4. Бойові дії 1916 р.

Це був третій рік кровопролитної, жорстокої, виснаж­ливої війни. До армій воюючих країн було мобілізовано більше 70 млн. чоловік. Бойові дії велися майже на десяти фронтах в різних куточках земної кулі, але головними залишалися Західний і Східний фронти в Європі.

У 1916 р. Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія та Туреччина, які стали називатися Центральними держава­ми, досягли найбільших успіхів на фронтах Першої світо­вої війни. їхні армії захопили території Бельгії. Північну Францію, Польщу, Сербію, повернули собі значну частину Галичину, завдали поразки союзникам у битві за протоки, хоча нові й нові атаки італійських позицій не давали жодних результатів. Однак попри всі ці досягнення вони не змогли домогтися остаточної перемоги над союзника­ми. Незважаючи на те, що Центральні держави контролю­вали увесь Європейський континент і величезні території від Гамбурга до Перської затоки, вони не змогли примуси­ти союзників капітулювати й підписати мирний договір.

5. Верденська битва

Це була одна з найкривавіших битв Першої світової війни, недарма її ще називають "верденською м'ясоруб­кою". Німецьке командування розраховувало прорвати оборону союзників під Верденом блискавичною атакою і зосередило величезні сили. Це завдання повинна була виконати 5-та німецька армія, підсилена 26 резервними дивізіями. Для удару по Вердену німці розгорнули 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів. В артилерії вони переважали в 5,5 раза. Зосередження такої кількості артилерії при наступі було здійснено вперше за час війни. Для цього були всі підстави, оскільки Верденський укріпрайон було обладнано численними траншеями, окопами, ходами сполучень, частину з яких було споруд­жено з бетону. Оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами.

Об'єктом наступу став так званий Верденський виступ, що прикривав шлях до Парижа і служив опорою для Західного фронту. 21 лютого після 9-годинної артилерій­ської підготовки, коли, здавалося б, на лінії оборони заги­нуло все живе, кайзерівські війська пішли в атаку. Однак французи зустріли їх інтенсивним вогнем. За 70 днів (лю­тий — квітень) кровопролитних боїв німці просунулися лише на 7 км. "Верденська м'ясорубка" перемолола майже 120 дивізій, з них 69 французьких і 50 німецьких. Однак ні тим, ні іншим не вдалося домогтися переваги. Операція тривала до кінця 1916 р. Французи стійко трималися і зрештою на кінець року відвоювали всі території, які німцям вдалося захопити навесні. Втрати з обох боків становили 1 млн. чоловік.

6. Брусилівський прорив

Відповідно до вимог союзників, які прагнули ослабити німців під Верденом, війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова перейшли у наступ. Прорив австро-німецької оборони 3 червня 1916 р. здійснювався на фронті 480 км завдовжки у кількох місцях. Було звільнено майже всю Галичину з м Луцьк й Буковину з м Чернівці.

Становище австро-німецьких військ на Східному фронті одразу стало надзвичайно серйозним Сюди було переки­нуто частину німецьких дивізій із заходу. За словами сучас­ного французького воєнного історика Прийара, "прорив німецького фронту російськими військами під Луцьком у червні 1916 р. змусив німецьке командування перекинути частину військ з-під Вердена на Східний фронт. Після цього гострота боїв під Верденом зменшилася. Це дало змогу французьким військам створити необхідні рубежі для контрударів великих масштабів..." Проте розтягнутість комунікацій і брак боєприпасів перешкодили подальшому наступові російських військ. Вичерпавши всі резерви, вони перейшли до оборони.

Успіхи союзників в битві під Верденом і в Галичині спонукали Румунію вступити у війну на боці Антанти. 27 серпня 1916 р. румунський уряд оголошує війну Цент­ральним державам. За це країни Антанти пообіцяли Румунії значні територіальні здобутки за рахунок Австро-Угорщи­ни (Трансільванію, Буковину, Добруджу та ін.). Австрій­ське та німецьке командування вирішили швидко вивести Румунію з війни. Об'єднані війська чотирьох держав одно­часно переважаючими силами завдали румунській армії нищівного удару. Росія змушена була втрутитися й продов­жити лінію фронту ще на 500 км. Проте на кінець року Румунія втратила 2/3 своєї території разом із столицею.

7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі

Активні дії російських військ влітку 1916 р. полегшили Британії та Франції підготовку і проведення наступу в районі р. Соммі. Ця операція була складовою частиною загального стратегічного плану Антанти на 1916 р. В її проведенні брали участь 3 французькі і 2 англійські армії (64 дивізії) або 45% загальної чисельності англо-французьких сил на Західному фронті. Прорив намічалося вести на ділянці в 70 км, залучити 50% важкої артилерії і до 40% авіації союзників. Головний удар завдавала 4-а англійська

Воєнні дії на Східному фронті в 1914—1917 рр.

армія. Цікаво, що, виходячи з досвіду 1915 р., операція на Соммі планувалася як "важка й довготривала битва". Вона готувалася більше 5 місяців, дуже ретельно і з великим розмахом. Заздалегідь було споруджено нові залізничні колії, мости, аеродроми. Загальна перевага англо-французів над німцями в місці прориву становила: в піхоті — більше ніж в 4,6; в артилерії — в 2,7; в авіації — майже в 3 рази. У вересні 1916 р. англійці вперше використали танки, що справило величезний ефект як військовий, так і психологічний. Танки тоді були 8,1 м завдовжки, 4,1 м завширшки, 2,5 м заввишки. Середня швидкість стано­вила 3,7 км/год, запас ходу — 19 км. Температура всере­дині машини сягала +70°С.

Під час наступу 15 вересня п'ять танків загрузли в болоті, дев'ять відстали через несправність, до німецьких окопів дійшло 18 танків. "Металеві страхіття прасували окопи, розстрілювали очманілу від жаху піхоту, рвали ко­лючий дріт, самі залишаючись невразливими для кулемет­ного вогню ворога", — писав свідок цієї події.

У 1917 р. танки вже використовувались англійцями та французами досить широко. На кінець війни Велика Бри­танія та Франція мали більше 7 тис. танків. Німеччина тільки 1917 р. приступила до їх створення й мала на кінець війни біля 70 машин.

Артилерійська підготовка операції почалася 24 червня і тривала 7 днів — до 1 липня. За цей час тільки у смузі 6-ї французької армії було випущено 2,5 млн. снарядів, або 0,9 т металу на квадратний метр. Операція втягнула в орбіту 150 дивізій, до 10 тис. гармат, 1 тис. літаків та багато інших видів зброї. Битва на Соммі знаменувала перевагу англо-французької техніки, що було ознакою виснаження Німеччини. Стратегічна ініціатива переходила до рук Ан­танти. Бойові дії точилися до кінця листопада, біля 4 місяців, поглинувши величезну кількість людей. Німці втратили до 538 тис, французи — 341 тис, англійці — 453 тис. чол.

8. Підводна війна

Підводна війна розпочалася ще 1914 р., коли англійці встановили морську блокаду Німеччини. Для здійснення блокади вони використали великі крейсерські сили. Тоді Німеччина почала за допомогою підводних човнів топити ворожі кораблі. Вже у вересні—жовтні 1914 р. німецькі підводні човни потопили 5 британських крейсерів, 1 під­водний човен, декілька торгових суден та десятки риболовецьких траулерів. Наприклад, німецький човен "11-9" за один день 22 вересня потопив 3 британських броньованих крейсери ("Хог", "Абукір", "Крессі"). Престижу англійсько­го флоту було завдано чуттєвого удару.

1915 р. німці розгорнули підводну блокаду Британії. Вже з січня 1915 р. вони розпочали необмежену війну проти торгового судноплавства з метою економічної бло­кади Британських островів. 18 лютого 1915 р. німецьке командування офіційно оголосило, що води, які омивають Англію та Ірландію, вважаються воєнною зоною, й будь-яке судно, зустрінуте в цих водах, підлягатиме знищенню. Незважаючи на протести США та інших нейтральних кра­їн з приводу грубого порушення принципів нейтрального судноплавства, німецькі човни вже 19 лютого приступили до активних дій

Проте Німеччина на той час ще не мала можливостей створити серйозну загрозу для англійців. У Північному морі вона мала лише 23 підводних човни і тільки 8-9 з них могли діяти одночасно. Протягом 1915 р. до ладу стало ще 62 човни. Крім торгових суден, нападові підлягали й паса­жирські кораблі. Особливе обурення в світі викликав той факт, що 7 травня 1915 р. німецький підводний човен "U -20" потопив англійський трансатлантичний лайнер "Лузітанія", що йшов із США до Англії. На його борту знаходилося 1959 пасажирів, в тому числі 440 жінок та дітей. Врятувати вдалося лише 761. Після цього уряд США та уряди інших країн почали вимагати від уряду Німеччини не допускати більше подібних випадків. Кайзер видав наказ, який забороняв дії проти пасажирських суден, але морське командування продовжувало топити всі судна. Окремі підводні човни досягали виняткових результатів. Так, човен "U-38" тільки за один свій трьохтижневий похід у серпні потопив 22 пароплави, 5 риболовецьких суден та З вітрильники, загальним тоннажем 70 тис брутто-тонн.

У 1916 р. підводна війна тривала, проте головним завданням Німеччина вважала будівництво підводних чов­нів. Після Ютландської морської битви 31 травня — 1 червня 1916 р., в якій німецький флот зазнав поразки, команду­вання дійшло висновку, що не зможе зрівняти сили свого флоту з англійським. Тому з 1 лютого 1917 р. розпочалася необмежена підводна війна.

Таким чином, в 1915-1916 рр. жодній із воюючих сторін не вдалося схилити чашу терезів на свій бік, хоча поступово країни Антанти накопичували сили для вирішальних боїв.

Запитання і завдання

1. Порівняйте співвідношення сил австро-німецької та ро­сійської армій під час Горлицької операції.

2. Чому, на вашу думку, російські війська зазнали нищівної поразки влітку 1915 р. ?

3. Як сталося, що країни Антанти зазнали невдачі у Дарда­неллах?

4. Проаналізуйте обставини вступу у війну Італії та Бол­гарії. Які цілі вони переслідували?

5. Схарактеризуйте наслідки бойових дій 1915 р.

6. Складіть таблицю співвідношення сил воюючих сторін під час Верденської битви. Чому її назвали "верденською м'ясорубкою"?

7. Яке значення мав Брусилівський прорив для воєнних дій на Західному фронті?

8. Розкажіть про використання танків під час битви на р. Соммі. Чи мало це стратегічне значення для подаль­шого перебігу війни?

9. Подумайте, які цілі ставила Німеччина, розпочинаючи підводну війну. Висловіть своє ставлення до такого ме­тоду ведення війни.

Документи і матеріали

1. Зі спогадів Людендорфа про наступ

німецько-австрійських військ

на Східному фронті 1915 р.

"Генерал фон Макензен був призначений командуючим новою 11-ю армією, яка складалася головним чином з військ, перекинутих із заходу. На початку травня він повинен був завдати флангового удару в Західній Галичині і розгромити росіян, які, незважаючи на втрати, вели наступ у Карпа­тах...

Ранком 2 травня (1915 р.) війська генерала фон Макензена блискуче виконали старанно підготовлену атаку і про­рвали російський фронт на середньому Дунайці.

Проте союзники могли розвивати свій успіх в цілому тільки фронтально, хоч вони і дуже намагалися добитись місцевих охватів, головним чином західного флангу російських військ, які відходили з Карпат. Спроба охвату правим крилом австро-угорських армій в Буковині не вдалася...

Фронтальне відтиснення росіян у Галичині, яке б воно не було для них відчутне, не мало вирішального значення для війни. Вони з боєм відходили настільки, наскільки тилові сполу­чення дозволяли нам просуватись. Росіяни ще не билися на своїй власній землі і до неї ще могли віддати значну територію. До того ж, під час цих фронтальних боїв наші втрати були неабиякими...

Згідно з вказівками верховного командування було розпо­чато підготовку в широких розмірах переправи через Нарев. Для цього не тільки 12-а армія, але й праве крило 8-ї армії були згруповані так, щоб 12-а армія просувалася між Віспою і Шквою, маючи центр ваги на Пултуск і Рожани, а 8-а армія вийшла на Нарев між гирлами Шкви і Пісси...

13-го липня обидві армії розпочали атаку...

15-го липня після жорстокого бою штурмом було здобуто одну із сильних тилових позицій і 17-го вже захоплено Нарев.

23-го липня взято штурмом Пултуск і Рожани, 4-го серп­ня — Остроленку... Інші частини пішли на Сєроцьк і Зегрже, щоб, захопивши наявні там укріплення, обложити Ново-Георгієвськ з північного сходу. Росіяни всюди чинили завзятий опір і зазнавали тяжких втрат...

У Польщі, в вигині Вісли, також почали діяти 9-а армія і армійська група генерала фон Войрша...

Операції союзних армій у Польщі, на схід від Вісли, привели, як я того й чекав, до фронтального слідування за росіянами з безперервними боями. Правда, робилися спроби оточити росіян, але вони були завжди марними. Хоч російській армії і не дали змоги затриматись, але відійти їй вдалося. Росіяни часто робили жорстокі контратаки великими силами, і численні ділянки забо­лочених рік і струмків давали їм знову можливість укріпитись і успішно чинити дальший опір. Безперервний рух на протязі кількох тижнів поганими шляхами і здебільшого при несприятли­вій погоді вимагав від наших військ великого напруження. Одяг і взуття обірвалися, постачання продовольством ставало утруд­неним, будівель для розміщення військ на ночівлю було дуже мало...

Велике напруження вересневих днів знову дало нам лише тактичний успіх. Доводилось виходити з винятково важких криз..."

Запитання до документа

1. Проаналізуйте слова генерала Людендорфа про те, що "росіяни ще не билися на своїй власній землі і до неї ще могли віддавати значну територію".

2. Як німецький генерал описує бойові дії у Польщі в серпні — вересні 1915 р. ? З якими труднощами зустрілися тут німецькі війська ?

2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом

"З описів боїв під Верденом у коротких офіційних повідом­леннях і в статтях воєнних кореспондентів можна зрозумі­ти, що німці, як і раніш, атакували густими масами, які скошувались французькою артилерією і зараз же замінюва­лись новими лавами густих цепів (за деякими відомостями навіть колон); ця німецька тактика відомого "драуф" (не­щадного натиску будь-якою ціною) уже зовсім не відповідає станові запасу людей Німеччини і являє собою акт відчаю...

Під час першого натиску німців французькі батареї, що добре пристрілялися до ділянок місцевості, яка лежала попереду, об­стрілювали густі наступаючі лави ворога і змітали їх убивчим вогнем. Коли, завдяки повторним атакам усе нових ворожих мас, частина німців просунулась дуже близько до першої лінії францу­зів, вночі французьким військам наказано було відійти на другу лінію окопів, і ранком французькі батареї знову стали косити німців, що наступали на новій ділянці, і так далі, поки французи не дійшли до головної оборонної лінії Во-Дуомон-висота Пуавр; тут вони контратаками в штики зупинили противника, причо­му частина німців була оточена у зруйнованому форті Дуомон, а на висоті Пуавр німці засіли на північних схилах її..."

Запитання до документа

1. У чому, на ваш погляд, полягає значення Верденської битви?

3. З телеграми російського командування про

успішний наступ на Південно-Західному фронті

в травні 1916 р.

"Київ, 2 червня. Тяжкого удару австро-німцям було завдано на річці Стир нижче Луцька і в районі Дубно. Цей удар примусив австро-німців сховатися у Бродах. На Стирі, де до австрійців прибули німці, був особливо жорстокий бій. 28 травня ранком наші піхотні частини під прикриттям артилерії почали на­ступ, просуваючись плазом до ворожих окопів і дротяних заго­род, дуже пошкоджених уже напередодні нашою артилерією. Австрійці разом з німцями зустріли росіян пекельним кулемет­ним вогнем, і німецька кіннота кілька разів намагалася зайти нам у фланг з півдня. Зміна тривала кілька годин. Наша важка артилерія остаточно зруйнувала ворожі укріплення, а піхотні частини з криком "ура" кинулись у штики. Австрійці, не прийнявши атаки, відійшли в містечко Рожіце, а німці пішли в контратаку. Однак швидким натиском німиі були збиті і втікали слідом за австрійцями, залишивши близько 300 полоне­них і поранених. На початку п'ятої години дня 28-го при підтримці артилерії росіяни ввірвалися в містечко і вибили звідти ворога, захопивши ще близько 1700 полонених (в тому числі чотирьох офіцерів), декілька кулеметів, дві гармати і артилерійський парк. Не зупиняючись у містечку, наші війська до пізньої ночі продовжували переслідування відступаючого во­рога. Як з'ясовується, ворог збудував під Луцьком дуже укріп­лені позиції... Луцьк був узятий обхідним маневром дивізії, що здобула в цій війні назву "залізної". Наступ почався з вечора 27 травня і відбувався з такою швидкістю, що ворог змушений був дуже поспішно відступати. Нам дісталася величезна воєнна здобич, сила гармат і кулеметів, величезні склади цементу, бетону і дощок, рухомого залізничного складу і вагонеток. Наші війська увійшли в Луцьк 28 травня ранком...

Майже одночасно розвивалися і операції в районі Дубно і на північний захід від нього. На північній ділянці нашого фронту, за відомостями, що надходять, розгоряється велика битва. Битва, що триває вже три доби, відзначається надзвичайною жорсто­кістю. Бої часто закінчуються рукопашними сутичками.. Дубно взято обходом. Місто було дуже укріплене. Австрійські окопи проходили берегом Ікви, входячи в межі міста... Розбиті на Ікві, в Лубенському районі, австрійські війська спішно відступають у напрямі Володимир-Волинський—Сокаль—Стоянов, кидаючи на своєму шляху сотні поранених, зброю, припаси і незчисленну кількість всякої іншої воєнної здобичі..."

Запитання до документа