Материал: Фінансове забезпечення і фінансування охорони здоров’я в Україні

До функції Центру входить: укладання договорів із замовником на надання послуг первинної допомоги, планування, координація діяльності закладів ПМСД, що входять до складу Центру, забезпечення якості медичної допомоги, облік та звітність, фінансовий менеджмент, визначення й розподіл стимулюючих виплат для працівників. На вторинному рівні З огляду на дані доказового менеджменту та найкращого світового досвіду з метою покращання якості вторинної медичної допомоги з одночасним підвищенням ефективності використання наявних ресурсів, усунення невиправданого дублювання медичних послуг пропонується диференціація лікарень, виходячи з інтенсивності медичної допомоги, що надається:

на лікарні інтенсивної допомоги - для надання цілодобової медичної допомоги, лікування хворих із гострими станами, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, гостра кровотеча тощо). Ресурсне забезпечення лише лікарень цього типу потребує інтенсивних технологій, спеціалізованого, високовартісного діагностичного та лікувального обладнання, наявності служби реанімації та інтенсивної терапії, служби екстреної діагностики;

лікарні для проведення планового лікування - для проведення повторних курсів протирецидивної терапії або доліковування з використанням стандартних схем лікування;

лікарні для відновлювального лікування - для відновлення функцій, порушених у результаті захворювання чи травми, з метою або попередження інвалідності, або реабілітації інвалідів, потребують спеціального обладнання (фізіотерапевтичного, тренажерів для лікувальної фізкультури);

хоспіси - надання паліативної допомоги та психологічної підтримки термінальним (безнадійно) хворим, потребують спеціального оснащення для надання допомоги та догляду, а також спеціально підготовленого, переважно сестринського персоналу та широке залучення волонтерів;

лікарні для медико-соціальної допомоги - забезпечення догляду та надання соціальної й паліативної допомоги хронічним хворих, цей заклад потребує мінімального діагностичного та лікувального обладнання, обслуговування забезпечується переважно сестринським персоналом.

Головну роль мають відігравати багатопрофільним лікарням для надання інтенсивної допомоги, передусім екстреної медичної допомоги, оскільки саме від їх діяльності залежить життя та здоров’я пацієнтів. Саме ці лікарні в розвинених країнах світу становлять близько 90 % всіх стаціонарів. Для ефективної діяльності такі лікарні мають обслуговувати не менше ніж 100-200 тис. населення і виконувати не менше ніж 3000 оперативних втручань та приймати не менше ніж 400 пологів на рік.

Проведення зазначених перетворень може бути здійснене при існуючому адміністративно-територіальному розподілі шляхом створення госпітальних округів, що об’єднують заклади декількох сільських районів або міст та районів залежно від щільності та характеру розселення населення, з урахуванням стану транспортних комунікацій, матеріально-технічного та кадрового потенціалу стаціонарів, профілів їх діяльності та структури медичних послуг.

Структура госпітального округу включає: багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування (організується на базі потужних ЦРЛ або міських лікарень); лікарні для відновного лікування - відповідно до потреби; хоспіс - один на округ; заклади медико-соціальної допомоги/сестринського догляду (всі зазначені типи закладів організуються на базі ЦРЛ, РЛ або міських лікарень, що не задіяні як лікарні для інтенсивного лікування); лікарні для планового лікування хронічних хворих у кожному сільському адміністративному районі, місті без районного поділу або в районі міста з районним поділом (організуються на базі ЦРЛ, РЛ або міських лікарень, що не задіяні як лікарні для інтенсивного або відновного лікування, хоспісної допомоги). Планується поступове, виважене об’єднання багатопрофільних і монопрофільних або спеціалізованих закладів.

Передбачається такий порядок надходження пацієнтів до структур вторинної медичної допомоги:

до лікарень інтенсивного лікування - доставка санітарним транспортом або самозвернення пацієнтів;

до стаціонарів та поліклінічних відділень лікарень планового лікування хронічних хворих - за скеруванням лікаря первинної ланки;

до лікарень відновного лікування - за скеруванням лікаря первинної ланки; лікарів лікарень інтенсивного лікування, лікарів-спеціалістів поліклінічних відділень лікарень планового лікування хронічних хворих, лікарів закладів третинного рівня за погодженням із лікарями первинної ланки;

до лікарень медико-соціальної допомоги та хоспісів - за скеруванням лікаря первинної ланки.

Всі типи закладів повинні бути до- або переоснащені відповідно до визначених функцій. Проведені розрахунки показують, що витрати на дооснащення лише підрозділів інтенсивної терапії при запропонованій моделі організації вторинної допомоги на 27,4 % менше, ніж затрати на відповідне дооснащення всієї існуючої мережі. Не говорячи вже про те, що концентрація інтенсивної допомоги дозволить покращити її якість за рахунок підвищення кваліфікаційного рівня медичних працівників через збільшення обсягу втручань.

Управління закладами вторинного рівня, що входять до складу госпітального округу, буде покладатися або виключно на обласне управління охорони здоров’я, або частина управлінських функцій, що стосуються координації діяльності закладів усередині округу, делегується об’єднанням цих закладів у вигляді корпорацій. Оптимальний варіант управління буде визначено після проведення апробації в пілотних регіонах.

Динаміка видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я у % до ВВП за період з 2002 по 2013 р. викладена в табл. 2.5. У ній містяться розроблені нами прогнозні показники видатків зведеного бюджету до 2025 р. включно. Із них 75% становлять кошти місцевих бюджетів, а 25% - державних;

Таблиця 2.5. Поточні та прогнозні видатки зведеного бюджету на охорону здоров’я України у % до ВВП (за матеріалами Держкомстату України) (Міністерство фінансів України, 2012; 2013)

б) приватні кошти домашніх господарств, роботодавців, некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, ≈45%. Нами розроблені прогнозні приватні витрати на охорону здоров’я України у % до ВВП до 2025 р. (табл. 2.6);

Таблиця 2.6 Поточні та прогнозні приватні витрати на охорону здоров’я України у % до ВВП (за матеріалами Держкомстату)

в) кошти іншого світу (кошти міжнародних донорських організацій, спрямованих у систему охорони здоров’я України) - кілька десятків відсотка.

Загальні витрати на охорону здоров’я як % номінального ВВП протягом 2006-2013 рр. з розкриттям прогнозних показників до 2025 р. включно викладені в табл. 2.7..

Таблиця 2.7. Поточні та прогнозні загальні витрати на охорону здоров’я України у % до ВВП (за матеріалами Держкомстату України)

Згідно із НРОЗ використовують такі показники, як «Загальні витрати на охорону здоров’я на душу населення» (табл. 4) та «Розподіл загальних витрат за фінансуючими організаціями» (державні, приватні, домогосподарства, донори) (табл. 2.8).

Таблиця 2.8. Загальні витрати на охорону здоров’я на душу населення (за матеріалами Держкомстату України)

Таблиця 2.9. Розподіл загальних витрат за фінансуючими організаціями (%): державні, приватні компанії, домогосподарства, донори та інші (за матеріалами Міністерства фінансів України)

.1. Загальні витрати на охорону здоров’я України (% номінального ВВП).

.2. Видатки зведеного бюджету охорони здоров’я України у розрахунку на одного мешканця.

.3. Приватні витрати на охорону здоров’я України (% номінального ВВП).

. Бюджетні витрати за видами надання медичної допомоги (% номінального ВВП)

. Витрати зведеного бюджету на ПМСД (становлять 10% загальних витрат на систему охорони здоров’я) (табл. 2.10). Частка фінансування ПМСД має становити 25-30% загальних витрат на систему охорони здоров’я.

Таблиця 2.10 Зміни розподілу основних видатків зведеного бюджету України у сфері охорони здоров’я за видами надання медичної допомоги за 2000-2010 рр.

. Частка сімейних лікарів у системі охорони здоров’я повинна становити не менше 35-40% загальної кількості лікарів.

. Частка закладів ПМСД у системі охорони здоров’я становить 4,9 на 10 тис. населення. Необхідно переоснастити медичним обладнанням 65% центрів ПМСД та інших закладів ПМСД та збільшити на 50% забезпечення ПМСД санітарним транспортом.

. Частка фінансування профілактичної допомоги в загальній структурі витрат на надання медичної допомоги має становити 20%.

. Частка фінансування паліативної та хоспісної допомоги має становити до 7% загальних витрат на систему охорони здоров’я (створити мережу хоспісів та відділень надання паліативної допомоги).

Згідно із НРОЗ використовується розподіл загальних витрат не за видами надання медичної допомоги (нами пропонується здійснити доопрацювання НРОЗ), а за функціями, де достатньо проблематично відділити первинну медико-санітарну, екстрену, паліативну та хоспісну допомогу. Враховуючи особливості диспропорцій у фінансуванні різних видів медичної допомоги згідно з пріоритетами, вважаємо за доцільне введення параметрів по 35% фінансуванню ПМСД та 10% фінансуванню паліативної та хоспісної допомоги.

Виходячи із зазначених параметрів нами розроблені прогнозні видатки зведеного бюджету на ПМСД до 2025 р. (табл. 2.11).

Таблиця 2.11 Поточні та прогнозні видатки зведеного бюджету на ПМСД у % до основних видатків зведеного бюджету на систему охорони здоров’я України (за матеріалами Держкомстату України)