Материал: Лекції з економіки 1-8 теми

Прямий показник Обернений показник

Методи визначення виробітку

Передбачає

Трудомісткість продукції- сума всіх витрат праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві.

Трудосткість

Продуктивність праці має величезний вплив на ефективність господарсько-фінансової діяльності. На підвищення продуктивності праці впливають наступні чинники:

Зовнішні: Внутрішні:

1.Стан науково-технічного 1. Технологічні

Прогресу.

2.Рівень освіти та кваліфік. 2. Організаційні умови виробництва

3.Зміна рівня цін і рівня 3. Рівень кооперації, спеціалізації,

Інфляції 4. Економічні

4.Рівень конкуренц 5. Прогресивність норм виробітку,

Форми оптимізації використання

Робочого часу.

Резерви підвищення продуктивності праці- це невикористані можливості економії затрат праці, які з»являються внаслідок дії тих чи інших факторів ( удосконалення техніки, технології, організації виробництва та праці тощо.)

За часом використання - поточні

• Перспективні

За сферами виникнення –

- загальнодержавні

• регіональні

• міжгалузеві

• галузеві

• внутрішньовирбничі

Внутрішньовиробничі резерви

• зниження трудомісткості продукції

• поліпшення використання робочого часу

1.Зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості:

ПП = Тм / Тп *100 – 100 ,

Де ПП величина підвищення продуктивності праці, %,

Тм,Тп - минула та нова трудомісткість на операцію або виріб,

2.Зростання продуктивності праці шляхом поліпшення використання робочого часу зменшення його втрат)

ПП = ( 100-Вп) *100 / ( 100- Вб) -100

Вб-втрати роб часу в базовому періоді, Вп- втрати р.ч. поточн періоді.

2. Зростання продуктивності праці за рахунок змін у структурі кадрів

I =In * Id,

I – індекс загальної продуктивності праці

In- Індекс продуктивності праці основних працівників

Id – індекс зміни частки основних працівників у загальній кількості робітників у поточному періоді порівняно з базовим, обчислюється за формулою

Id = dn / db

dn - частка основних працівників у поточному періоді

db - частка основних працівників у базовому періоді.

2. Нормування праці - визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу.

Норми праці

Норма часу - тривалість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт.

Нч = Тосн + Та + Тоб + Тв + Тпер + Тпз, де

Тосн- основний час

Та – допоміжний час,

Тоб – час на обслуговування робочого місця,

Тв – час на відпочинок і особисті потреби,

Тпер – час перерв з оргтехнічних причин,

Тпз – підготовчо-заключний час.

Норма виробітку – кількість продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником ( бригадою) за одиницю часу.

Нвир = Тд / Нч, де

Тд – дійсний фонд робочого часу,

Нч – установлена норма часу на одиницю продукції.

Норма обслуговування – встановлена норма кількості одиниць устаткування ( робітників місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни.

Нобсл = Тд / t обсл, де

t обсл - норма часу на обслуговування устаткування

Тд – дійсний фонд робочого часу.

Норма чисельності – необхідна для виконання визначеної роботи чисельність персоналу.

Планова чисельність персоналу

Планова чисельність Планова чисельність невиробничого

Виробничого персоналу персоналу

Методи визначення чисельності

Виробничого персоналу:

1. Методи коригування базової чисельності

Чзаг = Ч баз * Кз /100 + Ч, де

Ч заг – загальна чисельність промислово-виробничого персоналу,

Чбаз – чисельність промислово-виробничого персоналу за базовий період ;

Кз – коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахункового періоду відносно базового;

Ч – сумарні зміни чисельності за по факторним розрахунком можливої зміни продуктивності праці

2.Метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції

Чос = Тсум / Фд * Кв, де

Тсум – сумарна трудомісткість робочої програми,

Фд – дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника,

Кв – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству

3. Метод підсумовування

Чзаг + Чн + Чнн + Ч доп + Ч служ, де

Чн – чисельність працівників, які номуються,

Чнн – чисельність працівників, які не нормуються,

Чдоп – чисельність працівників ( переважно допоміжних, для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість,

Чслуж – чисельність службовців, ІТП, управлінського персоналу.

-

Чисельність працівників зайнятих на роботах, які нормуються

Чн = N / Фд * Кв * Нвир, де

N –планова кількість виробів, нат. Од.

Нвир- годинна норма виробітку одного працівника, нат. Од.

Фд – дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника,

Кв – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

Чисельність працівників, зайнятих на роботах, які не нормуються

Чнн = n *З *Ксс / Но, де

n – загальна чисельність одиниць устаткування, що обслуговуються

З – кілька змін роботи устаткування,

Ксс- коефіцієнт облікового складу, що розраховується як відношення явочної чисельності працівників до облікової їхньої чисельності,

Но- норма обслуговування на одного працівника

Планова чисельність допоміжних працівників, для яких не встановлені норми праці

Чоп = nд * С * Ксс де

nд – кількість робочих місць допоміжних працівників

ема 5

Оплата праці на підприємстві.

План

1.Поняття та види заробітної платні

2.Організація оплати на підприємстві

3.Форми та системи оплати праці

Змішані форми оплати праці на підприємстві.

4Система надбавок, доплат та премії працівникам

5Планування фонду оплати праці на підприємстві.

1. Поняття та види заробітної плати

Оплата праці ( заробітна платня)- грошове вираження вартості та ціни робочої сили, яка виступає в формі заробітку, виплаченого власником підприємства за виконану роботу.

Відповідно до Закону України « Про оплату праці « заробітна платня - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Фунції заробітної платні:

1.регулююча - як засіб розподілу та перерасподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон»юк тури.