“Курс вищої математики. Частина 2.”
|
|
|
|
|
|
|
|
′ |
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
′ |
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(1 + |
|
2 x) ; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
; |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
f (x) = e |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
g (x) =1+ e |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
′′ |
|
|
1 |
|
x |
|
|
|
1 |
|
x |
|
|
|
|
x |
|
x |
|
1 |
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
g |
′′ |
= e |
x |
|
|||||||||
|
|
2 |
|
|
2 |
|
|
|
2 |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
= |
|
2 e |
+ |
2 e |
+ |
|
|
4 e |
|
= 4 e |
(4 + x) ; |
|
|
|
|
|
|
|
; |
|||||||||||||||||||||||||||||
f (x) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(x) |
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
e |
x |
|
(4 + x) |
|
|
|
1 |
|
(4 + x) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
lim |
= |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= lim |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ex |
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x→∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
→∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
e 2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
f |
′′′ |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
g |
′′′ |
|
1 |
e |
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
= |
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
; |
|
|
|
|
lim |
|
= 0; |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
(x) |
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(x) = |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x→∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2e 2 |
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Слід зазначити, що правило Лопіталя – всього лише один із способів обчислення меж. Часто в конкретному прикладі разом з правилом Лопіталя може бути використаний і який – або інший метод (заміна змінних, домножение і ін.).
Приклад: Знайти межу lim ex −e−x − 2x .
x→0
′ |
|
|
x |
+ e |
−x |
|
− 2 ; |
|
|
|
|
|
|
|
′ |
|
|
|||||||||||
f (x) = e |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
g (x) =1 − cos x ; |
|||||||||||||
lim |
ex |
+ e−x |
|
|
− 2 |
= |
1+ |
1 |
− 2 |
= |
0 |
- |
знову |
вийшла невизначеність. Застосуємо правило |
||||||||||||||
1 |
−cos x |
|
|
|
|
|
|
1 |
−1 |
|
0 |
|||||||||||||||||
x→0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
Лопіталя ще раз. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
′′ |
|
|
|
x |
−e |
−x |
|
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
′′ |
|
|
|
|
|||||||
f (x) = e |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
g (x) = sin x ; |
|
|||||||||||||
lim |
ex |
−e−x |
|
= |
|
|
1 |
− |
1 |
= |
|
0 |
|
- застосовуємо правило Лопіталя ще раз. |
||||||||||||||
sin x |
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
0 |
|
|||||||||||||||||
x→0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
′′′ |
|
= e |
x |
|
+ e |
−x |
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
g |
′′′ |
(x) |
= cos x |
; |
||||||||
f (x) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
lim |
ex |
+ e−x |
|
|
= |
|
|
2 |
= 2 ; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
cos x |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
x→0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
Невизначеності вигляду 00 ; 1∞ ; ∞0 можна розкрити за допомогою логарифмування. Такі невизначеності зустрічаються при знаходженні меж функцій
вигляду y = [f (x)]g ( x) , f(x) >0 поблизу крапки а при ха. →Для функції досить знайти межу функції lny = g(x) lnf(x).
Приклад: Знайти межу lim x x .
x→0 x>0
Тут у = xx, |
lny = xlnx. |
|
|
|
|
|
правило |
|
|
|
|
|
Тоді |
lim ln y = lim x ln x = lim |
ln x |
|
|
|
1/ x |
|
|||||
|
|
|
= |
|
= lim |
|
|
|||||
1 |
|
−1/ x |
2 |
|||||||||
|
x>0 |
x>0 |
x>0 |
|
|
Лопиталя |
x>0 |
|
||||
|
x→0 |
x→0 |
x→0 |
|
|
|
|
|
|
x→0 |
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
lim ln y = ln lim y = 0; |
lim y = lim x x =1 |
|
|
|
|
|||||||
x→0 |
|
x→0 |
x→0 |
|
|
x→0 |
|
|
|
|
|
|
x>0 |
|
x>0 |
x>0 |
|
|
x>0 |
|
|
|
|
|
|
знаходження межі такої
= −lim x = 0; . Отже
x→0 x>0
21
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
“Курс вищої математики. Частина 2.” |
|
Приклад: Знайти межу lim |
x2 |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
x→∞ e2 x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
f |
′ |
′ |
|
2x |
; |
lim |
|
x |
= |
∞ |
; |
- |
отримали невизначеність. Застосовуємо |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
(x) = 2x; |
g (x) = 2e |
|
|
|
|
∞ |
|||||||||||||
правило Лопіталя ще раз. |
|
|
x→∞ e2 x |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
1 |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|||||||
f |
′′ |
′ |
2 x |
; |
|
lim |
|
|
= |
|
|
= 0 ; |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
(x) = 2; |
g (x) = 4e |
|
|
|
2e2 x |
∞ |
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
x→∞ |
|
|
|
|||||||||
Похідні і диференціали вищих порядків.
Хай функція f(x) - дифференцируема на деякому інтервалі. Тоді, диференціюючи її, отримуємо першу похідну
y′ = f ′(x) = df (x) dx
Якщо знайти похідну функції f(x), отримаємо другу похідну функції f(x).
|
|
|
|
|
|
y |
′′ |
= |
f |
′′ |
d 2 f (x) |
|
|
|
|
|
|
dx2 |
|||||
|
d 2 y |
|
|
|
|
|
(x) = |
||||
тобто у′′ = (y)′ або |
= |
d |
dy |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
||
dx2 |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
dx dx |
|
|
|
|
|
||||
Цей процес можна продовжити і далі, знаходячи похідні ступені n.
d |
n |
y |
|
d |
|
n−1 |
y |
|
||
|
= |
d |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
||
dx |
n |
|
|
|
n−1 |
|||||
|
|
dx dx |
|
|
|
|||||
Загальні правила знаходження вищих похідних.
Якщо функції u = f(x) і v = g(x) дифференцируемы, то
1)(Сu)(n) = Cu(n);
2)(u ± v)(n) = u(n) ± v(n);
3) |
(u v) |
(n) |
= vu |
(n) |
+ nu |
(n−1) |
v |
′ |
+ |
n(n −1) |
u |
(n−2) |
v |
′′ |
+... + |
n(n −1)...[n − (k −1)] |
u |
(n−k ) |
v |
(k ) |
+... |
|
|
|
2! |
|
k! |
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
... + uv(n) .
Цей вираз називається формулою Лейбніца.
Також по формулі dny = f(n)(x) dxn може бути знайдений диференціал n- го порядку.
Дослідження функцій за допомогою похідній.
Зростання і убування функцій.
Теорема. 1) Якщо функція f(x) має похідну на відрізку [а, b] і зростає на цьому відрізку, то її похідна на цьому відрізку ненегативна, тобто f(x) ≥ 0.
2) Якщо функція f(x) безперервна на відрізку [а, b] і дифференцируема на проміжку (а, b), причому f(x)> 0 для а < x < b, то ця функція зростає на відрізку [а, b].
22
“Курс вищої математики. Частина 2.”
Доказ.
1) Якщо функція f(x) зростає, то f(x + ∆x)> f(x) при x>0 і f(x + ∆x)< f(x) при х<0
тоді:
f (x + ∆x) − f (x) |
> 0, |
lim |
f (x + ∆x) − f (x) |
≥ 0. |
|
∆x |
∆x |
||||
|
∆x→0 |
|
2) Хай f(x) >0 для будь-яких точок х1 і х2, що належать відрізку [а, b], причому x1<x2.
Тоді по теоремі Лагранжа: f(x2) – f(x1)= f(ε)(x2 – x1), x1 < ε < x2
По умові f′(ε)>0, отже, f(x2) – f(x1) >0, тобто функція f(x) зростає.
Теорема доведена.
Аналогічно можна зробити вивід про те, що якщо функція f(x) убуває на відрізку [а, b], то f(x)≤0 на цьому відрізку. Якщо f(x) <0 в проміжку (а, b), то f(x) убуває на відрізку [а, b].
Звичайно, дане твердження справедливе, якщо функція f(x) безперервна на відрізку [а, b] і дифференцируема на інтервалі (а, b).
уу
ϕ |
ϕ |
ϕ |
ϕ |
x x
Точки екстремуму.
Визначення. Функція f(x) має в точці х1 максимум, якщо її значення в цій крапці більше значень в усіх точках деякого інтервалу, що містить точку х1. Функція f(x) має в точці х2 мінімум, якщо f(x2 +x∆)> f(x2) при будь-якому х∆ (х може бути і негативним).
Очевидно, що функція, визначена на відрізку може мати максимум і мінімум тільки в крапках, що знаходяться усередині цього відрізання. Не можна також плутати максимум і мінімум функції з її найбільшим і найменшим значенням на відрізку – це поняття принципово різні.
Визначення. Точки максимуму і мінімуму функції називаються точками
екстремуму.
23
“Курс вищої математики. Частина 2.”
Теорема. (необхідна умова існування екстремуму) Якщо функція f(x)
дифференцируема в точці х = х1 і точка х1 є точкою екстремуму, то похідна функції звертається в нуль в цій крапці.
Доказ. Припустимо, що функція f(x) має в точці х = х1 максимум. Тоді при достатньо малих позитивних ∆х>0 вірне нерівність:
f(x1 + ∆x) < f (x1 ) тобто f (x1 + ∆x) − f (x1 ) < 0
Тоді |
|
|
|
|
|
||
|
f (x1 + ∆x) − f (x1 ) |
|
> 0 |
при |
∆х < 0 |
||
|
|
∆x |
|||||
|
|
|
|
|
|||
|
f (x1 + ∆x) − f (x1 ) |
|
< 0 |
при |
∆х > 0 |
||
За визначенням: |
∆x |
||||||
|
|
|
|||||
f (x1 + ∆x) − f (x1 ) |
|
|
|||||
|
lim |
= f ′(x1 ) |
|||||
|
∆x |
|
|||||
|
∆x→0 |
|
|
|
|||
Тобто якщо ∆х0→, але ∆х<0, то f′(x1) ≥ 0, а якщо ∆х0, але х>0, то f(x1) ≤ 0.
А можливо це тільки в тому випадку, якщо при ∆х0 →f′(x1)= 0.
Для випадку, якщо функція f(x) має в точці х2 мінімум теорема доводиться аналогічно.
Теорема доведена.
Слідство. Зворотне твердження невірне. Якщо похідна функції в деякій крапці рівна нулю, то це ще не означає, що в цій крапці функція має екстремум. Красномовний приклад цього – функція у = х3, похідна якої в точці х = 0 рівна нулю, проте в цій крапці функція має тільки перегин, а не максимум або мінімум.
Визначення. Критичними точками функції називаються крапки, в яких похідна функції не існує або рівна нулю.
Розглянута вище теорема дає нам необхідні умови існування екстремуму, але цього недостатньо.
Приклад: f(x)= x |
Приклад: f(x)= 3 х |
у |
у |
x
x
У точці х = 0 функція має мінімум, але |
В точці х = 0 функція не має ні |
24
|
|
“Курс вищої математики. Частина 2.” |
не має похідної. |
максимуму, ні мінімуму, ні произ- |
|
водною. |
|
|
Взагалі кажучи, функція f(x) може мати екстремум в крапках, де похідна не існує або рівна нулю.
Теорема. (Достатні умови існування екстремуму)
Хай функція f(x) безперервна в інтервалі (а, b), який містить критичну точку х1, і дифференцируема в усіх точках цього інтервалу (окрім, можливо, самої точки х1).
Якщо під час переходу через точку х1 зліва направо похідна функції f(x) міняє знак з “+” на “-“, то в точці х = х1 функція f(x) має максимум, а якщо похідна міняє знак з “-“ на “+”- те функція має мінімум.
Доказ.
f ′(x) > 0 |
при |
x < x |
|
|
|
Хай |
|
|
1 |
|
|
′ |
при |
x > x1 |
|
|
|
f |
(x) < 0 |
|
|
||
По теоремі Лагранжа: |
f(x) – f(x1)= f(ε)(x – x1), де x < ε < x1. |
||||
Тоді: 1) Якщо х < x1, то ε < x1; |
f′(ε)>0; |
f(ε)(x – x1)<0, отже |
|||
|
|
|
f(x) – f(x1) <0 або |
f(x)< f(x1). |
|
2) Якщо х > x1, то ε > x1 f′()<0; |
f(ε)(x – x1)<0, отже |
||||
|
|
|
f(x) – f(x1) <0 або |
f(x)< f(x1). |
|
Т. до. відповіді співпадають, то можна сказати, що f(x)< f(x1) в будь-яких крапках поблизу х1, тобто х1 – точка максимуму.
Доведення теореми для точки мінімуму проводиться аналогічно.
Теорема доведена.
На основі вищесказаного можна виробити єдиний порядок дій при знаходженні найбільшого і найменшого значення функції на відрізку:
1)Знайти критичні точки функції.
2)Знайти значення функції в критичних крапках.
3)Знайти значення функції на кінцях відрізання.
4)Вибрати серед набутих значень найбільше і найменше.
Дослідження функції на екстремум з допомогою похідних вищих порядків.
Хай в точці х = х1 f′(x1)= 0 і f′′(x1) існує і безперервна в деякій околиці точки х1.
Теорема. Якщо f′(x1)= 0, то функція f(x) в точці х = х1 має максимум, якщо f′′(x1) <0 і мінімум, якщо f′′(x1) >0.
Доказ.
25