Материал: Конспект лекцій ЗЕД (2)

0. мінімізація митних платежів;

0. удосконалення системи контролю материнською компанією фінансових потоків філій;

0. надання менеджерам всіх рівнів однакових умов для встановлення і підтримки таких цін, які б забезпечували рентабельність філій і доброзичливе ставлення

споживачів.

Мотиви використання трансфертних цін:

0. Зменшення бази оподаткування податком на прибуток у країнах з високою його ставкою шляхом завищення цін на комплектуючі товари, що поставляються у філії цих країн.

0. прибутки в цей же час переводяться в країни з низьким рівнем оподаткування.

0. Зменшення митних витрат шляхом постачання товарів у країни з високим митним тарифом за мінімальною ціною.

0. Усунення валютних обмежень. Коли в країні не вистачає іноземної валюти, уряд може ввести обмеження, що лімітують суми репатрійованого прибутку. В такому випадку головний офіс може дати вказівку дочірній компанії в країні А купувати комплектуючі в країні Б за ціною, значно вищою від собівартості, що дозволить перевести прибуток з країни

0. в країну Б.

0. Методи встановлення зовнішньоекономічних цін.

При розрахунку експортної ціни підприємство має пройти низку етапів:

0. Визначення та аналіз цільового ринку (сегмента світового ринку).

0. Аналіз елементів маркетингового комплексу (товар, просування, канали розподілу).

1. Вибір цінової політики.

0. Визначення цілей ціноутворення.

0. Формулювання цінової стратегії.

0. Вибір методу розрахунку ціни.

0. Розрахунок експортної ціни.

0. Реалізація цінової стратегії.

Залежно від того, який фактор переважає (рівень витрат на одиницю продукції, наявність унікальних характеристик, середній рівень ринкових цін на аналогічні товари) виділяють 2 основні методи ціноутворення:

0. витратний (на основі калькуляції витрат);

0. ринковий (на основі врахування дії ринкових факторів).

Витратний метод розрахунку ціни передбачає визначення її рівня на основі суми витрат (виробничих, накладних, на обслуговування) та бажаного прибутку (максимального, розрахованого, мінімального). Попит за такого підходу не вивчається. Використовується компаніями з фінансовими цілями ціноутворення.

Метод беззбитковості – перехідний від витратного до ринкового методу. З одного боку, базується на обліку витрат, з іншого – враховує залежність попиту від рівня ціни. Дає змогу одержати бажаний прибуток, продаючи товар за визначеною ціною і обсягом товару, що відпускається. Тобто визначається, якою має бути ціна, щоб при заданому обсязі виробництва отримати цільовий прибуток.

Встановлення ціни на основі попиту – визначення цін після детального вивчення потреб і можливостей споживачів та тестування рівня цін, прийнятного для цільового сегмента. Використовується на тих ринках, де ключовим чинником у прийнятті рішення споживачами є ціна.

Встановлення ціни на основі пропозиції (рівня конкуренції) – ґрунтується на вивченні цін та цінових стратегій конкурентів та розрахунку власної ціни з огляду на лояльність споживачів та конкретні переваги товару, його імідж, сервіс, що пропонується. Доцільно використовувати підприємствам, які конкурують з продавцями аналогічної продукції.

При визначенні ціни товару у контракті купівлі-продажу називаються: одиниця виміру ціни, базис ціни, валюта ціни, засіб фіксації ціни, рівень ціни.

Одиниця виміру ціни. Ціна в контракті може бути встановлена:

0. за певну кількісну одиницю товару, зазначену у вживаних в торгівлі одиницях виміру (маси, довжини, площі і т.п.), або в числових одиницях (сотня, дюжина);

1. за одиницю маси, виходячи з базисного вмісту основної речовини в товарі (для руди, концентратів);

0. за одиницю маси залежно від коливань натуральної маси, вмісту побічних

домішок і вологи.

Якщо в основу ціни покладена одиниця маси, необхідно визначити характер маси (брутто, нетто) або обумовити, чи включає ціна вартість тари й упаковки.

Базис ціни – встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші витрати на доставку товару в його ціну. Базис ціни визначається використанням відповідного терміна ІНКОТЕРМС із зазначенням назви пункту здавання товару. («Ціна становить 100 дол.США франко-вагон межа прикордонна станція м. Чоп країни продавця»).

Валюта ціни. Ціна в контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, країни-імпортера, або валюті третьої країни. Експортер, як правило, прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки ,у валюті, яка знецінюється.

«Валютний демпінг» - різниця в русі валютних курсів валют контракту відносно долара США при довгострокових договорах поставок.

Спосіб фіксації ціни. Ціна може бути зафіксована в момент укладення контракту або визначатися протягом терміну його дії чи до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації розрізняють такі види цін:

0. тверда ціна – узгоджується і встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом строку його дії. Звичайно робиться застереження «ціна тверда, зміні не підлягає».

0. рухома ціна – це зафіксована ціна при укладанні контракту, що може бути переглянута у подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться. В контракт вноситься застереження, що яке передбачає, що коли до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно має змінитися і ціна, зафіксована в контракті («застереження про підвищення або зниження ціни»).

0. ціни з наступною фіксацією – встановлюються у визначені договорами терміни на підставі узгоджених джерел. Наприклад, контрактом може бути передбачено, що ціна на продані за ним товари буде встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, в день поставки товару покупцеві, перед поставкою кожної передбаченої контрактом партії товару або при довгострокових поставках перед початком кожного календарного року. Джерелами цін можуть бути біржові котирування, або ціни реально укладених на світовому ринку угод за достовірними конкурентними матеріалами.

1. ковзаюча ціна (змінна) – застосовується у контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво змінитися. Найчастіше такі ціни встановлюються на машини й устаткування з термінами поставок, що перевищують один рік, а також при виконанні великих за обсягом і тривалих в часі підрядних робіт. Ковзаюча ціна складається з двох частин : базової, що встановлюється на дату пропозиції або підписання контракту, і змінної, яка визначається на період виготовлення або поставки товару. Базова ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів чи інших джерел та узгоджується з покупцем під час підписання контракту.

Тема валютні та фінансові умови зовнішньоекономічних контрактів

0. Валютні умови контракту.

0. Валютні ризики, умови їх виникнення. Можливості запобігання та страхування валютних ризиків.

0. Хеджування, валютні опціони, ф'ючерсні операції.

0. Валютні умови контракту

Валютно-фінансові умови є одними з головних елементів торгової угоди. Вони визначають, яку валюту, в який час, у якій сумі, у якій формі отримає експортер за проданий товар чи надані послуги, а імпортер оплатить за ввезений з-за кордону товар чи отримані послуги. Ці умови включають такі елементи: валюту ціни, валюту платежу, умови платежу, форми розрахунків, засоби платежу, застереження.

Вибір валютно-фінансових умов угод залежить від характеру економічних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів, а також від традицій і звичаїв міжнародної торгівлі даним товаром.

Валютні умови

Валюта ціни. Ціна у контракті може бути виражена у валюті країни експортера, імпортера чи у валюті третьої країни (якщо валюти обох контрагентів не користуються достатнім комерційним попитом). На вибір валюти ціни значною мірою впливають торгові звичаї, що існують в торгівлі цими товарами. Наприклад, у контрактах на каучук, кольорові метали прийнято вказувати ціни у фунтах стерлінгів, у контрактах на нафтопродукти, хутро -

0. американських доларах.

0. огляду на це, слід мати на увазі, що, по-перше, експортер звичайно прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки, зацікавлений у тому, щоб встановити ціну у валюті, яка знецінюється. По-друге, не можна забувати про таке явище у міжнародній торгівлі, як "валютний демпінг" (або "валютний прибуток"), виникнення якого зумовлене різницею у русі валютних курсів валют контракту по відношенню до найбільш стійкої валюти (наприклад, євро) при довгострокових договорах поставок. Валютний демпінг – це експорт товарів за зниженими цінами (відносно світових), що здійснюється через застосування знижених валютних курсів.

Валюта платежу (валюта, в якій здійснюється оплата товару) може відрізнятися від валюти ціни, особливо коли контрактні ціни встановлюються на біржах, аукціонах. В такому випадку валюта ціни є формою страхування ризику зміни курсу валюти платежу. При нестабільності валют ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж, як правило, - у валюті країни-імпортера.

Перерахунок валют. У випадку, коли валюта ціни і валюта платежу не співпадають, зазначається перерахунок валюти ціни у валюту платежу. При цьому у контракті необхідно обумовити:

0. дату перерахунку (на день підписання контракту, на день платежу та інші варіанти);

0. курс перерахунку. Застосування для перерахунку валют курсу продавця є вигідним для експортера, оскільки він за одиницю іноземної валюти отримає більше національної валюти країни покупця, і, відповідно, такий курс менш вигідний для імпортера. Інколи для перерахунку застосовують середній курс;

0. вид платіжного документа (електронний переказ, поштовий переказ, курс тратт);

0. місце платежу (найчастіше приймається національний ринок валюти

платежу).

Технічні поправки. До найпоширеніших поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:

0. Поправка на техніко-економічні відмінності. Основною умовою коректного підбору виробів-аналогів і конкурентних матеріалів для розрахунку зовнішньоторгових цін є мінімальний обсяг розбіжностей у техніко-економічних показниках порівнюваної продукції в умовах її виробництва та реалізації. Окрім того, необхідно мати на увазі, що розрахунок кожної поправки потрібно проводити за умови, що всі інші техніко-економічні параметри й умови реалізації залишаються незмінними. У практиці розрахунків цін на машини й обладнання найчастіше робляться поправки на потужність і продуктивність виробів, витрати палива й електроенергії, необхідні для роботи обладнання.

0. Поправка на комплектацію. Для багатьох видів машин і обладнання комплектація може бути достатньо складною і змінюватися у досить широких межах. Складність розрахунку поправки на комплектацію залежить від того, чи відомі ціни всіх вузлів,

елементів комплектації (так звані попозиційні ціни). Якщо конкурентний матеріал містить такі ціни, то поправка робиться шляхом віднімання (або додавання) від (до) конкурентної ціни певної попозиційної ціни. Звичайно поправка на комплектацію збільшує суму контракту на 8-10%.

0. Поправка на тропічне виконання. Машини й обладнання, призначені для роботи в умовах високої температури та вологи, повинні відповідати особливим вимогам і забезпечувати надійність техніко-економічних показників та інші необхідні споживчі властивості. Поправка становить 10-15% вартості продукції у звичайному виконанні.

Комерційні поправки. З найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна назвати такі:

0. Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки

DАF або CIF країни покупця (повторити!). Експортні ціни приводяться до умов поставки DAF або FOB країни продавця. Дані про вартість фрахту та страхування беруться зі спеціальних даних транспортно-експедиторських організацій. Практика зовнішньої торгівлі показує, що за нормальної кон'юнктури ринку транспортних засобів розрахункова вартість фрахту та страхування не перевищує 12-15%. Під час розрахунків залежності між умовами FOB і СІF застосовується така формула:

де і - ціни на продукцію з урахуванням транспортування за умовами і

;

0. - вартість фрахту (перевезення від порту відправлення до порту призначення); А - ставка страхування вантажу під час перевезення водним шляхом.

0. Поправка на вторговування. У практиці зовнішньої торгівлі поправки на вторговування можуть становити 20-25% (ціна пропозиції завжди вища, ніж кінцева ціна).

Обґрунтованість оцінки величини цієї поправки залежить від якості конкурентного матеріалу та вміння з ним працювати, від знання конкретного постачальника та ринку і т. д.

0. Приведення імпортної ціни до строку поставки. Через розрив у часі між даними конкурентних матеріалів і поставкою змінюється реальна ціна контракту. Тому при розрахунку імпортної ціни визначають ціни пропозиції на час поставки товару,