Материал: Конспект лекцій ЗЕД (2)
Ціна DES = вартість товару + витрати на перевірку + витрати на транзитне транспортування + витрати на митне очищення товару для експорту.
DEQ - Поставлено з причалу – означає, що зобов’язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він передав товар покупцю на причалі (набережній) в порту призначення, очищений від імпортного мита. Продавець повинен нести всі витрати і ризики, включаючи мито, податки та інші збори з доставки туди товару. Цю умову не слід застосовувати, якщо продавець не може отримати імпортну ліцензію.
Ціна DEQ = вартість товару + витрати на перевірку + витрати на транспортування до місця навантаження + витрати на транзитне транспортування + витрати на вивантаження з судна в порту призначення + витрати на митне очищення.
DDU - Поставлено без оплати мита – означає, що продавець зобов’язаний надати товар покупцю в погодженому місці в країні імпортера. Продавець повинен нести витрати і ризики, пов’язані з доставкою туди товару (за виключення ввізних митних платежів), а також витрати і ризики з виконання митних формальностей.
Ціна DDU = вартість товару + витрати на перевірку + витрати на транспортування до місця навантаження + витрати на транзитне транспортування + витрати на отримання експортної ліцензії та митне очищення товару для експорту.
DDP - Поставлено з оплатою мита – зобов’язання продавця вважаються виконаними, якщо він надав товар в погодженому місці країни імпортера. Продавець несе всі ризики і витрати з доставки товару в зазначене місце, в тому числі митне очищення від імпортного мита.
Ціна DDP = Ціна DDU + митне очищення для імпорту.
Тема
Структура і зміст міжнародних контрактів купівлі-продажу
Типові контракти в міжнародній торгівлі
Умови контракту: обов'язкові та додаткові
Зміст і характеристика основних умов контракту
Типові контракти в міжнародній торгівлі
При укладанні зовнішньоторгового контракту можна скористатися типовим контрактом, що являє собою зразковий договір чи ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформульованих заздалегідь з урахуванням торгової практики чи торгових звичаїв і прийнятих договірними сторонами після того, як вони були погоджені з вимогами конкретної угоди.
Типові контракти застосовуються тільки до визначених товарів чи визначених видів торгівлі. Найчастіше вони використовуються при укладанні угод на стандартні види машин і устаткування, споживчі товари; на промислову сировину (довгострокові контракти); на масові сировинні і продовольчі товари (на біржах).
Використання типового контракту може здійснюватися двома способами:
беззаперечне приєднання однієї зі сторін до умов кінцевої форми типового контракту, яку запропонувала інша сторона;
використання типового контракту як зразка, який може бути змінений відповідно до конкретної угоди.
Типові форми контрактів розробляються в основному великими експортерами даного виду продукції, об'єднаннями промисловців і підприємців, асоціаціями, союзами, торгово-промисловими палатами тощо. Розробкою типових контрактів і їх впровадженням у міжнародну торгову практику активно займається Європейська економічна комісія ООН (нею розроблено понад 30 варіантів типових контрактів і загальних умов купівлі-продажу).
Використання типових контрактів дозволяє уніфікувати умови міжнародної торгівлі. Це заощаджує час на укладання угоди, дає можливість широко застосовувати накопичений практичний досвід торгівлі у тій чи іншій галузі.
Типові контракти періодично переглядаються і змінюються у зв'язку з постійними змінами співвідношення сил між експортерами та імпортерами, організаційно-технічних умов торгівлі (засобів перевезення, методів визначення якості, стандартів і т. ін.).
Умови контракту: обов'язкові та додаткові
Зміст контракту складають його умови, про які сторони, що укладають угоду, домовились у процесі укладання контракту та попередніх переговорів. Ці умови відображають специфіку взаємин сторін та їх особливі вимоги до предмету та порядку виконання контракту. З огляду на це, умови контрактів можна класифікувати за їх обов'язковістю для продавця та покупця і за їх універсальністю (рис. 4.6).
З точки зору обов'язковості умови контракту поділяються на обов'язкові та додаткові. Обов'язковими умови називають тому, що коли одна із сторін не виконує їх, то інша має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові (несуттєві) умови
передбачають, що у разі порушення їх однією із сторін інша не має права розірвати угоду, зате може вимагати виконання контрактних зобов'язань і застосовувати штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом. Учасники угоди вирішують самі у кожному конкретному випадку, які з умов будуть суттєвими, а які ні.
точки зору універсальності умови контракту можна поділити на універсальні й індивідуальні.
До універсальних (типових) умов належать: формулювання преамбули; здача-прийом товару; базисні умови поставки; умови платежу; упаковка та маркування; гарантії; санкції та рекламації; форс-мажорні обставини; арбітраж.
Індивідуальні умови: найменування сторін; предмет контракту; якість товару; кількість товару; ціна; строки поставки; юридичні адреси та підписи сторін.
Зміст і характеристика основних умов контракту
Назва, номер договору, дата і місце його укладення.
2. Преамбула. Контракт починається з визначення сторін, тобто з назв фірм або організацій, які виступають "Продавцем" і "Покупцем", а також назв документів, якими керуються контрагенти при укладанні договору (статут підприємства, установчий договір і т.д.).
Предмет контракту. Визначає вид договору і контрактний опис товару. Вказується точне найменування, марка, ґатунок товару. У тому випадку, якщо товар потребує більш детальної характеристики або номенклатура товару досить велика, ці дані вказуються у
додатку до договору. Для опису товару зі складними технічними характеристиками вносяться спеціальні розділи: "Технічні умови" або "Технічні специфікації"", за допомогою яких потім здійснюється перевірка фактично поставленого обладнання.
Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання постуг). Як правило, вказується у метричних одиницях, штуках, парах, комплектах. У цьому розділі контракту часто передбачається, які організації визначають кількість товару і якими документами вона засвідчується. Кількість товару може бути визначена або твердо фіксованою цифрою, або у встановлених межах. При фіксованій цифрі може робитися поправка, яка надає право продавцеві або покупцеві закупити на аналогічних умовах у той самий строк додаткову кількість товару із зазначенням періоду, протягом якого одна сторона повинна сповістити іншу про свої наміри.
Визначення якості товару передбачає встановлення якісної характеристики товару, тобто сукупності властивостей, що визначають придатність товару за його призначенням. Способи фіксації якості: за стандартом; за технічними умовами; за специфікацією; за зразком; за описом; за попереднім оглядом; за вмістом окремих речовин у товарі; за виходом готового продукту; за справедливою середньою якістю (при поставках зернових); за натуральною вагою; спосіб «тель-кель». Документом, який підтверджує якість товару, є сертифікат якості. Сертифікат якості може бути виданий безпосередньо фірмою-виробником, торгово-промисловою палатою або іншим спеціалізованим закладом.
Строк і дата поставки. У контрактах найчастіше вказуються календарні терміни поставок, обумовлюється право продавців на дострокову доставку або порядок отримання дозволу покупців на дострокову доставку. Строк поставки – це момент, коли продавець зобов’язаний передати товар у власність покупцю чи за його дорученням особі, що діє від його імені. Дата поставки – це дата передачі товару в розпорядження покупця.
Базисні умови поставки. Визначають розподіл між продавцями і покупцями обов'язків, пов'язаних зі здійсненням поставок товарів. Існують тринадцять транспортних термінів, відомих як терміни ІНКОТЕРМС. Застосування базисних умов поставок суттєво раціоналізує механізм дії контракту на основі спрощень у складанні та узгодженні його позицій і статей, наданні допомоги контрагентам у пошуку рівноправних способів розв'язання спірних питань, які б влаштовували обидві сторони. Основні терміни об’єднані в
групи:
Е – коли покупець отримує товар на складі продавця;
F – коли продавець зобов’язаний доставити вантаж у пункт, що зазначений покупцем для перевезення;
С – коли продавець зобов’язаний доставити вантаж, але не несе ризику випадкової втрати чи пошкодження товару після завантаження його на судно;
D – коли продавець несе всі витрати і ризики з доставки товару до місця призначення.
Ціна і загальна вартість контракту. У контрактах, як правило, встановлюється ціна за одиницю кількості товару і вказується загальна сума контракту. Ціни найчастіше встановлюються у грошових одиницях вільно конвертованих валют.
Якщо предметом договору є товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного виду.
Умови платежів. Контракти, як правило, містять детальний виклад порядку взаємних розрахунків: валюту платежу, термін платежу, спосіб платежу, форми розрахунків,
валютні поправки (застереження). Оплата товару може здійснюватись у валюті експортера або імпортера, а також валюті третьої країни. При цьому валюта платежу може не співпадати
валютою ціни товару, тоді вказується курс (курс на день платежу або середній курс за встановлений період), за яким валюта ціни переводиться у валюту платежу. Залежно від обраних форм платежу вказуються умови банківського переказу, умови документарного акредитиву або інкасо, а також наявність гарантії, її вид, умови і термін дії.
метою уникнення втрат від можливої зміни курсів валют контракти з тривалими термінами поставок товарів часто містять валютні поправки, тобто прив'язку курсів валют ціни і платежу до курсу стійкої валюти.
Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). Тут визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Передача товару покупцю здійснюється за рахунок продавця. Приймання – це перевірка відповідної якості,
кількості та комплектності товару його характеристиці та технічним умовам, вказаним у контракті. Попереднє приймання – це огляд товару на підприємстві продавця для встановлення відповідності його кількості та якості умовам контракту. Остаточна здача-приймання встановлює фактичне виконання поставки.
Перевізник перевіряє кількість товару та зовнішню відповідність товару чи тари традиційним уявленням про те, якими вони мають бути, а також пломби відправника. Аналогічні критерії прийому використовує і покупець. Якщо якість чи кількість товару не відповідає зафіксованим у контракті, ставиться відповідна позначка на транспортній документації або складається окремий документ.
Упаковка і маркування. Вигляд упаковки визначається особливостями товару і базисними умовами поставок. Так, за умов, які передбачають перевезення товару морським шляхом, продавець повинен забезпечити морську упаковку вантажу; за інших умов -
сухопутну.
Спеціальні вимоги до упаковки викладаються у контрактах. Вартість упаковки може входити до вартості товару або враховуватись окремо від неї.
Маркування вантажів виконується відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм і спеціальних вимог покупців. Маркування буває двох видів: товарне і спеціальне. Товарне маркування показує найменування продавця, покупця, № контракту, № місця, вагу брутто, нетто та інші реквізити. Спеціальне маркування містить такі відомості: "боїться сирості", "не кантувати" тощо.
Форс-мажорні обставини. У ході виконання контракту можуть виникнути надзвичайні обставини, що перешкоджатимуть нормальному виконанню контракту, які неможливо було передбачити при його підписанні і попередити. Такі обставини називаються форс-мажорними. До них належать землетруси, урагани, пожежі, воєнні дії, страйки та урядові заходи, що заважають виконанню зобов'язань. З метою уникнення розбіжностей у контрактах слід перелічити ті обставини, які сторони вважатимуть форс-мажорними. У разі настання форс-мажорних обставин виконання контракту може бути без будь-яких санкцій призупинено на час їхньої дії та ліквідації наслідків.