Материал: Лекции Хомича Цитология

Лекція 25. Сечова система

Функції і склад сечової системи. Будова і функції нирок. Нефрон. Кровоносні судини нирок. Гістофізіологія утворення сечі. Ендокринний комплекс нирок. Сечовивідні шляхи. Будова ниркових чашечок, миски, сечоводів, сечового міхура і сечівника. Особливості складу і будови сечової системи птахів. Розвиток сечової системи.

Органи сечової системи спеціалізовані на виконання видільної функції. В них утворюється сеча, з якою з організму тварин виділяється приблизно 80 % кінцевих продуктів обміну речовин. Крім видільної функції, вони беруть участь у регуляції осмотичного тиску крові, підтриманні кислотно-лужної рівноваги і виконують ендокринну функцію.

До органів сечової системи належать нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник. Останні три органи відносять до складу сечовивідних шляхів.

Нирка – це парний паренхіматозний орган, в якому утворюється сеча, починаються сечовивідні шляхи і міститься ендокринний комплекс. Тобто вона виконує всі функції, які властиві сечовій системі. Нирка вкрита волокнистою капсулою, яка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. Зовні від неї, в добре вгодованих тварин, знаходиться скупчення жирової тканини – жирова капсула. У нирці (на розрізі) виділяють кіркову і мозкову речовини (рис. 76). Перша розташована на периферії нирки, а друга – у її центрі. Кіркова речовина, місцями впинається у мозкову, формуючи ниркові стовпи. У свою чергу мозкова речовина теж впинається у кіркову речовину, утворюючи в ній мозкові промені. Мозкова речовина представлена нирковими пірамідами, які розділені нирковими стовпами. Розширена основа піраміди спрямована до кіркової речовини, а звужена верхівка утворює нирковий сосочок, який виступає у ниркову чашечку. Ниркова піраміда і прилягаюча до її основи ділянка кіркової речовини формують ниркову частку. Ниркові частки, із свійських тварин, добре виражені у великої рогатої худоби і свиней. У кірковій речовині виділяють ниркові часточки – ділянки кіркової речовини, що розташовані навколо мозкових променів.

Паренхіма нирок утворена нирковими тільцями, звивистими і прямими епітеліальними нирковими канальцями. Перші дві складові формують кіркову речовину, а третя – мозкову. Сполучнотканинна строма нирок утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною,

238

яка багата на ретикулоцити і ретикулярні волокна. Вона розташована між складовими паренхіми і містить багато кровоносних судин.

Рис. 76. Схема мікроскопічної будови нирок:

а – кіркова і мозкова речовина; б – нефрон; в – судини нирок; 1 – капсула нирки; 2 – кіркова речовина; 3 – ниркові тільця; 4 – проксимальний і дистальний відділи нефрона; 5 – мозкові промені; 6 – мозкова речовина; 7 – прямі ниркові канальці й збірні канальці; 8 – нирковий сосочок; 9 – отвори сосочкових проток; 10 – ниркова чаша; 11 – капсула клубочка; 12 – звивистий каналець проксимального відділу нефрона; 13 – прямий каналець проксимального відділу нефрона; 14 – низхідна частина тонкого канальця; 14 – висхідна частина тонкого канальця; 15 – прямий каналець дистального відділу нефрона; 16 – звивистий каналець дистального відділу нефрона; 17 – збірний каналець; 18 – міжчасткова артерія; 19 – міжчасткова вена; 20 – дугова артерія; 21 – дугова вена; 22 – променева артерія; 23 – променева вена; 24 – приносна артерія; 25 – виносна артеріола; 26 – судинний клубочок. Стрілкою показано напрямок течії крові в променевій артерії

Структурно-функціональною одиницею нирок є нефрон – епітеліальний нирковий каналець, який починається сліпо капсулою су-

239

динного клубочка та має проксимальну, тонку і дистальну частини

(рис. 76). У проксимальній і дистальній частинах каналець має звивисті і прямі ділянки, а в тонкій частині він прямий. Капсула оточує су-

динний клубочок і разом з ним утворює ниркове тільце. Від капсули починається проксимальний звивистий каналець, який продовжується

упроксимальний прямий каналець. З останнього починається низхідна частина тонкого канальця, яка переходить у його висхідну частину, що продовжується у дистальний прямий каналець, який переходить у дистальний звивистий каналець. Останній відкривається у збірний нирковий каналець, який не входить до складу нефрона. Ним починаються сечовивідні шляхи. Тонкий каналець і дистальний прямий утворюють петлю нефрона.

Кількість нефронів неоднакова в нирках свійських тварин. Їх може бути від 1 до 4 млн в одній нирці, що залежить від виду тварини. Довжина одного нефрона коливається від 18 до 50 мм.

Залежно від локалізації та особливостей будови, нефрони поділяють на кіркові та юкстамедулярні (білямозкові). Серед кіркових нефронів виділяють короткі і проміжні. Короткі нефрони (1 %) повністю локалізовані в кірковій речовині, петлі проміжних нефронів (79 %) заглиблені у зовнішню зону мозкової речовини. Юкстамедулярні нефрони (20 %) мають дуже довгі петлі, які проникають у глибоку зону мозкової речовини. Їх проксимальні та дистальні відділи розташовані

углибокій зоні кіркової речовини на межі з мозковою речовиною.

Кровоносні судини нирки. Кров до нирки притікає нирковою

артерією, яка відходить від черевної аорти (рис. 76). Ниркова артерія поділяється на сегментарні, від яких відходять міжчасткові артерії, що продовжуються у дугові артерії. Останні локалізовані між кірковою і мозковою речовинами. Від них у кіркову речовину відходять

міжчасточкові артерії (променеві), які дають початок приносним ар-

теріолам. Останні діляться на капіляри, що формують судинні клубочки. З них починаються виносні артеріоли, які мають менший діаметр ніж приносні артеріоли. У зв’язку з цим до капілярів судинного клубочка притікає більше крові ніж відтікає від них. Це призводить до високого тиску крові в капілярах. Виносні артеріоли діляться на капіляри, що утворюють сітку, яка оплітає канальці нефронів (перитубулярні сітки). Із перитубулярних сіток беруть початок зірчасті вени, якими починаються міжчасточкові вени. Останні впадають у дугові вени, які переходять у міжчасткові, що дають початок нирковим венам. Наведена схема кровопостачання характерна для кіркових нефронів і називається кортикальним кровообігом. Вона зумовлює активну участь кіркових нефронів у сечоутворенні.

240

Крім кортикального, є ще й юкстамедулярний кровообіг, який властивий однойменним нефронам. У цих нефронах приносні та виносні артеріоли судинних клубочків мають однаковий діаметр. У зв’язку з цим тиск крові в капілярах судинних клубочків не такий високий, як у капілярах судинних клубочків кіркових нефронів. Виносні артеріоли прямують у мозкову речовину. В останній вони розгалужуються на прямі судини і капіляри сітки, що оплітають канальці мозкової речовини. Від прямих судин теж відходять гілки, які розгалужуються на капіляри. Прямі судини утворюють петлі на різних рівнях мозкової речовини, прямують протилежно і переходять у вени, що впадають у дугові вени. Особливості юкстамедулярного кровообігу призводять до того, що юкстамедулярні нефрони не так активно утворюють сечу, як кіркові.

Гістофізіологія сечоутворення. Процес утворення сечі відбу-

вається в три фази: фільтраційну, реабсорбційну і секреторну. Фільтраційна фаза перебігає у ниркових тільцях, які, як зазначено вище, утворені судинним клубочком і його капсулою. Судинні клубочки сформовані кровоносними капілярами, на які галузиться приносна артеріола. Капіляри клубочка – це капіляри фенестрованого типу. Їх стінка утворена ендотеліоцитами, які мають численні пори і фенестри, діаметром до 0,1 мкм. Ендотеліоцити розташовані на тришаровій базальній мембрані. В її середньому шарі міститься сітка ніжних волокон з діаметром комірок до 7 нм (рис. 77).

Капсула має вигляд двостінної чаші, в якій міститься судинний клубочок. Вона утворена внутрішнім і зовнішнім листками, між якими знаходяться щілиноподібна порожнина. Внутрішній листок капсули утворений великими епітеліальними клітинами – подоцитами і прилягає до стінки капілярів судинного клубочка. Від базальної поверхні тіла подоцитів відходять декілька широких відростків – цитотрабекул. Від останніх відгалужуються численні дрібні відростки – цитоподії, які тісно контактують з базальною мембраною стінки капілярів судинного клубочка. Між цитоподіями розташовані вузькі фільтраційні щілини, які прикриті діафрагмами.

Фенестрований ендотелій капілярів судинного клубочка, тришарова базальна мембрана, подоцити і фільтраційні щілини утворюють нирковий фільтр. Через останній, завдяки високому тиску крові в капілярах клубочка, відбувається її фільтрація, внаслідок чого утворюються первинна сеча, яка накопичується у порожнині капсули. Через нирковий фільтр не проходять складові крові (її клітини, молекули білків, які мають велику молекулярну масу тощо), що мають більші розміри, ніж комірки сітки волокон середнього шару базальної мем-

241

1

2

5

6

3

9

4

8

Рис. 77. Схема субмікроскопічної будови внутрішнього листка капсули клубочка та його капілярів:

1 – подоцити; 2 – цитотрабекули і 3 – цитоподії подоцитів; 4 – цитоплазма ендотеліоцита; 5 – базальна мембрана; 6 – пори ендотеліоцита; 7 – ядро ендотеліоцита; 8 – мезангіоцит; 9 – просвіт капіляра

брани капілярів клубочка. У судинних клубочках ниркових тілець, де між капілярами немає подоцитів, містяться клітини – мезангіоцити. Вважають, що вони продукують міжклітинну речовину – матрикс, є макрофагами, виконують ендокринну функцію. Зовнішній листок капсули нефрона утворений шаром плоских або кубічних епітеліоцитів, які розташовані на базальній мембрані. Із порожнини капсули первинна сеча надходить у проксимальний каналець нефрона.

Реабсорбційна фаза утворення сечі відбувається в проксимальному, тонкому і дистальному канальцях нефрона, стінка яких утворена шаром епітеліоцитів, що розташовані на базальній мембрані. Проксимальний каналець має діаметр 50–60 мкм. Його звивиста частина розташована біля ниркового тільця. Просвіт проксимального канальця вузький, а епітеліоцити стінки мають кубічну форму. На апікальному полюсі цих клітин є мікроворсинки, які формують щіточкову облямівку. Базальна частина епітеліоцитів має базальну посмугованість. Вона

242