Материал: Економіка підприємства

Зокрема достатньо продуманим має бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового кредиту.

Особливо ретельного обґрунтування потребує клопотання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної субсидії, закордонних інвестицій та створення спільних підприємств, що дають змогу використовувати найновіші технології світового рівня, виробляти конкурентоспроможну на ринку продукцію, підвищувати загальну і фінансову ефективність вітчизняного виробництва, але інколи можуть поставити його в надто велику залежність від іноземного інвестора.

49. Оцінка ефективності інвестицій

Ефективність інвестицій характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень включає визначення абсолютної і порівняльної ефективності.

При визначенні абсолютної ефективності визначають:

.Коефіцієнт економічної ефективності інвестицій (Ер):

 або

де ∆П - приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, грн.;

зн Св - зменшення собівартості внаслідок вкладення капіталу в основні фонди;

К - загальна сума капіталовкладень, грн.

.Термін окупності капіталовкладень (Тр), який є обернений до Ер і обчислюється в роках:

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z за формулою

Показник зведених витрат Z:

де Сі - собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн.;

Еn - нормативний коефіцієнт капіталовкладень;

Кі - капіталовкладення по і-му варіанту, грн.

Коефіцієнт приведення капітальних вкладень (α):

,

де Епр - норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту);

t' - кількість років що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового.

Коомпандування (капітальні вкладення мають місце до розрахункового року)

де, Кt - капітальні витрати у t-ому році їх освоєння, грн.

Т - загальний термін освоєння капіталовкладень, років.

Дисконтування (капітальні вкладення мають місце після розрахункового року):

Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

. Сутність і завдання фінансової діяльності

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов’язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також з приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції працівниками підприємства, державними органами тощо.

Основні завдання фінансової діяльності:

вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;

вибір структури капіталу підприємства, напрямів його використання;

збалансування надходжень та видатків платіжних засобів підприємства у часі;

збереження своєчасності розрахунків;

підтримання необхідної ліквідності.

Залежно від джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

Інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план.

Ціль фінансового планування полягає в тому, щоб визначити джерела отримання та розміри доходів від усієї господарчої діяльності та інших грошових надходжень, спрямованих на підвищення рівня добробуту власників підприємства та максимізації його ринкової вартості.

Задачі фінансового планування полягають у: забезпеченні необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності; визначенні шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеню раціонального використання; виявленні внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів; установленні раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами; дотриманні інтересів акціонерів та інших інвесторів; контролі за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Джерелами розробки фінансового плану є як внутрішня, так і зовнішня інформація. Джерела внутрішньої інформації: генеральна стратегія розвитку підприємства на плановий період; план випуску продукції та її реалізації (товарообігу); план розвитку матеріально-технічної бази підприємства; план по праці та соціальним питанням;

план отримання доходів від усіх видів діяльності; тощо.

Джерела зовнішньої інформації: очікуваний прогноз інфляції; прогноз змін державної політики з питань грошового обігу; прогноз кон'юнктури кредитного ринку; прогноз кон'юнктури фондового ринку; інформація про розвиток страхового ринку; інформація про напрямки розвитку валютного ринку та його державного регулювання; оцінка інвестиційного клімату.

Основними методами фінансового планування є:

метод економічного аналізу; нормативний метод; метод балансових розрахунків; метод грошових потоків; метод багатоваріантних розрахунків; метод економіко-математичного моделювання.

Об'єктом фінансового планування є розробка наступних основних документів:

плану доходів та витрат підприємства;

плану надходження та витрачання грошових коштів;

балансовий план;

план формування та використання фінансових ресурсів.

В процесі фінансового планування здійснюються:

прогнозування фінансових ресурсів діяльності підприємства в плановому періоді, як в цілому, так і за окремими напрямками його діяльності, шляхом оцінки розмірів його доходів та витрат;

оцінка вартості економічних ресурсів (активів), необхідних підприємству для виконання планів господарчої діяльності та обслуговування виробничого процесу;

досягнення необхідного рівня платоспроможності та ліквідності підприємства на протязі всього планового періоду.

. Поняття і види прибутку

Найважливішим критерієм успішної роботи підприємств є їх прибутковість. Підприємства зобов'язані одержувати такі доходи, які не тільки покривають видатки, але й у достатній мірі їх перевищують. Прибуток - найважливіша економічна категорія, основна стратегічна й найближча ціль підприємства, основна умова функціонування підприємств у ринковій економіці.

Прибуток - це та частина виручки (доходу), що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Джерелом формування прибутку є доходи підприємства.

Доходи підприємства поділяють за такими ознаками:

·        За характером отримання:

-доходи від звичайної діяльності;

надзвичайні доходи.

·        За видом діяльності:

-доходи від виробничої діяльності;

доходи від посередницької та торговельної діяльності;

доходи від інвестиційної діяльності;

доходи від фінансової діяльності;

доходи від іншої діяльності.

·        За повнотою і місцем відображення:

-бухгалтерські;

приховані доходи.

Прибуток підприємства характеризує остаточний результат діяльності підприємства, його отримання - обов'язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та зміцнення його конкурентоспроможності на ринку.

Прибуток виконує ряд функцій.

. Оцінна функція. Прибуток використовується для оцінки ефекту господарської діяльності.

. Розподільна функція. Прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства (відрахування в бюджет і частка для підприємства).

. Стимулююча функція. Прибуток є джерело формування різних фондів стимулювання трудового колективу підприємства. Створюється зацікавленість в удосконалюванні й розвитку господарської діяльності для зростання прибутку.

. Відтворювальна функція. Прибуток - джерело розширеного відтворення фондів підприємства.

Прибуток, як економічний показник, поєднує інтереси держави, підприємства, господарюючого суб'єкта, працівника і власника.

Прибуток, як якісний показник, відображає зміни обсягів господарської діяльності, рівня використання ресурсів, поєднує в собі всі сторони діяльності підприємства.

У процесі керування прибутком використовуються різні ознаки його класифікації.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Прибуток" його класифікують за наступними видами діяльності:

Прибуток від звичайної діяльності:

а) прибуток (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні прибутки (від оренди активів; від операційних курсових різниць; від реалізації оборотних активів);

в) фінансові прибутки (від інвестицій у асоційовані, дочірні та спільні підприємства; дивіденди, відсотки, отримані від фінансових інвестицій);

г) інші прибутки (від реалізації необоротних активів і майнових комплексів; від не операційних курсових різниць).

Надзвичайні прибутки й витрати. Надзвичайною діяльністю (незвичайною) вважається, наприклад, діяльність, пов'язана з усуненням стихійного лиха, пожежі, аварій, тобто яка відрізняється від звичайної діяльності і не є частою або регулярною.

За цією діяльністю підприємство одержує страхове відшкодування в покриття збитків. І при визначені фінансових результатів окремо визначається фінансовий підсумок за надзвичайною діяльністю (прибуток або збиток).

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний (балансовий) прибуток - це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.

Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву - чистий прибуток.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.

Валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Інші ознаки класифікації прибутку:

за методикою оцінки: номінальний та реальний прибуток;

за метою використання: бухгалтерський і економічний прибуток;

за розміром: мінімальний, цільовий, максимальний прибуток.

Фактори, що впливають на прибуток. Прибуток від реалізації на виробничому підприємстві залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів.

До внутрішніх відносять: прискорення НТП, рівень господарювання, компетентність керівників, менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва, праці та ін.

До зовнішніх факторів, які не залежать від діяльності підприємства, відносяться: кон'юнктуру ринку, рівень цін на споживані ресурси, норми амортизації, система оподаткування, вплив світового ринку та ін.

. Показники оцінки фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства оцінюють за допомогою групи показників:

показники ліквідності;

показники платоспроможності;

показники прибутковості;

показники ефективності використання активів.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) () - це відношення поточних активів до поточних зобов’язань.

де Апот - поточні активи;

Зпот - поточні зобов’язання.

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну гривню грошових зобов’язань.

Платоспроможність підприємства - це здатність виконувати свої коротко та довгострокові зобов’язання за рахунок власних активів. Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто імовірність банкруцтва.

Коефіцієнт платоспроможності () обчислюється:

де  - власний капітал (статутний фонд);

 - загальні зобов’язання підприємства (зобов’язання власникам, акціонерам та зовнішні зобов’язання). Нормативним вважається значення показника 0,5.

Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного доходу. Виділяють прибутковість інвестицій; прибутковість активів, прибутковість власного капіталу.

Показником прибутковості є рентабельність. Незважаючи на те, що прибуток є найважливішим економічним показником, тільки його суми недостатньо для повної характеристики ефективності роботи підприємства. Необхідно порівняти результати (прибуток) із витратами, ресурсами, що забезпечили отримання прибутку. Результатом такого порівняння будуть показники, рентабельності.

Якщо зіставити прибуток, який міститься в ціні виробу, із собівартістю, то одержимо рентабельність і - го виробу ():

де,  - собівартість і - го виробу, грн;