Материал: Лекції з економіки 1-8 теми

61

` рТема 1

Загальна характеристика підприємства

План

1Вступ до предмету економіка

2.Підприємство, як суб”єкт господарювання.

3..Визначення підприємства, мета, цілі, та функції

3.1. Правові основи функціонування підприємств:

- Закон про підприємства

- Статут підприємства

- Колективний договір

4. Класифікація та структура підприємств:

4.1. Види підприємств

4.2. Структура виробництва

4.3. Добровільні та інституціальні об”єднання підприємств

4.4. Ринкове середовище господарювання підприємств та

. організацій: поняття, функції і структура ринку, принцип поведінки суб”єктів господарювання на ринку.

1. Вступ до предмету економіка підприємства / 10 хвилин/

Економіка є терміном грецького походження, що дослівно означає ведення господарства. Будь яку роботу в процесі котрої люди виготовляють необхідні для життя продукти та предмети ( матеріальні блага), перевозять і продають їх, здійснюють після продажне сервісне обслуговування товарів тривалого користування, заведено називати виробничо-господарською й комерційною діяльністю, а підприємства( організації, фірми), на яких відбувається така діяльність, є суб”єктами господарювання ( підприємницької діяльності) органічно взаємозав”язаної економічної системи.

Отже, предмет Економіка підприємства включає вивчення теорії та практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування і використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комерційної діяльності підприємства.

У сучасній український мові слово економіка має, щонайменше три значення:

1. економіка, як сукупність виробничих відносин суспільства, його економічний базіс;

2. економіка в змісті народного господарства країни,

3. економіка як наукова дисципліна, як економічна теорія.

Коли ми говоримо, що економіка країни знаходиться в стані кризи , ми характеризуємо ситуацію в народному господарстві.

Якщо ж ми говоримо, що вивчення економіки допомагає нам зрозуміти поводження бізнесу, населення, уряду, ми маємо на увазі економічну науку.

У цьому змісті термін “ринкова економіка” означає як систему товарно - грошових відносин і ринкових механізмів їх реалізації , так і організаційну структуру такого народного господарства.

Економіка ж як наука не може бути ні ринковою, ні плановою, хоча предметом її вивчення, як у нашому випадку, можуть бути рушійні сили і механізми функціонування саме ринкової економіки.

Варто підкреслити, що в сучасно розвитих країнах не зустрічаються ані чисто командна економіка, де все від виробництва до розподілу, керується державою, ані чисто ринкова, де держава взагалі не втручається в процеси виробництва і розподілу. Сучасна ринкова економіка це змішана економіка, у якій виробництво розвивається під впливом власних ринкових сил, а держава регулює цей процес, встановлюючи правову структуру бізнесу, контролюючи її дотримання, здійснюючи різні соціальні і політичні програми.

Таким чином, сучасна ринкова ( змішана ) економіка являє собою дуже складний організм, що володіє різноманітними механізмами внутрішнього ( ринкового) і зовнішнього (державного) регулювання.

Економіка як наука вивчає теоретичні основи і практичні форми функцінювання ринкових структур і механізми взаємодії суб”єктів економічної діяльності суспільства. У залежності від рівня вивчення процесів і явищ економічного життя розрізняють мікроекономіку і макроекономіку.

Мікроекономіка аналізує поводження окремих елементів і структур, таких як галузі виробництва, фірми, банки, домашні господарства, товарні і фінансові ринки й інше. Вона вивчає, як встановлюються ціни окремих товарів і обсяги їх виробництва, як впливають податки на заощадження населення і поводження професійних союзів при зниженні рівня заробітної плати і т. ін.

Окремим самостійним напрямком вивчення ринкової економіки, з погляду теорії, що відноситься до мікроекономіки, є питання організації підприємницької діяльності, де розглядаються організаційні форми і правові основи бізнесу, конкретні методи ціноутворення й оцінки ступеня монополізації ринку, питання фінансового планування, форми і способи мобілізації капіталу, система сучасного рахівництва і процедури укладення угод.

Макроекономіка розглядає економіку як єдине ціле і досліджує процеси формування сукупного попиту та пропозиції, національного доходу і валового національного продукту (ВНП), вплив бюджетної політики уряду і грошової політики центрального банку на економічний ріст, інфляцію і рівень безробіття - так у цілому відбувається регулювання з боку держави макроекономічних процесів.

Що ж таке економічна наука? От деякі з існуючих визначень.

1. Це наука про види діяльності, пов”язані з обміном і грошовими угодами між людьми.

2.. Це наука про використання людьми обмежених виробничих ресурсів ( земля, праця, машини, матеріали, технічні будинки) для виробництва різних товарів і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання.

3. Це наука про повсякденну ділову життєдіяльність людей, про добування ними засобів до існування і використання цих засобів.

4. Це наука про те як людство справляється зі своїми задачами в області виробництва і споживання.

5. Це наука про багатство.

2. Підприємство, як суб”єкт господарювання.

3.Визначення підприємства, мета, цілі та напрямки діяльності.

3.1.Правові основи функціонування підприємства:

- Закон про підприємства

- Статут підприємства,

- Колективний договір

2.; 3.- Визначення підприємства, мета цілі та напрямки діяльності.

Підприємство-це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна / первинна / ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги.

Відповідно до Закону про підприємства в Україні підприємство- це самостійно господарюючий статутний суб”єкт, який має право юридичної особи і може здійснювати виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність.

Кожне підприємство має свою історію і назву. Як юридична особа воно має закінчену звітність, самостійний баланс, розрахунковий рахунок банку і печатку з назвою. Основний документ за яким здійснюється діяльність підприємства є статут, який розроблений на підставі існуючих Законів. Підприємство як юридична особа вважається суб”єктом ринку.

Воно має певні свободи:

1. вибору діяльності,

2. вибору партнерів,

3. об”єднання з іншими підприємствами,

4. свободної конкуренції

Основні права підприємства :

1. розподіляти та використовувати прибуток,

2. розпоряджатися своїм майном і капіталом,

3. встановлювати розміри заробітної плати,

4. визначати форми і системи оплати праці,

5. встановлювати ціни,

6. визначати штат працівників,

7. обирати банківські установи

8. здійснювати зовнішньо-економічну діяльність,

9. здійснювати операції з цінними паперами.

Підприємство несе відповідальність:

1. перед бюджетом за своєчасність і правильність нарахування податків,

2. перед державою за дотримання діючого законодавства,

3. перед поставниками і партнерами за виконання угод ,

4. перед працівниками,

5. перед власниками,

6. перед банками за своєчасність повернення кредитів.

Не виконання своїх обов”язків веде до сплати штрафів, пені.

Підприємство, працюючи у суспільстві пов”язане з зовнішнім середовищем,

яке його оточує. Зміни в зовнішньому середовищі суттєво впливають на діяльність підприємства.

Д о зовнішнього середовища можна віднести:

1.різні ринки з якими підприємство вступає у взаємодію:

- ринок засобів виробництва, який забезпечує його основними фондами-обладнання, інвентар;

- ринок праці - забезпечує його трудовими ресурсами ;

-ринок послуг - забезпечує його послугами та реалізує його послуги;

2. зміни у Законодавчій базі мають вплив на діяльність підприємства,

3.зміни у виробництві та зміни платоспроможного попиту також впливають на підприємство,

4.конкуренти.

Так як кожне підприємство вступає у взаємодію з іншими підприємствами, то кожне підприємство намагається не тільки вижити в цих умовах, але закріпити своє положення на ринку. Таким чином виникає конкуренція між підприємствами.

Вона буває 2-х видів:

а/ галузева – коли конкурують підприємства однієї галузі,

б/ міжгалузева – коли конкурують підприємства різних галузей.

Особливого значення набуває конкуренція на фінансовому ринку, коли підприємства користуються позиками і інвестиціями. В умовах ринкової економіки перш ніж надати позику або інвестувати гроші в розвиток підприємства банки та інвестори вивчають кредитоздатність підприємства. А так як бажаючих взяти позику або інвестиції досить багато, то кредитори та інвестори вибирають підприємство, яке має більш високе фінансове положення. Для того , щоб залишити свої позиції на ринку підприємство повинно здійснювати конкурентну стратегію. До складу її включається:

1. дослідження кількості потенційних конкурентів,

2. дослідження перспектив змін у кількості потенціальних конкурентів,

3. обґрунтувати поведінку на ринку.

Існує 4 типи конкурентів:

1. лідер ринку (40%)

2. претенденти на лідерство ( 30%)

3. послідовники, відомі (20%)

4. аутсайдери ( малі та середні підприємства) (10%)

В умовах ринкової економіки діяльність підприємства має певні свободи і підприємство намагається якомога дорожче продати товар, послуги, а покупець - дешевше купити. Тому держава прямо не втручається в діяльність підприємства, формування цінової політики, розподілу прибутку, але регулює діяльність через систему законів.

При цьому інтереси держави полягають в слідуючому :

1. соціальний захист членів суспільства,

2. захист навколишнього середовища,

3.захист споживачів

Державне регулювання може бути

1. пряме – при цьому держава регулює порядок створення підприємств, дотримання трудового Законодавства, здійснення контролю за цінами, контроль охорони праці.

2. непряме - здійснює введенням Закону про оподаткування, регулювання мінімальної заробітної плати, встановлення розмірів податків і стимулювання розвитку малих підприємств.

Стратегія підприємства

1. система стратегічних цілей підприємства

В умовах ринкової економіки підприємство вважається самостійним господарюючим суб”єктом і відповідно до Закону про підприємства головна його мета - одержання максимального прибутку.

В залежності від періоду життя підприємства воно може обирати різні цілі діяльності. Для того, щоб забезпечити реалізацію цих цілей підприємство повинно обрати напрямки діяльності, які виражаються у його стратегії.

Стратегія - це генеральна програма, підстава для досягнення обраної мети. Таким чином для того, щоб реалізувати намічену стратегію підприємство повинно:

1. визначити ціль

2. обрати шляхи її реалізації

3. визначити методи реалізації

Якщо у підприємства одна ціль, то заходи для її реалізації називаються одно цільові, якщо декілька цілей - багатоцільові, але ціль, яку обирає підприємство повинно відповідати вимогам:

а/ конкретними та вимірювальними, тобто вона повинна бути чітко визначена і мати кількісну величину

б/ реальними - може бути досягнута

в/ орієнтованою у часі, для її досягнення визначаються конкретні строки / через 1 рік, 5 років і т.д./

г/ досяжними – тобто підприємство повинно досягти цю мету

д/ взаємно – підтримуюча - тобто заходи для її досягнення не повинні перешкоджати одне одному.

Ціль діяльності може бути різною, але одержання максимального прибутку завжди остається головною метою підприємства. На протязі свого життя підприємство проходить до 10 стадій життєвого циклу. На кожній з них визначається головна мета, проміжні цілі:

На стадії зрілість підприємство досягає найвищого розквіту , бо до цього часу підприємство реалізовує свою головну мету і одержує найвищий прибуток, а поряд з цим реалізовує проміжні цілі - виходить на ринок, закріплює своє положення на ньому , захоплює частину ринку і зміцнює свої позиції на ньому.

Конкурентноспроможність

Для того , щоб якомога довше зберігати стійке положення на ринку підприємство повинно конкурувати з іншими підприємствами і бути конкурентноспроможним.

Конкурентноспроможність підприємства - це узагальнюючий показник, який характеризує ефективність використання ресурсів, можливість забезпечення ресурсами та якість задоволення попиту, які в комплексі забезпечують ефективність господарської діяльності підприємства.

Основні риси конкурентноспроможності:

1. порівняльний характер – свою конкурентноспроможність підприємство може оцінити тільки порівнюючи окремі показники свої з такими ж показниками своїх конкурентів.

2. динамічний – конкурентноспроможним підприємство може бути в якійсь певний період часу і її рівень можна оцінити порівнюючи теперішню діяльність з діяльністю його на наступний період ( перспектива)

Конкурентноспроможність залежить від багатьох факторів. До основних з них належать:

• Якість задоволення попиту

• Єфективність господарської діяльності: ефективність використання матеріальних ресурсів, ефективність використання трудових ресурсів, ефективність використання транспортних ресурсів.

• Ресурсне забезпечення підприємства: організація транспортного забезпечення, ефективність укладення угод, ефективність закупівлі товарів, місце знаходження підприємства, склад трудових ресурсів підприємства.

• Узагальнені показники ефективності: рентабельність капіталу, рентабельність обороту, фінансова стійкість підприємства.

Щоб підприємство завжди або тривалий час було конкурентноспроможним треба визначити основні ресурси, які забезпечивають конкурентноспроможність:

1.Технічні ресурси – до них відносять обладнання , матеріал, інвентар.

2Технологічні – це нові технології по доставці, зберіганню, та реалізації товарів, послуг.

3.Кадрові - це висококваліфіковані керівники, працівники, спеціалісти.

4.Просторові ресурси - це територія підприємства, його наявність складських приміщень і т.д.

1. Високий рівень управління підприємством.

2. Забезпечення підприємства необхідною інформацією.

3. Товарні, транспортні послуги високої якості, широкого асортименту.

Наявність цих ресурсів, ефективність їх впровадження та використання у діяльності забезпечать високу конкурентноспроможність підприємства на досить тривалий час.