Материал: Облік, аналіз та аудит операційних витрат

Найважливішим показником платоспроможності (ліквідності) є коефіцієнт покриття, що характеризує рівень покриття активами підприємством своїх зобов’язань. Коефіцієнт покриття визначається відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта - більше 1. Якщо значення відповідає нормативному, підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання, а якщо коефіцієнт менше 1, підприємство має неліквідний баланс.

Крім коефіцієнта покриття для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов'язання. Середнє значення коефіцієнта 0,5...0,6 %.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов’язань. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності більше 0,2 % достатнє, щоб підприємство своєчасно розрахувалось за своїми боргами з кредиторами.

Зменшення цього коефіцієнта відображає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства. Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності менше 0,2 %, а коефіцієнта покриття менше 0,5%, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Коефіцієнт автономії - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства. Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії більше 0,5 %.

Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.

Отже, чим більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності - показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн., вкладених в активи власних коштів. Нормальним (нормативним) вважається коефіцієнт більше 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризується відношенням довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов’язань припадає на одиницю джерел власних коштів. Нормальним (нормативним) вважається менше 1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний.

Для кращої наочності динаміки фінансових коефіцієнтів побудуємо діаграму (рис. 1.3.).

Рис. 1.3. Динаміка фінансових коефіцієнтів по КП «Теплокомуненерго»

Коефіцієнт покриття на підприємстві «Теплокомуненерго» складає 1,33 % у 2013 році. Так як показник вище одиниці, то це означає що підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на досліджуваному підприємстві складає 1,02 % у 2013 році, що вдвічі вище нормативного значення. І хоча коефіцієнт покриття має незначне зниження порівняно з 2012 роком, все ж можна вважати підприємство платоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на підприємстві «Теплокомуненерго» складає 0,07 % у 2013 році, що менше середнього значення на 0,13 %.

Коефіцієнт автономії на підприємстві «Теплокомуненерго» у 2013 році складає 0,56 %, що на 0,01 % більше ніж у 2012 році, а також знаходиться в межах нормативного значення. Коефіцієнт фінансової стабільності більше одиниці (1,37 %), а це означає що підприємство відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт лівереджу також знаходиться в межах норми.

Хоча в цілому фінансовий стан підприємства добрий, але все ж таки негативним є збитковість підприємства.

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. Ці показники поділяють на два класи.

До першого класу відносять показники зі встановленими нормативними значеннями (усі перелічені показники ліквідності та платоспроможності); до другого класу - показники, без установлених нормативних значень (показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності).

Проведений аналіз являє собою комплексну оцінку фінансового стану підприємства, шляхом аналізу структури активу і пасиву балансу, аналізу показників ліквідності, рентабельності, платоспроможності.

Для прогнозування банкрутства на КП «Теплокомуненерго» використаємо модель Альтмана, яка має такий вигляд:

Де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства

К1 = власний оборотний капітал/сума активів

К2 = нерозподілений прибуток/сума активів

К3 = прибуток до сплати відсотків/сума активів

К4 = ринкова вартість власного капіталу/позиковий капітал

К5= обсяг продажів/сума активів

Імовірність банкрутства визначається виходячи із значення показника Z: 1,8 і нижче - дуже висока; 1,81 - 2,70 - висока; 2,71 - 2,99 - можлива; 3,00 і вище - дуже низька.

Підставивши конкретні показники звітності КП «Теплокомуненерго», спрогнозуємо імовірність його банкрутства.

Проаналізуємо імовірність банкрутства підприємства на 01.01.2012:

К1 = власний оборотний капітал/сума активів =27332/44638=0,61

К2 = нерозподілений прибуток/сума активів =5924/44638=0,13

К3 = дохід від основної діяльності/сума активів =88/44638=0,002

К4 = ринкова вартість власного капіталу/сума активів =

/44638=0,55

К5= обсяг продажів/сума активів=28034/44638=0,63початок періоду =

,2*0,61+1,4*0,13+3,3*0,002+0,6*0,55+1,0*0,63 = 1,8806

Проаналізуємо імовірність банкрутства підприємства на 31.12.2013:

К1 = власний оборотний капітал/сума активів = 16178/32316=0,5

К2 = нерозподілений прибуток/сума активів =-758/32316=-0,02

К3 = прибуток до сплати відсотків/сума активів =-5176/32316=-0,16

К4 = ринкова вартість власного капіталу/позиковий капітал =

/32316=0,56

К5= обсяг продажів/сума активів=30192/32316=0,93кінець періоду = 1,2*0,5+1,4*-0,02+3,3*-0,16+0,6*0,56+1,0*0,93 = 1,31

В результаті розрахунків було отримане значення Z=1,8806 для початку аналізованого періоду, що свідчить про високу ймовірність банкрутства досліджуваного підприємства та значення Z=1,31 для кінця аналізованого періоду, що свідчить про дуже високу ймовірність банкрутства комунального підприємства «Теплокомуненерго».

Фінансова стабілізація КП «Теплокомуненерго» в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами:

усунення неплатоспроможності;

відновлення фінансової стійкості;

забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді.

Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунута протягом короткого періоду за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових операцій, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства. Це дозволить усунути загрозу банкрутства не тільки в короткому, але й у відносно більш тривалому проміжку часу.

Отже, деякі показники, що характеризують платоспроможність «Теплокомуненерго», знаходяться на рівні нижче норми, що порозумівається, в основному, наявністю в підприємства значної суми кредиторської заборгованості. Це говорить про те, що на підприємстві не досить добре організоване керування кредиторською заборгованістю, що її погашення відбувається занадто повільними темпами. Для рішення сформованої ситуації, підприємству необхідно чітко структурувати усі борги по термінах виплати і намагатися виплачувати їх у порядку черговості.

РОЗДІЛ 2. Організація і методика обліку витрат операційної діяльності КП «Теплокомуненерго»

.1 Організація обліку в установі

Однією з найважливіших ділянок обліку на підприємстві є облік витрат на виробництво та формування готової продукції. Під час обґрунтування елементів облікової політики є необхідним прийняття зважених рішень щодо об’єктів і методів обліку виробництва, взаємозв’язку обліку та процедури калькулювання, формування фінансової та управлінської інформації. Побудова обліку витрат виробництва зумовлена організаційно - економічними особливостями господарювання, вимогами стандартів та інформаційними запитами управління.

Облікова політика є основою ведення бухгалтерського обліку підприємств і організацій, оскільки саме наказ про облікову політику має скеровувати обліковий процес до досягнення основних стратегічних завдань, що їх ставить перед собою будь -яка економічна одиниця незалежно від форми її власності.

Облікова система - це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про фінансово - майновий стан підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ підприємств.

Згідно із законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.199 р. № 999-ХІУ, положень бухгалтерського обліку, затверджених наказом міністерства фінансів України, в цілях забезпечення єдиної облікової політики і наданні достовірної фінансової звітності на комунальному підприємстві та згідно Податкового кодексу від 02.12.2010 р.№ 2755-УІ , КП «Теплокомуненерго» діє наказ №1 «Про облікову політику підприємства і організації бухгалтерського обліку» від 12.01.2014 року.

Згідно Наказу про облікову політику на підприємстві встановлено принципи , методи облікової політики з урахуванням вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

В першому розділі наказу визначена організація бухгалтерського обліку про :

застосовування на підприємстві журнально-ордерну систему обліку;

щомісячне складання журналів - ордерів , роздруківки з комп’ютерної програми підписувати виконавцем і бухгалтером, що відповідають за складання облікового документа;

фахівцям відділу збуту, постачання, виробничо-технічного персоналу неухильно виконувати вимоги працівників бухгалтерії;

даним наказом затверджена постійно діюча інвентаризаційна комісія.

Другим розділом Наказу про облікову політику визначено,що:

-        зміни облікової політики проводити при зміні вимог Міністерства фінансів України та зміни статутних вимог підприємства;

-        установлені методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів - прямолінійний метод;

         МШП та бібліотечних фондів - у розмірі 50% їх вартості в першому місяці використання об’єкта і 50% при списанні;

         встановлений метод ФІФО відпуску матеріалів у виробництво та їх реалізації;

         застосовувати прямолінійний метод нарахування амортизації нематеріальних активів та основних засобів;

         контроль за нормами списання та використання матеріальних цінностей призначена постійно діюча комісія;

         суму резерву сумнівних боргів установлювати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за послуги теплопостачання за термінами її непогашення.

Гармонізація бухгалтерського та податкового обліку, у зв’язку з набуттям чинності Податкового кодексу України розкрито третім розділом, а саме:

-        первісну вартість основних засобів збільшувати на суму витрат , пов’язаних з поліпшенням та ремонтом об’єкта , визначену у порядку , встановленому податковим законодавством;

-        нарахування амортизації здійснювати з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством;

         витрати повної собівартості теплової енергії формувати окремо по видам діяльності : виробництво, транспортування, постачання та інші послуги при цьому групування витрат здійснювати за статтями відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»;( витрати виробничої собівартості, адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, фінансові витрати);

         статті витрат за видами діяльності розподіляти по елементам операційних витрат(матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати);

         змінні загальновиробничі витрати та постійні розподіляти між видами діяльності пропорційно прямим витратам;

         адміністративні витрати розподіляти між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості;

         до складу витрат на збут включати витрати безпосередньо пов’язані зі збутом теплової енергії споживачам.

Розроблено робочий план рахунків відповідно до діяльності підприємства, приймаючи за основу План рахунків, затверджений Наказом міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 із змінами та доповненнями, забезпечує бухгалтерський облік на підприємстві бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Своєчасно складено графік документообороту по КП «Теплокомуненерго».

Організаційна структура бухгалтерського відділу представлена рис. 2.1

Рис.2.1 Організаційна структура бухгалтерського відділу Олександрійського КП «Теплокомуненерго»

Головний бухгалтер належить до професійної групи «Керівники», призначення на посаду головного бухгалтера та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю; головний бухгалтер безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства; головний бухгалтер здійснює керівництво працівниками бухгалтерії підприємства.

В своїй роботі головний бухгалтер керується законами України, Указами Президента України , постановами та розпорядженнями методологічної ради бухгалтерського обліку, рішеннями Кабінету Міністрів України, постановами та рішеннями Державної податкової адміністрації України з питань правових засад регулювання господарської діяльності підприємства , а також галузевими методичними та законодавчими документами; постановами та рішеннями центральних органів виконавчої влади щодо кошторисів плати за надані послуги.

Головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996, з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних.