіуретичний гормон) сприяє затримці води в організмі і стимулює гладеньку мускулатуру. Основним ефектом його є підвищення реабсорбції води у дистальному відділі нефрона і збиральних трубочках. Вплив гормона на гладенькі м`язи проявляється тільки у великих дозах (підвищується тонус гладеньких м`язів артеріол, капілярів, кишечника, збільшується сила скорочень матки; однак препарат розслабляє бронхи і полегшує виділення молока). Невагітна матка і матка у ранні строки вагітності більш чутливі до дії вазопресину, ніж окситоцину. Зі збільшенням терміну вагітності, навпаки, підвищується ефективність окситоцину і зменшується – вазопресину. Крім того, вазопресин стимулює агрегацію тромбоцитів, підвищує концентрацію VIII фактора зсідання крові, сприяє секреції кортикотропіну передньою часткою гіпофіза.
Як лікарські препарати використовують вазопресин, пітуїтрин, адіурекрин, десмопресин, феліпресин. Вазопресин діє короткочасно (0,5–2 години при підшкірному та внутрішньом`язовому введенні). Більш виражену антидіуретичну активність проявляють адіурекрин та десмопресин. Вводять їх інтраназально у вигляді крапель (1–4 краплі кожні 12 годин), іноді – парентерально. Основним показанням до застосування цих препаратів є нецукровий діабет. Це захворювання спричинене недостатністю вазопресину, що супроводжується збільшенням виділення кількості сечі і компенсаторною спрагою. Крім того, препарати застосовують при гострій артеріальній гіпотензії, атонії кишечника, кровотечах із стравоходу при розширенні вен на фоні цирозу печінки.