Відремонтовані покришки зберігають на стелажі, а камери і стрічки ободів на вішалці. Після комплектації шина монтується на диск на шиномонтажному стенді. Потім колесо встановлюється в запобіжну клітку, де його накачують повітрям, що подається від повітрероздавальної колонки. Балансування змонтованих коліс проводиться на стенді для статичного балансування коліс вантажних автомобілів. Готові колеса зберігаються на стелажі.
Розділ 4. Конструювання та розрахунок обладнання
4.1 Вимоги до розроблюваного стенду
При конструюванні вивішувача осей дотримувалися наступних вимог:
- підвищення продуктивності праці зменшення частки ручної фізичної праці слюсаря-механіка;
- оригінальність і простота конструктивність рішень стенду;
- можливість забезпечення пересування та необхідного доступу в зоні ПР на розробленому посту;
- використання в конструкції уніфікованих деталей та складальних одиниць;
- надійність і довговічність елементів вивішувача;
- високий коефіцієнт корисної дії;
- невеликий коефіцієнт матеріалоємності;
- мінімальні витрати коштів на виготовлення пристрою;
- мінімальні експлуатаційні витрати на здійснення технічного обслуговування вивішувача;
- відповідність вимогам техніки безпеки та охорони праці для підіймального обладнання.
4.2 Призначення, будова і принцип роботи гідравлічного вивішувача
Канавний гідравлічний вивішувач осей призначений для вивішування передніх або задніх мостів в оглядовій ямі канавного типу автобусів (тролейбусів) вагою понад 9 кН.
Здійснюючи опис конструкції розробленого гідравлічного вивішувача, можна акцентувати увагу на двох основних складальних його одиницях: гідроциліндрові і візку. Гідроциліндр прикріплений до візка різьовим з'єднанням. За конструкцією вивішувач є двосторонньої дії. Хід штока відбувається під тиском рідини, яка поступає в одну або іншу порожнину гідроциліндра.
Рама візка представляє собою зварну конструкцію, що складається з 2-х швелерів, 2-х стійок, 4-х ребер і косинців та поперечки. Вона укомплектована металевими колесами. Переміщення візка відбувається вздовж рейкової дороги, яка змонтована вздовж оглядової ями. Ця рейка також виконує функції реборди. Оглядова яма обладнана насосною (помповою) станцією, що створює тиск і подає під тиском оливу в гідроциліндри. Помпова станція включає наступні складові: електродвигун, шестеренчаста помпа, розподільник золотникового типу, запобіжний клапан і трубопроводи високого тиску.
Рис. 4.1. Структурна схема гідравлічного канавного вивішувача.
Для вивішування переднього чи заднього моста автобуса (тролейбуса) здійснюють наступні операції. Вручну підкочують вивішувач до корпусу моста і фіксують положення візка таким чином, щоб опора штоку гідроциліндра розмістилась точно під балкою або картером моста. Включають помпову станцію і за допомогою золотникового крана забезпечують подачу потоку оливи під поршень гідроциліндра. Зусилля, що створюється тиском оливи, спричинює переміщення штока, і, як наслідок, піднімання осі автобуса (тролейбуса). Опускання транспортного засобу здійснюють під тиском оливи в гідравлічній системі шляхом зміни положення крана керування. У випадку, коли тиск в магістралі стане більшим за 12 МПа, спрацьовує запобіжний клапан, який сполучає вихід помпи з оливним баком. На рис. 4.1 показана структурна схема вивішувача, на якій відображено його основні частини і функціональні зв'язки між ними.
Функціональна схема розробленого гідравлічного вивішувача наведена на рис. 4.2.
Рис. 4.2. Функціональна схема канавного гідравлічного вивішувача: 1 - електродвигун, 2 - муфта з'єднувальна, 3 - помпа шестеренчаста, 4 - клапан запобіжний, 5 - клапан керування, 6 - гідроциліндр, 7 - бак оливний.
Для експлуатації гідравлічного вивішувача необхідно слюсарям-механікам дотримуватися наступних вимог техніки безпеки:
- перед вивішуванням автобуса (тролейбуса) переконатися, що він загальмований;
- встановити вертикально візок із гідроциліндром під точками підйому;
- забороняється на тривалий час залишати ввімкнутим електродвигун приводу помпової станції;
- необхідно переконатися у надійному з'єднанні трубопроводів;
- не допускається просочування оливи в місцях з'єднання трубопроводів.
4.3 Розрахунок елементів вивішувача
Початкові дані для розрахунку проектованого гідравлічного вивішувача:
- максимальна вантажність;
- висота підйому;
- тривалість підйому.
Вага, яку може піднімати гідравлічний вивішувач Fф, із урахуванням перевантаження [21],
, кН.(4.1)
де - коефіцієнт перевантаження, 1,2;
кН.
Швидкість підйому визначена за формулою
, м/с,(4.2)
де - висота підйому, м;
- тривалість підйому, с;
м/с.
Далі розраховано діаметр гідроциліндра за наступною формулою
, мм(4.3)
де 10 МПа - номінальний тиск, який створює шестеренчаста помпа;
мм.
Діаметр поршня прийнято мм.
Подача помпи визначена із залежності
, м3/с(4.4)
де - максимальний робочий об'єм гідроциліндра, м3;
- об'ємний ККД помпи, тут прийнято .
Максимальний робочий об'єм гідроциліндра визначено з виразу
, м3(4.5)
де - площа поршня, м2;
; м2(4.6)
м2,
м3,
м3/с.
Потужність, яка забезпечує привід помпи
, кВт(4.7)
де - коефіцієнт корисної дії, який враховує внутрішні втрати в гідравлічній помпі;
кВт.
В результаті обрано асинхронний електродвигун марки АОЛ2-22 з наступними характеристиками: потужність кВт за частоти обертання хв-1 [17].
За один оберт ведучого вала помпа повинна забезпечити наступний об'єм подачі оливи:
, дм3/об;(4.8)
дм3/об.
Із таблиці 11 [17] прийнято оливну шестеренчасту помпу марки НШ 10 з робочим об'ємом дм3/хв.
Далі здійснений вибірковий розрахунок основних деталей гідроциліндра на міцність. Під час роботи шток гідроциліндра перебуває під напруженням стиску, яке повинне не перебільшувати допустимі:
, МПа(4.9)
де - площа найменшого перерізу штока, мм2;
- допустиме напруження стиску, для сталі 35 МПа;
, мм2(4.10)
де 30 мм - діаметр штока,
мм2,
МПа.
Отримане значення є меншим за допустиме, отже, умова міцності виконана.
Трубопроводи гідроциліндра розраховують на нормальні напруження від внутрішнього тиску, що діє в коловому напрямку
, МПа(4.11)
де МПа - максимальний тиск, який може виникнути в гідросистемі в момент спрацювання запобіжного клапана,
мм - товщина стінки гідроциліндра,
МПа.
Отримане значення менше за допустиме напруження, що становить МПа.
Виконаний розрахунок основних деталей гідроциліндра засвідчив, що їх геометричні розміри прийняті правильно, із забезпеченням умови міцності при дії максимальних навантажень на найбільш відповідальні деталі. На основі цього виконано креслення загального виду гідравлічного вивішувача осей автобуса (тролейбуса), двох його складальних одиниць та основних деталей на аркушах А1 (див. аркуші ДП.15.005.05.00.000.СК, ДП.15.005.05.02.000.СК, ДП.15.005.05.04.000.СК, ДП.15.005.05.02.006 та інші креслення деталювання).
Розділ 5. Охорона праці
5.1 Характеристика об'єкту з точки зору виробничої безпеки
На території КП передбачається обслуговування і ремонт автобусів та тролейбусів. На території підприємства передбачено проїзди для руху автобусів та тролейбусів і пішохідні доріжки, що мають тверде покриття. Влітку їх необхідно очищати від бруду, а взимку - від снігу і льоду. Ширина проїздів на території підприємства 9 м при двосторонньому русі і 4,5 м - при односторонньому. Ширина пішохідної доріжки 1,5 м.
Небезпечні зони і дільниці на території і у виробничих приміщеннях, перебування та виконання робіт на яких пов'язано з небезпекою для працюючих, позначено кольорами сигнальними і знаками безпеки, дорожніми знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-76, Правилами дорожнього руху України та чинними галузевими нормативними документами.
Для проходження працюючих на територію підприємства влаштована прохідна. Проходження працюючих через ворота забороняється.
Підлога в приміщеннях будь-якого призначення запроектована рівною з твердим покриттям, непроникною для ґрунтових вод, без виступів і вибоїн. Матеріали, що застосовані для покриття підлоги, мають гладку та неслизьку поверхню, зручну для очищення, задовольняють експлуатаційні вимоги даного приміщення.
Висота виробничих приміщень постів зони ТО і ПР запроектована такою, щоб відстань від верху автобуса, що знаходиться на підйомнику, до низу конструкцій покриття або перекриття, або до низу частин вантажопідіймального обладнання, що виступають, була не менше за 0,2 м.
Дільниці, пости, площадки мийки автобусів мають ухил не менше 2 % в бік приймальних колодязів і лотків, розташування яких виключає попадання стічної води (від миття автобусів) на територію (в приміщення) підприємства.
Розташування оглядових канав в приміщеннях забезпечує безпечний заїзд та з'їзд з них транспортних засобів. Довжина робочої зони оглядової канави є більшою за габаритну довжину транспортних засобів і такою, щоб транспортний засіб міг повністю установлюватися на канаву, не закриваючи вхідні сходи і запасний вихід.
Глибини оглядових канав забезпечують вільний доступ до деталей, вузлів і агрегатів, розташованих знизу транспортних засобів, і складють 1,1м.
Оскільки тупикові оглядові канави розташувані паралельно, то вони з'єднані траншеями шириною 2,0 м з розміщенням у ній обладнання. Оглядові канави для входу у них і виходу обладнані сходами шириною 0,7 м. Траншеї і виходи з них мають огородження металевими перилами висотою 1,0 м.
При наявності одного виходу канаву додатково обладнано скобами, закріпленими в її стіні, для запасного виходу. На дні (підлозі) канави укладено міцні дерев'яні решітки.
Оглядові канави мають направляючі реборди на всю їх довжину для попередження падіння автобуса (тролейбуса) у канаву під час його руху висотою 0,15 м.
На в'їзній частині оглядової канави передбачено розсікач висотою 0,15 м. Тупикові оглядові канави обладнані стаціонарними колесовідбійними пристроями для коліс автобуса. В місцях переходу оглядові канави і траншеї мають з'ємні перехідні містки шириною 1,3 м.
Ширина в'їзних воріт на територію підприємства становить 4,5 м.
Пост приймання-видачі автобусів має приміщення для приймальника транспортних засобів; навіс і оглядову канаву для огляду транспортних засобів. Вхід в оглядову канаву і вихід з неї розташовані збоку від проїздів.
Ухил при заїзді та з'їзді з поста приймання становить 3 %. При в'їзді на нього вивішені: дорожні знаки: «Проїзд без зупинки заборонено», «Обмеження максимальної швидкості» -- 10 км/год; знак безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 - «Вхід (прохід) через ворота заборонено».
Ворота обладнані пристроями, що виключають їх самовільне закриття або відкриття.
В'їзди у виробничі приміщення не мають порогів і виступів, а в'їзний ухил становить 3 %.
Стулчасті ворота виробничих приміщень відкриваються назовні, а для в'їзду на територію підприємства і виїзду з неї - усередину.
Територія, виробничі і допоміжні приміщення, споруди, на загал, відповідають відомчим будівельним нормам проектування підприємств по обслуговуванню автомобілів ВСН 01-89, нормам технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту ОНТП 01-91, чинним будівельним, санітарним та протипожежним нормам і правилам.
5.2 Характеристики технологічних процесів у зоні ТО і ПР з точки зору охорони праці
При технічному обслуговуванні та ремонті автобусів використовують речовини, обладнання і технологічні процеси, що шкідливо впливають як на людину, так і на довкілля, тобто створюють виробничу небезпеку.
В зоні ТО і ПР під час виконання відповідних робіт можуть мати місце наступні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
- падіння підважених частин АТЗ при обслуговуванні та ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;
- падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструменту, в тому числі в оглядову канаву;
- падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, кузова), в тому числі в оглядову канаву;
- наїзди автобусів - внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в'їзді (виїзді) в зону, русі на оглядовій канаві;
- термічні чинники (пожежі при зливанні паливно-оливних матеріалів з автобусів, митті ними деталей, вузлів , агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);
- осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, вісей;
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин внаслідок запуску двигунів, миття агрегатів, вузлів, деталей тощо (акролеїну, окису вуглецю, граничних аліфатичних вуглеводнів тощо);