Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 2024
5.Порядок користування землями водного фонду: постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. № 502.
6.Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Вид-во "Юрид. думка", 2008. – 720 с.
7.Природноресурсове право України: Навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. / Ред. І.І. Каракаш. — К.: Істина, 2005. — 376 с.
8.Екологічне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Ред. А.П. Гетьман, М.В. Шульга. — Х.: Право, 2005. — 384 с.
9.Екологічне право. Особлива частина: Підручник. Повний академ. курс / За заг. ред. В.І. Андрейцева. — К.: Істина, 2001. — 544 с.
10.Присяжний В.М. Кримінальна відповідальність за забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів. — К.: Нац. академія упр-ня, 2004. —
232с.
11.Науково-практичний коментар Водного кодексу України / За заг. ред.
Н.Р. Кобецької. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 357 с.
12.Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Каракаша І.І. – Одеса: Фенікс, 2012. – 788 с.
13.Екологічне право України. Навчальний посібник. 2-е видання: доповнене та перероблене / Л.О. Бондар, В.В. Курзова. – Вид-во «Бурун
Книга». – 2008. – 368 с.
14. Право довкілля (екологічне право): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин [та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010. – 401 с.
46
Тема 10. ПРАВОВА ОХОРОНА ТА ВИКОРИСТАННЯ НАДР
Методичні вказівки
Розпочинати вивчення теми слід з базових понять гірничого законодавства, зокрема таких, як “надра”, “родовища корисних копалин”, “техногенні родовища корисних копалин”, “державний фонд надр”, “державний фонд родовищ корисних копалин”. Необхідно мати на увазі, що надра є винятково державною власністю і не можуть передаватися у приватну чи комунальну власність. Потрібно також враховувати, що деякі норми Кодексу України про надра застосовуються з урахуванням змін, що відбулися в системі органів управління в галузі використання та охорони надр. При цьому до тексту Кодексу відповідні зміни не вносилися (наприклад, у частині повноважень ліквідованого Державного комітету геології і використання надр, основана маса функцій якого виконується нині Державною геологічною службою в складі Мінприроди України).
Право користування надрами може розглядатися в об’єктивному значенні
– як інститут гірничого права – та в суб’єктивному – як право конкретної особи здійснювати експлуатацію надр з метою задоволення різноманітних потреб. Об’єктами права користування надрами виступають індивідуалізовані ділянки надр (гірничі відводи). Користувачами надр можуть бути спеціалізовані підприємства та організації, а також громадяни, які мають відповідну кваліфікацію, матеріальнотехнічні та економічні можливості для користування надрами та зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.
Класифікація права користування надрами здійснюється за строками користування і за цільовою ознакою, яка має вирішальне значення.
Від мети користування залежить зміст прав та обов’язків надрокористувачів, їх суб’єктний склад, умови користування тощо. В Україні здійснюються такі види користування надрами: 1) для геологічного вивчення, зокрема й дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; 2) для видобування корисних копалин; 3) для будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; 4) для створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); 5) для задоволення інших потреб. Слід чітко знати правовий режим кожного виду користування, маючи при цьому на увазі, що чинне законодавство не розкриває зміст останнього виду (для задоволення інших потреб), очевидно, з розрахунку, що інші потреби можуть виникнути в перспективі. Далі слід розглянути права та обов’язки користувачів надр як загалом, так і в розрізі кожного з названих видів користування, а також підстави та порядок виникнення права користування надрами, підстави припинення права цього права, повноваження органів, які здійснюють
47
управління в галузі використання та охорони надр, правове регулювання плати за користування надрами.
Окрему увагу необхідно приділити питанням надрокористування, врегульованим спеціальним законодавством, зокрема особливостям користування нафтогазоносними нарами; використання надр на умовах угод про розподіл продукції як специфічного виду концесійних договорів; використання надр континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Необхідно вивчити правовий режим такої діяльності, визначений законами України “Про нафту і газ”, “Про газ (метан) вугільних родовищ”, “Про угоди про розподіл продукції”, “Про виключну (морську) економічну зону України”, а також Конвенцією ООН з морського права.
Завершується вивчення теми розглядом положень щодо правової охорони надр, а також відповідальності за порушення гірничого законодавства України.
Питання для самостійного вивчення
1.Державне управління і контроль в галузі вивчення, використання та охорони надр.
2.Правове регулювання ведення державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин.
3.Юридична відповідальність за порушення гірничого законодавства.
Практичне завдання: Задача
Житель м. Ромни Саранчук В. на належній йому земельній ділянці розпочав будівництво колодязя з метою використання підземних вод для побутових і господарських потреб за допомогою спеціального технічного пристрою (гідравлічного насосу).
Під час здійснення будівництва Саранчука В. відвідав інспектор територіального органу Держгірпромнагляду, який перевірив умови і порядок проведення робіт і виніс постанови про їх припинення та накладення на Саранчука В. штрафу, зазначивши, що останній порушує вимоги чинного гірничого законодавства.
Саранчук В. оскаржив постанови до суду, вказавши, що в його діях відсутні будь-які порушення чинного законодавства, а інспектор проводив перевірку незаконно, в порушення передбаченої процедури, а постанови
винесені за відсутності відповідного права у інспектора.
Визначити види правовідносин, які виникли.
Який порядок використання природних ресурсів, про які йдеться у задачі?
Які документи/дозволи і у якому порядку необхідно отримати для провадження такої діяльності в частині використання природних ресурсів?
Чи мали місце порушення у викладеній ситуації? Чи правомірно діяв інспектор?
Вирішити справу.
48
Література:
1.Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р.
2.Гірничий Закон України від 6 жовтня 1999 року.
3.Про вилучення і надання в оренду земельних ділянок для видобування корисних копалин із зміною їх цільового призначення та погодження місця
розташування об'єкта від 26 вересня 2007 р. № 1173
4.Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Вид-во "Юрид. думка", 2008. – 720 с.
5.Природноресурсове право України: Навч. посібн. для студ. вищ. навч.
закл. / Ред. І.І. Каракаш. — К.: Істина, 2005. — 376 с.
6.Екологічне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Ред. А.П. Гетьман, М.В. Шульга. — Х.: Право, 2005. — 384 с.
7.Екологічне право. Особлива частина: Підручник. Повний академ. курс /
За заг. ред. В.І. Андрейцева. — К.: Істина, 2001. — 544 с.
8.Кірін Р.С. Історія гірничого права: навч. посібник / Р.С. Кірін. – Д.: Державний ВНЗ «Національний гірничий університет», 2011. – 246 с.
9.Кірін Р.С. Право видобування корисних копалин: моногр. / Р.С. Кірін. –
Д.: Національний гірничий університет, 2011. – 220 с.
10.Кірін Р.С. Право геологічного вивчення надр: загальні положення: моногр. / Р.С. Кірін. – Д.: Національний гірничий університет, 2011. – 216 с.
11.Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Каракаша І.І. – Одеса: Фенікс, 2012. – 788 с.
12.Екологічне право України. Навчальний посібник. 2-е видання: доповнене та перероблене / Л.О. Бондар, В.В. Курзова. – Вид-во «Бурун
Книга». – 2008. – 368 с.
13.Право довкілля (екологічне право): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин [та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010. – 401 с.
14.Науково-практичний коментар Кодексу України про надра / Г.І. Балюк, А.П. Гетьман, Н.Р. Малишева та ін.; за редакцією Г.І. Балюк. – К.: Юрінком
Інтер, 2012. – 328 с.
49
Тема 11. ПРАВОВА ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Методичні вказівки
Поняття правової охорони атмосферного повітря та її законодавче забезпечення передбачено, головним чином, у Законі України “Про охорону атмосферного повітря. Проте слід врахувати й інші законодавчі акти, які визначають питання охорони атмосферного повітря від забруднення стаціонарними та пересувними джерелами. Необхідно пам’ятати також, що названий закон не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень, повітря, що знаходиться в компресорах, балонах тощо.
Питання щодо можливості привласнення атмосферного повітря і, відповідно, існування права власності на цей об’єкт є спірним. З одного боку, в ст. 13 Конституції України передбачено, що атмосферне повітря є об’єктом виключної власності народу України, з іншого – фізичні властивості цього природного ресурсу такі, що не дають можливості для його індивідуалізації та відособлення. Студентам рекомендується розглянути наявні погляди та визначитися з власним підходом щодо проблеми, а також порівняти категорії “атмосферне повітря в межах території України” та “повітряний простір України”.
Екологічні суспільні відносини щодо використання атмосферного повітря не потребують узагальнюючого правового регулювання, вони врегульовані лише настільки, наскільки це необхідно для підтримання та забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливих умов для життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу на життя і здоров’я людини. Саме через це в законі “Про охорону атмосферного повітря відсутній самостійний розділ про використання атмосферного повітря.
У той же час атмосферне повітря використовується у хімічній та металургійній промисловості, машинобудуванні, енергетиці, транспортній галузі, слугує природним резервуаром для викидів забруднюючих речовин, зазнає впливу діяльності, спрямованої на штучну зміну стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях тощо.
У рамках загального природокористування атмосферне повітря є неодмінною природною умовою життя людей, складовою частиною безпечного навколишнього середовища.
Саме тому важливими для розуміння теми є положення щодо правового регулювання лімітів використання атмосферного повітря та викидів забруднюючих речовин, особливостей правового режиму функціонування стаціонарних і пересувних джерел забруднення, статусу суб’єктів права використання атмосферного повітря, насамперед їхніх прав та обов’язків щодо використання атмосферного повітря.
Вивчаючи правове регулювання стандартизації та нормування у сфері використання та охорони атмосферного повітря, слід з’ясувати поняття екологічних стандартів у сфері використання та охорони атмосферного повітря, мету і порядок їх встановлення, сутність та види екологічних нормативів, їх
50