Материал: Економіка підприємства

Економіка підприємства

1. Поняття,цілі та напрямки діяльності підприємства

Будь яке сусп. для забезпечення нормаотного рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці ,з цією метою люди ств. Певні організації, які спільно виконують ту чи іншу місію на засадах певних провал та процедур. За метою і характером діяльності такі організації поділяються на : -підприємницькі(комерційні,які функціонують за рахунок власних коштів) - не підприємницькі (не комерційні, функціонування яких забезпечується державним бюджетом)

Підприємство-це організаційно відокремлена ланка та економічно самостійна ланк економіки що надає послуги,виготовляє продукцію, та виконує роботи

П-ство самостійно здійснює свою діяльність ,позпоряджається виготовленою продукцією і прибутком що залишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Кожне п-ство має свою конкретну назву -завод,фабрика,шахта тощо.

Під словом фірма розуміють п-ства що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості,будівництва,с/г, транспорту,торгівлі з метою отримання кінцевого результату- прибутку

Основними рисами п-ства є:

)Єдність техніки і технології виробництва що припускає спільність процесів виробництва капіталу та технологій

)Організаційна єдність - п-ство це є певним чином організований колектив із своєю внутрішньою структурою і порядком управління

)Економічна єдність що виражається у спільності інтересів а також матеріальних ,фінансових та технічних ресурсів і економічних результатів роботи

Для ефективного господарювання важливими є визначення ілей та функціонування п-ства. Генеральну мету п-ства тобто чітко окреслену причину ого існування наз. місією.

На основі місії формуються загально вживані цілі які повинні відповідати таким вимогам: конкретність; орієнтовність в часі; досяжність;взаємопідтримуючість;чітка сформованість.

До основних напрямків діяльності п-ства належать: 1) вивчення ринку товарів та послуг; 2)інноваційна діяльність;3)виробнича діяльність; 4)комерційна діяльність; 5)післяпродажний сервіс

. Класифікація п-ств

За метою і характером діяльності п-ства: 1)комерційні 2)не комерційні

За формою власності: 1)державні 2)приватні 3)колективні 4)комунальні 5) змішані

За чисельністю працюючих та обсягом валового доходу від реалізованої продукції за рік: 1)великі 2) середні 3) малі

За національною приналежнісю капіталу: 1) національні 2)іноземні 3)змішані

За правлвм статусом і формою господарювання: 1) одноосібні 2)кооперативні 3)орендні 4)господарські товариства

За технологічною цілісністю і ступенем підпорядкованості 1)головні 2)дочерні 3)асоційовані 4)філії

За галузево-функціональним видом діяльності

. Правові основи функціонування п-ств. Основні положення Господарського кодексу України

Основними правовими актами які регулюють діяльність п-ств є ГКУ від 16.01.2003р. Закон У-ни «Про державну реєстрацію юр. та фіз. осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. Статут п-ства,колективний договір,генеральна тарифна угода.

Господарський Кодекс У-ни регламентує порядок ств.,реєстрації,ліквідації і реорганізації п-ств. Розкриває загалі принципи управління п-ством і трудовим колективм ; розглядає механізм формування і використання майна п-ства ; визначає види господарської ,економічної, соціальної діяльності п-ств; регулює відносини з іншими суб’єктами господарювання та державвами

П-ство вважається створеним і набуває прав юр. Особи з дня його державної реєстрації . Окремими видами діяльності п-ство може займатись тільки на підставі-ліцензії.

Основним документом на підставі якого ріє п-ство є статут і засновницький договір.

Статут -це зібрання обов’язкових правил що регулює його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання а також індивідуальну діяльність . У статуті п-ства визначаютьс його власник та найменування, його місце знаходження, предмет та цілі діяльності,його органи управління,компетенція та повноваження трудового колективу , порядок утв. майна п-ства,умови його реорганізації та припинення діяльності

Колективний договір - це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі,економічні і трудові відносини

. Обєднання п-ств

Обєднанням п-ствє господарська організація ств. У складі 2 чи більше п-ств, з мнтою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних,соціальних завдань

Обєднання п-ств утв. на добровільних засадах , до них можуть входити п-ства утворенні за законодавством України, інших держав а також ті які утв. на території інших держав. Обєднання п-ств є юр. Особою, залежно від порядку заснування обєднання п-ств можуть утворюватись як господарські обєднання або як державні чи комунальні господарські обєднання.

Господарські обднання -обєднання п-ств утворене за їх ініціативою , незалежно від виду діяльності які на добровільних засадах обєднали свою госп. Діяльність

Державне господарське обєднання обєднання п-ств утворене державним або або комунальним п-ствами за рішеням КМУ

Асоціація - найпростіша форма договірного обєднання п-ств з метою постійної координації їх господарської діяльності

Корпорація - договірне обєднання суб’єктів господарювання на засадах інтеграції їхніх науково-технічних ,виробничих та комерційних інтересів, із делегуванням повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного із учасників

Консорціум -тимчасове статутне обєднання промисловго і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

Концерн- форма статутного обєднання п-ств що характеризується єдністю власності і контролю, обєднання відбувається найчастіш за принципом диверсифікації коли 1 консерн інтегрує фірми різних галузей економіки.

Картель-договірне обєднання п-ств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції

Синдикат- організаційна форма існування різновиду картельної угоди яка передбачає реалізацію продукції учасників через створений спільний збутовий орган або збутову мережу одного із учасників обєднання

Трест- монополістичне обєднання п-ств,які раніше залежали різним підприємцям в єдиний виробничо- господарський комплекс.

Холдинг- це специфічна форма обєднаня капіталів тобто інтегроване товариство, яке безпосередньо не займається виробничою діяльністю а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших п-ств які є учасниками консерну або іншого обєднання

5. Ринкове середовище господарювання підприємств

У широкому розумінні ринок - це форма прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання.

У вужчому розумінні ринок - це сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів.

Основною функцією ринку є забезпечення руху товарів від виробника до споживача. Крім того, в економічній системі суспільства ринок виконує регулятивно-контрольну й стимулюючу функції.

Як свідчить практика господарювання, ринок є найбільш досконалим інструментом саморегуляції суспільного виробництва. Через його посередництво визначається що, скільки, коли, як і для кого виробляти. Унаслідок дії закону вартості і закону попиту та пропонування встановлюються необхідні відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл інвестиційних, матеріальних і трудових ресурсів між сферами діяльності та галузями виробництва, забезпечується дійовий економічний контроль за раціональним суспільно-припустимим рівнем виробничих витрат.

Стимулююча функція полягає в тому, що він ініціює виробництво саме тих товарів, які потрібні споживачам. Через механізм конкуренції ринкові відносини активно впливають на розширення асортименту й поліпшення якості продукції, зниження витрат виробництва та обігу, вилучення з виробництва і споживання застарілих видів продукції, які не мають перспективи розширення збуту.

Прагнення дістати переваги на ринку стимулює інтенсивну інноваційну діяльність виробників, спрямовану на своєчасне оновлення техніко-технологічної бази підприємств, освоєння нових видів продукції і послуг, а також підсилює спонукальні мотиви працівників до підвищення своєї кваліфікації, творчої та високопродуктивної роботи.

Враховуючи основні завдання ринку виділяють чотири позиційних підходи до загальної структуризації ринку, а саме: з позицій його суб'єктного складу, продуктово-ресурсного наповнення, елементно-технологічних зв'язків і територіально-просторової організації.

За охопленням суб'єктів ринку та їх групування за специфічними особливостями ринкової поведінки виділяють п'ять основних типи ринків:

·        ринок споживачів - окремі особи і домашні господарства, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

·        ринок виробників - сукупність осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг;

·        ринок проміжних продавців (посередник) - сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе;

·        ринок громадських установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій;

·        міжнародний ринок - зарубіжні покупці, споживачі, виробники, проміжні продавці.

За суб'єктним складом, а також з урахуванням продуктово-ресурсної наповнюваності ринки поділяються на: ринки продовольчих і непродовольчих товарів широкого вжитку, ринки знарядь праці, сировини, матеріалів, енергії та інших видів продукції виробничого призначення, ринки житла, землі, природних багатств тощо.

До елементно-технологічних форм ринку, які відносно відокремились і відіграють важливу самостійну роль як об'єкти обміну у відтворювальному процесі, належать: ринок засобів виробництва; ринок предметів споживання; ринок інновацій та інформації; ринок інвестицій; ринок робочої сили; грошово-кредитний і валютний ринки.

За просторово-територіальними межами, а також масштабами товарообміну виділяють місцевий (локальний), регіональний, національний, транснаціональний і світовий ринки. Кожному з них притаманні власні специфічні риси, обумовлені місткістю ринку, різновидами товарів і послуг, що реалізуються, структурою товарообороту, складом агентів товарного руху (виробники, посередники, споживачі), особливостями інфраструктури, рівнем цін та іншими ринковими чинниками.

Інфраструктура ринку - це сукупність організацій (установ), які мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, що здійснюють оборот товарів, просування останніх зі сфери виробництва у сферу споживання.

До найбільш важливих елементів ринкової інфраструктури належать: комерційні інформаційні центри; сировинно-товарні, фондові, валютні біржі; комерційні, інвестиційні, емісійні, кредитні та інші банки; транспортні і складські мережі; комунікаційні системи тощо.

У забезпеченні безперервного руху товарів визначальну роль відіграють постачально-збутові організації-посередники, дилерська мережа підприємств оптової і роздрібної торгівлі, пункти прокату та лізингу, ремонтні й сервісні центри з обслуговування виробів у споживачів, страхові, аудиторські, холдингові, брокерські компанії, торгові доми, аукціони, рекламні агентства, виставки, система зовнішньоторговельних організацій. Існує також відповідно спрямована інфраструктура кожного із раніше розглянутих конкретних видів ринків. Вона враховує специфіку їхньої організації, формування та функціонування, особливості зв'язків і взаємодії ринкових агентів.

. Суть, функції, принципи та моделі підприємницької діяльності

Підприємництво- це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

До основних функцій підприємницької діяльності відносять :

.творчу -генерування і активне використання новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати у бізнесі.

.ресурсну- формування й продуктивне використання власного капіталу а також інформаційних,матеріальних і трудових ресурсів.

.організаційно-супровідну - практична організація маркетингу , реклами та інших господарських справ.

Підприємницька діяльність здійснюється за науково-обгрунтованими припущенями:

1)      вільний вибір бізнесової діяльності

2)      залучення на добровільних засадах ресурсів як індивідуальних підприємців так і юр. осіб для започаткування та ведення такої діяльності

)        самостійне формування програми діяльності

)        вільне розпорядження прибутку що залишається після сплати відповідних платежів

)        самостійне здійснення підприємцями-юр. особами зовнішньоекономічної діяльності

Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва із альтернативним варіантом їх поєднання

Класична модель підприємництва орієнтується найефективніше використання ресурсів п-ства. За такої моделі дії підприємця чітко окреслені:

1.      аналітична оцінка наявних ресурсів

2.      виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності

.        використання такої реальної можливості яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових ,матеріальний і не матеріальних ресурсів.

Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання

інноваційний,організаційно- управлінських ,техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

Важливою передумовою успішної підприємницької діяльності є вибір організаційно-праваової форми . В У-ні виділяють 3 огранізаційно-правові форми підприємницької діяльності :

)одноосібна власність(коли є 1 власник)

)партнерство (ств. юр. особами та громадянами шляхом обєднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отр. прибутку)

)корпорація (має статутний фонд поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості )

.виробнича та посередницька діяльність

У сучасній практиці господарювання видялють 2 основні типи підприємницької діяльності -виробнича та посередницька

Виробнича підприємницька діяльність впливає на ефективність системи господарювання та якість суспільного життя і може мати основний або допоміжний характер.

До основної належить діяльність у процесі якої ств. і реалізується готові до споживання вироби.

Допоміжними вважаються види підприємництва які мають не тільки уречевлений але й ті які мають не уречевлений характер-маркетингова,лізингова,консалтингова і ін.

Фіз.. чи юр. особи які представляють інтереси виробників або споживачів наз. посередниками. До найпоширеніших форм посередницької діяльності належать: