2. М. К. Ганді

Керівництво Індійського Національного Конгресу (ІНК) розуміло, що тільки за допомогою широкого руху мас можна домогтися незалежності. Ідея революційної бороть­би відкидалася лідерами ІНК. Найбільш прийнятною для інтересів широких верств індійського суспільства проголо­шувалася форма ненасильницького руху (сатьяграха), яку проповідував М. К. Ганді, що набув виняткової популяр­ності в країні. Саме у повоєнний період Ганді став визна­ним керівником ІНК, а його вчення (гандізм) — офіцій­ною ідеологією цієї партії.

Мохандас Карамчанд Ганді (1869-1948 рр.) — видатний діяч національно-визвольного руху Індії, народився у гуджаратському князівстві Порбандар. Походив з касти боніа. Батько його був міністром низки князів­ств Катхіа-вара. Ганді зростав у родині, де суворо дотримувались релігійних звичаїв, що певним чином вплинуло на його світогляд. Отримавши 1891 р. юри­дичну освіту в Англії, Ганді до 1893 р. займався адвокатською практикою, служив юрисконсультом у торговельній фірмі в Південній Африці. Тут він очо­лив боротьбу проти расової дискримінації та утисків індійців, організовуючи мирні маніфестації, петиції на ім'я уряду. Внаслідок цього південноафрикан­ським індійцям вдалося добитися відміни деяких дискримінаційних законів. Повернувшись до Індії (січень 1915 р.), він зближується з ІНК (до якого вступив 1919 р.). Особливу роль Ганді почав відігра­вати у національно-визвольному русі з 1917-1918 рр.

Національний конгрес під його керівництвом перетво­рився на масову політичну організацію, а сам Ганді набув своєю діяльністю незаперечного авторитету й широкої по­пулярності серед народу, що прозвав Ганді Махатмой ("ве­лика душа").

Основні принципи соціально-політичного й філософ­сько-релігійного вчення гандізму такі:

• досягнення незалежності Індії шляхом залучення до боротьби широких народних мас при дотриманні ними ненасильництва;

• засудження класової боротьби;

• визнання гармонії класових інтересів і вимога вирі­шення всіх конфліктів шляхом арбітражу, виходячи з кон­цепції опіки селян поміщиками, а робітників — капіталіс­тами;

• прагнення об'єднати в боротьбі за незалежність всіх індійців, незалежно від релігій, національностей, каст і класів під керівництвом ІНК.

Ганді проповідував відродження кустарного ремесла, особливо ручного прядіння і ткацтва. Останнє, на його думку, повинно було ліквідувати безробіття, визволити економіку Індії від іноземної залежності й походило від ідеалізації ним натуральних форм господарства. Розроблена Ганді та прийнята його послідовниками тактика ненасиль­ницької боротьби за незалежність дістала назву сат'яграхи (завзяття у істині) або неспівробітництва і громадянської непокори. Сат'яграха полягала у:

• відмові від титулів, наданих британцями;

• бойкотуванні урядових установ, навчальних закладів;

• організації мирних демонстрацій, політичних страйків;

• у виняткових випадках — відмові від сплати податків. Тактиці Ганді був притаманний компроміс, прагнення

вирішити окремі конфлікти з британською владою шляхом переговорів і угод на основі взаємних поступок.

Підкреслюючи унікальність і велич М. К. Ганді, вели­кий А. Ейнштейн казав: "Можливо, наступні покоління навряд чи повірять, що така людина із звичайної плоті та крові ходила цією землею".

3. Кампанії громадянської непокори

Світова економічна криза 1929-1933 рр. справила істот­ний вплив на економіку Індії. Криза призвела до значного падіння цін на сільськогосподарські продукти, що потягло за собою скорочення посівних площ, зростання заборгова­ності селянства, його обезземелювання й подальших злиднів. Чимало районів Індії було охоплено голодом. Промисло­вість також боляче відчувала на собі вплив економічної кризи. Почалося масове розорення ремісників, а також деяких середніх і дрібних підприємців. На великих підприємствах намагалися здійснювати раціоналізацію виробництва та інтенсифікацію праці, що спричинило значне зростання безробіття.

Тим часом "ножиці", що утворилися внаслідок розриву між низькими цінами на сільськогосподарську продукцію й високими цінами на промислові товари, надали можли­вість великим підприємцям збільшити свої капітали й спрямувати їх у розширене відтворення. Посилилася централізація капіталу, виникло декілька монополістичних національних об'єднань.

Світова економічна криза викликала подальше загост­рення суперечностей між індійським народом і британ­ськими колонізаторами, сприяла зростанню антиколоніального руху. 1930 р. ІНК оголосив кампанію громадянської непокори під керівництвом М. К. Ганді. Це відбулося 26 січня, коли Конгрес вирішив проголосити цей день Днем незалежності Індії. ІНК закликав народ провести цього дня по всій країні мітинги, на яких присягтися до кінця боротися за звільнення Індії від колоніального ярма. Лідери Конгресу наполегливо шукали форми і засоби бо­ротьби, побоюючись масового насильства.

30 січня 1930 р. Ганді публікує у "Янг Індія" звернення до віце-короля, у якому заявляє, що готовий відкласти сат'яграху, якщо уряд задовольнить вимоги з 11 пунктів, зокрема скоротить земельний податок, ліквідує монополію на сіль, зменшить витрати на військову і цивільну адмініс­трацію, звільнить всіх політичних в'язнів і здійснить ряд інших вимог.

"Соляний похід" було призначено на 11 березня 1930 р. Передбачалося пройти шлях 400 км. У міру того, як уся країна стежила за "соляним походом" сат'яграхів, народ дедалі більше переймався духом непокори владі. Під впли­вом "соляного походу" відбулися великі повстання в Шолапурі, Пешаварі, Чітгагонгі, виступи селян у Кашмірі та Алварі. Протягом квітня—травня 1930 р. англійська влада заарештувала понад 60 тис. конгресистів, серед них М. Неру, Дж. Неру і самого М. К. Ганді. За таких умов керівництво ІНК прийняло рішення піти на компроміс з англійцями й укласти угоду під назвою Делійський пакт, або Пакт Ганді—Ірвіна.

Головне, чого домігся віце-король Індії лорд Ірвін, — це відміна бойкотування колоніальної адміністрації. Про­голошувалася загальна амністія політичних в'язнів. Скасо­вувалася монополія на сіль. Конгрес визнавався офіцій­ною політичною партією.

4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколо­нізації та майбутнього країни

У боротьбі проти визвольного руху в Індії британські колонізатори продовжували політику репресій проти його учасників. Водночас вони прагнули поширити свою опору в країні й розпалити суперечності між різними групами насе­лення. Англійці чимдуж розпалювали індусько-мусульман­ську ворожнечу, спираючись на індуїстську екстремістську партію Хінда Махасатха і Мусульманську лігу. За нових умов частина діячів ІНК взяла участь у Законодавчих зборах, з якими Конгрес раніше не був пов'язаний. Вони утворили

групу свараджистів (прибічників самоврядування і неза­лежності), що прагнула діяти парламентськими засобами боротьби. Це було праве крило партії. М. К. Ганді, будучи центристом й прагнучи відновити позиції керівництва Кон­гресу, які почали хитатися., висунув "конструктивну про­граму" приватних реформ. її основними вимогами були:

• пропаганда ручного ткацтва;

• боротьба з алкоголізмом;

• ліквідація "недоторканості".

Ручне прядіння проголошувалося засобом врятування селян від злиднів.

Серед радикально спрямованих конгресистів визрівало незадоволення керівництвом партії. 1927 р. в Конгресі склалося ліве крило, що об'єднало прибічників активізації антиколоніальної боротьби більш рішучими засобами. Його очолювали Дж. Неру і С. Ч. Бос.

Незважаючи на створення в 1925 р. Комуністичної партії Індії, марксистські ідеї не набули широкого поши­рення в країні. У 1926-1927 рр. виникли радикально на­лаштовані робітничо-селянські партії, що виступали за революційні засоби антиколоніальної боротьби. Проте провідною, загальнонаціональною партією в Індії продов­жував залишатися Індійський Національний Конгрес.

1935 р. британський парламент прийняв закон про управління Індією. За новою конституцією трохи розши­рювались права провінцій і у них створювалися уряди, що відповідали перед законодавчими провінційними зборами. Було трохи розширене коло виборців до цих органів. Цент­ральні органи мали будуватися за федеральним принципом. Федерація передбачала збільшення впливу феодальних князів у центральних законодавчих зборах.

Виборчі курії створювалися за релігійною ознакою, що призводило до розпалювання незгоди між індусами і му­сульманами. Вся влада, як і раніше, залишалася в руках британських колонізаторів. Дж. Неру справедливо назвав конституцію 1935 р. рабською. В країні розгорнулася кам­панія протесту проти конституції, що об'єднала всі сили визвольного руху.

В Індії посилилася також боротьба проти підготовки до нової світової війни.

Запитання і завдання

1. Спробуйте довести або спростувати висловлювання: "Перша світова війна загострило суперечності

між Ін-дією та Великою Британією й сприяла піднесенню виз­вольного руху".

2. Проаналізуйте основні принципи соціально-політичного й філософсько-релігійного вчення М. Ганді.

3. Що стало приводом до початку піднесення визвольного руху в 1919-1922 рр.?

4. Назвіть причини "кампанії громадянської непокори ".

5. В чому полягає суть "соляного походу"? Хто був його ініціатором ?

6. Чому Дж. Неру назвав конституцію 1935р. рабською?

7. Назвіть відомих діячів Індійського Національного Конгресу.

8. Поясніть значення термінів:

• ІНК;

• свараджисти;

• сат'яграха.

Документи і матеріали

1. Про закон Роулетта

"Будь-який індієць, якщо його підозрювали, міг бути заарештований без ордера і затриманий без суду на необме­жений час; обвинувачений позбавлявся права на захист і не міг вдатися до послуг свідка на свою користь; замість суду присяжних вводився закритий трибунал, право на апеляцію скасовувалося, поліція мала право застосовувати тортури, влада отримувала право спеціальним наказом позбавляти свободи пересування підозрюваних в патріотичній діяльності осіб. Володіння "підбурювальними матеріалами" і наміри опу­блікувати або розповсюдити їх були незаконними й підлягали покаранню тюремним ув'язненням".

Запитання до документа

1. Чим було викликане таке ставлення до індійців?

1. Які висновки можна зробити, виходячи зі змісту доку­мента?

2. Напутні побажання Ганді селянству

1921 рік

"1. Ми не повинні нікому завдавати шкоди. Ми не повинні проти кого б не було використовувати палки і коси.

2. Ми зобов'язані підкорити серця наших супротивників дружбою й покорою, а не тим, що будемо руйнувати іригацію і відмовлятися сплачувати ренту або нести перед поміщиком призначені справи або повинність.

3. Ми не повинні піддавати пограбуванню земіндарські маєтки. Ми не повинні віднімати чужу землю.

4. Ми й надалі зобов'язані сплачувати ренту й податки.

5. Ми повинні пам'ятати, що поміщики — наші кращі друзі.

Запитання до документа

1. Яким чином даний документ характеризує принцип гро­мадянської непокори?

3. Про м. К. Ганді

"Люди називають його Махатма — "Велика душа". Йому це не подобається, він не полюбляє гучних слів і не вважає себе ані великим мислителем, ані вченим, ані вождем. Він різко протестує, коли ім'я Махатма викликає у вухах прос­тих індійців уявлення про нього як про посланця божого, як про святого, що нібито здатний творити дива і один взяти на себе турботу про звільнення Індії. Навколо його худого тіла — шматок домотканої тканини — кхаді, сандалі на босу ногу, у руках посох — і усе. Спокійні, як глибокі води, очі завжди горять світлом внутрішньої сили, беззуба відкрита посмішка дитини на безтурботному лагідному обличчі, великі вуха, що уважно слухають співрозмовника.

У стосунках з людьми простий і сором'язливий, жодної пози. Начисто позбавлений самолюбства, зарозумілості, при­стосовництва, хитрощів. Напрочуд довірливий і безкорисливий. Ніколи не скаже неправди, навіть якщо це коштувало б йому життя. Не любить надовго залишатися на одному місці, постійно роз'їжджає країною. Усю Індію виходив пішки, і її народу краще нього ніхто не знає. З кожним індійцем бесіду веде його рідною мовою — хінді, урду, тамілі, гуджараті, тєлугу, бенгалі, з англійцями — досконалою англійською.

Спить на підлозі або топчані і дуже мало, працює ж безперестанку. В будинку жодних зайвих речей, прикрас, меблів — лише найнеобхідніше. Вміти обходитися тим, чим задовольняється бідний трудівник, — його правило. їсть лише вегетаріанську їжу, не вживає молока і яєць, не п'є жодних міцних та збуджуючих напоїв включаючи чай. Природно, не палить. Служників не має. Сам готує їжу, миє за собою посуд і повністю обслуговує себе. Чекає того ж від своїх близьких, але свою волю їм не нав'язує.

Відкрито визнає свої помилки, не прагне ораторського успіху, популярності, не приймає жодних почесних титулів, звань і не претендує на високі державні пости, відхиляє будь-які подарунки. Постійне самообмеження пристрастей і бажань — спосіб його думок і життя.

Зовсім не схожий надсильних світу цього. І все-таки він велика і сильна людина. Його слухаються мільйони. Про нього говорить увесь світ. Він дуже прозорливий і тонкий політик, що має загострену інтуїцію, уміння бачити невидиме, дося­гати компромісу в безкомпромісній боротьбі, поступатися супротивникові, зберігати в чистоті принципи, віддаляти ціль в ім'я чесних і справедливих засобів її досягнення".

Запитання до документа

1. Чому індійці називали М. Ганді "Великою душею"?

2. Поясніть, як зрозуміти слова "Зовсім не схожий на сильних світу цього".

3. Які риси характеру М. Ганді вам найбільш запам'я­талися?

Запам'ятайте дати:

• 1919-1922 рр. — піднесення національно-визвольного руху в Індії.

• 1919р. — введення закону Роулетта.

• грудень 1920 р. — початок кампанії громадянської непокори.

• 11 березня 1930 р. — початок "соляного походу".

• 1932 р. — початок другої кампанії громадянської непокори.

• 1935 р. — британський парламент прийняв Закон про управління Індією.

КРАЇНИ ШВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ