Г) мету державного-правового регулювання.
2. Право громадян на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище:
а) є абсолютним правом, оскільки йому кореспондується обов’язок необмеженого кола осіб та держави дотримуватися вимог екологічного законодавства;
б) є відносним правом, оскільки всі екологічні права можуть бути забезпечені відносно нестабільно;
в) є абсолютним або відносним, в залежності від об’єму прав та обов’язків учасників правовідносин, щодо забезпечення цього права.
3. До органів державного управління в сфері забезпечення екологічної безпеки спеціальної компетенції не належать:
а) Міністерство охорони здоров’я України; б) Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; в) Міністерство внутрішніх справ України;
г) Державна служба з надзвичайних ситуацій України.
4. Відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» об’єкт визнається об'єктом підвищеної небезпеки в залежності від критерію:
а) виду діяльності, що здійснюється; б) кількості працівників, які працюють на об’єкті;
в) кількості порогової маси небезпечних речовин; г) результатів екологічної експертизи об’єкту.
5. Юридичними критеріями безпеки навколишнього середовища є:
а) ліміти природокористування; б) гранично допустимі концентрації шкідливих речовин;
в) гранично допустимі рівні шкідливого впливу; г) екологічні ліцензії.
Література:
1.Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня
2000 р. // www.rada.gov.ua.
2.Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 р.
3.Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 9 лютого 2001 р.
4.Комарницький В.М. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій в Україні / Луганська академія внутрішніх справ ім. 10-річчя
незалежності України. — Луганськ : РВВ ЛАВС, 2002. — 150 с.
5.Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. / Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка — К.: Знання-Прес, 2002. — 332 с.
6.Правове регулювання екологічної безпеки в Україні: навч. посіб. / А.П.
Гетьман, М.В. Шульга, В.Л. Бредихіна та ін. – Х.: Право, 2012. – 296 с.
31
Тема 5. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
Методичні вказівки
Приступаючи до розгляду питань, пов’язаних із правовими основами управління в галузі використання природних ресурсів охорони довкілля, слід пам’ятати, що тема є складною через великі обсяги інформації та постійні процеси адміністративного реформування в державі. Водночас ці проблеми є основними в курсі екологічного права й потребують особливої уваги. Перед розглядом рекомендованої літератури з екологічного права доцільно повторити відповідні теми з курсів конституційного та адміністративного права України, а також державного будівництва та самоврядування.
Загальна характеристика управління у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища передбачає розгляд поняття управління, об’єктів і суб’єктів управлінської діяльності, методів, принципів її здійснення та видів управління в сфері екології.
Слід мати на увазі, що система органів державного управління в сфері екології базується на загальновизнаному в теорії управління поділі на органи державного управління загальної компетенції та органи державного управління спеціальної компетенції в сфері охорони навколишнього природного середовища й використання природних об’єктів. У рамках першої групи слід проаналізувати повноваження екологічної спрямованості, що входять до компетенції Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради й уряду Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Розгляд органів спеціальної компетенції слід розпочинати зі структури, завдань і повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України та його органів на місцях. Крім того, до органів спеціальної компетенції включаються органи державного управління в сфері використання та охорони земель, вод, надр, лісів, тваринного світу, атмосферного повітря, територій і об’єктів природного заповідного фонду. Необхідно також з’ясувати міжгалузеву компетенцію МОЗ України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають повноваження в сфері охорони довкілля.
Вивчення правового регулювання громадської управлінської діяльності в сфері охорони навколишнього природного середовища доцільно розпочинати з відповідних статей Конституції України, законів “Про об’єднання громадян” та “Про охорону навколишнього природного середовища”. Крім того, слід ознайомитися з міжнародно-правовим регулюванням участі громадськості в процесі прийняття рішень, що стосуються довкілля, а також із діяльністю громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища.
Важливою частиною опанування теми є розгляд питань стосовно функцій управління у сфері використання природних ресурсів та охорони
32
навколишнього природного середовища. Слід визначитися з поняттям функцій управління та їх класифікацією, а також окремо проаналізувати кожну зі специфічних еколого-управлінських функцій, а саме: просторовотериторіальний устрій об’єктів природи; облік природних ресурсів і види природноресурсових кадастрів; екологічне планування та прогнозування; екологічний моніторинг використання та охорони навколишнього природного середовища; екологічне інформування; стандартизацію та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища; розподіл і перерозподіл природних ресурсів між власниками та природокористувачами; екологічний контроль; екологічну експертизу; вирішення екологічних спорів. Необхідно також ознайомитися з процесуальним порядком здійснення функцій управління природокористуванням та охороною довкілля.
Питання для самостійного вивчення
1.Повноваження в галузі охорони довкілля органів державного управління загальної компетенції.
2.Правове регулювання державного екологічного контролю.
3.Правове регулювання екологічного інформаційного забезпечення.
Практичне завдання: Задача 1
Державне підприємство "Дельта-Л." розробило робочий проект створення глибоководного суднового каналу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти та отримало висновок державної екологічної експертизи щодо ОВНС зазначеного проекту.
Директор громадської організації "Екоправо-Львів" подав позов до суду про визнання недійсним висновку державної екологічної експертизи, який надало Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Позивач просить суд:
1)зобов’язати Державне підприємство "Дельта-Л." провести публічні слухання або відкриті засідання з метою врахування громадської думки з питань ОВНС робочого проекту та забезпечити позивачу можливість взяти участь у проведенні повторної державної екологічної експертизи цього проекту
вскладі державних еколого-експертних комісій;
2)визнати висновок державної екологічної експертизи щодо робочого
проекту "Створення глибоководного суднового ходу "Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти, 1 етап" недійсним.
Визначити види правовідносин, що склалися. Які особливості процедури ОВНС?
Який порядок проведення державної екологічної експертизи? Який порядок проведення громадської екологічної експертизи? Чи законні вимоги „Екоправо-Львів” Вирішити справу.
Задача 2
33
У зв’язку з незадовільним станом збереження природних ресурсів Донецької області обласною радою було прийнято рішення, що передбачало:
1.Тимчасову заборону полювання у межах мисливських угідь області.
2.Заборону спортивного та любительського рибальства у межах області.
3.Заборону купання у визначених рішенням водоймах загального
користування.
4.Обов’язок промислових підприємств проводити озеленення прилеглої до них земельних ділянок.
5.Запровадження збору з суб’єктів господарювання на поліпшення стану
природних ресурсів.
6. Створення на території області 3-х регіональних ландшафтних парків із поширенням на них обмежень у використанні природних ресурсів, що випливають зі статусу таких об’єктів.
Визначити види правовідносин, що склалися. Проаналізувати законність даного рішення.
В якому порядку і ким можуть бути запроваджені кожне з перелічених обмежень?
Література:
1.Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Вид-во "Юрид. думка", 2008. – 720 с.
2.Екологічне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч .
закл. / А.П. Гетьман, М.В. Шульга (ред.). — Х.: Право, 2005. — 384 с.
3.Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Каракаша І.І. – Одеса: Фенікс, 2012. – 788 с.
4.Екологічне право України. Навчальний посібник. 2-е видання:
доповнене та перероблене / Л.О. Бондар, В.В. Курзова. – Вид-во «Бурун Книга». – 2008. – 368 с.
5. Право довкілля (екологічне право): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин [та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010. – 401 с.
6. Шмандій В.М., Солошич І.О. Управління природоохоронною діяльністю: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. –
296с.
7.Органи державної влади у галузі екології: збірник нормативно-правових
актів України / ред. Г.І. Балюк [та ін..]; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет, кафедра екологічного права. – Чернівці: Кондратьєв А.В., 2012. – 232 с.
34
Тема 6. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ У СФЕРІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
Методичні вказівки
Економічні заходи стимулювання суб’єктів екологічних відносин до належної екологічно значущої поведінки відіграють важливу роль у забезпеченні раціонального природокористування та охорони довкілля. Часто вони є набагато більш ефективними, ніж адміністративні приписи і санкції. Саме тому вивченню економіко-правового механізму регулювання в цій сфері в екологічному праві слід приділити особливу увагу.
Поняття економіко-правового механізму в сфері екології слід розглянути як в теоретичному плані (доктринальні визначення, еволюція цього інституту, зарубіжний досвід тощо), так і в аспекті сучасного законодавчого регулювання. Слід з’ясувати функції економічного механізму охорони навколишнього природного середовища, сутність економічних методів впливу на виробничогосподарську діяльність і заходів, які становлять структуру цього механізму.
Подальше вивчення теми має ґрунтуватися на основі аналізу окремих складових економічного механізму. По-перше, до них належить екологічний податок, як найбільш доцільна форма відшкодування екологічних затрат.
Наступна складова економічного механізму – фінансування природоохоронних заходів, потребує встановлення кола природоохоронних заходів, щодо яких воно може здійснюватися, джерел і порядку фінансування. У системі джерел фінансування природоохоронних заходів особливе значення мають фонди охорони навколишнього природного середовища, тому слід ретельно вивчити правовий статус таких фондів, як державних та комунальних, так і громадських та приватних.
Екологічний аудит – порівняно нове явище в системі регулювання екологічних відносин. З’ясування правового режиму його здійснення передбачає визначення поняття, завдань, видів аудиту, зокрема випадків, коли екологічний аудит є обов’язковим, суб’єктів еколого-аудиторської діяльності, порядку її здійснення, змісту і значення еколого-аудиторського висновку.
Екологічне страхування як елемент економічного механізму в сфері природокористування та охорони довкілля ґрунтується на загальних положеннях цивільного законодавства з урахуванням специфіки, визначеної в еколого-правових нормах. При його вивченні основна увага має бути приділена розгляду випадків обов’язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну джерелами підвищеної екологічної небезпеки.
Питання для самостійного вивчення
1.Збори за спеціальне природокористування.
2.Збори за забруднення навколишнього природного середовища.
Практичне завдання: Задача
35