Материал: Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

ΔФР =ΔАр ─ ΔКЗ+ І                                                           (2.1)

де ΔАр _р - приріст активів підприємства у зв'язку з ростом обсягу реалізації продукції;

ΔКЗ - приріст кредиторської заборгованості по комерційному кредиту у зв'язку з ростом обсягу реалізації продукції;

І - сума інвестицій в активи, що не пов'язана з ростом обсягу реалізації продукції.

Приведена формула ілюструє зв'язок масштабу виробництва, обсягів інвестування і потреби у фінансових ресурсах на плановий період, причому вигідним з фінансової точки зору для підприємства-виробника є використання комерційного кредиту. Чим більша питома вага матеріальних витрат в загальних витратах на виробництво продукції (тобто, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів тощо), тим більшою буде кредиторська заборгованість перед постачальниками, що має позитивний вплив на фінансові можливості виробника в період надання комерційного кредиту.

1 вкладення коштів на поповнення оборотного капіталу (закупівлю сировини, матеріалів, палива і т.д. і збільшення обсягу виробництва продукції в умовах недостатньої насиченості ринку);

2 фінансування структурних змін у виробничій програмі;

3 оновлення основного капіталу, прискорення темпів вибуття застарілої техніки і т.п.;

4 придбання нематеріальних активів (торгових знаків, патентів, ноу-хау і т.п.);

5 закупівля цінних паперів і створення частки (паю) в статутному капіталі інших підприємств;

6 вкладення коштів в розвиток виробничої інфраструктури і т.д. Якщо, навпаки, підприємство відчуває гострий дефіцит фінансових засобів для здійснення техніко-технологічних і організаційних заходів, то актуальною є проблема визначення джерел додаткового фінансування і їх ефективності.

Крім того, в ринкових умовах господарювання виникає потреба в оцінці фінансової стабільності конкурентів, їх сильних і слабких сторін, а також постійних партнерів, з якими підтримуються ділові взаємозв'язки.

При альтернативних варіантах постачання, паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсів знижується підприємницький ризик виробника. Разом з тим, ефективність виробництва фірм-постачальників знаходить свої відображення в ціні матеріальних ресурсів і, відповідно в затратах на виготовлення продукції фірм-виробників. В свою чергу, від платоспроможності покупців залежать умови відтворення капіталу і компенсації витрат на виробництво і реалізацію продукції.

В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується методика оцінки фінансової стійкості і

платоспроможності економічних агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за змістом відповідає міжнародним вимогам і ґрунтується на даних фінансової звітності і бухгалтерського балансу.

В залежності від мети дослідження конкретних аналітичних задач в першу чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу. Агрегована форма бухгалтерського балансу показана на умовних даних.

З орієнтацією на розробку бізнес-планів доцільно згрупувати окремі показники в дві основні групи. До першої групи відносяться:

7   запаси і затрати (33);

8   власні оборотні кошти (ВОК);

9   джерела формування запасів (ДФЗ).

Таблиця 2.1

Агреговане представлення бухгалтерського балансу Бродівського ДЛГ для 2004 року, в тис.гри.

Запаси і затрати (33) визначаються за даними бухгалтерського балансу як підсумок II розділу активу балансу.

Власні оборотні кошти (ВОК) розраховуються за наступною методикою:

ВОК = Підсумок II розділу + Підсумок III розділу - Підсумок III розділу

Активу балансу                  Активу балансу      Пасиву балансу         (2.2)

Таким чином, власні оборотні кошти - це різниця між поточними оборотними активами (вартість оборотного капіталу в матеріально-речовій і грошовій формах) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства (короткострокові кредити, зобов'язаннями перед: постачальниками, бюджетом по податках і платежах, працівниками, іншими підприємствами по отриманих авансах і т.д.).

Порівнюючи приведені вище три основні показники (33, ВОК і ДВЗ), в практиці фінансового менеджменту можна умовно виділити такі рівні фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютну фінансову стійкість, яка характеризується нерівністю:

33 < ВОК

2) нормальну фінансову стійкість, для якої виконується наступна нерівність:

ВОК<33<ДФЗ.

Визначаємо джерела формування запасів ДФЗ:

ДФЗ_Кі_Н.року = -202,9 тис.грн. + 1563,9 тис.грн. + 686,7 тис.грн.

=2047,7 тис.грн.

Порівнюємо нерівності:

ЗЗ_кін._року = 5710 тис.грн На кінець 2004 р.:-202,9 < 571,0 < 2047,7 (в тис.грн.).

Розрахунки підтверджують, що протягом 2004 р. ситуація на підприємстві дещо погіршилася.

нестійкий фінансовий стан, для якого характерною є нерівність типу:

<ДФЗ.

Економічний зміст даної нерівності полягає в тому, що запаси і затрати неможливо покрити джерелами коштів.

) критичний фінансовий стан характеризується такою ситуацією, коли не тільки не виконується нерівність 3), але й мають місце "збитки" (рядок 330 -к340 активу балансу), а також "Довстрокові кредити на позики, що не погашені в строк" (рядок 620 пасиву балансу).

Таким чином, користуючись лише даними з "Балансу підприємства" (форма № 1 бухгалтерської звітності), можна провести загальну стратегічну оцінку фінансової стійкості підприємства. Проте в процесі розробки бізнес-планів виникає необхідність більш ґрунтовного вивчення фінансової стійкості підприємства шляхом використання окремої системи фінансових оціночних показників. На рис.3.1. показана схема проведення такого аналізу.

Ці показники доцільно згрупувати за такими напрямками:

1)   коефіцієнти ліквідності, зміна яких відображає вплив факторів стратегічного характеру;

2)  коефіцієнти фінансової стабільності, зміна яких є наслідком впливу вирішальних (або потенційних) факторів;

3)  коефіцієнти ділової активності, зміна яких відображає регулюючі фактори

Рис. 2.1 Схема оцінки фінансової стійкості підприємства з орієнтацією на бізнес - планування

Оскільки в літературі пропонується досить розгалужена система показників, що відображають фінансовий стан підприємства, в даній дипломній роботі основний аспект у виборі аналітичної методики приділявся цілям бізнес-планування.

Як видно з рисунку, зміст стратегічних факторів розкривається шляхом використання трьох показників (абсолютної ліквідності, проміжної ліквідності і загальної ліквідності або покриття бухгалтерського балансу), що оцінюються з точки зору:

1 інтересів акціонерів (власників капіталу);

2 інтересів банку, що кредитує дане підприємство;

3 - інтересів постачальників.

Зупинимося на визначенні коефіцієнтів фінансової стабільності, що відображають вплив потенційних (або вирішальних) факторів.

До основних показників даного напрямку аналізу відноситься коефіцієнт фінансової автономії (КФА):

КФА = ВК/ПК

де ВК - загальна сума власного капіталу (І розділ пасиву балансу);

ПК - загальна сума постійного капіталу (ВК + довгострокові кредити банків і позики).

За своєю суттю КФА дозволяє оцінити рівень самофінансування виробничо-господарської діяльності підприємства в цілому. Рівень даного показника оцінюється позитивно, якщо частка власного капіталу знаходиться в межах (0,7 - 1,0). Високий рівень КФА відображає мінімальний фінансовий ризик і сприятливі можливості підприємства для інвестування капіталовкладень і коштів зі сторони (включаючи банківські кредити і позики).

Аналогічно, не змінилося значення КФА і на кінець року, оскільки в останні роки отримання довгострокових кредитів банків є проблематичним. Значно зріс фінансовий ризик банківських кредитних установ в умовах нестабільної економічної ситуації і непрогнозованості ситуації на грошових ринках в умовах інфляції. На 2000 р., за оцінками фахівців, темпи інфляції приблизно були рівні 19 %. Т.ч., враховуючи значення КФА = 1, фінансовий ризик підприємства є мінімальним. Коефіцієнт самофінансування активів (КСФА):

КСФА = ВК/А             (2.4)

де А - загальна сума всіх активів.

Рівень даного показника відображає відношення власного капіталу до фінансування всього майна підприємства. Позитивно оцінюється цей показник, якщо КСФА > 0,5 (або 50%). Згідно з плановими даними на 2004 р.: КСФАкін.року = 3124,8/4688,7 = 0,67 (або 67%)

Коефіцієнт фінансування оборотних активів (КФОА) відображає можливості покриття поточних активів підприємства власними обіговими коштами:

КФОА = ВОК / ПА                                           (2.5)

де ПА - загальна сума поточних активів (II і III розділи активу балансу).

КФОАкін.року = -202,9/1361,0 = 0,15

При нормальних умовах виробничої діяльності рівень даного показника повинен перевищувати 0,5 (або 50%). Фактично, для підприємства

КФОА< 0.

Коефіцієнт фінансування запасів (КФЗ) відображає можливості покриття запасів і затрат за рахунок власних оборотних коштів підприємства.

КФЗ = ВОК/ЗЗ                                                  (2.6)

КФЗкін. Року = -202,9/571,0 = -0,36

Позитивним вважається, якщо КФЗ >    2/3 -.Коефіцієнт загальної заборгованості (КЗЗ) відображає питому вагу 'загальної заборгованості підприємства довгострокового і короткострокового характеру (ДЗ і КЗ) в загальній сумі активів підприємства:

КЗЗ = (ДЗ + КЗ)/А = 50,0 /4688,7 = 0,1

Заключний розділ фінансової стійкості підприємства охоплює коефіцієнти ділової активності, які об'єднані,в групу провідних (або регулюючих) факторів. Коефіцієнти ділової активності виробничо-господарської діяльності підприємства грунтуються на оборотності основних розділів активної частини бухгалтерського балансу.

Одним із основних показників, що дозволяє оцінити рівень оборотності всіх активів підприємства на певну дату, є коефіцієнт повернення активів (або вкладених коштів) (КПА):

КПА = Обсяг продаж / Активи = 1933,6 / 4688,7 = 0,41 (2.7)

З нормативної точки зору для забезпечення ефективної діяльності рівень даного показника повинен бути вищим від 1. (При сприятливих умовах - від 2,0 до 2,5). Проте забезпечення нормативних значень КПА в умовах низької платоспроможності покупців є проблематичним, оскільки в Україні продовжується економічна криза, що знижує попит на лісоматеріали на внутрішньому ринку.

Коефіцієнт використання позаоборотних активів (КВПА) підприємства в основній діяльності:

КВПА = Обсяг продаж / ПОА (2.8)

де ПОА - позаоборотні активи (підсумок І розділу активу балансу).

КВПА = 1933,6 / 540,9 = 3,58

Порівняно високе значення КВПА свідчить про перевищення темпів зростання вартості готової продукції (у зв'язку із підвищенням цін на матеріальні ресурси, в т.ч. енергоносії) над темпами переоцінки вартості індексацій) основних засобів. Позитивним в такій ситуації є співпадання обсягу виробництва продукції з обсягом йродаж.

Коефіцієнт використання робочого капіталу (КВРК) визначається за формулою:

КВРК = Обсяг продаж / Робочий капітал (РК)                                    (2.9)

Чим вищий (КВРК), тим вище оцінюються результати. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КОДЗ) відображає ступінь трансформування дебіторської заборгованості у готівку:

КОДЗ = Обсяг продаж / Дебіторська заборгованість                 (2.10)

Для даного підприємства КОДЗ = 1933,6 / 600,19 = 3,22

Будь-яке підприємство повинно прагнути до підвищення (КОДЗ), особливо слідкувати за дебіторською заборгованість за товари і послуги, які не оплачені в строк, щоб не пройшов термін позовної давності.

На основі КОДЗ можна визначити середній термін повернення боргів підприємству (в днях) за формулою:

Т = 360 / КОДЗ = 360 / 3,22 = 111,8 (днів) (2.11)

КОДЗ є порівняно дуже низьким, бо борги повертаються приблизно через 2 місяці.;.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (КОКЗ) і визначається т.ч.

КОКЗ = обсяг продаж / кредиторська заборгованість               (2.12)