Елементно-технологічні зв”язки,
До найбільш розвинутих елементно - технологічних форм ринку, які відносно виокремились і відіграють важливу самостійну роль як об”єкти обміну у відтворювальному процесі, належать:
ринок засобів виробництва,
- ринок предметів споживання
- ринок інновації та інформації
- ринок інвестицій
- ринок робочої сили
- грошово-кредитний і валютний ринки.
Зазначена система ринків, незважаючи на відносно обмеженість елементів, що до неї входять, охоплює основні цикли відтворювального процесу
( інноваційного, інвестиційного, виробничого), поділяє суспільний продукт на засоби виробництва і предмети споживання, охоплює ринок грошей, як необхідну передумову здійснення обмінних операцій, придбання на елементних ринках товарів, необхідних для тих чи тих процесів споживання та відтворення.
В цьому її значення для розуміння першочергових завдань зі створення ключових товарних ринків, як нерозривної взаємозв”язаної і взаємодіючої системи, котра формує ринкове середовище.
Територіально-просторова організація. / Ринок, як сфера товарного обміну має свої просторово - територіальні межі.
За місцем знаходження ринки поділяються на:
Місцевий / локальний/
Регіональний
Національний
Транснаціональний
Світовий
Розвиток територіальних ринків , їхнє взаємопроникнення та інтеграція в масштабніші ринкові структури можливі тільки на основі дальшого поглиблення міжнародного поділу праці. Розширюються межі ринкового простору до тих граничних розмірів, що в них цю продукцію може бути реалізовано з відшкодуванням виробничих і транспортних витрат та з одержанням нормативного прибутку.
Така складна і багаторівнева структура, як ринок, потребує високо розвинуту і широко розгалужену спеціальну інфраструктуру. Інфраструктура ринку - сукупність організацій/ установ/ , що мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери виробництва у сферу споживання.
Основні елементи ринкової інфраструктури:
Комерційні інформаційні центри,
Товарні, фондові і валютні біржі,
Комерційно-кредитні та інші об”єкти,
Транспортна і складські мережі
Комунікаційні мережі.
Принципи поведінки суб”єктів господарювання на ринку.
Поряд з великим інститутом норм і правил поведінки суб”єктів господарювання та юридичної відповідальності за порушення цих норм і правил, на ринку сформувалися й широко виконуються загальновизнані принципи поведінки цих суб”єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принцип соціального партнерства. Він визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціально орієнтовану.
Цей принцип випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього оточення.
Cоціально відповідальна поведінка всіх суб”єктів господарювання забезпечує необхідний суспільний консенсус, надійне партнерство підприємців та інших соціальних прошарків населення, громадських організацій.
Іншим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва., а саме:
Принцип свободи підприємництва забезпечується правами підприємства у сфері здійснення його діяльності:
можливістю самостійної економічної діяльності трудових колективів,
самостійністю в організації виробництва та його ресурсного забезпечення,
незалежністю в прийняті будь –яких господарсько - управлінських рішень,
реальним правом розпоряджатися власним майном та одержаним доходом.
Локальні принципи:
спільність комерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволення потреб споживачів.
Взаємо вигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам за господарськими угодами.
Рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів господарських зв”язків,
Відповідальність перед кінцевим споживачем продукції суб”єктів господарювання ( виробників, продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів.
Прагнення до постійного інвестування у виробництво і створення нових робочих місць.
Підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства в тривалій перспективі, досягнення комерційної переваги тільки завдяки інноваційним перетворенням в усіх сферах діяльності.
Підпорядкування короткочасних цілей інтересам підтримування
міцного економічного стану підприємства в тривалій перспективі.
З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки суб”єктів господарювання на будь-якому ринку. Правила етичної поведінки партнерів в бізнесі: вірність слову, послужливість у стосунках, ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі.
Те м а 2
Основні засоби підприємства
План
Поняття основних засобів, їх склад та структура
Класифікація основних фондів
Види оцінки основних фондів
Показники використання основних фондів
Знос та амортизація
При вивчені даної теми нам необхідно усвідомити економічну сутність основних фондів і їх роль у суспільному виробництві, розібратися в груповані основних фондів за різними економічними ознаками, виділити активну частину основних фондів, що визначає технічний рівень і виробничі можливості підприємства.
Почнемо з поняття Капітал.
Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва ( діяльності ). Власник капіталу, купуючи на ринку товари- робочу силу й засоби виробництва - поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції ( наданих послуг ) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.
Авансований капітал / від француз. слова avancer виплачувати наперед/
- яка вкладається власником у певне підприємство ( підприємницьку діяльність) з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом.
У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання і характеру кругообороту розділяється на основний і оборотний .
Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці / будівель, споруд, машин, устаткування/ та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами. Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів, продукції, послуг.
Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці ( сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.
За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий ( залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.
Виготовлення продукції ( виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва.
Засоби виробництва за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні .
Засоби виробництва
Виробничі фонди
Засоби праці |
|
Предмети праці |
Основні фонди |
|
Оборотні фонди |
Склад і взаємозв”язок засобів виробництва
та виробничих фондів.
Засоби праці (машини, обладнання, будівлі, транспортні засоби) сумісно з предметами праці (сировина, матеріали, паливо)складають засоби виробництва. Передані у вартісній формі засоби виробництва є виробничими фондами підприємства в залежності від функціонування в процесі виробництва, способі перенесення їх вартості на готовий продукт і характеру відтворення засобів праці і предметів праці розрізняють основні і оборотні фонди.
Основні виробничі фонди (ОВФ)- та частина виробничих фондів, яка приймає участь у процесі виробництва довгий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на виготовлений продукт поступово, по частинах, по мірі використання. Поповнюються вони за рахунок капітальних вкладів.
На ряду з виробничими існують невиробничі основні фонди-житлові будинки, дитячі і спортивні заклади і інші об’єкти культурно-побутового призначення, які знаходяться на балансі підприємств.
На відміну від ОВФ вони не приймають участі у процесі виробництва і не переносять своєї вартості на продукт. Вартість їх зникає в споживанні (вжитку).Фонд відшкодування (возмещения) не створюється. Відтворюються вони за рахунок національного доходу.
ОВФ- це МТБ суспільного виробництва. Від їх обсягу залежить виробнича потужність підприємств і в значній мірі рівень технічного озброєння праці
Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами.
По- перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі.
По –друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією.
Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.
Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй не змінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, ( на платні послуги) частинами в міру спрацювання.
Оборотні фонд - частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється ( на вартість платних послуг )
Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.
Вся сукупність наявних виробничих фондів України становить найбільшу питому вагу національного багатства держави / близько 60% /
В залежності від різних ознак основні фонди класифікуються:
За характером використання –
виробничі фонди / приймають участь у господарській діяльності
невиробничі фонди / бази відпочинку, дитячі дошкільні заклади, пасажирський транспорт/
За цільовим призначенням - всі основні фонди, яки приймають участь у господарській діяльності
Залежно від участі у виробничому процесі -
активні ( вони впливають на оборотні фонди, тобто приймають участь у господарський діяльності )
пасивні (не приймають участі у господарський діяльності)
Залежно від права власності
1.власні основні фонди
2.орендовані
Залежно від джерел фінансування-
придбані за рахунок власних коштів
безоплатно отримані в порядку спонсорської допомоги.
придбані за рахунок довгострокових кредитів
придбані за рахунок позичених коштів
Залежно від стану фактичного використання -
ті, що використовуються в діяльності підприємства
здані в оренду
тимчасово не використанні
Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення основних фондів підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація , згідно з якою всі основні фонди за ознакою подібності
Їхнього функціонального призначення та натурального складу розподіляються на певні види.
По діючій видовій класифікації ОВФ підприємства поділяються на групи:
-будівлі і споруди
-передавальні пристрої
-машини і обладнання, в тому числі обчислювальна техніка, транспортні засоби
-інструменти і улаштування (приспособления)
-виробничий і господарський інвентар.
Співвідношення окремих груп ОФ в їх загальному обсязі являє собою видову (виробничу) структуру ОФ. Суспільство зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги обладнання-активної частини ОФ, які обслуговують вирішальні ділянки виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.
Будови, споруди, інвентар, які забезпечують нормальне функціонування активних елементів ОФ, відносяться до пасивної частини ОФ.
Покращення структури ОВФ розглядається як умова росту виробництва і показники фондовіддачі, зниження собівартості, збільшення грошових накопичень підприємств.
Покращити структуру ОВФ дозволяє:
-оновлення і модернізація обладнання
-удосконалення структури обладнання за рахунок збільшення частки прогресивних видів машин, автоматизованих ліній
-краще використання будов і споруд, установка додаткового обладнання
-правильна розробка проектів будівництва і високоякісне виконання планів будівництва підприємств
-ліквідація обладнання, яке мало використовується і установка обладнання, яке забезпечує більш правильні пропорції між його окремими групами.
Структура основних фондів показує, яку питому вагу кожний вид основних фондів складає у загальному обсязі:
Будівлі |
|
Споруди |
|
Передавальні пристрої |