Підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату, повинні в обов’язковому порядку при виплаті цієї заборгованої заробітної плати нараховувати працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується доход, до розрахунку не включається. Якщо індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, не перевищує 100 відсотків, сума компенсації не нараховується.
У деяких випадках підприємство зобов’язане надати працівнику, який звільняється, вихідну допомогу. Підставою для припинення трудового договору, за якої виплачується вихідна допомога можуть слугувати:
· зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників - не менше середнього місячного заробітку;
· відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці - не менше місячного заробітку;
· виявлення невідповідності працівника посаді, яку він обіймає, або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи - не менше середнього місячного заробітку;
· призов працівника на військову службу, направлення на альтернативну службу - не менше двохмісячного середнього заробітку;
· ініціатива працівника, висловлена у письмовому повідомленні роботодавця, яка пов’язана з неможливістю продовження роботи - розмір вихідної допомоги встановлюється колективним договором, але не менше трьохмісячного середнього заробітку;
· інші випадки.
За погодженням із трудовим колективом підприємство може встановлювати колективним договором суми вихідної допомоги понад ті, що передбачені законодавством.
Середню заробітну плату для обчислення вихідної допомоги розраховують, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передували звільненню. Нарахування виплат проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів. Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Зарплату виплачують працівникам у строки, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. За роботу в першій половині місяця виплачують аванс, а остаточний розрахунок проводять при видачі грошей за другу половину місяця. Працівники-сумісники одержують зарплату за фактично виконану роботу.
Коли ж день виплати зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, її видають напередодні. З особистої письмової згоди працівника виплачувати зарплату можна через установи банків, поштовими переказами на зазначений ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою усіх послуг за рахунок господарства.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати на території України може здійснюватися:
· грошовими знаками, що мають законний обіг в Україні;
· банківськими чеками у порядку, встановленому КМУ за погодженням з НБУ;
· натурою.
Заборонено видавати заробітну плату у будь-якій іншій формі, зокрема у формі боргових зобов’язань і розписок.
Відпускні виплачують працівнику господарства не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
У зв’язку з браком коштів багато підприємств сьогодні оплачують працю найманих працівників натурою чи реалізують товари в рахунок заробітної плати, погашаючи заборгованість. В Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ інколи оплачують працю найманих працівників натурою чи реалізують товари в рахунок заробітної плати. В такому випадку заробітна плата нараховується не у грошовій формі, а виплачується товарами. Слід розрізняти натуральну оплату праці і видачу зарплати натурою (товарами, продукцією).
Натуральна оплата праці (натуроплата) - це виплата підприємствами зарплати працівникам у натуральній формі продукцією власного виробництва або товарами сторонніх виробників, при якій грошова компенсація вартості такої продукції збоку працівника відсутня. При натуроплаті зарплату нараховують натурою згідно з нормативами, установленими в положенні про оплату праці підприємства.
Реалізація товарів у рахунок заробітної плати відрізняються від натуроплати тим, що у цьому випадку зарплату нараховують у грошовій формі, а виплачують її товарами (продукцією, роботами, послугами).
Натуральна оплата дозволена, якщо:
· вона передбачена колективним договором;
· вона є звичною у цій галузі або працівники бажають отримувати заробітну плату саме в натуральній формі (за наявності заяви працівника);
· вартість товарів, що видаються, еквівалентна заробітній платі у грошовому вираженні;
· видавати можна тільки ті товари, що не заборонені КМУ до видачі як натуроплата.
При нарахуванні доходів у будь-яких
не грошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого
нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який
розраховується за формулою:
К= 100 : (100-Сп), де (4.2)
К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.
Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:
- податку на додану вартість, якщо особа яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;
акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.
Законодавство України передбачає утримання із нарахованої заробітної плати працівників підприємства частини грошей, що обумовлено системою оподаткування. Заробітна плата є основною складовою бази обкладання соціальними виплатами. До таких відрахувань відносяться:
· відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування;
· внесок на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами обумовленими народженням та похованням;
· внесок на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
· внесок на обов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві.
Базою обкладення соціальними відрахуваннями є суми фактичних виплат на оплату праці робітників, включаючи виплати основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які визначаються згідно нормативно-правових актів.
Ставки соціальних внесків в частині нарахувань на фонд оплати праці працівників агрофірми: - Єдиний внесок - 37,19%.
В Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ до обов'язкових видів утримань із заробітної плати належать:
- Єдиний внесок внески до фонду соціального страхування -3,6%
- податок з доходів фізичних осіб - 15%;
· профспілкові внески - 1%.
Обов’язок нараховувати, утримувати і виплачувати податок з доходів фізичних осіб лежить на підприємствах, що виплачують заробітну плату своїм працівникам.
При утриманні податку з доходів фізичних осіб, об’єкт оподаткування визначається, як нарахована сума заробітної плати, зменшена на суму внесків в фонди державного соціального страхування.
Одним із видів утримань є надлишково нараховані та сплачені суми за попередній період внаслідок допущених помилок працівників бухгалтерії.
Підлягають утриманню із заробітної плати своєчасно неповернуті невикористані суми, які видані підзвітним особам; відшкодування втрат від браку; нестачі та псування цінностей.
Із заробітної плати утримується й інші платежі. Це утримання за заявами працівників (на оплату комунальних послуг, навчання, перерахування в ощадбанк, торговельним організаціям погашення позик тощо), а також за виконавчими листами.
Виконавчий лист є виконавчим документом, тобто документом, направленим на примусове виконання рішення суду. Крім виконавчого листа, підприємство одержує і розпорядження, в якому зазначається особа (юридична або фізична), на користь якої здійснюється стягнення. Копію цього розпорядження отримує також і боржник.
Як зазначено на самому виконавчому листі, він підлягає зберіганню на рівні з грошовими документами і пересилається рекомендованою поштою. Виконавчі документи за місцем виконання зберігаються у сейфах, вогнетривких шафах.
Виконавчі листи реєструються бухгалтерською службою підприємства у спеціальному журналі реєстрації виконавчих листів з обов’язковим зазначенням часу їх надходження.
У нашому підприємстві із заробітної плати деяких працівників утримуються аліментів.
Згідно зі ст.181 Сімейного Кодексу України від 10.01.2002р. № 2947-ІІІ, за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу особи, яка зобов’язана виплачувати аліменти.
Бухгалтер, одержавши виконавчий лист самостійно визначає розмір аліментів з усіх видів доходів працівника господарства.
Аліменти перераховуються не пізніше трьох днів від дня, встановленого для виплати заробітної плати, а не при виплаті заробітної плати.
В цілому розмір відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю. Однак передбачено: із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості:
· у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, - 50% заробітної плати боржника;
· за всіма іншими видами стягнень, - 20%.
Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 50% заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику, у тому числі при відрахуванні за декількома виконавчими документами.
Утримання за виконавчими листами можуть проводиться не з усіх видів доходів. Стягнення не може бути звернено на такі виплат:
- вихідну допомогу, що виплачується при звільненні працівника;
компенсацію працівнику за невикористану відпустку;
компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу чи відрядженням до іншої місцевості;
польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
допомогу по вагітності і пологах;
одноразову допомогу при народженні дитини;
допомогу по догляду за дитиною;
допомогу на поховання та ін.
Стягнення не здійснюється також з сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги, компенсаційних сум, що виплачуються за амортизацію інструментів і знос одягу, вартості безкоштовного надання квартир і комунальних послуг, субсидій готівкою для відшкодування витрат на придбання зрідженого газу, твердого і рідкого палива та в інших випадках, передбачених законодавством.
Суми, що утримуються підприємством із заробітної плати працівників на користь зазначених у розпорядженні осіб (якщо вони відносяться до категорії юридичних), перераховуються на рахунки таких осіб. Якщо стягувачі - фізичні особи, підприємство здійснює розрахунки з ними або шляхом видачі готівки через касу, або через відділення зв’язку. Для перерахування коштів відділенню зв’язку підприємство подає до свого банку платіжне доручення, у якому зазначаються реквізити підприємства поштового зв’язку, з рахунка якого будуть виплачуватися перекази їх одержувачам. Списки (із зазначенням прізвища, ім’я, по-батькові одержувачів, їх точних поштових адрес, суми виплати) і платіжне доручення зі штампом банку про прийняття його до виконання подають на поштамт.
Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржника обчислюється із суми, що залишається після утримання податків і зборів.
Відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків подаються до органів державної податкової служби щокварталу до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом. Відомості подаються юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності зі штатною чисельністю працюючих до 1000 осіб єдиним документом на всіх працюючих з обов'язковим заповненням їхніх десяти розрядних ідентифікаційних номерів - єдиною порцією. Якщо штатна чисельність працюючих більша ніж 1000 осіб, можливе подання відомості кількома порціями, кожна з яких являє собою окрему відомість зі своїм номером порції. Термін подання останньої порції повинен перевищувати встановленого терміну приймання відомостей. Аркуші окремої відомості зшиваються.
- у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
4.5 Контроль за використанням фонду оплати праці
Для контролю за використанням фонду оплати праці і станом розрахунків з оплати праці з робітниками і службовцями в Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ складається Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї за сегментами (додаток У1, У2). Ця відомість заповнюється на підставі даних відомості по рахунку 661 (додаток Т1, Т2) та журналу ордеру по рахунку 66 (додаток Ф)
Перевірку розрахунків з оплати праці слід починати зі встановлення відповідності даних аналітичного обліку показникам синтетичного обліку за Головною книгою й балансом на одну дату, зокрема на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунка 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» в Головній книзі й балансі звіряють з підсумковими сумами до видачі в відомостях на виплату грошей).
Порушення щодо оплати праці виникають у зв`язку з:
неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (виявляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з обліку праці, з аналогічними показниками технологічних карт, документів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним обміром фактично виконаних робіт);
неправильним застосуванням норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставленням зі збірниками виробітку і тарифікаційними довідниками);
неправильним таксуванням окремих документів з обліку праці (виявляють контрольним таксуванням);
включенням в документи з обліку праці прізвищ осіб, які не брали участі у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, бригади, цеху, а також опитуванням окремих осіб, звіркою підписів);