Материал: Физиологическое акушерство укр

Окситоцин виробляється значно швидше ніж ПРЛ і стимулює виведення молока з альвеол під час годування. Важливою особливістю ОТ є те, що він сприяє активному скороченню матки після пологів що, в свою чергу, попереджує розвиток післяпологових ускладнень (кровотечі, субінволюція матки, ендометрит).

Існує кілька симптомів активного окситоцинового рефлексу, які може добре відчувати мати, що годує грудьми:

• відчуття поколювання або розпирання у молочних залозах перед початком або під час годування дитини;

• виділення молока із залоз, коли мати думає про дитину або чує її плач;

• виділення молока із однієї молочної залози, в той час як дитина смокче другу;

• виділення молока тонким струмочком із молочної залози, якщо дитина відривається від груді під час годування;

• повільне глибоке смоктання і ковтання дитиною молока;

• відчуття болю у матері від скорочення матки під час годування протягом 1 тижня після пологів.

Принциповою особливістю рефлексу виведення молока (окситоцинового) є участь вищих відділів центральної нервової системи і кори головного мозку (мал. 26).

Саме тому витікає можливість формування умовних рефлексів, а також добре відома у широкій медичній практиці психогенна залежність і ранимість цього рефлексу. Психологічний стрес, хвилювання, страх, біль, неуважне, грубе відношення медичного персоналу до матері, яка годує, можуть призводити до повного (але тимчасового) гальмування рефлексу молоковиведення (пов'язано з дією адреналіну) і, навпаки, радість, спокій матері, спілкування з дитиною можуть бути сигналом для його реалізації і закріплення. Така особливість рефлексу виведення молока може пояснити, чому успішне грудне вигодовування називають ще «ефектом довіри». Якщо мати глибоко вірить, що може забезпечити грудним молоком свою дитину, то вона, навіть стикаючись з різними проблемами або стресовими ситуаціями, успішно їх долає, що доводить досвід більшості матерів світу.

І окситоцин, і пролактин впливають на настрій та фізичний стан матері, а останній гормон вважається вирішальним при формуванні поведінки матері в різних ситуаціях.

Мал. 26. Кора – рефлекс окситоцину

До кінця 1-го тижня після пологів відбувається остаточне закріплення рефлексу виведення молока. Приблизно в цей же час молочна залоза набуває спроможність накопичувати велику кількість молока при менш значному підвищенні тиску в ній. В подальшому тиск лишається постійним, незважаючи на продовження збільшення секреції молока. Таким чином, після пологів починають діяти механізми, які попереджують зростання тиску в молочній залозі. Кількість грудного молока поступово збільшується, досяга-очи максимального об'єму до 8—9 тижня (приблизно 1000—1500 мл).

Треба також зазначити, що під час годування не відбувається значних змін кількості молока в проти-лежній груді за рахунок рефлекторного зниження тонусу її скорочувальних елементів у відповідь на підвищення тиску у в місткій системі залози. Цей рефлекс має важливе пристосувальне значення, зокре-ма вигодовування однією молочною залозою цілком можливе (наприклад, при наявності деяких патологічних станів другої молочної залози).

Поряд з центральними нейрогормональними впливами і власне трофічними процесами молочної залози, здійснення функції лактації залежить від її кровопостачання. Відомо, що в нормі обсяг кровотоку молочної залози під час лактації в сотні разів більше обсягу виробленого молока, тому процес лактації вельми чутливий до судиннозвужуючих та судиннорозширюючих впливів.

Механізм годування грудьми.

На малюнку показано, як дитина бере у ротик груди (мал. 27). Потрібно звернути увагу на наступні моменти:

вона захвачує більшу частину ареоли і розташованої під нею тканини, тобто захвачує у ротик молочні синуси;

вона формує із тканини молочної залози велику «соску»; сосок молочної залози складає лише одну третину цієї «соски»;

дитина смокче груди, а не сосок. Потрібно звернути увагу на положення язика дитини: язик висунутий вперед, знаходиться між нижніми яснами та молочними синусами. Якщо дитина бере груди таким чином, вона правильно смокче груди, вона правильно прикладена до грудей.

Мал. 27. Правильне прикладання дитини до грудей

Наступний малюнок демонструє процес смоктання (мал. 28).

Стрілкою показано рух м'язів язика, скорочення яких притискує «соску», яка утворилася з тканин молочної залози, до твердого піднебіння. Молоко видавлюється з молочних синусів у рот дитини, яка його ковтає.

Таким чином, під час смоктання дитина витягує тканину молочної залози у вигляді довгої «соски»; завдяки окситоциновому рефлексу молоко поступає у молочні синуси, і під тиском язика воно із синусів надходить у ротик дитини.

Мал. 28. Процес смоктання

Процес такого смоктання являє собою ефективне смоктання.

Важливо підкреслити, що при такому смоктанні не відбувається пошкодження соска (не утворюються тріщини), а також відсутні явища аерофагії.

Малюнок 29 демонструє різницю між правильним і неправильним прикладанням дитини до грудей матері. Ознаки правильного прикладання:

• підборіддя дитини торкається груді матері;

• ротик дитини широко розкритий;

• нижня губа вивернута;

• щічки округлені або розтікаються на груді матері;

• більшу частину ареоли не видно (в основному нижню її частину);

• мати не відчуває біль навіть при тривалому смоктанні;

• чути як дитина ковтає молоко.

Слід підкреслити, що забезпечення правильного прикладання дитини до грудей матері і здійснення ефективного смоктання — один з вирішальних чинників успіху лактації взагалі.

Наслідки неправильної техніки вигодовування дитини:

• утворення тріщин, біль при годуванні грудьми, поява страху у матері перед відчуттям болі, гальмування рефлексу виведення молока;

• неефективне смоктання дитини, а отже її незадоволення, зниження маси тіла;

• недостатнє спорожнення молочної залози спричинює лактостаз та зменшення секреції молока;

• розвивається так звана «гіпогалактія»;

• наслідком утворення тріщин і лактостазу може бути мастит.

Причинами неправильної техніки грудного годування є:

• недосвідченість матері;

• недосвідченість медичного персоналу, невміння надати практичну допомогу матері;

• годування дитини з пляшечки (долактаційне годування або догодовування);

• деякі анатомічні варіанти сосків у матері;

• туге сповивання дитини, обмеженість її рухів;

• мала вага дитини.

Окрім материнських рефлексів для початку і підтримання лактації значна роль надається рефлексам дитини. Нормальна доношена дитина до моменту народження має все для того, щоб успішно смоктати груди. Новонароджений діє за вродженою програмою пошуку їжі в перші години після пологів, а саме — карабкається по животу матері до її грудей, має координовану діяльність рухів ручок і широко розкритого рота в активному пошуку соска та активно захоплює сосок і частину ареоли, енергійно насичуючись до засинання. Тобто при годуванні дитини грудьми підключається низка рефлексів: пошуковий — викликається торканням до щічки або ротика дитини, після чого вона опускає язичка і висуває його вперед; смоктальний — викликається, якщо торкнутися соском до піднебіння і ковтальний — при наповненні рота молоком.

Мал. 29. Різниця між правильним та неправильним прикладанням

Всі ці рефлекси здійснюються автоматично, без попереднього навчання дитини. В той же час, для відповідного спрацювання цих рефлексів мати повинна правильно тримати груди, виконувати правильне положення і прикладання дитини під час годування грудьми. Таким чином, для запуску, становлення і розвитку стійкої і тривалої лактації необхідні такі умови:

1. Передлактаційна підготовка молочної залози, яка визначається, в першу чергу, станом фетоплацентарної системи вагітної жінки.

2. Раннє прикладання новонародженого до грудей матері (в перші ЗО хвилин після пологів).

3. Активне, інтенсивне, часте смоктання грудей за вимогою дитини.

4. Правильна техніка прикладання новонародженого до грудей матері для забезпечення ефективного смоктання

5. Регулярне спорожнювання молочної залози.

6. Позитивний емоційний стан матері при годуванні грудьми.

Цілком очевидно, що виконання цих умов можливо тільки при веденні лактації і грудного вигодовування відповідно до сучасних рекомендацій, які передбачають використання системи спільного перебування матері і дитини в пологових стаціонарах з обов'язковою підтримкою з боку підготовленого медичного персоналу.

Що ж відбувається, якщо ці умови не виконуються? Лактація все одно виникає, тому що вміст пролакти-ну в крові після пологів підвищений протягом 25—40 днів. Пролактиновий «фон», який зберігається після пологів, можна розглядати як своєрідний філогенетичне сформований механізм «страхування», який забезпечує мінімальну тривалість лактації на той час, коли відбувається її рефлекторна регуляція і підтримання.

Таким чином, адекватність терміну, частоти і техніки прикладання дитини до грудей реально впливають на стан лактації жінки, починаючи з середини 2-го місяця після пологів, що ми і бачимо в медичній практиці. Саме в цей період у більшості жінок має місце недостатня кількість молока, що призводить до використання штучних сумішей.

Як бачимо, саме в перші години і дні після пологів, саме ятрогенні чинники організації годування новонародженого визначають долю його природного вигодовування в подальшому і в цілому.

8.4. Переваги грудного вигодовування

Суспільство, родина, кожна людина мають право знати, що грудне молоко є єдиною їжею, якої потребує дитина протягом перших шести місяців життя. Немає ніякої необхідності давати іншу їжу, напої або воду. Грудне молоко є унікальним, індивідуальним, незамінним і єдиним продуктом харчування новонародженої дитини. Грудне молоко — це жива субстанція, створена тільки для однієї конкретної дитини, яка постійно змінюється залежно від її потреб. Грудне молоко не можна замінити ніяким іншим продуктом.

Діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, менш вразливі до:

• хвороб дихальних шляхів;

• інфекцій вуха;

• інфекцій сечовивідних шляхів;

• ранніх проявів діабету;

• ранніх проявів алергій;

• астми і задухи;

• синдрому раптової дитячої смерті;

• хвороби Крона;

• деяких видів дитячих онкологічних захворювань, наприклад, лейкемії та лімфоми.

У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні:

• спостерігається краща реакція на вакцинацію;

• спостерігається більш якісний когнітивний і мен-

тальний розвиток;

• спостерігається менше випадків карієсу й аномалій

зубної оклюзії;

• краща гострота зору.

Жінки, які годують дітей грудьми, менш вразливі до:

• анемії;

• раку грудей;

• раку яєчників;

• розрідження кісткової тканини в старшому віці

(остеопорозу);

• вагітності протягом виключно грудного вигодовування.

Дитина віком до шести місяців повинна отримувати тільки грудне молоко, немає фізіологічної потреби у введенні в її раціон додаткової рідини у вигляді води, чаїв (чорного, зеленого або трав'яного), соків, відварів тощо.

Грудне вигодовування необхідно почати впродовж першої години після пологів. Молозиво, яке виробляється у матері в перші кілька днів після пологів, має потужні захисні властивості, і його склад ідеально підходить до потреб новонародженої дитини. Мати має право і повинна вимагати, щоб дитина постійно перебувала з нею в одній кімнаті. Ніякі медичні маніпуляції не можуть бути підставою для розлучення матері та дитини. Дитину необхідно годувати, як тільки вона виявляє ознаки голоду, удень і вночі, не обмежуючи час смоктання. Це називається годуванням на вимогу.

Діти на грудному вигодовуванні рідше хворіють на інфекційні та алергійні хвороби, мають менший ризик розвитку отиту, діареї, синдрому раптової смерті, а у старшому віці — бронхіальної астми, ожиріння, мають кращі показники розумового розвитку.

Грудне молоко містить близько 90 % води, що повністю задовольняє потреби дитини в рідині. Введення додаткової рідини підвищує ризик гострих кишкових інфекцій, зменшує потребу у грудному молоці та тривалість грудного вигодовування.

8.5. Принципи грудного вигодовування

Основні правила успішного грудного вигодовування:

• прикладання дитини до грудей матері протягом

першої години життя;

• цілодобове спільне перебування матері з дитиною;

• правильне прикладання дитини до грудей матері;

• грудне вигодовування за вимогою дитини, в тому числі вночі;

• не давати дитині до шести місяців ніяких інших продуктів і рідини, за виключенням випадків, зумовлених медичними показаннями;

• не використовувати соски, пустушки;

• виключно грудне вигодовування до шести місяців;

• обов'язкове введення адекватного прикорму з 6 місяців;

• продовження грудного вигодовування до двох років.

Дітям не потрібно давати пустушку, соску, або напувати з пляшечки. Механізм смоктання соски і грудей різний, і дитині потім важко буде смоктати груди. Доведено, що використання сосок або пляшечок призводить до зменшення кількості молока у матері.