Основними завданнями позааудиторної роботи з хімії є прищеплення інтересу до неї, розвиток та удосконалення умінь проведення хімічних експериментів та навичок роботи із спеціальною літературою, подальший розвиток у студентів творчої активності, ініціативи, підготовка їх до практичної діяльності, а також організація відпочинку студентів у поєднанні з їх естетичним і моральним вихованням.
Робота в хімічних гуртках виховує у студентів дух товариства, цілеспрямованості, глибокого і активного інтересу до хімічної науки, глибше і конкретніше знайомить їх з особливостями хімічного виробництва, встановлює тісний зв'язок досліджуваного теоретичного матеріалу з практикою його використання в виробничих та побутових умовах.
Для ефективної організації гурткової роботи викладач хімії має бути озброєний відповідними знаннями, а також досконало володіти її різноманітними формами і методами.
Найбільш повна класифікація методів для організації гурткової роботи була запропонована Ю.К. Бабанським .Його класифікація включає чотири групи методів:
методи формування свідомості особистості, до яких відносяться словесні (лекції, розповіді, бесіди, диспути тощо) та наочні методи (показ ілюстрацій, демонстрація дослідів).
Плануючи роботу гуртка з хімії на рік, обов’язково передбачаю в ньому обговорення із студентами питань, які не тільки сприяють підвищенню рівня їх хімічної освіти, але й формують у студентів стійкий інтерес до здорового способу життя. Так, особливу зацікавленість у студентів викликала бесіда за темою «Вплив нітратів та нітритів на рослинний та тваринний організми ”, під час якої був досліджений негативний вплив цих сполук на родючість ґрунту та здоров’я тварин, а також причини, які призвели до виникнення цієї проблемі. Протягом цього заняття демонструвались досліди, які слід використовувати для визначення вмісту нітратів у овочах, що можна придбати на ринках та в супермаркетах.
методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки. До них відносяться методи організації навчально-пізнавальної, навчально-практичної, трудової, суспільно-політичної, художньо-творчої, спортивної, ігрової та інших видів діяльності.
Цей метод організації діяльності, перш за все, використовую у вигляді навчально-пізнавальних екскурсій. Одна з таких екскурсій була організована до клінічної лабораторії міської дитячої лікарні №3. Під час екскурсії студенти ознайомились з завданнями, виконуваними функціями клінічної лабораторії, значенням хімічних методів дослідження для діагностики організму людини, а також з типами аналізів, причому деякі з них – студенти виконували самі.
методи стимулювання і мотивації діяльності і поведінки. Цю групу методів, на мій погляд, доцільно використовувати під час організації практичних та дослідницьких занять із студентами. В цьому я переконалась на занятті за темою «Високолекулярні сполуки», під час якого члени гуртка власноруч виготовляли різноманітні вироби з полімерної глини. За підсумками заняття студенти не тільки закріпили знання про структуру полімерних матеріалів, їх види та властивості, але й розширили уявлення про сфери застосування цих високомолекулярних сполук.
Діяльність студентів протягом відповідних практичних занять сприяє також розвитку їх естетичного смаку, отриманню ними навичок з виготовлення прикрас ручної роботи, що в подальшому може стати для них джерелом заробітку.
методи контролю, самоконтролю і самооцінки діяльності і поведінки. Найчастіше цей метод застосовую у вигляді різноманітних вікторин, конкурсів, змагань. Достатньо цікавим, на мій погляд, прикладом такого методу стала гра «Загадковий світ хімії», яка проводилась з метою перевірки знань студентів за темою ««Неорганічна хімія». Протягом цієї гри студенти не тільки узагальнювали та систематизували знання про хімічні елементи періодичної системи Д.І. Менделєєва, демонстрували рівень навченості з цієї теми, але й мали можливість емоційно розвантажитись та відпочити.
3. Спортивно-технічні гуртки: авіамодельні, авто- і судомоделістів, ракетно-космічного моделювання, картингістів, залізничного моделізму й ін. У них займаються учнів, що виявляють інтерес до спортивного моделювання, технічних видів спорту. Вони вивчають спеціальну техніку, роблять стендові і функціональні моделі літальних апаратів, автомобілів, судів, локомотивів і інших засобів транспорту, знайомляться з історією і перспективами розвитку техніки, беруть участь у змаганнях.
4. У виробничо-технічних гуртках учні займаються вивченням пристрою і роботи яких-небудь широко розповсюджених машин, апаратів або інших технічних об'єктів (автомобілів, мотоциклів, комбайнів, кіноапаратів і ін.), здобувають уміння і навички керування ними, догляду й обслуговування. Виконавши програму, учень одержує посвідчення, що полегшує придбання конкретної професії: шофери, комбайнера, кіномеханіка й ін.
5. Гуртки художньо-прикладної або декоративної творчості охоплюють учнів усіх вікових груп, що займаються художньою обробкою деревини, металу, лози, глини, макраме, в'язанням, вишивкою, виготовленням іграшок із тканини, хутра, роботою зі шкірою, клаптевою пластикою й ін. Отут створюються сприятливі умови для формування естетичного смаку, розвитку творчої індивідуальності
Можна тільки шкодувати, що в останні роки лише в деяких школах збереглися первинні організації винахідників і раціоналізаторів, наукові товариства учнів (НТУ), клуби по інтересах, що відкривають можливості для залучення учнів до рішення суспільно значимих задач .
Враховуючи особистий досвід організації гурткової роботи з хімії вважаю, що органічно поєднуючи всі форми та методи її організації можна значно підвищувати її ефективність. Такий підхід дає можливість не тільки розширювати та поглиблювати знання про хімічну науку, але й дозволяє придбати багато корисних навичок, що в подальшому, як відомо, може сприяти наближенню навчання та виховання до реального життя.
1. Чітке формулювання мети та завдань заняття, їх відповідність змісту навчального заняття.
2. Відповідність мети, завдань та змісту навчального заняття навчальній програмі.
3. Відповідність змісту навчального заняття рівню підготовки вихованців, їх віковим особливостям.
4. Набуття вихованцями досвіду практичної діяльності на занятті в цілому, так і на окремих його етапах.
5. Вибір оптимальних форм організації навчального заняття, методів, прийомів навчання, що забезпечують максимальну ефективність в опрацюванні змісту. Надання пріоритетності в застосуванні формам і методам активного навчання.
6. Реалізація на занятті дидактичних принципів доступності, послідовності, зв'язку навчання із життям, природовідповідності, індивідуалізації, активності, наочності тощо.
7. Створення умов для розвитку внутрішньої мотивації у вихованців до пізнавальної діяльності.
8. Чітке визначення типу заняття та дотримання відповідної структурної побудови.
9. Використання диференційованого та індивідуального підходів.
10. Забезпечення єдності завдань навчання, виховання та розвитку.
11. Вибір раціонального темпу проведення заняття, що забезпечує продуктивне використання часу заняття.
12. Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання гуртківцями знань у практичних ситуаціях.
13. Використання міжпредметних зв'язків при розкритті змісту заняття.
14. Поєднання колективних форм роботи з груповими та індивідуальними.
15. Формування у гуртківців активного ставлення до навчальної, творчої діяльності, навичок раціональної організації праці.
16. Спілкування з дітьми на основі поєднання вимогливості з повагою до особистості.
17. Побудова навчально-виховного процесу з використанням різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, комп'ютерних технологій тощо).
18. Створення сприятливих для роботи психологічних, гігієнічних та естетичних умов.
19. Готовність гнучко перебудувати навчально-виховну ситуацію при зміні обставин, вміння переходити до реалізації запасних методів чи варіантів.
20. Здійснення самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку; порівняння їх з очікуваними результатами, знаходження причин успіхів та невдач, урахування результатів самоаналізу при плануванні наступного заняття.
21. Належна педагогічна, психологічна та методична підготовка педагога.
22. Достатнє матеріально-технічне забезпечення гурткового заняття.
23. Врахування психолого-педагогічних умов роботи з обдарованими дітьми та підлітками.
Керівник гуртка (педагог додаткової освіти) призначається на посаду та звільняється з неї завідуючим відділом освіти (керівником закладу).
Керівник гуртка повинен мати вищу або середню професійну освіту (без урахування стажу педагогічної роботи). Особа, яка не має відповідної освіти, але має достатній практичний досвід, знання, вміння (наприклад, у галузі народних промислів) та виконує якісно і в повному обсязі покладені на неї посадові обов'язки, за рекомендацією атестаційної комісії закладу як виняток може бути призначена на посаду керівника гуртка (педагога додаткової освіти).
Керівник гуртка підпорядкований безпосередньо заступнику директора.
У своїй діяльності керівник гуртка керується Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про загальну середню освіту», наказами органів управління освітою всіх рівнів з питань освіти й виховання учнів, правилами й нормами охорони праці, техніки безпеки, а також Статутом та локальними правовими актами закладу (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами й розпорядженнями директора, цією Інструкцією), трудовим договором (контрактом). Керівник гуртка дотримується Конвенції про права дитини.
Комплектує склад учнів гуртка, секції, студії, клубного чи іншого дитячого об'єднання і вживає заходів щодо його збереження протягом строку навчання.
Здійснює додаткову освіту учнів. Забезпечує високий науково-педагогічний та організаційно-методичний рівень заняття.
Забезпечує педагогічно обґрунтований вибір форм, засобів і методів роботи (навчання), виходячи з психофізіологічної доцільності. Запроваджує нові форми та методи в роботі з гуртківцями.
Забезпечує дотримання прав і свобод учнів.
Працює з гуртками за затвердженою навчальною програмою, навчально-виховним планом закладу та розкладом занять. Бере участь у розробці та реалізації освітніх програм.
Складає плани і програми занять, забезпечує їх виконання, веде встановлену документацію та звітність. Своєчасно проводить записи в журналах про проведену роботу та після закінчення занять здає їх на зберігання методисту відділу (чи працівнику, призначеному наказом). Проведення занять поза центром оформляє у відповідності до вимог.
Виявляє творчі здібності учнів, сприяє їхньому розвитку, формуванню стійких професійних інтересів і нахилів.
Підтримує обдарованих і талановитих учнів, у тому числі дітей із обмеженими можливостями здоров'я.
2.9. Забезпечує участь гуртківців у змаганнях, виступах, концертах, виставках, масових заходах згідно із затвердженим планом роботи відділу.
Захист професійної гідності та честі.
Захист своїх інтересів самостійно чи через представника, зокрема, адвоката, у разі дисциплінарного чи службового розслідування, пов'язаного з порушенням педагогом норм професійної етики.
Конфіденційність дисциплінарного (службового) розслідування, за винятком випадків, передбачених законом.
Вільний вибір і використання методик навчання та виховання, навчальних посібників і матеріалів, підручників, методів оцінювання знань.
Підвищення кваліфікації.
Основні типи уроків:• комбіновані (змішані) уроки;• уроки засвоєння нових знань;• уроки формування навичок і вмінь;• уроки узагальнення і систематизації знань;• уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;• уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь. Кожен тип уроку (заняття) має свою структуру, тобто етапи побудови уроку (заняття), їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвивальної та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесуКожний тип уроку має свою структуру. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній школі. Йому належить 75—80 % загальної кількості уроків (занять), що проводяться.
Комбінований урок: перевірка виконання дітьми домашнього завдання практичного характеру; перевірка, корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань вихованців; повідомлення теми, мети і завданьзаняття та формування мотивації навчання; сприймання й усвідомлення вихованцям нового матеріалу; ос-мислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки заняття і повідомлення домашнього завдання. Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивування учіння; сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, ос¬мислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання. Формування знань учнів, крім уроку відповідного типу, можна проводити на лекції, конференції, екскурсії і т. д. Урок формування навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завдан¬ням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З метою формування вмінь і навичок учнів проводяться навчально-практичні заняття. Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних наукових ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; осмислення змісту й послідовності застосування способів вико¬нання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя; звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування отриманих результатів; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання. Урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінних умовах; перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.