При цьому використання природних ресурсів виражає економічні інтереси суспільства, спрямовані на задоволення його матеріальних потреб. Охорона довкілля – це екологічні інтереси суспільного розвитку, пов’язані із забезпеченням якості та різноманіття навколишнього середовища. Разом з тим існує і навіть повинна переважати в цивілізованому суспільстві змішана форма взаємодії – еколого-економічна, яка передбачає раціональне природокористування, тобто науково обґрунтоване, ефективне використання природних об’єктів і ресурсів у поєднанні з природоохоронними вимогами.
Виходячи з цього, основною метою екологічного права є забезпечення правовими засобами балансу між екологічними й економічними інтересами суспільства, створення оптимальних правових моделей функціонування відносин у сфері взаємодії людини і суспільства, які дозволили б поєднати інтенсивне економічне зростання із підтриманням якості та безпеки навколишнього середовища.
Вивчаючи екологічне право як юридичну форму екологічних відносин, необхідно проаналізувати основні наукові концепції щодо правової природи та назви галузі права, з’ясувати поняття екологічного права та його місце в правовій системі України. При цьому бажано висвітлити аргументи, які підтверджують або спростовують ту чи іншу концепцію. Далі студент повинен сформулювати свій погляд щодо проблеми і, виходячи з цього, дати поняття екологічного права та з’ясувати його соціальну роль і призначення. Завершити вивчення вказаного блоку проблем необхідно демонстрацією зв’язків екологічного права з іншими галузями у вітчизняній системі права.
Розгляд предмета та методу екологічного права має бути логічним продовженням аналізу юридичної природи галузі. Слід з’ясувати поняття предмета екологічного права та охарактеризувати основні види суспільних відносин, які він охоплює. При аналізі методу потрібно показати співвідношення цивільно-правових і адміністративно-правових засад у регулюванні екологічних правовідносин, висвітлити специфіку способів і прийомів, за допомогою яких екологічне право впливає на поведінку суб’єктів цих відносин.
Вивчення принципів екологічного права має ґрунтуватися, з одного боку, на аналізі норм екологічного законодавства, насамперед ст. 3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, з іншого боку – на доктринальних положеннях, розроблених у науці екологічного права. Слід дати визначення поняття принципів, навести їх перелік, охарактеризувавши кожен принцип окремо, та показати значення принципів екологічного права для правозастосування та правотворчості в сфері регулювання еколого -правових відносин.
Особливу увагу слід звернути на визначення поняття системи екологічного права та розгляд її структурних елементів (Загальної та Особливої частин, підгалузей, простих і складних інститутів). При цьому потрібно мати на увазі, що дискусії стосовно юридичної природи екологічного права та його місця в правовій системі України спричиняють неоднозначність трактування внутрішньої структури та побудови галузі.
11
Отже, уявлення про систему екологічного права потребують відповідної аргументації, що має ґрунтуватися на сутності й особливостях предмета та методу (методів) еколого-правового регулювання.
Логічним продовженням розгляду системи екологічного права є вивчення поняття екологічного права як науки та навчальної дисципліни, співвідношення між цими поняттями та екологічним правом як галуззю. Слід звернути увагу на історію розвитку та сучасний стан науки екологічного права (при цьому подати інформацію про найбільш видатних вітчизняних і зарубіжних вчених та їхній внесок у розвиток науки екологічного права), її взаємозв’язок з іншими юридичними та неюридичними науками.
Питання джерел екологічного права та системи екологічного законодавства є одними з найбільш складних і проблемних у навчальному курсі. По-перше, студентам слід звернути увагу на те, що нормативні акти є хоча й основним, але не єдиним різновидом джерел галузі.
Важлива роль в еколого-правовому регулюванні належить міжнародним договорам, що у встановленому порядку набули чинності для України.
Крім того, джерелами екологічного права можуть бути правові звичаї та прецеденти Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
По-друге, необхідно враховувати, що первинна кодифікація екологічного законодавства в основному була завершена до 1995 року, тобто до прийняття основоположних для правової системи України документів – Конституції і Цивільного кодексу. Відповідно, деякі з чинних екологічних законів і кодексів їм не відповідають і застосовуються лише в тій частині, в якій не вступають з ними в суперечність. Нині відбувається повторна кодифікація екологічного законодавства, однак цей процес далекий від завершення, що утворює істотні проблеми в регулюванні екологічних відносин.
Питання для самостійного вивчення
1.Екологічні правовідносини: поняття, об’єкти, суб’єкти, зміст.
2.Акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування як джерела екологічного права.
Практичне завдання: 1. Задача
Група народних депутатів України звернулась до Конституційного Суду України щодо перевірки відповідності Конституції України положень ст. 91 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ). На думку депутатів, зазначена стаття ЗКУ значно обмежує право власності на землю порівняно із положенням Основного закону. Так, всупереч нормі ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним, ЗКУ значно обмежує можливості землевласника користуватись і розпоряджатись земельною ділянкою, встановлюючи обмеження щодо цільового призначення, зобов’язуючи підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні
12
властивості землі, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Зазначене, на думку депутатів, не є властивим для цивільно-правового інституту права приватної власності, який передбачає максимальну свободу для власника у виборі напрямів, форм та способів використання своєї власності.
У процесі підготовки до розгляду справи по суті Конституційний Суд України звернувся за наданням висновку до юридичного факультету НУБіП
України.
Визначити види правовідносин, які виникли.
Яка галузева належність норм щодо права власності на природні ресурси?
Які особливості методів екологічного права, які використовуються при правовому регулюванні інституту права власності на природні ресурси?
Надати оцінку із посиланням на чинне законодавство правовій позиції групи народних депутатів України.
Яким має бути висновок юридичного факультету НУБіП України? Вирішити справу.
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
13
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
2. Знайдіть правильний варіант відповіді та підкресліть його:
1. Екологічні відносини поділяються на:
1)внутрішні та зовнішні;
2)прості та складні;
3)комплексні та не комплексні;
4)структуровані та неструктуровані;
5)систематизовані та несистематизовані.
2. Природні і природно-антропогенні цінності, з приводу яких складаються екологічні відносини – це:
А) предмет екологічного права; Б) об’єкт екологічного права; В) метод екологічного права; Г) джерело екологічного права; Д) функція екологічного права.
3. Завданням Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” є регулювання відносин:
а) у галузі використання, розподілу та перерозподілу природних ресурсів, охорони природних комплексів та екологічних систем, забезпечення екологічної безпеки;
14
б) у галузі розподілу та перерозподілу природних ресурсів, надання їх у користування, визначення форм власності на природні ресурси, їх відтворення та охорони;
в) у галузі раціонального використання природних ресурсів, дбайливого ставлення до довкілля та охорони природи від протиправних посягань;
г) у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
4. Об’єктом антропоохоронних відносин є:
а) екологічна безпека; б) людина; в) природні ресурси;
г) правовий режим територій, що зазнали негативних змін внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій.
5. Предметом природоохоронного права є:
а) відпочинок у національному парку; б) внутрішньогосподарський землеустрій у сільськогосподарському угідді;
в) комплексна забудова мікрорайону міста; г) встановлення охоронних обмежень за договором із власником земельної
ділянки.
Література:
1.Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Вид-во "Юрид. думка", 2008. – 720 с.
2.Екологічне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч.
закл. / А.П. Гетьман, М.В. Шульга (ред.). — Х.: Право, 2005. — 384 с.
3.Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Каракаша І.І. – Одеса: Фенікс, 2012. – 788 с.
4.Екологічне право України. Навчальний посібник. 2-е видання: доповнене та перероблене / Л.О. Бондар, В.В. Курзова. – Вид-во «Бурун
Книга». – 2008. – 368 с.
5. Право довкілля (екологічне право): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин [та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010. – 401 с.
15