рена багатошаровим плоским епітелієм з базальною мембраною і шаром волокнистої сполучної тканини.
Привушна залоза складна, альвеолярна, розгалужена, серозного типу. В її часточках містяться серозні секреторні відділи. Їх будова така як і цих відділів піднижньощелепної залози. Система проток привушної залози також така як і в піднижньощелепній залозі. У овець, коней і хижих тварин у секреторних відділах привушної залози трапляються мукоцити.
Під’язикова залоза складна, альвеолярно-трубчаста, розгалужена, серозно-слизового типу. В її часточках знаходяться секреторні відділи слизового і змішаного типу. Змішаних секреторних відділів небагато. Їх будова така як і цих відділів піднижньощелепної залози. Система вивідних проток така як і в попередніх залозах.
Глотка – це конусоподібний орган, який з’єднує порожнину рота зі стравоходом, а порожнину носа – з гортанню. У глотці виділяють ротову (язикову), гортанну і носову частини. Стінка глотки утворена слизовою, м’язовою та адвентиційною оболонками. Слизова оболонка побудована з епітелію, власної пластинки та підслизової основи. Епітелій у ротовій та гортанній частинах глотки багатошаровий плоский зроговілий, а в носовій частині – простий багаторядний війчастий (миготливий). Власна пластинка і підслизова основа утворені волокнистою сполучною тканиною. У підслизовій основі містяться слизові залози.
М’язова оболонка утворена скелетною м’язовою тканиною. Її пучки м’язових волокон формують зовнішній коловий і внутрішній поздовжній шар. Адвентиційна оболонка сформована пухкою волокнистою сполучною тканиною.
На межі порожнин рота і носа з глоткою у її стінці розташоване
глоткове лімфоїдне кільце Пирогова-Вальдейера. Воно утворене під-
небінними, язиковим, глотковим і трубними мигдаликами і належить до периферичних органів кровотворення та імуногенезу. Топографія піднебінних і язикового мигдаликів описана вище. Глотковий мигдалик знаходиться в ділянці дорсальної стінки носової частини глотки, між отворами слухових труб. Трубні мигдалики розташовані навколо отворів слухових труб. У свиней ще є білянадгортанні мигдалики. Усі мигдалики утворені лімфоїдною тканиною, яка міститься у власній пластинці слизової оболонки. Вони пронизані криптами – впинаннями епітелію слизової оболонки у її власну пластинку і містять залози переважно слизового типу.
203
Запитання для самоконтролю
1. Функції органів апарата травлення. 2. Що являють собою органи травлення? 3. Як ділять травну трубку? 4. Що входить до складу головної кишки? 5. Функції головної кишки. 6. Будова губ. 7. Будова щоки. 8. Будова твердого піднебіння і ясен. 9. Будова м’якого піднебіння. 10. Будова язика. 11. Смакові сосочки язика. 12. Будова смакової бруньки. 13. Механічні сосочки язика. 14. Чим утворений зуб? 15. Будова дентину, емалі, пульпи і зубного цементу. 16. Чим утворений періодонт? 18. Розвиток зубів. 19. Джерела розвитку дентину, емалі, зубного цементу і пульпи. 20. Застінні слинні залози. 21. Типи і будова секреторних відділів слинних залоз. 22. Вивідні протоки слинних залоз. 23. Будова глотки. 24. Склад і функції глоткового лімфоїдного кільця.
Лекція 21. Апарат травлення
Передня, середня і задня кишки, їх склад та функції. Будова стінки травного каналу. Джерела розвитку її складових. Будова стравоходу і шлунка. Шлункові залози. Будова тонкої і товстої кишки.
До складу передньої кишки входять стравохід і шлунок, середньої – тонка кишка (дванадцятипала, порожня, клубова) з застінними травними залозами (печінка, підшлункова), а до задньої – товста кишка (сліпа, ободова, пряма). У складових названих кишок переважно відбувається хімічний етап травлення корму під впливом ферментів травних залоз, всмоктування поживних речовин і видалення неперетравних решток корму. Усі складові передньої, середньої і задньої кишок, за виключенням застінних травних залоз, утворюють травний канал.
Травний канал сформований трубчастими органами, які розташовані один за одним. Він починається стравоходом і закінчується відхідником (анусом). Його стінка і відповідно стінка його складових утворена трьома оболонками: слизовою (внутрішня), м’язовою (середня) і серозною (зовнішня). Якщо орган травного каналу або його частина розташовані за межами грудної та черевної порожнини, їх зовнішня оболонка називається адвентиційною (рис. 63).
204
I
II
III
Рис. 63. Схема будови травного каналу:
А – стравохід; Б – шлунок; В – тонка кишка; Г – товста кишка; І – слизова оболонка з підслизовою основою; ІІ – м’язова оболонка; ІІІ – серозна (адвентиційна) оболонка; 1 – епітелій слизової; 2 – власна пластинка слизової; 3 – м’язова пластинка слизової; 4 – келихоподібна клітина; 5 – залози у власній
пластинці слизової; |
6 – залози в підслизовій |
основі; 7 |
– судини |
сплетення; |
8 – підслизове нервове сплетення; 9 – |
міжм’язове |
нервове |
сплетення; |
|
10 – шлункова ямка; |
11 – крипти; 12 – ворсинки |
|
|
|
Слизова оболонка отримала свою назву завдяки тому, що вкрита слизом. Вона утворена епітелієм, власною пластинкою, м’язовою пластинкою і підслизовою основою.
Епітелій, який є верхнім шаром слизової оболонки, неоднаковий у різних органах травного каналу. У стравоході, передшлунках шлунка жуйних і відхідниковій частині прямої кишки він багатошаровий, а в інших органах – простий (одношаровий).
Власна пластинка слизової оболонки розташована під епітелієм. Вона сформована пухкою волокнистою сполучною тканиною. У ній містяться кровоносні та лімфатичні судини, нервові волокна і закінчення, скупчення лімфоїдної тканини (одинокі та агреговані лімфоїдні вузлики), крипти (кишечник) і залози (шлунок).
М’язова пластинка слизової оболонки знаходиться між власною пластинкою і підслизовою основою. Вона утворена гладкою м’язовою
205
тканиною. Пучки гладких м’язових клітин цієї оболонки формують переважно зовнішній поздовжній шар і внутрішній циркулярний.
Підслизова основа слизової оболонки утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. У ній містяться сплетення кровоносних і лімфатичних судин, нервове сплетення та скупчення лімфоїдної тканини. У підслизовій основі стравоходу і дванадцятипалої кишки розташовані секреторні відділи відповідних залоз.
Рельєф слизової оболонки неоднаковий в органах травного каналу. У всіх них вона утворює складки. Їх формують усі шари слизової оболонки. Слизова оболонка шлунка утворює поля і ямки, кишечнику – ворсинки та крипти.
М’язова оболонка забезпечує скорочення стінки органів травного каналу. Вона утворена гладкою м’язовою тканиною. Пучки гладких м’язових клітин м’язової оболонки утворюють зовнішній поздовжній шар і внутрішній циркулярний. М’язова оболонка стінки шлунка має три шари: внутрішній косий, середній циркулярний і зовнішній поздовжній. Між шарами м’язової оболонки містяться значні прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини, в яких розташовані сплетення кровоносних і лімфатичних судин та міжм’язове нервове сплетення.
Серозна оболонка утворена простим плоским епітелієм (мезотелієм) і пухкою волокнистою сполучною тканиною. Остання формує власну пластинку серозної оболонки і підсерозну основу. В підсерозній основі розташовані сплетення кровоносних і лімфатичних судин та нервове сплетення.
Адвентиційна оболонка представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка з’єднує орган з оточуючими його тканинами або іншими органами.
Джерела розвитку структурних елементів стінки органів травного каналу неоднакові. Епітелій слизової оболонки розвивається з ентодерми. Лише у слизовій відхідникової частини прямої кишки він ектодермального походження. Мезотелій серозної оболонки утворюється із спланхнотома. Сполучнотканинні та м’язові складові стінки органів травного каналу розвиваються з мезенхіми.
Стравохід з’єднує глотку зі шлунком (рис. 64). Він має три частини: шийну, грудну і черевну.
Епітелій слизової оболонки стравоходу багатошаровий плоский зроговілий. Зроговіння епітелію у різних видів тварин неоднакове. Власна пластинка слизової оболонки впинається в епітелій, формуючи сосочки, які найкраще виражені у великої рогатої худоби. М’язова
206
Рис. 64. Схема мікроскопічної будови стравоходу:
1 – епітелій; 2 – власна пластинка слизової оболонки; 3 – м’язова пластинка слизової оболонки; 4 – залози у підслизовій основі; 5 – протока залози; 6 – коловий, 7 – поздовжній шари м’язової оболонки; 8 – кровоносні судини в адвентиції
пластинка слизової оболонки представлена окремими пучками глад ких м’язових клітин, які орієнтовані вздовж органа. Поблизу шлункапучки гладких м’язових клітин цієї пластинки зближені і утворюють суцільний шар. У свині і собаки в краніальній частині стравоходу м’язова пластинка відсутня. Підслизова основа добре розвинена. Завдяки цьому слизова оболонка утворює високі поздовжні складки, які при проходженні корму згладжуються (розпрямляються). У підслизовій основі містяться секреторні відділи стравохідних залоз. Це складні, розгалужені, альвеолярно-трубчасті, переважно слизового типу залози. Їх вивідні протоки відкриваються на поверхні слизової оболонки. Топографія стравохідних залоз неоднакова у різних видів тварин. У собаки вони розміщені по всій довжині стравоходу, у свиней – у краніальній частині органа, а в коней, жуйних і котів – тільки поблизу глотки.
Архітектоніка і кількість шарів м’язової оболонки стравоходу у тварин дуже різноманітна. Вважають, за загальноприйнятою схемою, що вона формує внутрішній циркулярний шар і зовнішній поздовжній. Проте у хижих тварин, жуйних, коней і кролів їх може бути три, а у свиней – чотири. Неоднакова і будова м’язової оболонки стравоходу тварин. У жуйних і собак вона на всьому протязі побудована із скелетної м’язової тканини, у коней і свиней в краніальній частині органа
207