Материал: Всесвітня історія (1914 - 1939)

6. Східний театр воєнних дій

Інакше розвивалися події на Східному театрі, де сторо­ни застосували тактику швидких маневрових дій. Росій­ська армія була змушена розпочати наступ на Східну Прусію на відчайдушне прохання про допомогу з боку своєї союзниці Франції, коли німецькі війська рвалися до Парижа. Східно-Пруська операція для російських військ виявилася невдалою через неузгодження дій 1-ї та 2-ї російських армій. Новий командувач німецькими війська­ми генерал Гіндербург, використовуючи розгалужену сис­тему залізниць, оточив ударні сили 2-ї російської армії, розгромив їх і примусив російські війська в середині верес­ня залишити Східну Прусію. Наступ російських армій під командуванням генерала Брусилова в Галичині та на Буко­вині був, напроти, вдалим. Битва в Галичині відбувалася одночасно з .битвою у Східній Прусії у вересні 1914 р. Російські війська в перші дні наступу (битва тривала з 5 серпня по 13 вересня 1914 р.) відкинули австрійські війська від Львова, а потім змусили їх покинути територію Галичини. Австрійці залишили лише сильний гарнізон в обложеному росіянами Перемишлі. Вони втратили 400 тис. чоловік, в тому числі 100 тис. полоненими; російські вій­ська — 230 тис.

7. Бойові дії на Балканах та на Кавказі

На Балканському фронті бойові дії відбувалися між Австро-Угорщиною та Сербією і Чорногорією. Спочатку тут було 3 австрійські армії — 2, 5, 6-та, але з початком воєнних дій між Росією та Австро-Угорщиною в Галичині остання змушена була терміново перекидати 2-у армію на Російський фронт. Сербія розгорнула свої збройні сили у складі чотирьох армій, на допомогу їй прийшла чорногор­ська армія. Мужні сербські та чорногорські народи, які прекрасно знали місцеві умови й поєднували боротьбу польових військ з партизанськими методами, могли трива­лий час вести війну, навіть не отримуючи допомоги союз­ників. Так і сталося. Більше року, до осені 1915 р., невеликі сили Сербії та Чорногорії самостійно захищали свої тери­торії від австро-угорських військ, незважаючи на гостру нестачу озброєння та боєприпасів.

З грудня, отримавши від союзників боєприпаси та продовольство, сербські війська перейшли в наступ і вже 15 грудня звільнили Белград. Сербію було звільнено від ворожих військ. Протягом 1914 р. австро-угорська армія

втратила на Сербському фронті 7600 офіцерів і 274 тис. солдатів.

Кавказький фронт виник після вступу у війну Туреч­чини на боці Німеччини. 2 серпня 1914 р. у глибокій таємниці було підписано німецько-турецький союзний до­говір. З кінця 1913 р. турецькою армією керували німецькі генерали на чолі з генералом Лиманом фон Сандерсом, які навчали турків за німецьким зразком. Військові дії проти Росії Туреччина розпочала раптово, без оголошення війни. 29 жовтня турецькі міноносці потопили російський кано­нерський човен "Донець", а 30 жовтня германо-турецький флот розпочав обстріл портів Севастополя, Феодосії, Но­воросійська. У відповідь на це російський уряд оголосив Туреччині війну, російська кавказька армія 2 листопада 1914 р. перетнула кордон і вирушила вглиб турецької тери­торії. Турецькі війська, в свою чергу, вторглися до Батум­ської області. Найбільш значною подією цього періоду на Кавказькому фронті була Сарикамишська операція, що відбувалася з 22 грудня 1914 р. по 7 січня 1915 р. Турки прагнули розгромити сарикамишський загін, в якому було зосереджено головні сили російської кавказької армії. Ро­сійські війська чинили гідний опір турецьким атакам, а З січня перейшли у наступ. Сарикамишська операція скін­чилася повним знищенням 3-ої турецької армії.

Таким чином, в цілому воєнні дії 1914 р. завершились на користь Антанти. Німці не досягли Парижа, австрійці зазнали поразки в Сербії та Галичині, турецькі війська — біля Сарикамиша. Японці в Китаї захопили німецькі орен­дні території. В Африці спільними зусиллями Франції та Британії було захоплено німецькі колонії Того, Камерун та Східну Африку. Отже, плани "блискавичної війни" зазнали краху. Розпочалася затяжна виснажлива боротьба, яка три­вала чотири роки.

Запитання і завдання

1. Які військово-політичні блоки було створено напр. XIX — на поч. XX ст. ?

2. Розкажіть про англо-німецьке суперництво у військовій та інших сферах.

1. Схарактеризуйте стратегічні плани противників.

3. У чому, на ваш погляд, криються причини Першої світо­вої війни ?

4. Висловіть своє ставлення до червневих 1914 р. подій у Сараєво.

5. Як австро-сербський конфлікт вплинув на подальший розвиток подій ?

7. Розкажіть про план Шліффена та його крах.

8. Чому зазнав невдачі наступ російських військ у Східній Прусії восени 1914 р. ?

9. Схарактеризуйте бойові дії на Балканському та Кав­казькому фронтах 1914 р.

10. Які події свідчили про те, що війна стала світовою?

Документи і матеріали

1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про

воєнні дії в серпні 1914 р. на Східному фронті

та їхній вплив на хід війни

"Наприкінці серпня не можна було заперечувати скрутного становища австро-угорських армій, що мали проти себе пере­важаючу більшість росіян. Начальник австро-угорського гене­рального штабу генерал фон Конрад зі своєї точки зору був цілком правий, коли вимагав від нас наступу через Нарев. Проте оскільки 8-а німецька армія поступалася Ренненкампфу, це було нездійснимо. Будь-який рух у напрямі на Млаву і Пултуск будь-якого моменту міг бути зупинений наступом Ренненкампфа на лінію Алленштейн - Ельбінг. Нічого іншого не лишалося, як спочатку покінчити з російською німанською армією..

Австро-угорська армія була зовсім розгромлена і відійшла з величезними втратами за ріку Сан. Росіяни йшли за нею; російське вторгнення в Моравію, а потім у Верхню Сілезію стало можливим. Треба було допомогти австро-угорській армії, інакше їй загрожувало знищення... Підкріплення мали підійти ось-ось, і треба було додати їм якомога більшої сили. Західний же фронт зміцнити ми були неспроможні..."

Запитання до документа

1. Як німецький генерал оцінює операцію у Східній Прусії?

2. З французького офіційного повідомлення

від 12 вересня 1914 р. про поразку

німецьких військ на Марні

"З 24 серпня відбувається бій на фронті Париж — Верден.

Від самого початку правий фланг німців під командуван­ням фон Клука, що просунувся 24 серпня до мосту Провена, почав відходити, зважаючи на небезпеку бути обійденим нами; йому вдалося уникнути небезпеки, і він кинувся на наш фланг, що обходив його па півночі з боку Марни і з заходу з боку Урка.

Проте франко-англійським військам вдалося завдати во­рогові значних втрат і затримати його, скільки це було потрібно для успіху нашого наступу в інших місцях.

Тепер ворог відступає до річок Ен і Уаза, інакше кажучи, він відійшов за чотири дні на 60 — 70 кілометрів...

Таким чином, перший фазис на Марні схиляється на користь союзників, бо правий фланг і центр німців нині відступає.."

Запитання до документа

1. Чому, на вашу думку, німецькі війська зазнали поразки в битві на Марні?

Запам'ятайте дати:

• 28 червня 1914 р. — вбивство ерцгерцога Франца-Фердинанда в м. Сараєво.

• 23 липня 1914 р. — ультиматум Австро-Угорщини Сербії.

• 1 серпня 1914 р. — оголошення Німеччиною війни Росії, початок Першої світової війни.

• 3 серпня 1914 р. — вступ у війну Франції.

• 4 серпня 1914 р. — вступ у війну Великої Британії.

• 5-12 вересня 1914 р. — битва на Марні.

• 5 серпня — 13 вересня 1914 р. — битва у Східній Пруссії.

Кампанії 1915-1916 рр.

1. Австро-німецький наступ на сході

Головні воєнні дії 1915 р. розгорнулися на Східному фронті.

На Західному фронті боротьба на виснаження продов­жувалася. Генерал Жоффр, переконаний у тому, що інтен­сивні артилерійські обстріли, підтримані масованими фрон­тальними атаками, зрештою принесуть перемогу, раз по раз посилав свої війська в наступ. Проте ці безглузді атаки суттєво не змінювали лінію фронту, а лише призводили до зростаючих людських втрат.

22 квітня 1915 р. під бельгійським містом Іпр німецьке командування вперше використало проти англійців отруй­ні гази (хлор). Газова атака тривала 5 хвилин, але отруєння дістали 15 тис. солдатів і офіцерів, з яких 5 тис. загинуло.

У січні — березні російська армія, завдавши поразки австро-угорським військам у Карпатах, здобула важливе місто-фортецю — Перемишль. Проте після цього становище зміни­лося: 2 травня німці прорвали позиції росіян у районі Горлиці.

Співвідношення сил на дільниці Горлиці на травень 1915 р.

Російські армії мали також невеликий запас боєприпа­сів. Вони не змогли утримати позиції. Німці прорвали фронт на 50 км. 5 місяців точилися жорстокі бої.

Керовані некомпетентними генералами, не маючи до­статньої кількості зброї, російські солдати безперервно відступали. Австро-німецькі війська просунулися вглиб ро­сійської території подекуди на 300 і більше кілометрів.

Одночасно з наступом під Горлицею німецькі війська розпочали наступ на північній дільниці фронту у напрямку Риги. В липні вони повели наступ на Варшаву, в серпні — на Ковно (Каунас), у вересні — на Вільнюс. На всіх дільницях німецькі війська мали значну перевагу в людях, техніці та боєприпасах.

Російська армія була змушена залишити Галичину, Буковину, частину Волині, Польщу, Литву й Курляндію.

Наприкінці вересня наступ німецьких військ вдалося зупи­нити.

На Східному фронті — від Ризької затоки на півночі й до Дністра на півдні — теж розпочалася позиційна війна. Хоча Росія за цей час втратила 3 млн. чоловік, з них 300 тис. убитими, а також 15 відсотків своєї території, 10 відсотків залізниць, ЗО відсотків промислових потужностей, Німеч­чині не вдалося змусити її капітулювати.

Проте царський режим зазнав такої поразки, від якої вже ніколи не зміг оговтатися.

4. Бойові дії 1916 р.

Це був третій рік кровопролитної, жорстокої, виснаж­ливої війни. До армій воюючих країн було мобілізовано більше 70 млн. чоловік. Бойові дії велися майже на десяти фронтах в різних куточках земної кулі, але головними залишалися Західний і Східний фронти в Європі.

У 1916 р. Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія та Туреччина, які стали називатися Центральними держава­ми, досягли найбільших успіхів на фронтах Першої світо­вої війни. їхні армії захопили території Бельгії. Північну Францію, Польщу, Сербію, повернули собі значну частину Галичину, завдали поразки союзникам у битві за протоки, хоча нові й нові атаки італійських позицій не давали жодних результатів. Однак попри всі ці досягнення вони не змогли домогтися остаточної перемоги над союзника­ми. Незважаючи на те, що Центральні держави контролю­вали увесь Європейський континент і величезні території від Гамбурга до Перської затоки, вони не змогли примуси­ти союзників капітулювати й підписати мирний договір.

5. Верденська битва

Це була одна з найкривавіших битв Першої світової війни, недарма її ще називають "верденською м'ясоруб­кою". Німецьке командування розраховувало прорвати оборону союзників під Верденом блискавичною атакою і зосередило величезні сили. Це завдання повинна була виконати 5-та німецька армія, підсилена 26 резервними дивізіями. Для удару по Вердену німці розгорнули 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів. В артилерії вони переважали в 5,5 раза. Зосередження такої кількості артилерії при наступі було здійснено вперше за час війни. Для цього були всі підстави, оскільки Верденський укріпрайон було обладнано численними траншеями, окопами, ходами сполучень, частину з яких було споруд­жено з бетону. Оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами.

Об'єктом наступу став так званий Верденський виступ, що прикривав шлях до Парижа і служив опорою для Західного фронту. 21 лютого після 9-годинної артилерій­ської підготовки, коли, здавалося б, на лінії оборони заги­нуло все живе, кайзерівські війська пішли в атаку. Однак французи зустріли їх інтенсивним вогнем. За 70 днів (лю­тий — квітень) кровопролитних боїв німці просунулися лише на 7 км. "Верденська м'ясорубка" перемолола майже 120 дивізій, з них 69 французьких і 50 німецьких. Однак ні тим, ні іншим не вдалося домогтися переваги. Операція тривала до кінця 1916 р. Французи стійко трималися і зрештою на кінець року відвоювали всі території, які німцям вдалося захопити навесні. Втрати з обох боків становили 1 млн. чоловік.

6. Брусилівський прорив

Відповідно до вимог союзників, які прагнули ослабити німців під Верденом, війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова перейшли у наступ. Прорив австро-німецької оборони 3 червня 1916 р. здійснювався на фронті 480 км завдовжки у кількох місцях. Було звільнено майже всю Галичину з м Луцьк й Буковину з м Чернівці.

Становище австро-німецьких військ на Східному фронті одразу стало надзвичайно серйозним Сюди було переки­нуто частину німецьких дивізій із заходу. За словами сучас­ного французького воєнного історика Прийара, "прорив німецького фронту російськими військами під Луцьком у червні 1916 р. змусив німецьке командування перекинути частину військ з-під Вердена на Східний фронт. Після цього гострота боїв під Верденом зменшилася. Це дало змогу французьким військам створити необхідні рубежі для контрударів великих масштабів..." Проте розтягнутість комунікацій і брак боєприпасів перешкодили подальшому наступові російських військ. Вичерпавши всі резерви, вони перейшли до оборони.

Успіхи союзників в битві під Верденом і в Галичині спонукали Румунію вступити у війну на боці Антанти. 27 серпня 1916 р. румунський уряд оголошує війну Цент­ральним державам. За це країни Антанти пообіцяли Румунії значні територіальні здобутки за рахунок Австро-Угорщи­ни (Трансільванію, Буковину, Добруджу та ін.). Австрій­ське та німецьке командування вирішили швидко вивести Румунію з війни. Об'єднані війська чотирьох держав одно­часно переважаючими силами завдали румунській армії нищівного удару. Росія змушена була втрутитися й продов­жити лінію фронту ще на 500 км. Проте на кінець року Румунія втратила 2/3 своєї території разом із столицею.