в) встановлюється Кабінетом Міністрів України і переглядається один раз на 5 років;
г) встановлюється Кабінетом Міністрів України і переглядається один раз на 3 роки.
169. Дозволи на здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ, видаються:
а) Мінприроди України; б) Мінпромполітики України; в) Мінекономіки України;
г) така діяльність спеціального дозволу не потребує.
170. Державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря не підлягають:
а) об’єкти, які справляють або можуть справити позитивний вплив на здоров’я людини або стан атмосферного повітря;
б) об’єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людини або стан атмосферного повітря;
в) види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;
г) види та ступені впливу фізичних і біологічних факторів на стан атмосферного повітря;
ґ) об’єкти, які потрапляють у повітряний простір України з території інших держав або міжнародної території.
171. Державні стандарти в галузі охорони атмосферного повітря встановлюються:
а) Мінприроди України; б) МОЗ України;
в) Держспоживстандартом України; г) Кабінетом Міністрів України.
172. Повітряний простір України має верхню межу на висоті:
а) 10-11 км; б) 100-110 км;
в) 1000-1 100 км.
173. Визначення якого виду нормативів у галузі використання та охорони атмосферного повітря подано нижче?
“Гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування”:
а) норматив якості атмосферного повітря; б) норматив гранично допустимого впливу фізичних і біологічних
факторів стаціонарного джерела; в) технологічний норматив допустимого викиду забруднюючих речовин;
101
г) норматив вмісту забруднюючої речовини у відпрацьованих газах і впливу фізичних факторів пересувного джерела.
174. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря:
а) встановлюються для кожного регіону залежно від природнокліматичних, географічних, демографічних та інших чинників;
б) є єдиними для всієї території України, однак для деяких районів можуть бути менш суворими з урахуванням економічної доцільності та екологічної ситуації;
в) є єдиними для всієї території України, однак для деяких районів (курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних) можуть бути більш суворими.
175. Для визначення безпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки під час проектування, будівництва підприємств та інших об’єктів проводиться:
а) тільки екологічна експертиза; б) тільки санітарно-гігієнічна експертиза;
в) як екологічна, так і санітарно-гігієнічна експертиза.
176 Критерієм поділу екологічної безпеки на глобальну, національну, локальну та особисту є:
а) територіальний принцип; б) об’єкт охорони; в) спосіб забезпечення;
г) екологічно небезпечний вид діяльності.
177. Нормативи екологічної безпеки є:
а) єдиними для всієї території України; б) можуть бути більш суворими для лікувально-оздоровчих і курортних
зон;
в) можуть бути менш суворими для техногенно-забруднених територій, зокрема й території, що постраждала від аварії на ЧАЕС.
г) диференційовані в межах території України залежно від природно - кліматичних зон.
178. Виберіть правильне твердження:
а) ядерна та радіаційна безпека є тотожними категоріями; б) ядерна та радіаційна безпека тісно пов’язані, оскільки ядерна безпека є
основою радіаційної безпеки; в) ядерна та радіаційна безпека тісно пов’язані, оскільки радіаційна
безпека є основою ядерної безпеки; г) це різні за змістом і не пов’язані між собою види екологічної безпеки.
102
179. Відповідно до Конституції України забезпечення екологічної безпеки i підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком:
а) Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування; б) Президента України та органів державної виконавчої влади; в) держави;
г) Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій.
180. Президент України оголошує окрему місцевість зоною надзвичайної екологічної ситуації:
а) за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України; б) за поданням Кабінету Міністрів України;
в) за поданням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України; г) за поданням Міністерства охорони навколишнього природного
середовища України.
181. Указ Президента України про оголошення певної місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації Верховна Рада України затверджує протягом:
а) двох днів; б) трьох днів; в) п’яти днів;
в) п’яти робочих днів.
182. Небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об’єкті чи території загрозу життю і здоров’ю людей, призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів, порушення виробничого чи транспортного процесу або задає шкоди довкіллю, – це:
а) аварія; б) катастрофа;
в) кризова ситуація; г) катастрофічна ситуація.
183. Визначте у наведеному переліку найвищий рівень якості навколишнього середовища:
а) чисте довкілля; б) здорове довкілля;
в) сприятливе для життя і здоров’я довкілля; г) безпечне для життя і здоров’я довкілля.
184. В умовах надзвичайної екологічної ситуації не можуть бути обмежені:
103
а) право власності на природні ресурси; б) право на безпечне для життя і здоров’я довкілля; в) право на екологічну інформацію;
г) право загального природокористування.
185. Критерієм поділу екологічної безпеки на хімічну, біологічну, технічну, токсичну тощо є:
а) територіальний принцип; б) об’єкт охорони; в) спосіб забезпечення;
г) екологічно небезпечний вид діяльності.
186. Програма ООН з навколишнього середовища – це:
а) міжнародна організація; б) міжнародна конвенція, в якій бере участь Україна;
в) постійно діюча міжнародна конференція; г) резолюція Стокгольмської конференції з охорони навколишнього
середовища.
187. Програма “Людина і біосфера” здійснюється під егідою:
а) ЮНЕП; б) ЮНЕСКО; в) ПРООН;
г) Економічної і Соціальної Ради ООН.
188. Яка з названих міжнародних організацій, що займаються питаннями охорони довкілля, не входить до системи ООН:
а) ЮНЕП; б) ЮНЕСКО;
в) Міжнародна морська організація; г) Міжнародний союз охорони природи.
189. Право на використання природних ресурсів Антарктики мають:
а) США, Великобританія, РФ, Франція та ФРН за принципом секторального розподілу;
б) всі зацікавлені держави; в) держави-учасниці Договору про Антарктику 1959 року.
г) держави, які проводять у регіоні постійну або експедиційну наукову діяльність;
ґ) жодна з держав, оскільки Антарктика (простір південніше 60-ї паралелі) проголошена міжнародним заповідником.
190. Конвенція про біологічне різноманіття 1992 року належить:
а) до загальнополітичних договорів через своє велике значення для міжнародно-правової охорони довкілля;
104
б) до комплексних договорів, оскільки під її охорону підпадають різні види природних ресурсів;
в) до поресурсних договорів, оскільки охороняє лише окремий вид природних об’єктів;
г) взагалі не є договором, оскільки її норми мають не обов’язковий, а рекомендаційний характер.
191. Обсяги допустимих викидів державами парникових газів, а також можливість продажу квот річних викидів передбачені:
а) Конвенцією про транскордонне забруднення повітря на великі відстані
1979 року;
б) Віденською конвенцією про охорону озонового шару 1985 року; в) Монреальським протоколом 1987 року до Віденської конвенції про
охорону озонового шару; г) Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату 1992 року;
ґ) Кіотським протоколом 1997 року до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.
192. Рішення міжнародних організацій та конференцій з охорони довкілля мають:
а) загальнообов’язковий характер; б) рекомендаційний характер;
в) загальнообов’язковий характер для держав, які беруть участь у відповідній організації або конференції.
193. “Зелений кодекс поведінки держав” та “Порядок денний на ХХІ століття” були прийняті:
а) на Стокгольмській конференції ООН з навколишнього середовища 1972 року;
б) на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у Ріо -де- Жанейро в 1992 році;
в) Генеральною асамблеєю ООН у 1982 році як складові частини Всесвітньої хартії охорони природи;
г) на Всесвітній конференції з глобального потепління в Москві в 2003
році.
194. Для режиму використання і охорони космічного простору характерним є принцип:
а) свободи національного привласнення космічного простору і небесних
тіл;
б) заборони національного привласнення космічного простору і небесних
тіл;
в) можливість національного привласнення космічного простору і небесних тіл у порядку спеціальної міжнародно-правової процедури.
105