Материал: Економіка підприємства

Валова продукція характеризує загальний обсяг виробництва, тобто обсяг виготовленої продукції, робіт, послуг, виконаних на підприємстві за певний період у незмінних (порівняних) цінах:

ВП = ТП - (НЗВп - НЗВк) - (Іп - Ік), грн.,

де НЗВп, НЗВк - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець року, грн.;

Іп, Ік - вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок і кінець року, грн.

Реалізована продукція - це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін:

РП = ТП + (Гп - Гк) + (Вп - Вк), грн.,

де Гп, Гк - залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.;

Вп, Вк - залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав і продукції на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і кінець планового року, грн.

Чиста продукція підприємства характеризує додаткову вартість, що створена на підприємстві за певний період:

ЧП = ТП - (М + А), грн.,

де М - матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

Умовно-чиста продукція характеризує частину ціни виробу, яка включає основну й додаткову заробітну плату персоналу з відрахуванням на соціальні заходи та нормативний прибуток:

УЧП = ЧП +А, грн.

Величина незавершеного виробництва у вартісному виразі визначається:

НЗВ = N* C *Tц * Кнз, грн.,

де N - кількість виробів в натуральних одиницях;

C - собівартість одного виробу, грн.;

Tц - тривалість циклу виготовлення одного виробу, робочих днів;

Кнз - коефіцієнт наростання затрат на виготовлення виробу.

. Поняття якості продукції, показники її визначення

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення. Розрізняють поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від якості, тому що охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.

Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами як:

·        потребами науково-технічного прогресу;

·        зміною споживчих запитів населення;

·        нестачею або обмеженістю природних ресурсів;

·        підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах;

·        розвитком зовнішньої торгівлі.

В залежності від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:

o   одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;

o   комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;

o   узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:

Показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та область використання).

Показники надійності і довговічності.

Показники технологічності (характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення).

Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).

Естетичні показники (характеризують виразність, відповідність стилю і моді, оригінальність і гармонійність).

Показники стандартизації та уніфікації, що відбивають ступінь використання у виробі стандартизованих та уніфікованих деталей та вузлів.

Економічні показники (відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу).

Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. За цими показниками продукція поділяється на сорти, марки і класи.

До узагальнюючих показників відносять:

§ коефіцієнт оновлення асортименту;

§  частка сертифікованої продукції;

§  частка продукції призначеної для експорту;

§  обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу

. Методи оцінки рівня якості продукції

В залежності від способу одержання інформації методи оцінки якості продукції поділяються на:

·        об’єктивний (вимірювальний і реєстраційний);

·        органолептичний;

·        розрахунковий.

Вимірювальний метод - передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.

Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.

Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів.

В залежності від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на:

·        традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);

·        експертний (використовуються для оцінки естетичних показників якості);

·        соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.

. Стандартизація та сертифікація продукції підприємства

ринковий підприємницький основний засіб

Визначальними елементами механізму управління якістю продукції, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів.

Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі.

Стандартизація продукції охоплює:

·        установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

·        розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

·        визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

·        формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

·        створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, головними з яких є:

o   урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому;

o   гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності - з національними стандартами інших країн;

o   взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;

o   участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін - розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;

o   відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.

Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови - документи, що містять обов'язкові для продуцентів норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упакування, транспортування та зберігання продукції). Нормативно-технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні категорії стандартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об'єктів стандартизації:

.Міжнародні стандарти ІСО серії 9000

.Галузеві стандарти

.Державні стандарти України

.Стандарти науково-технічних інженерних товариств та союзів

.Технічні умови

.Стандарти підприємств

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. Сертифікат - це документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9001.

В Україні розрізняють обов'язкову й добровільнусертифікацію.

--Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами.

---Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими (на договірних засадах).

Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри по найважливіших видах продукції. Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації - СЕРТИКО, що діє у складі ІСО.

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт України, який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об’єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція, атестовані виробництва.

42. Конкурентоспроможність продукції підприємства та її оцінювання

Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:

·        конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

·        можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

·        розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

·        очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

·        визначальні параметри продукції основних конкурентів;

·        найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

·        термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Корисний ефект - це віддача об'єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об'єктивних показників якості об'єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад продуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах (для об'єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).

Сукупні витрати протягом життєвого циклу - це ті витрати, які обов'язково потрібно зробити, щоб одержати від об'єкта відповідний корисний ефект.

Конкурентоспроможність об'єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з результатів експериментальної перевірки за конкретних умов споживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів.

Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об'єктів (наприклад машин та устаткування) можна зробити, користуючись формулою

Кп = Еоп/Епк k1 k2 k3

де Кп - конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці;

Еоп, Епк - ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти;k2 k3 - коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.

Ефективність продукції [Еоп(пк)] визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби (Екнс) із сукупними витратами протягом життєвого циклу (Всжц), тобто

Еоп(ПК) =Екнс/Всжц.

Корисний ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричних машин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою

де Тн - нормативний строк елужби машини, років;

Пгп- погодинна паспортна продуктивність машини;

Фрчр - річний фонд часу роботи машини;….kn- коефіцієнти, що характеризують невідповідність показників якості машини вимогам споживачів.

До показників (коефіцієнтів), що зменшують корисний ефект, належать:

) коефіцієнт зниження продуктивності машини в міру її техніко-економічного старіння;

) показники погіршання безвідмовності й ремонтопридатності;

) показники рівня шуму, вібрації та інші показники ергономічності та екологічності машини;

) показник організаційно-технічного рівня виробництва в споживачів машини.

Сукупні витрати протягом життєвого циклу однієї машини можна визначити за такою формулою

Де Вмд.нддкр. - кошторисна вартість маркетингових досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

Вотпв - кошторисна вартість організаційно-технологічної підготовки виробництва нової машини;, N2 - кількість машин, яку передбачається виготовити за даною конструкторською і технологічною документацією (N1 = N2, якщо є тільки один виробник даної машини);

Ввм- витрати на виробництво машини (без амортизації попередніх витрат);

Ввс- витрати на впровадження машини в споживача, що включають транспортні витрати та кошторисну вартість будівельно-монтажних і пускових робіт;

Вер- витрати на експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт у t-му році (без амортизації попередніх витрат);