Материал: Лекції з економіки 1-8 теми

Сгі – годинна тарифна ставка робітника і-го розряду, грн./год;

Чрі – планова чисельність робітників і-го розряду, осіб;

ФРЧ пл.- плановий річний фонд робочого часу одного робітника, год.

Сума премій, що виплачується згідно з діючим на підприємстві преміальними положеннями

ОЗПі * aі

П =

100

Де n –кількість груп працівників, для яких установлюються різні розміри премій;

ОЗПі – основна заробітна плата і-ї групи робітників, грн.;

Aі - відсоток преміювання до основної заробітної плати і-ї групи працівників, %

Місячний фонд заробітної плати робітників складається з їхнього денного фонду та доплат за повні невідпрацьовані дні (чергові та додаткові відпустки, відпустки на навчання, )

Розміри оплати чергових відпусток обчислюється множенням середньої денної заробітної прлати на загальну кількість днів відпустки

Двідп. = ЗП д * Двідп. * Чр ;

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців обчислюється на основі штатного розкладу та схеми посадових окладів за посадами та професіями.

Загальний фонд заробітної плати на підприємстві визначається як сума фондів заробітної плати всіх категорій робітників.

Тема 6 Собівартість продукції.

6.1.Витрати виробництва та їх класифікація за економічними елементами.

6.2.Поняття і види собівартості продукції. Собівартість транспортної продукції.

6.3.Фактори, які впливають на собівартість перевезень різними видами транспорту.

6.1. Витрати виробництва та їх класифікація за економічними елементами.

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює різноманітні види витрат ( матеріальні, нематеріальні, грошові, трудових ресурсів), що пов»язані з простим та розширеним відтворенням основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, вкладанням коштів у ринкові фінансові інструменти, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо. Відповідні витрати підприємства, що зумовлені такими операціями, класифікуються на операційні, фінансові, інвестиційні.

Витрати, пов»язані з основним видом діяльності підприємства ( виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт) або такі, що забезпечують здійснення цієї діяльності, називаються операційними.

Витрати, пов»язані з інвестиційною діяльністю, мають місце під час довгострокового вкладення підприємством капіталу з метою отримання прибутку ( капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання довгострокових цінних паперів тощо.

Витрати, пов»язані з фінансовою діяльністю підприємства, включають сплату відсотків іншим юридичним та фізичним особам за отримані від них фінансові кошти у вигляді кредитів та позик, посередникам під час розміщення на первинному ринку цінних паперів акцій, облігацій. Витрати внаслідок власної емісії тощо.

Витрати підприємства

Рис. За видами діяльності

Операційні витрати підприємства, відповідно до їх економічного змісту, групуються за такими загальноприйнятими економічними елементами:

• Матеріальні витрати;

• Витрати на оплату праці;

• Відрахування на соціальні потреби;

• Амортизаційні відрахування,

• Інші витрати.

В елементі «Матеріальні витрати» відображається вартість витрачених у виробництві сировини і матеріалів, що були придбані на стороні, вартість палива та енергії всіх видів, що були витрачені як на технологічні цілі, так і на обслуговування виробництва ( опалення, освітлювання тощо). Із суми витрат матеріальних ресурсів виключається вартість повернених з виробництва відходів ( залишків сировини, матеріалів які втратили повністю або частково свої споживчі якості).

До елементу «Витрат на оплату праці» належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі та компенсаційні виплати, а також витрати на оплату праці позаштатних робітників, зайнятих в основній діяльності.

В елементі «Відрахування на соціальні потреби» відображаються обов»язкові відрахування на соціальне страхування ( до Пенсійного фонду, Фонду страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві).

До елементу «Амортизація основних фондів» відносять суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів підприємства, що визначається за їх балансовою вартістю та встановленими нормами амортизації.

Усі інші витрати, що не увійшли до наведених вище елементів витрат, відображаються в елементі «Інші витрати». Це витрати на страхування майна, винагорода за винахідництво, оплата робіт із сертифікацією продукції, оплата послуг зв»язку, митні збори та платежі, комунальний податок, податок з власників транспортних засобів, плата за використання природних ресурсів тощо

6.2.Поняття і види собівартості продукції. Собівартість транспортної продукції.

Найбільшу частку серед усіх витрат підприємства мають операційні витрати, тобто витрати, пов»язані з основною діяльністю підприємства та операціями, що її забезпечують. Ці витрати формують собівартість продукції, яку воно виготовляє. Таким чином, собівартість продукції – це вираження у грошовій формі поточних витрат підприємства на підготовку виробництва, виготовлення і збут продукції. Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства ці витрати мають відшкодовуватись за рахунок доходу від продажу виготовленої продукції.( наданих послуг, виконаних робіт).

Показник собівартості продукції є дуже важливим і використовується для обґрунтування багатьох економічних рішень, зокрема:

1. під час встановлення ціни на продукцію. У цьому разі собівартість є нижчою межою встановлення ціни.

2. під час економічного аналізу господарської діяльності показник собівартості використовується для контролю за використанням матеріальних, грошових і трудових ресурсів.

3. при схваленні рішень щодо вдосконалення виробництва собівартість продукції використовується як показник доцільності впровадження організаційно-технічних міроприємств.

Залежно від послідовності формування витрат на виробництво та збут продукції розрізняють цехову, виробничу та повну собівартості продукції.

Цехова собівартість продукції включає всі прямі поточні витрати, пов»язані з виробництвом продукції у межах цеху підприємства ( сировина, заробітна плата основних робітників, амортизація обладнання цеху.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції.Орієнтована номенклатура калькуляційний статейййй витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме так:

_ сировина та матеріали

• енергія технологічна

• основна заробітна плата виробника

• Додаткова заробітна плата виробників

• Відрахування на соціальні потреби виробників

• Утримання та експлуатація машин і устаткування

• Загально виробничі витрати

• Загальногосподарські витрати

• Підготовка та освоєння виробництва

• Поза виробничі витрати ( витрати на маркетинг ).

Сума перших семи статей становить цехову, дев»яти-виробничу, всіх статей-повну собівартість.

Існує три способи планування собівартості продукції підприємства.

Перший спосіб базується на використанні кошторису виробництва, що складається на основі елементів витрат. Кошторис витрат виробництва- це витрати підприємства, пов»язані з його основною діяльністю за певний період, незалежно від того, включаються вони до собівартості в цьому періоді чи ні. Тому , з метою встановлення собівартості продукції кошторис коригується.

Другий спосіб обчислення собівартості продукції ( Сп) підприємства передбачає визначення суми попередньо обчислених собі вартостей окремих виробів:

! Сn = Сі * Qі

Де Сі –собівартість виробу і-го виду продукції, грн.;

Qі- кількість виготовленої продукції і-го виду в натуральних вимірниках.

Третій спосіб обчислення собівартості продукції підприємства базується на застосування пофакторного методу.

Він дає змогу визначити собівартість продукції з урахуванням впливу на неї різноманітних факторів, які діють безпосередньо на рівні підприємства. Згідно з цим методом собівартість продукції визначається так:

Пл..база +

Сn = Сn - Сj ,

Де Сn – собівартість планового обсягу випуску продукції за рівнем витрат базового ( минулого) періоду ( розрахункова собівартість), грн.;

Сj- зміна собівартості уплаговому періоді під впливом j –го фактора, грн.;

j-фактор, що впливає на формування собівартості продукції підприємства.

До основних факторів належать організаційно-технічні, зміна структури та обсягів виробництва.

На собівартість перевезень на усіх видах транспорту здійснюють вплив багато факторів, основні з яких, є :структура й обсяг перевезень , ступінь їх рівномірності, дальність перевезень, транспортні засоби, що застосовуються і їх вартість, умови перевезення ,швидкість,опір руху поїзда та пов’язані з цим витрати палива або електроенергії ,а також строки служби транспортних засобів і витрати на ремонт, ступінь використання транспортних засобів, рівень зарплатні й продуктивність праці робітників, зайнятих на перевезеннях, ціна на паливо, електроенергію, і матеріали.

Для залізничного і автомобільного транспорту істотне значення має профіль і план лінії, тип верхньої будови шляху, для річкового транспорту-швидкість течії ріки й ступінь її звивості, а для всіх видів транспорту чи здійснюється перевезення у вантажному чи порожньому напрямках і в якому районі країни (у гірському, приполярному, обжитому чи ні,…) і інші.

Собівартість перевезень по видах транспорту залежить від ступеня повноти обліку витрат на перевезення. На різних видах транспорту вона не однакова. Так на залізничному транспорті у витрати на початково-кінцеві операції не включаються витрати на вантажно-розвантажувальні роботи хоча ясно, що вони неминучі для кожного перевезення. під'їзних

На автомобільному й річковому транспорті у собівартість перевезень не знаходять відображення не тільки витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, але і на утримання шляху так як ці витрати виконуються за рахунок державного або місцевого бюджетів.

На повітряному й трубопровідному транспорті при визначенні собівартості враховується майже всі витрати, пов’язані з перевезеннями, включаючи витрати на шляхові й витрати на вантажно-розвантажувальні роботи.

Цю обставину потрібно ураховувати при співставленні собівартості перевезень по видах транспорту.

Суттєвий вплив на собівартість перевезень здійснює також і ступінь точності обліку виконаного обсягу перевезень. Не усі вантажі надходять на транспорт точно по вазі у багатьох випадках вантажопід’ємності рухомого

складу, виходячи з передбачень, що вона використовується на 10-15%. Застосовуються й інші спрощені способи визначення ваги запропонованого до перевезення вантажу.

В результаті при визначенні собівартості перевезень на різних видах транспорту дійсні витрати на їх виконання (чисельник дробу) не повністю

відображається у звітах транспортних підприємств тобто занижується, а виконаний обсяг перевезень вантажів (знаменник дробу) завищується.

Як наслідок цього звітні цифри собівартості перевезень вантажів отримуються менше дійсної величини народногосподарських витрат на перевезення. Особливо значний розрив між цими показниками на автомобільному транспорті.

Собівартість перевезень на дільниці

Sткм = С пер./ GN, грн./тис.ткм. нетто

де Спер -загальні експлуатаційні витрати грн.

GN-вантажооборот тис.ткм нетто

Питомі приведені витрати по дільницях установлюються із співвідношенням сумарних витрат на перевезення вантажів і пасажирів (Зуч) до приведеного вантажообороту (PG).

С=Зуч/(ТКМн.гр.+Роб)= Зуч/PG трив/тис.грив.ткм нетто /рік

де ТКМн.гр.-вантажооборот нетто на дільниці

Роб-пасажирооборот дільниці

Роб=ПKMn*Nср млн.пас.км/рік

де ПKM-поїздо-км у пасажирському русі, тис.км.