ресурсів як об’єктів власності, що, незважаючи на приналежність конкретним суб’єктам, продовжують лишатися невід’ємними елементами навколишнього природного середовища, зберігати екологічні взаємозв’язки з іншими природними компонентами.
Особливості права розпорядження щодо окремих суб’єктів мають бути окреслені стосовно держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб, а також іноземних суб’єктів.
Об’єкти права власності на природні ресурси істотно відрізняються від традиційних об’єктів цивільно-правових відносин власності, тому слід урахувати їхні відмінні риси, які значною мірою визначають сутність права власності на природні ресурси. Студентам потрібно мати на увазі, що не всі природні ресурси можуть бути привласнені, а лише ті, які піддаються індивідуалізації. Такі ж природні ресурси, як наприклад енергія вітру чи сонячна радіація, хоча й активно використовуються людством, але привласнені бути не можуть. Крім того, на право власності на природні ресурс и впливають як екологічні (пов’язаність із навколишнім середовищем, включення в систему екологічних взаємозв’язків, природне походження тощо), так і економічні (визнання природних ресурсів національним багатством, відсутність вартості в розумінні витрат людської праці на створення, особливості оцінки тощо) чинники, що зумовлюють особливий режим його здійснення.
Установивши спільні характеристики природних ресурсів як об’єктів права власності, слід окремо розглянути землю, водні об’єкти, надра, тваринний і рослинний світ, природно-заповідний фонд як об’єкти права власності. Питання щодо можливості існування права власності на атмосферне повітря залишається дискусійним, тому треба мати з цього приводу власну позицію, врахувавши чинні нормативні положення та їх відповідність природним характеристикам атмосферного повітря й повітряного простору в межах території України.
Суб’єктами права власності на природні ресурси виступають держава (державна власність), територіальні громади (комунальна власність), юридичні і фізичні особи. Реформування законодавства про власність на природні ресурси в Україні дало можливість іноземним суб’єктам (іноземним державам, фізичним особам, що не є громадянами України, іноземним юридичним особам) бути власниками окремих природних об’єктів в Україні за умов, визначених в законі. Тому необхідно розглянути ці питання та з’ясувати сутність проблем у реалізації іноземними суб’єктами права власності на природні ресурси в Україні.
Наступним важливим блоком у темі є коло підстав і порядок виникнення права власності на природні ресурси й припинення цього права. При вивченні цього блоку варто детально вивчити класифікацію підстав виникнення (припинення) права власності на природні ресурси, а також звернути особливу увагу на момент виникнення права власності і характер документів, які це право посвідчують.
21
Завершувати вивчення теоретичних питань права власності на природні ресурси доцільно аналізом видів порушень права власності на природні ресурси, форм охорони цього права і гарантій його здійснення.
Право природокористування тривалий час виступало основним і найбільшим інститутом екологічного права, оскільки природні ресурси перебували лише в державній власності й іншим суб’єктам надавалися лише у користування. У сучасних умовах його роль, з одного боку, дещо звузилася в результаті законодавчого закріплення плюралізму власності на природні об’єкти, з іншого – з’явилися нові види природокористування, невідомі радянському законодавству, які мають забезпечити правовий інструментарій для оптимальної реалізації прав та економічних інтересів власників і користувачів природних об’єктів, а також раціональну і невиснажливу експлуатацію природних ресурсів.
При вивченні теми слід звернути увагу на аналіз термінології, що використовується в нормативно-правових актах, які регулюють відносини природокористування. Так, в екологічному законодавстві застосовуються терміни “використання” природних ресурсів і “користування” природними ресурсами. Термін “використання” природних ресурсів за змістом ширший, ніж “користування”, він охоплює випадки експлуатації природних ресурсів як на праві дозвільного природокористування, оренди, обмежених речових прав (емфітевзис, суперфіцій, сервітут), так і на праві власності. Термін “користування” позначає використання природних об’єктів особами, що не є їхніми власниками.
Необхідно мати на увазі, що право природокористування розглядається в об’єктивному і суб’єктивному значеннях. Право природокористування в об’єктивному розумінні – це інститут Загальної частини екологічного права, в якому об’єднані норми, що визначають спільні положення для права користування всіма видами природних об’єктів, включаючи і норми, які регулюють їх комплексне використання. Право природокористування розвивалося шляхом формування та удосконалення права користування окремими видами природних об’єктів, а саме: права землекористування, права водокористування, права лісокористування, права користування надрами, права користування тваринним світом тощо. Незважаючи на певну специфіку, ці види права природокористування мають спільні ознаки. До того ж усі природні об’єкти тісно пов’язані між собою в навколишньому природному середовищі і, як правило, не можуть існувати відокремлено один від одного, що дозволяє усі правові норми, які закріплюють загальні права користування різними видами природних об’єктів, об’єднати в правовий інститут.
У суб’єктивному розумінні – це забезпечена законом можливість безпосередньої експлуатації природного об’єкта з метою одержання певних благ, забезпечення потреб та інтересів природокористувача.
Суб’єктивне право природокористування визначає можливу поведінку суб’єктів у межах екологічного законодавства по вилученню корисних властивостей і якостей об’єкта з метою реалізації своїх екологічних інтересів.
22
Право природокористування виникає з приводу використання різних екологічних об’єктів. Ними можуть бути конкретні природні об’єкти, їх складові частини, які піддаються або не піддаються індивідуалізації, окремі властивості і якості цих об’єктів природи.
Чинне екологічне законодавство перебуває у стадії реформування, не всі еколого-правові нормативні акти узгоджені між собою. Слід мати на увазі, що тривалий час природні об’єкти перебували лише в державній власності, й повноваження по наданню їх у користування розподілялися між центральними та місцевими органами влади, а також органами місцевого самоврядування залежно від того, до яких ресурсів належить відповідний об’єкт – загальнодержавного чи місцевого значення. Така класифікація збереглася в чинному законі “Про охорону навколишнього природного середовища”, Водному кодексі України та деяких інших актах, ухвалених у процесі первинної кодифікації екологічного законодавства України. Однак реформування екологічних відносин на засадах різноманіття власності на природні ресурси базується на принципі, згідно з яким розпоряджатися (у тому числі передавати у користування) природним об’єктом повинен його власник. Отже, повноваження по наданню в користування об’єктів державної власності належить державі в особі органів державної влади, комунальної власності – територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, приватної власності – відповідно фізичним та юридичним особам. Такий підхід передбачено, зокрема, ЗК 2001 року, ЛК України в редакції 2006 року. Останній, наприклад, взагалі не розмежовує лісові ресурси на такі, що мають загальнодержавне та місцеве значення. Хоча такий розподіл і збережено в законі “Про охорону навколишнього природного середовища”, однак з прийняттям оновленої редакції ЛК ця класифікація лісових ресурсів не має практичного застосування. Студентам потрібно зрозуміти описану проблему й враховувати класифікацію об’єктів природокористування на ресурси загальнодержавного й місцевого значень у необхідних випадках. Крім того, слід взяти до уваги належність природного об’єкта на праві власності тому чи іншому суб’єктові.
Суб’єктами права природокористування є юридичні або фізичні особи, в тому числі й іноземні, які у визначеному законом порядку набули права користування природними об’єктами або ресурсами для відповідних цілей і мають у зв’язку з цим певні права та обов’язки.
Серед зазначених прав та обов’язків виділяють загальні (стосуються всіх природокористувачів, закріплені в законі “Про охорону навколишнього природного середовища” та інших актах функціонального характеру) та спеціальні (передбачені для окремих суб’єктів щодо певних об’єктів або видів користування і фіксуються з більшим чи меншим ступенем деталізації в поресурсних актах і документах, які посвідчують право природокористування). Необхідно проаналізувати зміст зазначених прав та обов’язків, а також правові заходи їх охорони і захисту.
Надалі при вивченні теми слід зосередитися на правових видах природокористування, розглянувши, зокрема, загальне і спеціальне
23
природокористування, первинне і вторинне (похідне), класифікацію права природокористування залежно від об’єктів природи, залежно від суб’єктного складу та строків природокористування. Окремо виділяються види природокористування, засновані на договорі (оренда природних об’єктів, концесія), на адміністративному дозволі, а також природокористування, що здійснюється на засадах обмежених речових прав (емфітевзис, суперфіцій, сервітут).
Важливим блоком питань теми, що розглядається, є коло підстав виникнення і припинення права природокористування, підстав зміни умов природокористування та обмеження прав природокористувачів.
Особливу увагу слід звернути на процесуальний аспект виникнення права природокористування та компетенцію суб’єктів, наділених повноваженнями передавати природні об’єкти в користування.
Питання для самостійного вивчення
1.Види права природокористування.
2.Право власності Українського народу на природні ресурси.
Практичне завдання: 1. Задача
Громадянин Вітренко Т. отримав в порядку безоплатної приватизації земельну ділянку площею 0,12 га, на якій почав здійснювати видобуток глини, піску та підземних вод для їх подальшої реалізації місцевим підприємцям.
Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вітренка Т. було притягнуто до адміністративної відповідальності та внесено припис про заборону йому здійснювати вказаних видобуток в майбутньому.
Вітренко Т. оскаржив дії інспектора, зазначивши, що земельна ділянка є його власністю, а видобувані ним пісок, глина та вода є складовими такої ділянки, а тому право власності на них автоматично випливає із його права на вказану ділянку.
Визначити види правовідносин, що виникли.
Які особливості права власності на корисні копалини, які знаходяться на земельних ділянках окремих осіб, передбачені чинним законодавством України?
Надати правову оцінку позиції інспектора. Надати правову оцінку позиції В. Вирішити справу.
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
24
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
2. Знайдіть правильний варіант відповіді та підкресліть його:
1. Яка з наведених юридичних ознак притаманна праву загального природокористування:
а) наявність зареєстрованого дозволу; б) наявність спеціальної правоздатності;
в) відсутність персоніфікованого закріплення природного ресурсу за конкретними особами.
2. Використання природних ресурсів в Україні здійснюється у наступних правових формах:
а) право власності і право природокористування;
25