ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3
Тема 13 та 14. ПРАВОВА ОХОРОНА І ВИКОРИСТАННЯ ЛІСІВ ТА РОСЛИННОГО СВІТУ
Методичні вказівки
Вивчення базових термінів флористичного законодавства передбачає насамперед визначення правового поняття “рослинний світ”.
Зверніть увагу, що в цьому випадку юридична категорія не збігається з визначенням рослинного світу в біологічному розумінні, оскільки Закон України “Про рослинний світ” поширюється також на гриби, які рослинами не є. Крім того, слід знати, що сільськогосподарські рослини не є об’єктами флороохоронних відносин, а їхній правовий режим встановлюється, головним чином, актами цивільного і аграрного права. Для отримання повного уявлення про систему регулювання флороохоронних відносин, крім Закону України “Про рослинний світ” і ЛК України, потрібно також звернутися до законів “Про Червону книгу України”, “Про природно-заповідний фонд” і повторити матеріал з основ земельного права. Зокрема, завдяки цьому може бути досягнуте повне й правильне розуміння інституту права власності на об’єкти рослинного світу, права користування рослинним світом.
Центральне місце серед відносин з приводу використання та охор они рослинного світу займають лісові відносини, що пояснюється екологічною значущістю лісу як природного комплексу та важливістю лісових ресурсів для економіки держави. При цьому Закон України “Про рослинний світ” містить загальні положення щодо всіх відносин з приводу використання та охорони рослинного світу, а норми ЛК України мають спеціальний характер і стосуються лісової рослинності та лісу як комплексного природного утворення.
Ліси України можуть перебувати в державній, приватній і комунальній власності. Студентам слід пригадати загальні положення про власність на природні ресурси і, спираючись на норми ЗК і ЛК України, з’ясувати, як розмежовуються державні і комунальні ліси, які ділянки лісу можуть перебувати в приватній власності, а також врахувати встановлені для власників лісів обмеження в користуванні та розпорядженні лісами.
Право лісокористування може розглядатися в об’єктивному (як правовий інститут) і суб’єктивному (як право конкретного лісокористувача) значеннях. Об’єктно-суб’єктний склад відносин лісокористування залежить від виду лісокористування.
Насамперед розрізняють загальне та спеціальне лісокористування. Спеціальне лісокористування у свою чергу поділяється на постійне (без
заздалегідь встановленого строку) та тимчасове (на певний строк). Слід пам’ятати, що чинна редакція ЛК допускає право постійного користування лісами лише для державних і комунальних спеціалізованих лісогосподарських підприємств або державних чи комунальних підприємств, в яких створені
56
спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Саме постійні лісокористувачі мають виключне право на заготівлю деревини.
Вони ж наділені найбільш широким колом обов’язків стосовно охорони, захисту та відновлення лісів. Тимчасове лісокористування буває довгостроковим (до 50 років) і короткостроковим (до 1 року). Таке користування здійснюється для визначених ЛК потреб без вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення у постійних лісокористувачів. Тобто при укладенні договору чи видачі дозволу на користування не відбувається передача права володіння відповідною земельною ділянкою – надається право лише користуватися відповідним лісовим ресурсом для потреб мисливського господарства, культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних та освітньо -виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт (довгострокове користування), для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб (короткострокове користування).
Підстави та порядок виникнення права лісокористування залежать від виду лісокористування. Особливу увагу слід звернути на порядок видачі та призначення лісорубного квитка і лісового квитка. Далі необхідно вивчити положення, які стосуються підстав припинення права лісокористування, плати за спеціальне лісокористування організації та порядку ведення лісового господарства.
Завершується розгляд положень флороохоронного законодавства питаннями правової охорони рослинного світу загалом і лісів зокрема та положеннями про відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання рослинного світу.
Питання для самостійного вивчення
1.Побічні лісокористування.
2.Правове регулювання ведення державного лісового кадастру.
3.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
Практичне завдання: Задача 1
Відповідно до рішення Коцюбинської селищної ради Київської області частина селищного парку разом із ставком, який в ньому знаходиться, пішохідною частиною прилеглої вулиці та автостоянкою визнано рекреаційною територією з обмеженим режимом її господарського використання.
Начальник Києво-Святошинського лісгоспу Київської області Харченко Ю. оскаржив вказане рішення селищної ради до суду, вважаючи, що зміну цільового використання лісових угідь здійснено з порушенням чинного законодавства.
Визначити види правовідносин, які виникли. Чи підлягає позов задоволенню?
Вирішити справу.
57
Задача 2
Відповідно до рішення Коцюбинської селищної ради Київської області частина селищного парку разом із ставком, який в ньому знаходиться, пішохідною частиною прилеглої вулиці та автостоянкою визнано рекреаційною територією з обмеженим режимом її господарського використання.
Начальник Києво-Святошинського лісгоспу Київської області Харченко Ю. оскаржив вказане рішення селищної ради до суду, вважаючи, що зміну цільового використання лісових угідь здійснено з порушенням чинного законодавства.
Визначити види правовідносин, які виникли. Чи підлягає позов задоволенню?
Вирішити справу.
Література:
1.Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 р. // www.rada.gov.ua.
2.Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Вид-во "Юрид. думка", 2008. – 720 с.
3.Природноресурсове право України: Навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. / Ред. І.І. Каракаш. — К.: Істина, 2005. — 376 с.
4.Екологічне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Ред. А.П. Гетьман, М.В. Шульга. — Х.: Право, 2005. — 384 с.
5.Екологічне право. Особлива частина: Підручник. Повний академ. курс / За заг. ред. В.І. Андрейцева. — К.: Істина, 2001. — 544 с.
6.Каталог видів флори і фауни України, занесених до Бернської Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі /
В.І. Чопик (авт.-упоряд.). — К. : Фітосоціоцентр, 1999.
7.Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Каракаша І.І. – Одеса: Фенікс, 2012. – 788 с.
8.Екологічне право України. Навчальний посібник. 2-е видання:
доповнене та перероблене / Л.О. Бондар, В.В. Курзова. – Вид-во «Бурун Книга». – 2008. – 368 с.
9.Право довкілля (екологічне право): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин [та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010. – 401 с.
10.Лісовий кодекс України, 2006 р. – К.: Юрінком Інтер, 2008.
11.Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в
ялицево-букових лісах Карпатського регіону: Закон України від 10 лютого 2000 р.
12.Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Вид-во "Юрид. думка", 2008. – 720 с.
13.Про затвердження Правил відтворення лісів постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. № 303 // www.liga.gov.ua.
14.Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового
58
фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. № 1012
15.Про розміри, порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997р. № 1279
16.Костицький В.В. Лісове право України: Навч. посіб. / Інститут
законодавчих передбачень і правової експертизи. — К.: ЗАТ "НІЧЛАВА", 1999.
—164 с.
17.Непийвода В.П. Правове регулювання в галузі лісів: доба утвердження підтримного розвитку. — К.: АПрН України; НДІ приват. права і
підприємництва, 2004. — 339 с.
19.Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Каракаша І.І. – Одеса: Фенікс, 2012. – 788 с.
20.Екологічне право України. Навчальний посібник. 2-е видання:
доповнене та перероблене / Л.О. Бондар, В.В. Курзова. – Вид-во «Бурун Книга». – 2008. – 368 с.
21. Право довкілля (екологічне право): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин [та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010. – 401 с.
22. Науково-практичний коментар Лісового кодексу України / Г.І. Балюк, А.П. Гетьман, Т.Г. Ковальчук та ін.; за ред. Г.І. Балюк. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.
59
Тема 15. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ
Методичні вказівки
Поняття екологічної мережі є відносно новим для законодавства України і впроваджене з урахуванням європейського досвіду в сфері охорони довкілля. Екологічною мережею України є єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорозмаїття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і, відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України, підлягають особливій охороні. Необхідно знати, з яких елементів складається екологічна мережа, як вони між собою пов’язані та який правовий режим для них встановлено.
Території та об’єкти природно-заповідного фонду є найважливішою складовою екологічної мережі, тому саме правовому регулюванню з приводу їх використання і охорони слід приділити основну увагу. Загальна правова класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду передбачає їх поділ на:
а) території та об’єкти, що мають природне походження та штучно створені;
б) території та об’єкти загальнодержавного і місцевого значення.
Поряд з цільовим призначенням віднесення території або об’єкта до вказаних класифікаційних груп має вирішальне значення для їх правового режиму.
Слід врахувати, що території та об’єкти природно-заповідного фонду перебувають переважно у державній власності, проте деякі з них можуть належати також до комунальної або приватної власності. При цьому об’єкти, створені до прийняття закону про природно-заповідний фонд, приватизації не підлягають.
Вивчивши загальні положення, які характеризують природно-заповідний фонд, необхідно перейти до аналізу правових засад функціонування окремих видів територій та об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків (при цьому також потрібно враховувати зонування вказаних природно-заповідних територій), заказників, заповідних урочищ, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків і парків-пам’ятників садово-паркового мистецтва.
Порядок створення та оголошення територій і об’єктів природнозаповідного фонду доволі складний і включає низку стадій, які необхідні для обґрунтованого прийняття рішення Президентом України (у разі створення чи
60