Материал: Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Стохастичний факторний аналіз передбачає наявність імовірнісного (кореляційного) зв'язку.

2. однорівневий і багаторівневий факторний аналіз.

Однорівневий факторний аналіз досліджує вплив факторів першого порядку без їх деталізації.

Багаторівневий факторний аналіз встановлює вплив факторів нижчого рівня (другого, третього, тощо) на результативний показник.

3. ретроспективний і перспективний факторний аналіз

Ретроспективний факторний аналіз встановлює причини зміни результативного показника у минулому періоді.

Перспективний - можливості зміни результативного показника у перспективі.

Алгоритм здійснення факторного аналізу наступний:

1.      відбір факторів, що впливають на результативний показник.

2. класифікація і систематизація факторів. При цьому обов'язково встановлюється до якої групи належать фактори:

•       кількісні чи якісні. Кількісні фактори характеризують кількісну визначеність явища. Якісні фактори характеризують внутрішні ознаки і особливості економічного явища, як правило є відносними і виражаються через кількісні.

• прості і складні. Складні фактори можуть бути розкладені на прості.

3. встановлення взаємозв'язку між факторами і результативним показником - детермінований чи стохастичний і побудова факторної моделі.

Розрізняють такі види факторних моделей:

1 адитивна - фактори подаються у вигляді алгебраїчної суми;

2 мультиплікативна - фактори подаються у вигляді у вигляді добутку;

3 кратна - фактори подаються у вигляді у вигляді частки;

4 змішана або комбінована - як поєднання попередніх.

4. визначення кількісного впливу факторів на результативний показник із застосуванням конкретного методу факторного аналізу.

Детермінований факторний аналіз здійснюється такими методами:

1.  індексний;

2.  ланцюгових підстановок;

3.  метод різниць в абсолютних величинах;

4.  метод різниць у відносних величинах;

5.  метод логарифмування;

6.  метод інтегрування;

7.  та ін.

Перші 4 з перерахованих методів базуються на прийомі елімінування. Суть прийому полягає у визначенні впливу окремого фактора, при умовному усуненні впливу інших факторів. Прийом елімінування передбачає визначення місця конкретного фактора у факторній моделі та дотримання певної послідовності розрахунків: заміна факторів розпочинається з кількісних а потім якісних. При наявності кількох кількісних і якісних факторів відбувається заміна спочатку факторів 1 рівня, а потім нижчих рівнів.

Для проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції Бродівського ДЛГ використаємо метод ланцюгових підстановок. Він є універсальним методом і для його застосування доцільно будувати допоміжні таблиці (див. таблицю 3.5).

Факторами, що впливають на обсяг прибутку від реалізації продукції, є:

1)   Ціна за одиницю продукції, грн.

2)   Собівартість реалізованої продукції, грн.

3)   Обсяг реалізованої продукції, м3.

4)   Асортимент.

Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції та умови виконання планових показників. Для факторного аналізу прибутку оцінюємо такі показники:

1. ціна одиниці продукції (С);

2. затрати на виробництво одиниці реалізованої продукції (2);

3. обсяг випуску реалізованої продукції (К); "

4. асортимент і структура виробничої програми (А).

Послідовно будемо оцінювати вплив кожного з цих факторів, використовуючи метод ланцюгових підстановок. Необхідна вхідна інформація представлена в табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Вхідна інформація для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції на Бродівському ДЛГ, в тис. грн.

Показники*

Фактично за 2002 рік

Фактично в 2004 р. в базових цінах і собівартості

Фактично за 2004рік

1

2

3

4

Виручка від реалізації продукції за мінусом ПДВ

1841,6 с0к0

1771,6 с0к1

1933,6 с1к1

Затрати на виробництво реалізованої продукції

1210,2 z0к0

1380,3 z0к1

1510,6 z1к1

Результат від реалізації (прибуток ± збиток)

294,0 p0к0

391,3 p0к1

422,9 р1к1


∆P = P03- P02 = 422,9 - 294,0 = 128,9 тис. грн.

(наближено - 129 тис. грн.)

. Вплив зміни ціни (∆С) на ∆Р:

∆РС = с1к1 - с0к0 = ∆С•к1 = 1933,6 - 1771,6= + 162 тис. грн.

. Вплив зміни затрат на виробництво одиниці продукції:

∆РZ = z1к1- z0к1= ∆Z•к1 = 1510,6- 1380,3 = + 130,3 тис. грн.

. Вплив зміни обсягу виробництва продукції на ∆Р:

∆РК= p0к00к1 / с0к0 - 1) = 294 (1771,6 / 1841,6 - 1)= 294*(-0,04) =

= - 11,76 тис. грн.

. Оцінюємо вплив зміни асортименту і структури виробничої програми на ∆Р.

а) ∆Рзаг= p0к1 - p0к0= p0•∆К = 391,3 - 294 = 97,3 тис. грн.

б) ∆РА= ∆Рзаг - ∆РК = 97,3 - (- 11,76) = 109,06 тис. грн.

∆РС 162 тис. грн. (126%)

∆РZ -130,3 тис. грн.(-108%)

∆РК -11,76 тис. грн.(-9%)

∆РА 109,06 тис. грн.(91 %)

∆Р 129 тис. грн.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення ефективності аналізу фінансового стану господарюючих суб’єктів

Ефективність фінансової діяльності підприємств у першу чергу залежить від розробленої стратегії управління. Створення, визначення і реалізація стратегії управління належить до доволі складних і трудомістких завдань.

В українській фінансовій літературі питання стратегічного менеджменту на підприємстві висвітлюється недостатньо [29,38,50]. Тому, на нашу думку, це питання є цікавим для вивчення і аналізу. Отже, метою дослідження є:

ü  Висвітлення стратегії і тактики управління фінансовою стійкістю підприємства;

ü  Визначення засобів підвищення ефективності розробки стратегії на підприємстві;

ü  Проведення аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на розробку стратегії.

Отже, умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку є його фінансова стабільність (стійкість). Це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які треба враховувати при прийнятті фінансового вибору. Стабільність фінансів на підприємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень. Тобто, на наш погляд, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух грошових потоків, який забезпечив би постійне перевищення доходів над витратами.

Для забезпечення підприємству стабільного стану на ринку і досягнення міцної фінансової стійкості важливе значення, на нашу думку, має стратегія і тактика управління.

Для всіх очевидно, що стратегія - це загальний напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети, дослідження й розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства [30, С.55]. Правильно розроблена стратегія дає змогу гармонізувати різні, часто суперечливі цілі, дає можливість порівняти різноманітні “сценарії” розвитку фінансів підприємства і на підставі одержаної інформації вибрати оптимальні шляхи його перспективної діяльності, передбачити труднощі на шляху до зміцнення його ринкових позицій, попередити негативні наслідки реалізації обраних шляхів розвитку.

Аналіз показав, що розробка стратегії управління підприємством суттєво залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів, які нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства. Моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовим станом, важливо попередити і вдало оцінити вплив цих факторів.

В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне і гнучке управління внутрішніми факторами його діяльності. Стратегічний менеджмент, на наш погляд, повинен бути спрямований на:

Ø  якість управління оптимальним складом і структурою поточних активів;

Ø  правильний вибір стратегії і тактики управління структурою власних фінансових ресурсів. Винятково важливо проаналізувати їх використання в двох напрямках: по-перше, для фінансування поточної діяльності, по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери;

Ø  заходи щодо управління коштами, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Тут стратегія повинна бути направлена на усунення фінансового ризику нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що ступінь впливу факторів на фінансову стійкість підприємства залежить не лише від сили кожного з них та співвідношення між ними, а й від тієї стадії життєвого циклу, в якій у даний момент перебуває підприємство, і відповідності їх управлінських дій.

Немаловажний вплив на фінансовий стан підприємства мають і зовнішні фактори. Тому важливо розробити на підприємстві стратегію і тактику управління ними. Зовнішнє середовище включає в себе різноманітні аспекти [30, С.59]:

-    економічні умови господарювання;

-        пануючі в суспільстві техніку і технології;

         платоспроможний попит споживачів;

         економічну і фінансово-кредитну законодавчу базу;

         соціальну та екологічну ситуацію в суспільстві;

         конкурентну боротьбу;

         податкову політику;

         ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи і зовнішньоекономічних зв’язків.

Отже, найважливіша ознака фінансової стійкості підприємства - його здатність функціонувати і розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. При цьому важливе значення має достовірна і реальна інформація про внутрішню і зовнішню обстановку. Основне її призначення полягає у тому, щоб на її основі [61, С.158]:

)        приймати відповідні (по можливості оптимальні0 рішення про зміни характеру діяльності підприємства, викликані у зовнішній і внутрішній моделях;

)        гарантувати виконання прийнятих на підприємстві стратегій і забезпечити ефективність їх виконання.

Одним із головних методологічних принципів стратегічного менеджменту є інформаційне забезпечення - реальне, правдиве і достовірне [30, С.61]. Це відбувається шляхом складання та аналізу фінансової звітності.

Хочемо зазначити: в Україні вже проведено роботу щодо впровадження в облікову політику базових основ міжнародних стандартів обліку і звітності. Це і прийнятий у червні 1999 року Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, і розроблені Міністерством фінансів України національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку й фінансової звітності, і методичні вказівки. Підприємство, керуючись всіма цими нововведеннями, повинно розробити таку політику щодо управлінського обліку, щоб вона забезпечувала формування всього спектра повної, правдивої, неупередженої інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Останнім часом в Україні чимало дискусій ведеться навколо реформування податкової системи, раціональності її побудови, можливості зниження податкового тягаря на підприємства. Після входження України в Європейський союз для нашої країни було розроблено стратегію гармонізації податкової політики - удосконалення податкового законодавства в напрямі його відкритості, простоти та стабільності. До Верховної Ради України було подано на розгляд декілька варіантів Податкового кодексу. При його розробці автори дотримувалися таких основних напрямів [51, С.188-194]:

         уніфікації порядку оподаткування різних категорій платників;

         скорочення більшості пільг;

         зменшення податкового тягаря та скорочення загальної кількості податків і зборів.

Всі заходи повинні бути спрямовані на формування стимулюючої податкової політики, яка формує в правовому полі економічну свободу підприємництва (в першу чергу малого і середнього) і за рахунок цього націлена на збільшення кількості платників податків. Передбачено розробку та удосконалення стимулюючих вітчизняне виробництво технологій розрахунку та сплати податків. Наголошено на правовому формуванні статусу платника податку як творця цінностей держави та податкового інспектора як захисника виробника і представника держави, зацікавленого в розвитку продуктивності праці та прибутковості.

Дослідження з удосконалення стратегічного управління підприємством потребують конкретного вибору критерію, за допомогою якого можна порівнювати різні варіанти впливу на підприємство, його фінанси та систему управління [30, С.62].

На наш погляд, для забезпечення цілісності системи управління фінансовою діяльністю передбачається виконання умови єдності цілей та інтересів на всіх рівнях управління, єдності принципів управління та єдності самого процесу управління.

Мають відбутися якісні зміни в управління підприємством шляхом активної, зорієнтованої на майбутнє стратегії, побудованої на зв’язку між намаганням забезпечити прибутковість і додержати стабільності фінансових процесів [51, С.188-194].

Підбиваючи підсумки вище сказаного, при вирішенні питань, пов’язаних з нормалізацією фінансового стану підприємства, необхідно:

         здійснити глибокий аналіз фінансового стану підприємства і визначити перспективи його подальшої діяльності, враховуючи номенклатуру вироблюваної продукції, її якість, вартість, конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту, оцінити реальні можливості підприємства;

         виявити і ліквідувати можливі втрати і збитки на підприємстві, їх причини і перебудувати організаційну структуру таким чином, що підприємство могло одержати максимальний прибуток;

         проводити глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової продукції, дебіторської заборгованості;

         обґрунтувати впровадження нових технологій, вибір варіантів розміщення виробничих потужностей, ввести нові інвестиційні проекти;

         впровадити систему інформації, яка б могла своєчасно, достовірно, повно і систематично надавати керівним органам підприємства необхідну інформацію про зовнішні та внутрішні умови, інформацію про реальний економічний стан на підприємстві;

         визначити конкретні вимоги, поставлені до системи управління підприємством, умови забезпечення об’єктивної оцінки недоліків у керівництві, практичної діяльності та кваліфікації керівного персоналу; вдосконалити методи управління підприємством на основі правильного добору керівників, підвищення рівня їх загальної і спеціальної освіти, а також шляхом застосування колективних форм керівництва підприємством.