Материал: Конспект лекцій ЗЕД (2)

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З

ДИСЦИПЛІНИ

«ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ПІДПРИЄМСТВА»

Тема

ОРГАНІЗАЦІЯ І ТЕХНІКА ПІДГОТОВКИ, УКЛАДАННЯ ТА ВИКОНАННЯ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ КОНТРАКТІВ

0. Сутність договірних відносин між підприємствами на зовнішньому ринку та особливості ЗЕ контракту.

0. Регулювання укладання міжнародних договорів купівлі-продажу.

0. Види контрактів та їх класифікація.

0. Етапи здійснення експортно-імпортної угоди. Форми, умови, порядок укладання контрактів.

0. Сутність договірних відносин між підприємствами на зовнішньому ринку та

особливості ЗЕ контракту

Зовнішньоекономічний контракт - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів ЗЕД та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і зобов'язань у зовнішньоекономічній діяльності. Така угода являє собою домовленість про комерційний обмін цінностями між різнонаціональними контрагентами, причому суттєвим принципом її здійснення є те, що в її результаті кожен з учасників збільшує особисту цінність об'єкта, що обмінюється (з урахуванням міжнародно-трансакційних витрат).

При укладанні зовнішньоторгової угоди сторони повинні обумовити, право якої держави буде використовуватись для регулювання форми угоди і прав та обов'язків сторін. У законодавстві більшості країн світу й у багатьох міжнародних конвенціях закріплено принцип автономії волі сторін, що означає їх свободу підпорядкувати договір вибраному ними правопорядку. У вітчизняному законодавстві означений принцип використаний у ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так, за українським законодавством права та обов'язки сторін зовнішньоторгового контракту визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні контракту чи в результаті подальшого узгодження. За відсутності такої згоди щодо контракту застосовується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи основне місце діяльності сторони, котра виступає:

0. продавцем - у договорі купівлі-продажу;

0. наймодавцем - у договорі майнового найму;

0. охоронцем - у договорі зберігання;

0. комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації);

0. довірителем - у договорі доручення;

0. перевізником - у договорі перевезення;

0. експедитором - у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

0. ліцензіаром - у ліцензійному договорі;

0. страхувальником - у договорі страхування;

0. кредитором - у договорі кредитування;

0. дарителем - у договорі дарування;

0. заставником - у договорі застави.

Важливими є правила імперативного характеру, коли сторони не мають права вибору, тобто передбачено певні обмеження автономії їхньої волі. Це стосується, по-перше, контрактів про створення спільних підприємств, до яких застосовується право країни, на території якої СП створюється й офіційно реєструється. По-друге, застосовним правом у випадках укладання договорів на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі с право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

На основі наведеного вище визначення можна сформулювати основні функції контракту в умовах договірних відносин. Зокрема, зовнішньоекономічний контракт:

1) юридично закріплює відносини між сторонами, надаючи їм характеру зобов'язань, виконання яких захищене законом;

0. визначає порядок, послідовність і способи дій партнерів;

0. передбачає заходи щодо забезпечення виконання зобов'язань сторонами.

Незважаючи на наявність розбіжностей з певних спірних питань щодо існування тієї чи іншої функції, більшість авторів виділяють такі функції договору:

0. ініціативна: договір с актом прояву ініціативи та узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини;

0. програмно-координаційна: договір як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів;

0. інформаційна: договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе Інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках - юрисдикційним органам, третім особам;

0. гарантійна: лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо;

0. правозахисна: договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу.

0. Регулювання укладання міжнародних договорів купівлі-продажу

До основних джерел правового регулювання зовнішньоекономічних контрактів належать: міжнародні договори; національне законодавство; звичаї (рис. 4.3).

0. практиці міжнародної торгівлі використовуються такі джерела правового регулювання міжнародної купівлі-продажу: Конвенція ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" (1980 р.); Конвенція ООН "Про давність позову в міжнародній купівлі-продажу товарів" (1974 р.); Конвенція "Про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів" (1985 р.) та ін.

Практично в усіх країнах прийняті законодавчі акти, що містять норми, які регулюють відносини міжнародної купівлі-продажу. В одних країнах - це торгові кодекси (Франція, Німеччина, США, Швейцарія і т. д.), в інших - спеціальні законодавчі акти про міжнародну купівлю-продаж (Велика Британія та ін.). В Україні порядок виконання ЗЕ контрактів регулюється Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ЗУ «про операції з давальницькою сировиною в ЗЕ відносинах», Указ Президента України «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» та ін.

Суттєво впливають на зміст зобов'язань сторін за контрактом купівлі-продажу прийняті

0. міжнародній практиці звичаї. Торговий звичай, торгова або ділова звичка (узанс) - це одноманітність, яка склалась у міжнародній торгівлі, загальновизнане правило, яке містить у собі ясне та визначене положення з питання, якого воно стосується, та яке не є нормою права і класифікується як умова договору, що мається на увазі ("ми завжди так робимо").

Звичай має відповідати таким вимогам: мати характер загального правила (використовуватись у всіх або у переважній більшості випадків, до яких він застосовується); бути достатньо відомим у відповідній галузі торгівлі, визначеним за своїм змістом та зрозумілим.

Найбільш широко в практиці міжнародної торгівлі використовується Віденська конвенція ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів", прийнята у Відні в 1980 р. Вона являє собою документ, що має практичне значення при підписанні і виконанні зовнішньоторгових контрактів. Віденська конвенція була розроблена комісією ООН з права

міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) з метою визначення єдиних норм, що регулювали б міжнародні торгові договори. Учасниками Віденської конвенції є понад 30 країн. На території України Конвенція набула чинності з 1 лютого 1991 р.

Загалом Віденська конвенція стосується таких питань: що потрібно для того, щоб угода вважалася укладеною; коли вважається, що сторона договору виконала усі свої зобов'язання, що виникли в результаті укладання договору; наслідки невиконання договору; неможливість виконання.

Згідно з Віденською конвенцією, договір міжнародної купівлі-продажу товарів має такі основні ознаки:

0. розташування комерційних підприємств (організацій) сторін на території різних держав. Так, договір купівлі-продажу, укладений між фірмами різної державної належності,

які розташовані на території однієї держави, згідно з Конвенцією не може бути визнаний міжнародним. Водночас договір купівлі-продажу, укладений фірмами однієї державної належності, комерційні підприємства яких географічно розташовані в різних державах, буде визнаний міжнародним; 2) при виконанні договору товар (продукція) переміщується через державні кордони.

Факультативними ознаками договору міжнародної купівлі-продажу товарів виступають:

0. різна державна належність партнерів (сторін договору);

0. використання іноземної валюти як платежу за товар.

0. Види контрактів та їх класифікація

Залежно від характеру операції, яку збираються здійснити контрагенти, розрізняють: контракт купівлі-продажу; підрядний контракт; контракт оренди; контракт при зустрічній торгівлі; ліцензійний контракт тощо.

0. контракті купівлі-продажу обов'язковою умовою є перехід права власності на товар від продавця до покупця. В цьому полягає основна відмінність договору купівлі-

продажу від усіх інших видів договорів - орендного, ліцензійного та інших, де немає умови про перехід права власності на товар, а предметом договору виступає або право користування товаром, або надання послуг. Передачею товару визнається надання товару тому, хто його купує, а також здача товару транспортній організації або пошті для відправки покупцеві, якщо за контрактом або укладеним договором перевезення оплата за доставку товару не входить до обов'язків покупця. Отже, якщо доставку забезпечує покупець, то транспортна організація або пошта вважається представником покупця, і передача товару їм буде вважатись передачею товару самому покупцю.

0. свою чергу, контракти купівлі-продажу залежно від термінів поставки і форм оплати поділяються на:

0. разові і з періодичною поставкою;

0. з оплатою в грошовій і товарній формах (цілком чи частково).

Контракт купівлі-продажу з разовою поставкою - це разова угода, по якій передбачається поставка однією стороною іншій стороні погодженої між ними кількості товару до визначеної дати, встановленої у контракті. Контракти з разовою поставкою бувають двох типів:

0. з короткими термінами поставки;

0. з тривалим терміном поставки (3-5 років і більше).

Контракт купівлі-продажу з періодичною поставкою - це угода, що припускає регулярну, періодичну поставку погоджених у ній кількостей товару протягом встановленого терміну. Ці контракти бувають короткостроковими (звичайно річними) і довгостроковими (у середньому термін поставки становить 5-10, іноді 15-20 років). Довгострокові контракти

укладаються на поставку промислової сировини і напівфабрикатів (вугілля, нафта, нафтопродукти, природний газ, руди, целюлоза тощо).

Контракт купівлі-продажу з оплатою в грошовій формі припускає розрахунки у погодженій сторонами валюті, визначеними способами платежу і формами розрахунку.

Контракт купівлі-продажу з оплатою в товарній формі означає, що продаж одного чи декількох товарів одночасно пов'язується з купівлею іншого товару, і розрахунки в іноземній валюті не здійснюються.

За типом оформлення контракти поділяються на такі групи:

0. контракти на термін — передбачають поставку товару до чітко визначеного терміну,

0. в разі порушення строку покупець має право розірвати угоду;

0. спеціальні контракти - на проектування, монтажні роботи, технічне обслуговування,