Материал: Менеджмент підприємств у кризових ситуаціях

Таблиця 3.2

Рекомендації по зниженню ризику ПАТ «Житомирський маслозавод»

На нашу думку, більш ефективним є застосування економічних методів зниження ризиків, оскільки це, насамперед, сприяє підвищенню показників ліквідності, платоспроможності, рентабельності, фінансової стійкості та ділової активності підприємства.

Таким чином, підвищення зазначених показників дозволить знизити ризики підприємства. Виходячи з аналізу діяльності ПАТ «Житомирський маслозавод», його маркетингової позиції на ринку, можна стверджувати що для подальшого розвитку підприємству необхідно обрати певну стратегію. Перша стратегія - повне забезпечення потреб підприємства в сировині за рахунок придбання сировинної бази, що передбачає вибір альтернативи придбання певних об’єктів. Що стосується другої стратегії, то вона спрямована на диверсифікацію виробництва, тобто необхідно обрати альтернативний шлях розвитку, що передбачає придбання устаткування для виробництва за новою сучасною технологією спредів та замінників сухого молока. Ця технологія дозволить одночасно скоротити витрати на собівартість продукції, і разом з тим забезпечить належний обсяг випуску, що дасть змогу швидко охопити ринки.

Що стосується придбання сировинної зони, то це пов’язано із великими витратами, оскільки фактично мова йде про придбання готового виробництва. При цьому готовий промисловий комплекс має усталені канали постачання сировини та збуту продукції, хоча він представляє інтерес суто як допоміжна сировинна зона для ПАТ «Житомирський маслозавод». Ще одним фактом на користь придбання сировинної бази є автоматичне усунення одного з конкурентів на ринку молочної продукції. До того ж, це значно знизить ризики пов’язані із зменшенням обсягів виробництва, або із зростанням дебіторської заборгованості. Розширення виробничих потужностей майже завжди сприяє подоланню кризових ситуацій та відстрочення можливого банкрутства. Серед сировинних зон, які доцільно придбати з огляду на характер діяльності самого ПАТ «Житомирський маслозавод» можуть бути наступні (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Потенційні сировинні зони для ПАТ «Житомирський маслозавод»

Таким чином, ми бачимо, що суттєвим недоліком альтернативи придбання сировинної зони є значний обсяг необхідних інвестицій. Крім того, придбавши підприємство до ПАТ «Житомирський маслозавод»перейдуть і всі зобов’язання цього підприємства, а також всі внутрішні проблеми стосовно оновлення виробничих потужностей, вирішення соціальних проблем колективу, вдосконалення організаційно-правової складової діяльності.

Виходячи з даних таблиці 2.15 найбільш доцільним вбачається придбання сировинної зони ДП «Радомилк». Це підприємство має значні обсяги переробки, хоча кінцевого продукту, а саме масло та спреди, воно випускає в малих обсягах. До того ж значним плюсом є його розташування - недалеко від основних потужностей підприємства ПАТ «Житомирський маслозавод». Існують і негативні сторони -сировинна зона цього підприємства знаходиться в Київській обл., де ціна завжди вище ринкової, а тому собівартість продукції завжди вище середньої. І все ж таки, зважаючи, на обмежені фінансові ресурси ПАТ «Житомирський маслозавод», та на необхідність швидкого налагодження поставок сировини для подальшої переробки саме це підприємство є найбільш прийнятним в аспекті реалізації альтернативи придбання сировинної зони для ПАТ «Житомирський маслозавод».

Альтернативним напрямком розвитку ПАТ «Житомирський маслозавод» є диверсифікація виробництва.

Диверсифікація - загальна ділова практика, направлена на розширення номенклатури товарів і послуг та/або географічної території, для того, щоб розосередити ризик і знизити залежність від циклічності бізнесу. Диверсифікація свого роду спосіб розвитку підприємства, що полягає в освоєнні виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає не просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов'язані з основними видами діяльності фірми. Таким чином в умовах ПАТ «Житомирський маслозавод», пропонується акцентувати увагу підприємства на збільшення обсягів випуску спредів та випуску замінників сухого молока, шляхом придбання нової технологічної лінії.

До переваг цього напрямку розвитку ПАТ «Житомирський маслозавод» можна віднести: збільшення обсягу виробництва та відповідно більше охоплення ринків, що в перспективі сприятиме зростанню обсягів прибутку; помірні інвестиції у порівнянні із варіантом придбання сировинної зони; невеликі обсяги витрат на обслуговування устаткування в порівнянні із підтримкою в належному стані сировинної бази; диверсифікація продукції дасть змогу отримати певну незалежність ПАТ «Житомирський маслозавод» від кон’юнктури ринку морозива чи молока, на яких зосереджено виробництво на сьогоднішній день.

Однак, придбання нової технології має й недоліки серед яких зокрема: необхідний певний час на налагодження устаткування та вихід на промислову потужність; додаткові витрати пов’язані із маркетинговими заходами.

Якщо ж графічно порівняти зазначені альтернативи ґрунтуючись на емпіричних оцінках, то можна отримати наступну модель (рис. 3.1.). Відклавши на графіку (рис 3.1) пунктиром координати альтернативи «придбання сировинної зони», а непереривною лінією координати альтернативи «диверсифікація виробництва» ми отримуємо певний графік.

Рис. 3.1 Оцінка факторів реалізації альтернативних напрямків розвитку ПАТ «Житомирський маслозавод»

Шляхом віднімання від аргументів, що мають позитивне значення і знаходяться зверху та справа на осях Y та X відповідно ті значення які мають знак «-» ми отримаємо сукупну оцінку альтернатив. Вони знаходяться в різних чвертях, а це свідчить про те, що запропоновані альтернативи, по-перше, є абсолютно протилежними за очікуваними результатами, а по-друге, з огляду на їх розташування в чвертях ІІ та ІV мають різну ефективність очікуваних результатів. Альтернатива «диверсифікація виробництва» є більш прийнятною, а альтернатива «придбання сировинної зони» - навпаки. Запропонований варіант визначення найбільш вдалого напрямку розвитку ПАТ «Житомирський маслозавод» є оціночним і він не може бути взятий за основу прийняття рішення, оскільки заснований лише на припущеннях. Саме тому пропонується проведення більш ґрунтовного аналізу із застосуванням показників чистого приведеного прибутку та кумулятивного чистого прибутку. Хоча слід зауважити, що саме припущення формують гіпотезу дослідження, а отже має сенс перевірити економічно отримані результати.

3.3 Оцінка ефективності використання

Альтернативні проекти стратегічного розвитку ПАТ «Житомирський маслозавод» відрізняються за сутнісною ознакою. У випадку отримання нової сировинної зони підприємство отримує реальне зменшення виробничої собівартості на 27%, за рахунок того, що підприємство отримує сировину без посередників. В той же час диверсифікація виробництва передбачає розширення обсягів виробництва без зменшення його собівартості. Тобто фактично рівень рентабельності продукції, залишатиметься на рівні 2011 року, а щодо нових видів продукції (спреди, виробництво яких буде значно розширене, та замінники сухого молока) рентабельність планується на рівні 30 %. Далі визначимо витрати на реалізацію альтернативних проектів розвитку, також відобразимо базові показники виробництва та ті, що планується отримати після реалізації проектів (табл. 3.4-3.7).

Таблиця 3.4

Аналіз альтернатив антикризового розвитку ПАТ «Житомирський маслозавод»

Далі представимо інформацію щодо питомої ваги кожного виду продукції у валовому доході та собівартості підприємства за базовий період, тобто 2011 рік та при реалізації обох альтернативних проектів.

Таблиця 3.5

Аналіз структури валового доходу та собівартості ПАТ «Житомирський маслозавод» в 2013 р., тис. грн.

Далі проаналізуємо обсяги реалізації в умовах придбання сировинної зони та диверсифікації виробництва.

Таблиця 3.6

Обсяги та структура реалізації ПАТ «Житомирський маслозавод» при умові придбання сировинної зони

Таблиця 3.7.

Обсяги та структура реалізації продукції ПАТ «Житомирський маслозавод» при диверсифікації виробництва