Вдл- витрати на демонтаж і
ліквідацію (реалізацію) елементів основних виробничих фондів (включаючи саму
машину), що вибувають з експлуатації у зв'язку з освоєнням і впровадженням
нової машини. У процесі розрахунку сукупних витрат за життєвий цикл чинник часу
треба враховувати за загальновживаною методикою, викладеною в розділі 8
підручника.
. Сутність,показники та методи
визначення продуктивності праці
Продуктивність праці як економічна категорія представляє собою результативність праці тобто здатність людей виготовляти певну кількість продукції за одиницю часу. Розрізняють продуктивність індивідуальної праці яка відображає затрати лише живої праці працівників і продуктивність суспільної праці , що відображає затрати живої та уречевленої праці
До основних показників визначення рівня продуктивності праці належать:
)виробіток- показник який показує кількість продукції що вироблена одним працівником за одиницю робочого часу
)трудомісткість (обернений до виробітку) - показує кількість робочого часу на виробництво одиниці продукції
Залежно від того в яких показниках визначається обсяг виготовленої на п-стві продукції та витрати праці розрізняють 3 основні методи вимірювання і обчислення продуктивності праці а саме:
1) натуральний; 2) вартісний;3) трудовий
1) При натуральному методі розрахунку обсяг виготовленої продукції обчислюють у натуральних вимірниках, його застосовують в одно номенклатурних виробництвах коли п-сво виробляє однорідну або вирівнювану продукцію.
)При вартісному методі обсяг виготовленої продукції п-ством обчислюють у вартісних вимірниках за товарною, валовою, реалізованою, чистою продукцією. Цей метод застосовується на багато номенклатурних виробництвах а також при складній розгалуженій структурі п-ства.
)При трудовому методі трудомісткість одиниці продукції визначається як відношення витраченого часу до кількості продукції в натуральному вираженні.
Планування продуктивності праці здійснюється:
)методом прямого рахунку- передбачає визначення планового рівня продуктивності праці ,шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції у вартісному вираженні або натуральних одиницях на планову чисельність промислового виробничого персоналу
)пофакторним методом передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників п-ством різних факторів.
. Фактори та резерви росту
продуктивності праці
фактори зростання продуктивності праці - це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці.
В практиці господарювання фактори росту продуктивності праці класифікуються на групи:
)підвищення технічного рівня виробництва: впровадження нових і прогресивних знарядь праці; удосконалення та модернізація устаткування ;комплексна механізація і авторизація виробництва;використання нових видів матеріалів.
)удосконалення управління організацій виробництва і праці: удосконалення організаційної структури управління п-ств; раціональний розподіл функцій управління;удосконалення організацій виробництва
)економічна група: удосконалення методів планування виробництва;вдосконалення системи оплати праці;участь працівників у прибутках
) соціальна група: ств. сприятливого психологічного мікроклімату в колективі; поліпшення системи підготовки,перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу; вдосконалення системи нематеріального стимулювання працівників
)галузева: поліпшення розміщення п-ства;прискорення освоєння нових виробничих потужностей.
Під резервами росту продуктивності праці розуміють ще не використані але реальні можливості її підвищення які можуть бути вираженні кількісно і реалізовані впродовж певного періоду.
· за місцем виникнення і використання резерви поділяються на:
-народногосподарські ( це резерви які пов’язані зі здійсненням заходів які впливають на підвищення рівн продуктивності праці в усіх галузях матеріального виробництва)
галузеві (характерні для даної галузі і пов’язані із дією заходів галузевого призначення)
міжгалузеві (це можливості які ств. одні галузі для росту продуктивності праці в інших суміжних галузях)
внутрішньовиробничі (це резерви пов’язані із використанням техніки, технології організації виробництва і праці, поліпшення використання робочого часу на окремих п-ствах)
· за часом використання:
-перспективні (можуть бути використаними через тривалий період і як правило пов’язані з удосконаленням техніко-технологічної бази п-ства,організації та управління п-ством)
поточні (резерви які використовують протягом року )
· за напрямом дії:
- зниження трудомісткості продукції
раціональне розміщення і використання
персоналу
. Економічний зміст,функції та види
заробітної плати
Зар.плата - це будь який заробіток обчислений як правило у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу чи надану послугу.
Зар. плата складається із: основної заробітної плати;додаткової зар. плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
· Основна зар. плата залежить від результатів праці працівників п-ства і визначається тарифними ставками відрядними розцінками, посадовими окладами а також надбавками і доплатами у розмірах не вищих за визначених законодавством.
· Додаткова зар. плата в основному залежить від кінцевих результатів діяльності п-ства. До неї відносять премії та інші заохочувальні виплати а також надбавки і доплати які непередбачені чинним законодавством.
· Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагороди за результати роботи за рік, премії за спеціальними положеннями та інші грошові і матеріальні виплати.
В економічній теорії виділяють такі ткі види зар. плати:
номінальна (це сума грошових коштів яку отр. Працівники за виконання визначеного обсягу робіт відповідно до кількості та якості витраченої ними праці)
реальна (кількість матеріальних благ і послуг які може придбати працівик за номінальну зар. плату)
Основними функціями зар. плати є:
1. Відтворювальна - передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні який забезпечує нормальне відтворення робочої сили , відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосувати обґрунтовані норми праці
2. Стимулююча- полягає в тому, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці.
. Регулююча- реалізовує загально вживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу,важливістю та складністю трудових завдань.
. Соціальна - спрямована на
забезпечення однакової оплати за однакову роботу , реалізовує принцип
соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.
. Поняття, склад і структура
інвестицій
Розвиток підприємства в процесі його функціонування здійснюється як результат його інвестиційної діяльності.
Під інвестиціями, згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність", розуміють всі майнові та інтелектуальні цінності, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Юридичні та фізичні особи, які вкладають капітал у будь-яке діло підприємства з ціллю отримання прибутку, називаються інвесторами, тобто суб'єктом інвестиційної діяльності, а сам процес вкладення капіталу - інвестуванням.
· Залежно від суб’єкта вкладення виділяють державні та приватні інвестиції.
· За об'єктами вкладення коштів виділять реальні та фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями мають на увазі вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні. Реальні інвестиції мають за мету оновлення діючих та створення нових матеріальних і нематеріальних ресурсів, а як наслідок - одержання набагато більшого прибутку. Реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва - капітальні вкладення.
· Залежно від функціонального призначення капітальні вкладення розрізняють валові та чисті.
Валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте та поширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.
Чисті капітальні вкладення - це витрати тільки на поширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.
Чисті капітальні вкладення розраховуються як різниця валових капітальних вкладень та амортизаційних відрахувань.
Під фінансовими інвестиціями мають на увазі вкладення коштів в різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну долю займає вкладення коштів у цінні папери.
· Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.
Зовнішні прямі інвестиції - це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту.
Закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.
За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:
вартість будівельно-монтажних робіт;
вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;
інші капітальні роботи й витрати. До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.
Співвідношення між переліченими видами
капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних
вкладень.
. Планування капіталовкладень
Процес прогнозування (планування) капітальних вкладень на підприємствах охоплює два послідовно здійснювані етапи:
перший - обчислення необхідного обсягу реальних (виробничих) інвестицій на розрахунковий період (рік, кілька років);
другий - визначення конкретних джерел їхнього фінансування.
.Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій.
Масштабність і складність розрахунків на першому етапі залежать від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку та на підприємстві:
) за кількісними та якісними характеристиками попит ринку задовольняється повністю, а відтак немає потреби у збільшенні обсягу виробництва певної продукції на відповідному підприємстві;
) попит на продукцію підприємства постійно зростає, а отже, виробник заінтересований у відповідному збільшенні обсягу виробництва з допомогою введення в дію додаткових виробничих потужностей;
) має місце різке зменшення попиту ринку на пропоновану для продажу продукцію, через що підприємство мусить модернізувати її або терміново організувати виробництво нової, конкурентоспроможної продукції.
За першим варіантом має здійснюватись лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. У цьому разі розрахункова процедура обмежується визначенням акумульованої суми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів та її порівнянням з потребою капіталу для заміни застарілих видів устаткування сучасними досконалішими моделями такого.
Другий варіант передбачає здійснення розширеного відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощування до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно через його технічне переозброєння, реконструкцію або розширення за попередньо розробленим проектом.
Такий варіант збільшення виробничих можливостей підприємства зумовлює необхідність ретельного складання програми (плану) його технічного переозброєння та реконструкції (розширення). Програма (план) складається звичайно за розділами:
1) зведені техніко-економічні показники;
2) заходи за окремими напрямками техніко-технологічного та організаційного розвитку з визначенням для кожного з них приросту виробничої потужності та інших економічних показників;
3) потреба в устаткуванні (вітчизняне, у тім числі виготовлене власними силами; імпортне; типові вузли для модернізації діючого устаткування).
Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом економічної ситуації використовують залежно від стадії планування два методи: перший - попередньо-приблизних розрахунків (на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності); другий - прямих розрахунків (за даними кошторису технічного переозброєння і реконструкції або розширення підприємства). За першим методом розрахунки здійснюють у такій послідовності (дані умовні).
Третій можливий варіант економічної ситуації на ринку й підприємстві зумовлює вже не просто розширене відтворення основних фондів, а потребує докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюють, головне, за схемою другого варіанта. Проте при цьому треба додатково враховувати значні капітальні витрати, зв'язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів, які мають за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупців. За таких умов підприємству слід бути готовим також і до необхідної диверсифікації виробництва, яка може зумовити мобілізацію значних інвестиційних ресурсів.
Джерела фінансування виробничих інвестицій. Для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства важливим є також обґрунтоване визначення конкретних джерел фінансування виробничих інвестицій.
Найпростіше це можна зробити для першого варіанта економічної ситуації . Якщо за певних причин акумульованої суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінансування заміни застарілого устаткування, то для покриття частини, що її бракує, треба використати інші (внутрішні) джерела формування коштів (зокрема оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого прибутку).
Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів за другим і третім варіантами економічної ситуації підприємства (істотне збільшення обсягу продукції, що виробляється, або організація виробництва нових видів товарів відповідно до попиту ринку) є складним господарським завданням. Для того, щоб його правильно розв'язати, потрібне глибоке економічне обґрунтування вибору тих чи тих джерел формування необхідних реальних інвестицій (капітальних вкладень).